Зловживання владою або службовим становищем

Реферат на тему Зловживання владою або службовим становищем (2)

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

«Зловживання  владою або службовим становищем»

Виконав:

Патрелюк Дмитро Андрійович

Дніпропетровськ

Зміст

Вступ _ 3

1. Загальна характеристика  злочинів в сфері службової діяльності _ 5

2. Кримінально-правова характеристика  зловживання 

владою або службовим  становищем _ 17

3. Кваліфіковані та особливо кваліфіковані види

зловживання владою або службовим  становищем 26

Висновок _ 30

Список використаної літератури 32

Вступ

Відповідно до ст. 19 Конституції  України посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави. Посадові та службові особи діють в Україні на засадах професіоналізму, політичної нейтральності та державного забезпечення. На них покладається реалізація завдань та функцій держави. Саме тому злочинна діяльність державних службовців викликає сильний ажіотаж навколо себе та привертає уваги не тільки науковців, а й політиків та народні маси.

Об’єктом курсового дослідження  є злочини в сфері господарської  діяльності, виділені законодавцем в  окремий розділ Кримінального кодексу  України (розділ XVII Особливої частини).

Предметом курсової роботи став конкретний склад злочину передбачений статтею 364 Кримінального кодексу  України – зловживання владою або службовим становищем.

Мета курсової роботи –  дослідити правову природу злочинів в сфері службової діяльності на прикладі складу злочину передбаченого статтею 364 Кримінального кодексу України.

Відповідно до поставленої  мети завданнями курсової роботи є:

1. подати загальну характеристику  злочинів в сфері службової діяльності;

2. схарактеризувати зловживання  владою або службовим становищем: віділити об’єктивні та суб’єктивні  ознаки вказаного злочину; 

3. дослідити кваліфіковані та особливо кваліфіковані види злочину передбаченого статтею 364 КК України.

При написанні курсової роботи використовувались не лише підручники та посібники з кримінального права, а й наукові статті та монографії вчених. Серед вчених які приділили свою уваги дослідженню проблемних питань зловживання владою або службовим становищем слід виділити: Мельник М.І., Хавронюк М.І., Яценко С.С. та інші.

Курсова робота виконана у відповідності до мети та завдань, які висувалися, має логічну структуру. Складається зі вступу, основної частини та висновку. Загальний обсяг роботи 36 сторінок.

1. Загальна характеристика  злочинів в сфері службової діяльності

Відповідно до ст. 19 Конституції  України посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави. Від реалізації цього положення значною мірою залежить правильна діяльність державного апарату, функціонування підприємств, установ і організацій усіх форм власності, своєчасне і справедливе вирішення соціальних проблем, забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб.

КК 2001 р. вживає термін "службова особа", яке за своїм змістом  є ідентичним поняттю "посадова особа", що вживалось у КК 1960 р. Назва розділу XVII Особливої частини КК 2001 р. видасться більш вдалою за ту, яку мала відповідна глава КК 1960 р. (глава VII Особливої частини КК "Посадові злочини"), оскільки, по-перше, суб"єктами окремих злочинів, передбачених у цьому розділі (давання хабара), можуть бути і не службові особи, і, по-друге, низка злочинів, які можуть бути вчинені лише службовими особами, знаходяться за межами розділу XVII.

Родовим об"єктом злочинів у сфері службової діяльності є суспільні відносини, які визначають і регулюють зміст правильної роботи державного апарату і апарату органів місцевого самоврядування, об"єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності,

При визначенні безпосереднього  об"єкта таких злочинів, виходячи з розподілу управлінської праці  взаємопов"язаних і взаємодіючих ланок апарату управління, кожна з яких має відносну самостійність і виконує чітко визначені функції, за основу слід брати функціональну ознаку. Отже, безпосереднім об"єктом злочинів у Сфері службової діяльності є правильна діяльність державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об"єднань громадян, окремої організації, установи, підприємства (незалежно від форми власності), зміст якої визначається законодавством України, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об"єднань громадян, підприємств, установ та організацій,

У випадку посягання службовою  особою на інші суспільні відносини  вчинене слід кваліфікувати (за наявністю  для того підстав) як інший злочин, що міститься в іншому розділі Особливої частини КК. Якщо ж службова особа посягнула одночасно на суспільні відносини, які визначають правильну роботу державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об"єднань громадян, окремої організації, установи, підприємства (незалежно від форми власності) і, наприклад, господарську діяльність, власність, довкілля, то її дії треба кваліфікувати за наявності відповідних ознак як злочин у сфері службової діяльності і той чи інший злочин у сфері господарської діяльності або злочин проти власності чи довкілля (крім випадків, коли діяння, яке описане у статтях про злочини у сфері службової діяльності, є способом вчинення іншого злочину).

Чотири злочини - зловживання  владою або службовим становищем, перевищення влади або службових  повноважень, службове підроблення (кваліфікований склад - ч. 2 ст. 366) і службова недбалість можуть посягати і на охоронювані законом блага особи (трудові, політичні та інші права і свободи людини і громадянина, власність тощо), які є факультативним додатковим об"єктом цих злочинів. Але для злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365, такі блага, як здоров"я і гідність особи, є обов"язковим додатковим об"єктом. Тому перевищення влади або службових повноважень, поєднане, наприклад, з умисним заподіянням тілесних ушкоджень (крім тяжких), повністю охоплюється ч. 2 ст. 365.

З об"єктивної сторони злочини у сфері службової діяльності (крім давання хабара) характеризуються спільними рисами, до яких належать вчинення діяння; 1) з використанням влади чи службового становища і 2) всупереч інтересам служби.

Використання службовою  особою свого службового становища  вказано як обов"язкова ознака об"єктивної сторони тільки у ст. 364. Однак, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, провокація хабара не можуть бути вчинені без використання службовою особою свого службового становища.

Використання службовою  особою влади чи службового становища  передбачає використання тих повноважень, якими службова Особа наділена у  зв"язку із зайняттям нею певної посади чи здійсненням певної службової діяльності. Іншими словами, йдеться про соціально-правовий статус службової особи, під яким слід розуміти сукупність прав і обов"язків, що утворюють службову компетенцію винного, а також його соціальне значення, під яким розуміється службовий авторитет службової особи, престиж органу, організації чи установи, в якій вона здійснює свою службову діяльність, наявність службових зв"язків і можливостей, що виникають завдяки займаній посаді, можливість здійснення впливу на діяльність інших осіб тощо.

Другою обов"язковою ознакою об"єктивної сторони злочинів у сфері службової діяльності є вчинення дії (або бездіяльності) всупереч інтересам служби.

Беручи певні обов"язки й отримуючи пов"язані з ними права, Особа укладає з державою (або з підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності) своєрідну угоду про те, Що вона зобов"язується безумовно виконувати обов"язки і правильно користуватись правами. Така угода може мати умовну форму контракту, трудового договору, ознайомлення з наказом про призначення на посаду. Після укладення вказаної угоди (чи внесення певних змін до неї) особа займає певне службове становище, або, іншими словами, те місце в апараті органів державної влади, органів місцевого самоврядування (або в апараті управління недержавної юридичної особи), на якому вона звичайно бажає і повинна здійснювати свої службові повноваження. Ігнорування службовою особою наданими їй обов"язками або перевищення прав і може свідчити про використання їх всупереч інтересам служби. Реальним виразом вчинення діяння всупереч інтересам служби є його незаконність.

До обов"язкових ознак об"єктивної сторони трьох злочинів у сфері службової діяльності (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень і службової недбалості) належить також настання суспільне небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам, юридичних осіб. Вказана шкода може полягати у заподіянні як матеріальної шкоди, так і шкоди нематеріального характеру.

Відповідно до п. 3 примітки до ст. 364 істотною шкодою, якщо вона полягає  у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто  і більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян.

Із змісту п. З примітки до ст. 364 випливає, що істотна шкода повинна обчислюватися у вказаних розмірах, незалежно від форми та виду вини, якими характеризується психічне ставлення винного до суспільне небезпечних наслідків, а також незалежно від того, чи була вона результатом діяння, що призвело до втраченої вигоди чи до прямого зменшення наявних фондів.

Істотною шкодою, якщо вона має нематеріальний вимір, можуть визнаватися порушення політичних, трудових, житлових та інших прав і свобод людини і громадянина, підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадського порядку, створення обстановки, що утруднює установі, організації, підприємству здійснення основних функцій тощо.

Істотна шкода, якщо вона полягає у заподіянні шкоди нематеріального виміру, - категорія оціночна. Питання про те, чи є така шкода істотною, вирішує орган досудового слідства, прокурор або суд з урахуванням конкретних обставин справи і в межах своєї компетенції. Така істотна шкода, як створення обстановки, що утруднює установі, організації, підприємству здійснення основних функцій, може виражатися у призупиненні виробничих процесів, діяльності окремої ланки чи підприємства, організації, установи в цілому, створенні суттєвих перешкод у їх роботі. Істотна шкода у вигляді порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина може полягати в суттєвому їх обмеженні, забороні їх реалізовувати відповідно до закону тощо. Судова практика, як правило, визнає істотною шкодою вчинення винним або іншими особами іншого злочину або його приховування завдяки зловживанню ним службовим становищем. В умовах ринкової економіки підрив авторитету, скажімо, комерційного банку в результаті зловживання службовим становищем однією із його службових осіб може призвести до втрати клієнтів, розірвання угод на банківське обслуговування, що також слід визнавати істотною шкодою. Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні фізичної шкоди, слід визнавати умисні насильницькі дії, які потягли за собою завдання фізичного болю, заподіяння, як правило, легкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень або були пов"язані з незаконним позбавленням волі, незаконним введенням в організм особи наркотичних засобів тощо.

В чотирьох статтях розділу XVII Особливої частини КК (ст. ст. 364-367) як злочинний результат, що обтяжує відповідальність. названі тяжкі наслідки. Поняття "тяжкі наслідки" відрізняється від поняття "істотна шкода" більшим ступенем суспільної небезпеки, Тяжкі наслідки можуть полягати у матеріальній, фізичній, моральній шкоді тощо. Якщо тяжкі наслідки полягають у заподіянні матеріальних збитків, ними, згідно з п. 4 примітки до ст. 364, вважається шкода, яка в двісті п"ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тяжкими наслідками, не пов"язаними з матеріальними збитками, можуть бути: повний розвал діяльності підприємства (наприклад, внаслідок доведення його до банкрутства); катастрофа; масове отруєння людей; смерть однієї або більше осіб; заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи декільком особам; виникнення масових заворушень; наслідки, які суттєво ускладнюють відносини з іншими державними або міжнародними організаціями та підривають авторитет держави або її окремих органів на міжнародній арені; приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (за відсутності ознак співучасті); найбільш серйозні порушення конституційних прав громадян (наприклад, протиправне позбавлення житла, безпідставне ненарахування пенсії або соціальної допомоги дітям, що позбавило потерпілого засобів до існування) тощо. Оскільки у таких випадках ознака "тяжкі наслідки", як і ознака "істотна шкода", є оціночною, то її наявність чи відсутність у кожному конкретному випадку встановлюється слідчим, прокурором та судом.

Істотна шкода та тяжкі  наслідки можуть бути інкриміновані  винному лише за наявності причинного зв"язку між його діянням (дією чи бездіяльністю) та настанням зазначених наслідків. Для цього необхідно встановити, що порушення службових обов"язків передувало настанню істотної шкоди чи тяжких наслідків, що це порушення було їх необхідною умовою і що службова особа усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати розвиток причинного зв"язку, тобто те, що її діяння стане причиною настання зазначених наслідків.

Суб"єктом злочинів у сфері службової діяльності, крім давання хабара (ст. 369), може бути лише службова особа.

Загальне поняття службової  особи дано у п, 1 примітки до ст. 364. КК визнає певних осіб службовими незалежно від сфери їх діяльності. Такими можуть бути визнані особи, які займають відповідні посади чи виконують відповідні функції в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних підприємствах, в установах і організаціях, підприємствах приватної чи колективної форм власності (у т.ч. спільних, кооперативних та інших підприємствах) тощо.