Умисне вбивство

 
 
 
 

     Курсова робота 

     З предмету: «Кримінальне право»

     На  тему: «Умисне вбивство» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               Зміст

                                     Вступ

1. Поняття умисного вбивства за Кримінальним Кодексом України
2. Умисне вбивство за обтяжуючих обставин
1. Умисне вбивство двох або більше осіб
2. Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного була у стані вагітності
3. Умисне вбивство з хуліганських мотивів
4. Умисне вбивство особи чи її родича, вчинене у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку
5. Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення
6. Умисне вбивство, вчинене на замовлення
7. Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб
8. Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчиняла умисне вбивство
3. Попередження умисних вбивств

Висновок

Література

 

Вступ

     Життя є одним з основних природних  благ людини. Без нього всі інші блага, права та свободи практично  втрачають для людини  свій сенс. Виходячи з цього, ст. 27 Конституції України проголошує: «Кожна людина має невід’ємне право на життя.

     Ніхто не може бути свавільно позбавлений  життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.

     Кожен має право захищати своє життя  і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань  »¹.

     Серед таких протиправних, перш за все  злочинних, посягань на життя і здоров’я  особи небезпеку становлять ті, єдиним чи основним безпосереднім об’єктом яких є життя людини. В свою чергу  злочини проти життя можна  розділити на 2 групи:

     1. вбивства

     2. злочини проти життя за відсутності  ознак вбивства

     Розкриття юридичного змісту злочинів першої групи  не можливе без з’ясування самого феномену вбивства з точки зору кримінального  права.

     В онтологічному плані вбивство –  це, перш за все, реальне соціальне, в тому числі кримінально правове явище. Крім того, вбивство – це і загальноприйняте поняття, і окремий елемент змісту кількох норм кримінального права України. Очевидно, що між виділеними «феноменами» існує певний зв'язок. У даному разі в межах кримінального права цей зв'язок уявляється таким: вбивство як законодавчий термін – вбивство як родова юридична конструкція окремої групи злочинів – вбивство як реальне кримінально-правове явище.

     Слово «вбивство» як окремий законодавчий термін вживається, перш за все, в Кримінальному Кодексі. В ньому термін має відносно самостійне значення – загальне щодо всіх випадків його вживання в зазначених статтях і спеціальне – щодо його вживання в контексті формулювання «особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.»

     У ряді певних статей КК термін «вбивство» є складовим елементом словосполучення «погроза вбивство». Тут він втрачає своє відносно самостійне значення і «бере участь» у законодавчій характеристиці відмінного від власне вбивства прояву суспільно небезпечної поведінки.

     Розкриття значення законодавчого терміна  «вбивство» у теорії кримінального  права здійснюється по-різному. Одні вчені пропонують визначати вбивство як протиправне, умисне чи необережне позбавлення життя іншої людини². Інші під вбивством розуміють передбачене кримінальним законом винне суспільно небезпечне діяння, що посягає на життя іншої людини і спричиняє її смерть. Як уявляється, відмінності між наведеними визначеннями стосуються, перш за все, об’єкта вбивства. Перше визначення фактично допускає, що життя «іншої» людини може бути єдиним, основним чи додатковим безпосереднім об’єктом вбивства. З цієї точки зору визначення видається занадто розширеним, оскільки охоплює практично всі злочини, наслідком яких є смерть потерпілого.

     Друге визначення, використовуючи формулювання «посягає на життя», фактично визнає, що вбивство має місце лише тоді, коли життя іншої людини є:

     1. єдиним безпосереднім об’єктом  злочину

     2. основним безпосереднім об’єктом  злочину

     3. додатковим безпосереднім об’єктом злочину, який, однак є для законодавця пріоритетним об’єктом кримінально-правової охорони, оскільки саме для охорони життя конкретних категорій потерпілих були створені відповідні соціальні норми.

       
1. Поняття умисного вбивства за Кримінальним Кодексом України

     Вбивство  – це навмисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині. Залежно від вини суб’єкта злочину вбивство може бути умисним (статі 115-118 КК) або необережним (ст. 119КК) Протиправність вбивства означає що таке діяння заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання³. Не є протиправним позбавлення життя іншої особи за наявності обставин що виключають злочинність діяння.                                                                                                                                

     Самогубство, тобто заподіяння смерті самому собі, як і готування до самогубства  та замах на самогубство, не є кримінально караними діянням. Проте наявність прохання або згоди потерпілого на позбавлення його життя не звільняє того, хто це вчинив, від кримінальної відповідальності за умисне вбивство. В Україні медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії - навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань.

     Ст. 115 КК передбачає відповідальність, за:

     1) умисне вбивство без кваліфікуючих  ознак (ч.1 ст. 115 КК)

     2) умисне вбивство з кваліфікуючими  ознаками (ч 2 ст. 115 КК)⁴

     Безпосереднім об'єктом будь-якого вбивства є  життя особи (людини). Кримінальний Кодекс захищає життя кожної людини незалежно від її соціального стану, національності, громадянства, віку, стану здоров'я, суспільно-моральної характеристики та інших ознак.

     Життя - динамічний стан організму людини, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією з оточуючим середовищем. Проявами життя людини, зокрема, є: дихання, рух, збудливість, мислення і спілкування, харчування, виділення, розмноження, ріст. Початком життя людини є час фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя - час настання незворотної смерті.

     Об'єктивна  сторона злочину, передбаченого  ст. 115 КК характеризується:

     1) діянням посяганням на життя іншої особи;

     2) наслідками у вигляді незворотної  смерті потерпілого; 

     3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками;

     4) факультативними ознаками (місце, час, спосіб, знаряддя, засоби, обстановка вчинення вбивства)⁵.

     Суспільно небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Найчастіше умисне вбивство вчиняється шляхом дії. спрямованої на порушення  функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини.

     Необхідними умовами кваліфікації протиправного  заподіяння смерті іншій особі у  формі бездіяльності за ст. 115 КК є обов'язок винного турбуватися  про потерпілого та за-наявності. у нього можливості не допустити настання його смерті (наприклад, батьки і метою позбавити немовля життя тривалий час не годують його, медичний працівник з тією ж метою не виконує свої професійні обов'язки щодо хворого).

     Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання незворотної смерті потерпілого. З цього моменту даний злочин вважається закінченим.

     Згідно  із законом, активні заходи щодо підтримання  життя хворого припиняються у  мішалку, коли стан людини визначається як незворотна смерть. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку. Діагностичні критерії смерті мозку ти процедура констатації моменту смерті людини визначені в Інструкції, затвердженій наказом МОЗ. У ній, зокрема, зазначено, що смерть мозку - це повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів. Від незворотної смерті слід відрізняти клінічну смерть, коли життєздатність організму протягом певного часу (в середньому близько 6-8 хвилин) зберігається і при належному наданні медичної допомоги, людину, що перебуває у такому стані, можна повернути до життя. Ненадання без поважних причин допомоги такому хворому медичним працівником за наявності вини у виді злочинної самовпевненості, може утворювати склад злочину, передбаченого ст. 139 КК. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що пройшов з моменту нанесення ушкоджень і до смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

     Причинний зв'язок між вказаними вище діянням  і наслідками має бути необхідним - смерть потерпілого є закономірним результатом умисного діяння винної особи, а не третіх осіб або будь-яких зовнішніх факторів. Якщо ж причинний зв'язок наявний, а вина особи відсутня, то має місце казус (випадок) — невинне заподіяння смерті потерпілому.

     Такі  ознаки об’єктивної сторони цього  складу злочину, як місце, час, спосіб, знаряддя, засоби, обстановка його вчинення не впливають на кваліфікацію діяння за ч. 1 ст. 115 КК. Однак їх встановлення є обов'язковим, оскільки у ряді випадків вони мають значення для кваліфікації вбивства за ч. 2 ст. 115 і для додаткової кваліфікації діяння за іншими статтями Особливої частини КК.

     Смерть  людині може бути заподіяна будь-якими  способами: постріл із вогнепальної зброї або нанесення удару холодною зброєю у життєво важливі органи; задушення; утоплення; повішення: отруєння: використання радіоактивних матеріалів, електричного струму, вибухових речовин, низької чи високої температур тощо. Способом заподіяння смерті людині може бути і психічний вплив (переляк), коли винний, наприклад, знаючи про невиліковну серцеву хворобу людини, вчиняє такі дії з умислом на позбавлення її життя. Вчинення вбивства з особливою жорстокістю або способом, небезпечним життя багатьох осіб, належить кваліфікувати відповідно за пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК.

     Суб'єктом  цього вбивства є осудна особа, яка  до вчинення злочину досягла 14-річного  віку.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

     У випадках «посереднього виконання» вбивства, коли особа, яка наділена ознак суб'єкта вбивства, використовує для його вчинення неосудну, малолітню особу або особу, яка перебуває під впливом помилки (введена в оману), виконавцем вбивства визнається особа, наділена ознаками суб'єкта вбивства. Неосудна, малолітня особа або особа, яка введена таким суб'єктом в оману, є знаряддям вчинення умисного вбивства. Так само належить кваліфікувати дії особи у випадку залучення нею до заподіяна, смерті потерпілому звірів, свійських тварин тощо. Посереднє вчинення вбивства має місце і у випадку протиправного позбавлення життя під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа, яка вчиняє таке діяння, не могла керувати своїми вчинками (непереборний фізичний примус - ч. 1 ст. 40 КК. Виконавцем вбивства тут є суб'єкт, що застосував непереборний фізичний примус, а особа, яка діяла під впливом такого примусу, знаряддям вчинення умисного вбивства.