Склад злочину. Співвідношення злочину та складу злочину

   Законодавець  дає загальне поняття складу злочину  в понятті злочину. В цьому  розумінні поєднуються і соціально-політична  характеристика злочину як суспільно-небезпечного посягання та панівні відношення і його юридична характеристика як діяння, передбаченого кримінальним законом.

   Таким чином, поняття злочину включає  в себе і соціально-правову характеристику посягання , сутність його небезпеки (матеріальну  основу) і його законодавчу оцінку як злочинну (формальну, юридичну основу). В загальному визначенні складу злочину повинна бути виражена юридичною мовою характеристика всіх необхідних елементів суспільно-небезпечного посягання - суб'єкта злочину (хто посягає), об'єкта злочину (на що здійснюється посягання ), об'єктивної сторони злочину (в чому виражається об'єктивне посягання) і суб'єктивної сторони (в чому виражається відношення посягаючого до того, що він робить).

   Загальні  поняття злочину і складу злочину  необхідні для більш глибокого  з'ясування поняття конкретних злочинів і конкретних складів злочинів.

   Для конструювання конкретних складів  злочинів необхідно і визначення того чи іншого конкретного виду злочину. Конкретний склад злочину є сукупність юридичних ознак, за допомогою яких законодавець визначає, описує, формулює той чи інший вид злочину. Законодавець не описує в законі кожний окремий випадок злочину. Він не може цього зробити, та в цьому і не має потреби. Достатньо, щоб в законі були вказані ознаки даного виду злочину. Як наукове визначення виду злочину, так і його законодавче описання представляють юридичну абстракцію. Однак ці абстракції не рівноцінні. Якщо наукова абстракція тримається на авторитеті вченого, а головне, на теоретичній її обґрунтованості, то законодавчий опис даного виду злочину, склад злочину - абстракція іншого роду. Формулювання поняття злочину, яка наведена в кримінальному законі - це вказівки законодавця про даний вид злочину, судження про необхідні і достатні ознаки для визнання дій даного виду злочинними. Формулювання поняття злочину в законі обов'язкове для всіх організацій і громадян, з неїкеруються органи правосуддя при вирішенні конкретних кримінальних справ. Поки закон діє і незмінений, всі повинні керуватися тим, як законодавець визначив той чи інший вид злочину.

   Конкретний  склад злочину в ідеальному випадку вміщує загальні і суттєві ознаки даного виду злочину. По числу ознак конкретний склад злочину вужчий, чим число ознак конкретної події злочину. В склад не входять ознаки, притаманні тільки окремим злочинам даного виду, тобто індивідуальні ознаки. По цим індивідуальним ознакам злочини одного і того ж виду відрізняються один від одного. З врахуванням даної обставини відмежовують злочини одного виду один від одного.

   Ознаки  конкретного складу злочину взяті  із конкретних злочинів. Це такі ознаки, які є в кожному конкретному злочині даного виду (загальні ознаки). Тому ми можемо стверджувати, що ознаки складу злочину, вказані, описані в законі, є і в конкретному злочині. Вони були в суспільно-небезпечному посяганні і до кримінального закону. З моменту їх визначення, фіксації в кримінальному законі вони стають не просто ознаками посягання, а ознаками злочину, так само, як і посягання стає злочином. Тому правильно стверджувати, що в скоєному суспільно-небезпечному діянні є ознаки складу злочину , які передбачені, наприклад, в ст. 185 КК України (крадіжка). На цьому будується кваліфікація, тобто юридична оцінка скоєного. Кваліфікуючи скоєне, ми визначаємо, чи є тут злочин і який, тобто ознаки якого складу злочину в ньому є. Звичайно, в конкретному злочині є і інші ознаки, які на кваліфікацію не впливають (не ознаки складу), але в цілому і загальному характеризують злочин і злочинця, що враховується при виборі виду і міри покарання, при вирішенні питання про можливе звільнення особи від кримінальної відповідальності, при визначенні режиму ув'язнення та ін.

   Отже, склад злочину визначений в законі. Разом закон тим склад злочину  є і в діяннях визначеного  виду.

   Склад злочину неможливий без закону, але  він не живе без суспільно-небезпечного посягання. Без посягання залишається тільки законодавче визначення складу. Склад злочину утворюють групи ознак, які відносяться до об'єкту посягання, його суб'єкту і самому посяганню (його об'єктивній і суб'єктивній стороні). Склад злочину — сукупність необхідних і достатніх ознак для визнання даного суспільно-небезпечного посягання злочином. Це означає, що відсутність однієї з таких ознак не залежно від того, що воно характеризує (об'єкт чи суб'єкт, суб'єкт чи суб'єктивну сторону посягання) не дає підстав говорити про наявність складу злочину , а значить і самого злочину.

   Ознаки  складу злочину не можна зводити  до ознак, вказаних лише в диспозиції.

   Така  точка зору була б вірною при умові, що в кожній диспозиції статті Особливої  частини давалась би вичерпна характеристика, відповідному виду злочинного діяння. Але діючий закон не притримується такого правила. В деяких випадках це результат конструктивних недоліків закону, в інших - результат виправданого лаконізму, при конструкції норм Особливої частини.

   Необхідність  керуватись при виясненні ознак злочину не тільки диспозиціями Особливої частини кримінального законодавства, але положенням норм Загальної частини з очевидністю виявляється, як тільки виникає питання про підстави кримінальної відповідальності за незакінчену злочинну діяльність і за співучасть в злочині. Як і в інших випадках, тут єдиною підставою кримінальної відповідальності являються дії особи, яка готується до злочину або співучасника в ньому, які утворюють передбачений у ньому склад злочину . Склад злочину в таких випадках складається з ознак, вказаних законодавцем у відповідній нормі Загальної частини і в диспозиції статті Особливої частини, яка передбачає інкримінує мий злочин. В іншому і при незакінченій злочинній діяльності, і при співучасті яких-небудь суттєвих особливостей в формулюванні питання про підстави кримінальної відповідальності не має.

   Склад злочину, являючись правовою формою злочину, являє собою законодавчий опис. Звідси, якщо злочин - конкретний акт людської поведінки, явище соціальної дійсності, то склад злочину - це поняття чисто правове (2). Кожний злочин в тому виді, в якому воно вказується в законі, характеризується множиною індивідуальних особливостей або ознак. Не має абсолютно однакових злочинів. Разом з тим всі злочини, незалежно від їх індивідуальних особливостей, володіють типовими ознаками, загальними для всіх злочинів.

   Поняття злочину і складу злочину тісно  пов'язані. Поняття злочину розкриває, чому те чи інше діяння являється небезпечним  для нашого суспільства і для  встановленого в ньому правопорядку; склад злочину визначає сукупність тих ознак, які згідно закону характеризують дане діяння як визначений конкретний злочин. Таким чином, склад злочину безпосередньо пов'язує суспільно-небезпечне діяння з кримінальним законом.

   Вчення  про склад злочину та про злочин виконує дві основні практичні функції. По-перше, на основі складу злочину виясняється наявність або відсутність злочину як соціального явища. По-друге, склад злочину кладеться в основу відмежування одних злочинів від інших, тобто на основі вчення про склад злочину здійснюється кваліфікація злочинів.

   Висновок.

   Підсумовуючи  все сказане, хотілося б зазначити, що вивчення та дослідження злочину, на сьогодні, залишається одним із першочергових завдань науки  кримінального права.

   Саме  від того, як повно та точно будуть вивчені та досліджені всі питання, пов'язані із вивченням та дослідженням злочину і буде залежати благополуччя нашої держави.

   Це  також забезпечить швидке виявлення  та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину  та виключить випадки притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб.

   На  сьогодні наукове вчення про злочин ще не повністю відображає всі особливості  практичного застосування норм кримінального  права, зокрема в частині встановлення складу злочину, а тому воно потребує негайного та постійного вдосконалення.

   Однією  з необхідних умов по вдосконаленню  наукового вчення про злочин є  усунення всіх неточностей та протиріч у внутрішньому змісті кримінально-правових норм.

   На  сьогодні майже всі питання, пов'язані  із злочином вивчаються та досліджуються наукою кримінального права, оскільки в нашій державі не існує повного нормативного закріплення даного питання.

   І тому саме вдосконалення чинного  кримінального законодавства, а  також прийняття принципово нових  кримінальних законів, які б повніше висвітлювали юридичну сутність злочину та складу злочину та закріплювали б нормативне визначення складу злочину, залишається першочерговим завданням, яке стоїть, на сьогодні, перед нашою державою.

   Від вирішення цього завдання залежить подальший розвиток України в галузі забезпечення правопорядку на своїй території та забезпечення дійсної охорони прав та законних інтересів громадян, що, як відомо, є одним із головних обов'язків нашої держав.

   Тому  виконуючи свої обов*язки Верховна Рада України, сьомою сесієї, прийняла новий „Кримінальний кодекс України”. 
 
 
 
 
 

    Список використаної літератури: 

   1.  Конституція України // 28 червня 1996р.

   2.  Кримінальний кодекс України  // 5 квітня 2001р.

   3. П.С. Матишевський „Кримінальне  право України”, - К.,- 1999.

   4. Л.П. Брич, В.О. Навридський „Кримінально-правова  кваліфікація”, „Ухилення від  оподаткування в Україні”, - К., - 2000.

   5. „Право України” №2, -К., - 2000.

   6. „Право України” №7, -К., - 2001.

   7. Коржанський М.Й. Науковий коментар  Кримінального кодексу України, -К., 2001.