Поняття криминально-процесуального закону

5) норми, що надають  можливість певної дії на розгляд  уповноваженого.

Крім цього, виділяють  резолютивні й технічні норми. Резолютивні  норми мають характер визначень або нездійснення бажаної дії. Наприклад, «підозрюваним визнається...» , «спори про підсудність між судами не допускаються». До технічних норм належать правила провадження слідчих дій, правила зберігання речових доказів, правила складання протоколів, процесуальні строки. Тобто вони визначають процесуальну техніку.

Кримінально-процесуальні норми містяться в КПК України  та інших законодавчих кримінально-процесуальних  актах. Одна норма може міститися  в одній статті кримінально-процесуального акту. Наприклад, у  КПК міститься одна норма, що забороняє: «Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом».

В одній статті може міститися  дві й більше кримінально-процесуальних  норм. Наприклад, резолютивна і така, що забороняє: «Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону». Статей такого типу найбільше в КПК України.

 

РОЗДІЛ 3. СПІВВІДНОШЕННЯ НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА З НОРМАМИ КРИМІНАЛЬНОГО

 

Норми всіх галузей права  спрямовані на регулювання суспільних відносин та на їх захист від протиправних дій. Встановлюючи правові норми, держава одночасно визначає форми їх здійснення. Матеріальні норми містять в собі самі правила поведінки. Але для їх ефективної реалізації необхідні особливі правові норми, що за своїм характером відрізняються від матеріальних розпоряджень й іменуються процесуальними. Процесуальне і матеріальне право співвідносяться як форма і зміст. Процесуальні правові норми служать формою реалізації норм матеріального права.

Особливості процесуального права визначаються потребами технології, організації процесу реалізації норм матеріального права. Своєрідним є предмет правового регулювання процесуальних норм: суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації норм матеріального права.

Окремі аспекти співвідношення кримінального та кримінально-процесуального права розглядаються в працях багатьох відомих учених, серед яких В.Г. Даєв, О.А. Коваль, Н.Ф.Кузнєцова, В.О. Навроцький, Р.І. Назаренко, М.М. Полянський, В.М. Тертишник та ін. Разом із тим низка теоретико-методологічних і практичних питань щодо механізмів взаємодії зазначених галузей права залишаються слабо розробленими.

Насамперед слід зауважити, що до певного часу взагалі не існувало відмінностей між нормами кримінального та кримінально-процесуального права. Відокремилися ці галузі права лише в XVІІІ-ХІХ ст. [11, с. 21]. На сьогодні правова природа кримінального процесу полягає в його правоохоронній спрямованості, оскільки він забезпечує можливість реалізації норм кримінального права. Кримінальний процес співвідноситься з кримінальним правом так само, як і форма співвідноситься зі змістом.

Кримінально-процесуальне право визначається як своєрідна  форма встановлення винності особи у скоєному злочині [12, с. 9], особлива правова форма, за якої здійснюється встановлення кримінально-правових відносин. Через це обидві галузі права інколи називають матеріальним і процесуальним кримінальним правом. Однак розподіл права на матеріальне та процесуальне має умовний і досить відносний характер. «Процесуальність» і «матеріальність» відбивають суть функціональної характеристики правових приписів.

Матеріально-правові норми утворюють, так би мовити, перший шар права, правові підвалини суспільства та держави. Процесуально-правові норми, що утворюють другий шар, визначають юридичні способи й засоби здійснення, охорони, захисту та відновлення першого шару права й тягнуть на собі основний тягар забезпечення режиму законності в суспільстві та державі. Значення процесуальних норм полягає в тому, що ними визначається порядок і процедура втілення в життя правових норм, що закріплюють права й обов’язки суб’єктів правовідносин [14, с. 13].

Процесуальні норми  мають похідне, підпорядковане значення по лінії їх зв’язку з матеріальними  нормами у тому сенсі, в якому  форма будь-якого явища залежить від змісту. Універсальний, загальний підхід до розмежування матеріального та процесуального права виглядає так, що норма, яка вказує на право та обов’язок, тобто відповідає на запитання «що (дозволено, потрібно, заборонено) робити?» вважається матеріальною, а норма, яка встановлює порядок, «технологію» застосування (реалізації) першої норми, відповідаючи на запитання «як (якими діями, в якій послідовності) здійснити припис, зафіксований в матеріальній нормі?» визначається процесуальною.

Отже, до норм кримінального матеріального права відносяться ті, що забороняють вчинювати злочини, встановлюючи, які суспільно небезпечні діяння є такими та які покарання застосовуються до осіб, котрі вчинили злочини. На відміну від цього, кримінальні процесуальні норми визначають порядок, процедуру застосування кримінальних матеріальних норм права, вказуючи, яким саме чином слід реалізовувати матеріальні юридичні приписи.

Установлення та чітка  регламентація процесуальної форми  реалізації кримінального права  зумовлюється необхідністю уникнення  неправомірного притягнення особи до кримінальної відповідальності або необґрунтованого звільнення винного від такої.

Норми кримінально-процесуального права не можуть суперечити нормам кримінального права, оскільки основне  їх призначення полягає в сприянні забезпеченню реалізації кримінального права.

Якби не було кримінального  права, кримінально-процесуальне право було б безпредметним. Допоміжна, «службова» роль кримінального процесу полягає в тому, що кримінально-правові відносини встановлюються та реалізуються через кримінально-процесуальні, а останні виникають, існують та отримують свій розвиток лише у зв’язку з першими. Так, не викликає сумніву те, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності», «звільнення від кримінальної відповідальності» стосуються не лише кримінального права, але вони є і кримінально-процесуальними категоріями, оскільки означають діяльність з реалізації вимог матеріального права. Така діяльність свідчить про наявність саме процесуальних відносин, хоча підстави для притягнення до кримінальної відповідальності або звільнення від неї складають предмет матеріально-правового регулювання. На жаль, у деяких випадках відбувається змішання матеріально-правових і процесуальних категорій, що характерно при розв’язанні окремих проблем кримінальної відповідальності. Зокрема, інколи змішуються категорії вини та винуватість. Однак вина є виключно матеріально-правовою категорією, виражає ставлення суб’єкта злочину до злочинного діяння та існує об’єктивно (незалежно від її пізнання). Винуватість же завжди є результатом державно-правової оцінки поведінки особи й, будучи процесуальною категорією, може бути визначена лише в процесі пізнавальної діяльності. Основним змістом поняття «винуватість» є висновок про те, що певна особа вчинила відповідне діяння, яке містить склад злочину.

 

 

ВИСНОВОК

 

Кримінальний процес — це регламентуюча реалізацію кримінального  закону галузь права, а також заснована  на ньому, втілена у форму правових відносин та здійснювана у встановленому  законом порядку діяльність органів  дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також інших осіб, спрямована на швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних; встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, захист суспільства та громадян від злочинних посягань та здійснення правосуддя.

Норми кримінально-процесуального права - це встановлені державою правила, що визначають загальні положення та порядок провадження у кримінальних справах, а також права та обов’язки  суб’єктів кримінального процесу, основною функцією яких є реалізація норм кримінального права, а додатковими функціями - реалізація норм інших галузей права.

Кримінально-процесуальні норми виконують декілька функцій:

1) регулятивну; 

2) службову;

3) інструментальну; 

4) правоохоронну; 

5) виховну;

6) превентивну. 

Одна й та ж норма кримінально-процесуального права може виконувати не одну, а декілька функцій.

Зв’язок норм кримінально-процесуального і кримінального права можна  прослідкувати на трьох рівнях їхнього  співвідношення, що відповідають тричленній структурі права: галузь, інститут, норма.

Норми кримінального  і кримінально-процесуального права  мають взаємозв’язки таких видів:

1) прямий;

2) опосередкований;

3) зворотній.

У нормах кримінально-процесуального права юридичними фактами, з якими  пов’язується реалізація диспозиції норми, окрім загальновизнаних дії, події і фактичного складу, можуть бути «мікропроцеси», через які під час провадження у кримінальній справі реалізується ініціатива заінтересованих суб’єктів кримінального процесу і суб’єктів, які його здійснюють, у провадженні процесуальних дій чи прийнятті процесуальних рішень.

Процедурний характер диспозицій кримінально-процесуальних норм полягає  у встановленні порядку провадження  певних дій і прийняття певних рішень, нерозривно пов’язаних між  собою метою, змістом, суб’єктами, які їх провадять, та іншими ознаками. Диспозиції норм кримінально-процесуального права, як правило, є абсолютно визначеними. Це узгоджується із загально правовим принципом, котрий діє для посадовців, які ведуть кримінальний процес: «дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Відносна визначеність окремих диспозицій кримінально-процесуальних норм обумовлена об’єктивною неможливістю законодавця передбачити у нормах усі ситуації, що виникають під час провадження у кримінальних справах.

Санкція норм кримінально-процесуального права зобов’язана своїм існуванням імперативному методу правового регулювання у кримінальному процесі, згідно з яким регулювання суспільних відносин, що виникають, розвиваються і припиняються у кримінальній справі, здійснюється за схемою «обов’язок + відповідальність». Це, однак, не виключає існування санкцій і в разі застосування схеми правового регулювання «право + гарантія». У цьому разі санкції встановлюються за перевищення прав, встановлених нормами кримінально-процесуального права.

Кримінально-процесуальні санкції є абсолютно визначеними, що обмежує розсуд службових осіб органів, які здійснюють кримінальне  судочинство, у частині застосування ними санкцій. Відносно визначеними  є усі кримінально-правові санкції  норм кримінально-процесуального права.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові  акти:

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. – К.: Феміна.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. вид. / ВР України. – Київ: Алерта; КНТ, 2012

 

Спеціальна  література:

 

3. Баулін О.В., Карпов Н.С., Поповченко О.І. Спрощене досудове провадження в Україні: історія, сучасність, перспективи: Навчальний посібник. – К.: Семенко Сергій, 2004. – 151 с.
4. Геселев О. Природно-правове розуміння права та проблема забезпечення конституційних прав людини у кримінальному судочинстві: філософсько-правовий аспект // Право України. – № 11. – 2008. – С. 10-20.
5. Гончаров І.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / М-во освіти і науки України. Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – К.: Центр навч. літ-ри, 2005. – 247 с
6. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 632 с Конституція України: Офіційний текст;
7. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навчальний посібник. / М.І. Хавронюк (авт.-уклад.).; 2-ге видання перероблене і доповнене. – К.:Вид-во А.С.К., 2003. – 384 с.
8. Кримінально-процесуальне право / Підручник / Азаров Д.С. – К.: КІВС, 2003 – 840с.
9. Кримінальний процес України у схемах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / П.В. Цимбал, Т.М. Барабаш, Т.В. Данченко, О.П. Мілевський; Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2002. – 166 с.: схем.
10. Кримінальний процес України: Тестові завдання: навч. посіб. / За заг. ред.. докт. юрид. наук, проф. Нора В.Т. – К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури, 2010. – 376 с.
11. Кримінальний процес: підручник / за ред. Ю.М. Грошевого та О.В. Капліної. – Х.: Право, 2010. – 608 с.
12. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. — К.: Істина, 2007. – 456 с.
13. Лобойко Л. Новий кримінально-процесуальний кодекс України: яку музику виконують його розробники? // Право України. – № 12. – 2008.
14. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Либідь, 2006. — 536 с.
15. Навроцький В.О. Про співвідношення положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які регламентують підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності / В.О. Навроцький// Альманах кримінального права К. : Правова єдність, 2009.— Вип.1.—С.391-400.
16. Нижник А. Питання судового захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні // Право України. – № 2. – 2010.
17. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України.—К.і.А.С.К.,2002.— 1056с
18. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України; Підручник, 4-те вид., доп. і переробл.—К.: Видавництво А.С.К., 2004.— 1120 с.