Підстави звільнення від покарання

Зміст

Вступ

Розділ  1. Поняття звільнення від покарання

Розділ 2. Підстави звільнення від покарання

            2.1.Звільнення від відбування покарання з випробовуванням.

             2.2.Звільнення від відбування покарання з випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

            2.3.Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

            2.4.Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

            2.5.Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.

            2.6.Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

            2.7.Звільнення від відбування покарання за хворобою.

             2.8. Звільнення від покарання на  підставі закону України про  амністію або акта про помилування.

Висновок

Список  використаної літератури

      

 

      Вступ

     Особливим видом звільнення від покарання є звільнення від покарання у разі прийняття нового закону, що виключає або пом'якшує призначене особі покарання. Конституція України та КК встановлюють принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію у разі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання, в цілому чи його частини, або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним, важка хвороба засудженого, чи недоцільним, давність виконання обвинувального вироку. Звільнення під покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним.

     Метою реферату є дослідити при яких умовах, і які особи можуть звільнюватися від подальшого відбування покарання. Адже не всі особи можуть бути звільненні від подальшого відбування покарання. Також метою дослідження є визначення видів відбування покарання, тобто якщо особа може звільнитися від подальшого відбування покарання, то які види звільнення від відбування покарання до неї можуть застосовуватись, а які ні.

     Об’єктом  даного дослідження є – підстави звільнення від подальшого відбування покарання, а також особи щодо  яких ці підстави можна застосувати. КК України виділяє такі підстави звільнення від подальшого відбування покарання: звільнення від відбування покарання з випробовуванням; звільнення від відбування покарання з випробовуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років; звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; заміна невідбутої частини покарання більш м’яким; звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; звільнення від відбування покарання за хворобою; а також у зв’язку з прийнятим закону амністії або помилування.

     Розділ  1. Поняття звільнення від покарання 

     За  наявності визначених у КК підстав  винна у вчиненні злочину особа може бути повністю або частково звільнена від покарання за вчинене. В аналізованому інституті кримінального права найбільшою мірою знайшли своє відображення принципи гуманізму і економії заходів кримінального впливу, покладені в основу нової політики держави загалом та кримінального права зокрема. На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнення від покарання здійснюється тільки судом, крім звільнення від покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування.

     Звільнення  від покарання можливе лише в  тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання, в цілому чи його частини, або коли її досягнення надалі стає неможливим і безцільним, важка хвороба засудженого, чи недоцільним, давність виконання обвинувального вироку. Звільнення під покарання жодною мірою не підриває принципу невідворотності покарання. Безперечно, якщо покарання недоцільне, воно не в змозі досягти мети, що стоїть перед ним. КК передбачає різні види звільнення від покарання. Їх частіше за все об'єднують у дві групи: звільнення безумовне і звільнення умовне.

     При безумовному звільненні перед особою не ставляться які-небудь вимоги в зв'язку з її звільненням. Умовне ж звільнення пов'язане з пред'явленням особі визначених законом вимог, які вона має виконати протягом певного іспитового строку. Їх порушення тягне за собою скасування застосованого судом звільнення від покарання.

     До  умовного звільнення від покарання  належать: звільнення від відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; до безумовних — звільнення від покарання на умовах, звільнення у зв'язку із скінченням строків давності виконання обвинувального вироку, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від покарання за хворобою.

     Особливим видом звільнення від покарання  є звільнення від покарання у  разі прийняття нового закону, що виключає або пом'якшує призначене особі покарання. Конституція України та КК встановлюють принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію у разі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Дія такого закону поширюється з моменту набрання ним чинності також на діяння, вчинені до його видання, в тому числі на осіб, що відбувають або вже відбули покарання, але мають судимість. Якщо новий закон пом'якшує караність діяння, за яке засуджений відбуває покарання, призначена йому міра покарання, що перевищує санкцію знов виданого закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого цим законом.

 

      Розділ 2. Підстави звільнення від відбування кримінального

покарання.

      

     2.1. Звільнення від відбування  покарання з випробуванням 

     Відомий багато років нашому праву інститут засудження з випробуванням трансформований  новим КК в один із видів звільнення від відбування покарання – звільнення від відбування покарання з випробуванням. У КК зазначено, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, і також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде  висновку про можливість виправлення засудженого без  відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього.

     Крім  того, для звільнення з випробуванням  потрібно встановити достатню для цього підставу. КК описує цю підставу в загальному виді, надаючи суду можливість конкретизувати її залежно від обставин справи. В законі зазначено, що звільнення з випробуванням може мати місце тоді, коли суд дійде висновку, що, виходячи із тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправлення засудженого можливе без відбування покарання.

     Звільнення  від відбування покарання з випробуванням  завжди пов'язано з встановленням у вироку іспитового строку, що є невід'ємною його ознакою.

     Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування

     Звільнення  від відбування покарання з випробуванням може бути пов'язано з покладанням судом на такого засудженого певних обов'язків, передбачених законом. Стаття 76 КК містить вичерпний перелік тахих обов'язків:

     1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

     2) не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

     3)повідомляти  органи кримінально-виконавчої системи  про зміну місця проживання, роботи  або навчання;

     4) періодично з'являтися для реєстрації в ці органи;

     5) пройти курс лікування від  алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

     Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням визначаються поведінкою засудженого протягом іспитового строку. Ці наслідки можуть бути як сприятливими, так і несприятливими.

     Сприятливі: 1) звільнення за рішенням суду від відбування призначеного винному покарання і 2) погашення у зв'язку з цим судимості; несприятливі: 1) направлення засудженого для реального відбування призначеного покарання і 2) призначення покарання за сукупністю вироків у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину. 

     2.2. Звільнення від відбування покарання з випробування вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років 

     Це  спеціальний вид звільнення від  відбування покарання і випробуванням, передбачений КК. Він за багатьма ознаками не відрізняється від звільнення від покарання з випробуванням, встановленого в КК, але має свої особливості. Насамперед таке звільнення застосовується лише відносно вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. У разі призначення покарання у виді  обмеження волі  або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини,  суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного,  так  і  додаткового покарання  з  встановленням  іспитового строку у межах строку,  на який згідно з законом жінку  може  бути  звільнено  від  роботи  у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок,  які мають дітей віком до семи років,  суд може покласти на засуджену  обов'язки,  передбачені  у  статті  76 цього Кодексу.  Контроль    за   поведінкою   засуджених   здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією.  Після  закінчення  іспитового  строку  суд,  залежно   від поведінки засудженої,  звільняє її від покарання або направляє для відбування покарання, призначеного вироком. У  разі,  коли  звільнена  від  відбування   покарання   з випробуванням жінка відмовилася від дитини,  передала її в дитячий будинок,  зникла з  місця  проживання,  ухиляється  від  виховання дитини,  догляду  за  нею,  не  виконує  покладених  на  неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення,  що потягли  за собою  адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на  шлях  виправлення,  суд  за  поданням   контролюючого   органу направляє  засуджену  для  відбування  покарання  згідно з вироком суду. Якщо засуджена вчинила в період  іспитового  строку  новий злочин,  суд призначає їй покарання за правилами,  передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу. 

     2.3. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку 

     Обвинувальний вирок з тих чи інших причин може своєчасно не приводитися у  виконання. У цьому разі його наступне виконання може виявитися недоцільним з точки зору як спеціального, так і загального попередження. Засуджений за цей час може виправитися, тому застосування до нього покарання, призначеного в минулому, може суперечити меті покарання і виявитися зайвим. З огляду на це ст. 80 КК передбачає звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється закінчення встановлених у законі строків з дня набрання обвинувальним вироком законної сили, у зв'язку з чим засуджений звільняється від виконання призначеної судом міри покарання. При цьому суспільна небезпечність вчиненого не змінюється (якщо не змінилася обстановка або сама санкція статті, у відповідності з якою особі призначене покарання). Це пов'язано з тим, що суспільна небезпечність злочину встановлюється судом на момент його вчинення, і закінчення будь-якого строку без зміни обстановки або закону, що встановлює відповідальність за злочин, не може змінити цю оцінку.

     За  загальним правилом, перебіг строку давності виконання покарання починається  з дня набрання обвинувальним  вироком законної сили. Проте з різних причин (тривала хвороба засудженого, яка перешкоджає виконанню вироку, стихійне лихо, втрата кримінальної справи і таке інше) вирок може не приводитися у виконання. З урахуванням цього в кримінальному законі встановлюються особливі строки, після закінчення яких, якщо їх перебіг не був перерваний, засуджений підлягає звільненню від відбування покарання. Не вчинення ним за цей період нового злочину свідчить про значну або повну втрату ним суспільної небезпечності, а відтак, про недоцільність застосування до нього покарання, призначеного вироком суду.

     Із  КК України випливає, що існують  три умови застосування         давності обвинувального вироку:

     1) закінчення зазначеного в законі  строку; 

     2) не ухилення засудженого від відбування покарання,

     3) не вчинення ним протягом встановленого законом строку нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.

     КК  України встановлює диференційовані строки, закінчення яких виключає виконання обвинувального вироку. Тривалість цих строків залежить від виду та тяжкості призначеного судом покарання. Так, обвинувальний вирок не приводиться у виконання, якщо з дня набрання ним чинності минули такі строки: