Ответы по охране труда

 При хронічному отруєнні шкідливі червони можуть не лише накопичуватись в організм (матеріальна кумуляція), але й викликати “накопичення” функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

 Ступінь несприятливого впливу шкідливих речовин, що присутні в повітрі зони визначається також низкою інших чинників. Наприклад, підвищена температура і вологість, як і значне м'язеве напруження, в більшості випадків, підсилюють дію шкідливих речовин.

 Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників. які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3, 6, 12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.

 Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для поживної речовини величину, Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній  9крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин, чи іншої тривалості (але не більше на годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь. 
 
 

 29. Методи контролю стану повітряного басейну

 За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

  - 1-й - речовини надзвичайно небезпечні, ГРК менше 0,1 мг/м3  (свинець, ртуть, озон);

 -2-й - речовини високонебезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та солена, хлор, фенол, їдкі луги);

 -№-1 - речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий);

 -4-1 - речовини мало небезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас).

 Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають;

 -вилучення шкідливих речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих речовин менш шкідливими, Н., свинцеві білила замінені на цинком, метиловий сприт - іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання - миючими  розчинниками на основі води;

 -удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів;

 -автоматизація: дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що включає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

 -герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції. аспіраційних укрить;

 -нормальне функціонування систем опалення, загально обмінної вентиляції, кондиціювання повітря, очисних викидів в атмосферу;

 -попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

 -контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

 -використання засобів індивідуального захисту. 

 30. Призначення та різновиди вентиляційних систем

 У звичайних приміщеннях повітрообмін відбувається через відкриті двері та вікна, а також щілини. Такий повітрообмін називають неорганізованим. Під організованим повітрообміном, тобто тим, що регулюється, розуміють - систему вентиляції.

 Системи вентиляції призначені для виведення шкідливих речовин, що утворюються на виробничому приміщенні, - вуглекислого газу, пилу тощо і припливу свіжого повітря, тобто, для підтримки допустимих метеорологічних параметрів.

 Системи вентиляції варто встановлювати так, щоб ні тепле, ні холодне повітря не було направлено на людей. На виробництві рекомендується створювати динамічний клімат із визначеними перепадами показників. Температура повітря на поверхні підлоги і на рівні голови не повинна відрізнятися більше, ніж на 5 градусів. Основним параметром, що визначає характеристики вентиляційної системи, є кратність обміну, тобто скільки разів за годину зміниться повітря в приміщенні.

 Основними характеристиками вентиляційних систем є:

 - продуктивність потоку повітря: десятки - тисячі куб. м/г;

 - напір повітря або статичний тиск (кПа);

 - потужність калорифера (необхідна для підігріву вуличного повітря в зимовий період): одиниці - сотні кВт;

 - рівень шуму (дБ).

 Вибір конкретних параметрів залежить від розміру, розташування і призначення виробничих приміщень, що вентилюються, кількості людей, що там знаходяться.

  Види вентиляції

 При великому різноманітті систем вентиляції, зумовленому призначенням приміщень, характером технологічного процесу, видів шкідливих викидів тощо, їх можна класифікувати за наступними характерними ознаками:

 1) за методом переміщення повітря вентиляція буває з природним спонуканням (природною) і з механічним (механічною). Можливо також сполучення звичайної і механічної вентиляції (змішана вентиляція);

 2) вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною залежно від того, для чого служить система вентиляції - для подачі (припливу) або виведення повітря з приміщення чи для того й іншого одночасно;

 3) за місцем дії вентиляція буває місцевою і загальнообмінною;

 4) за конструктивним виконанням - канальною та безканальною. 

 31.Види освітлення, норми освітлення виробничих приміщень

 Одним з найважливіших елементів сприятливих умов праці є раціональне освітлення приміщень і робочих місць.

 Штучне освітлення може бути загальним і комбінованим. Застосування одного місцевого освітлення неприпустимо.

 Для штучного освітлення використовують: лампи накалювання, йодні лампи, люмінесцентні лампи.

 Аварійне освітлення призначене для забезпечення освітленості виробничого приміщення при відключенні робочого висвітлення.

 Нормування штучного освітлення

 Норми на проектування штучного освітлення знову споруджуваних і реконструйованих будинків і споруджень промислових підприємств із використанням газорозрядних ламп і ламп накалювання визначаються «Будівельними нормами і правилами».

 Колірне оформлення виробничих приміщень

 Освітлення і колірне оформлення виробничих приміщень при правильному їхньому рішенні і вдалому сполученні впливають на ріст продуктивності праці і зниження числа виробничих травм. 
 

 32. Характеристики шумового впливу.

 Негативний вплив шуму на продуктивність праці та здоров'я людині загальновідомий. Під час роботи в шумних умовах продуктивність ручної праці може знизитись до 60%, а кількість помилок, що трапляються при розрахунках, зростає більше, ніж на 50%. При тривалій роботі в шумних умовах перш за все уражаються нервова та серцево-судинна системи та органи травлення. Зменшується виділення шлункового соку та його кислотність, що сприяє захворюванню гастритом. Необхідність кричати при спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини.

 Вплив шуму на організм людини індивідуальний. У деяких людей погіршення слуху настає через декілька місяців, а у інших воно не настає через декілька років роботи в шумі. Встановлено, що для 30% людей шум є причиною передчасного старіння. 
 
 
 

 33. Методи боротьби з шумом та вібраціями

 Основні організаційні заходи щодо боротьби із шумом і вібраціями наступні:

 - виключення з технологічного процесу вібро-акустичного устаткування;

 - розміщення устаткування, що є джерелом шуму, в окремих приміщеннях;

 - розташування цехів з підвищеним рівнем шуму у віддаленні від приміщень з малим рівнем шуму;

 - дистанційне керування вібро-акустичним устаткуванням з кабін;

 - застосування індивідуальних засобів захисту від шуму і вібрації, проведення санітарно-профілактичних заходів для робітників, зайнятих на вібро-акустичному устаткуванні.Основні технічні заходи:

 - правильне проектування масивних основ і фундаментів під вібро-активне устаткування (дробарок, млинів, сепараторів, нагнітачів і ін.) з урахуванням динамічних навантажень;

 - ізоляція фундаментів під вібро-активне устаткування від несучих конструкцій і інженерних комунікацій;

 - активна і пасивна віброізоляція відповідно вібро-активного устаткування і робітників місць операторів і машиністів;

 - застосування віброутримуючих гнучких установок (гасителів) при вихлопі нагнітачів;

 - застосування вібро-поглинаючих гумових покриттів і мастик для облицювання вібруючих поверхонь комунікацій;

 - звукоізоляція приводу гучних машин кожухами; 
 
 

 34. Методи виміру та нормування шуму та вібрацій

 Гігієнічну оцінку вібрації, що діє на людину у виробничих умовах, згідно з ГОСТ 12.1.012-90 здійснюють за одним з наступних методів:

 - частотним (спектральним) аналізом нормованого параметра;

 - інтегральною оцінкою за частотою нормованого параметра;

 - дозою вібрації.

 Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, дібрані в залежності від застосовуваного методу її гігієнічної оцінки. При частотному (спектральному) аналізі нормованими параметрами є середні квадратичні значення віброшвидкості v, їх логарифмічні рівні ї або віброприскорення а для локальної вібрації в октавних смугах 'от, а для загальної вібрації - в октавних або 1/3 октавних смугах частот.

 Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються ГОСТ 12.1.003-86. В ньому закладено принцип встановлення певних параметрів шуму, виходячи з класифікації приміщень за їх використанням для трудової діяльності різних видів.

 В нормах передбачаються диференційовані вимоги до допустимих рівнів шуму в приміщеннях різного призначення в залежності від характеру праці в них. Шум вважається допустимим, якщо вимірювані рівні звукового тиску у всіх октавних смугах частот нормованого діапазону (63-8000 Гц будуть нижчі, ніж значення, котрі визначаються граничним спектром.

 Використовується також принцип нормування, котрий базується на регламентуванні рівня звуку в дБА, котрий вимірюється при ввімкненні коректованої частотної характеристики А шумоміра. В цьому випадку здійснюється інтегральна оцінка всього шуму, на відміну від спектральної.

 Нормування рівня звуку в дБА суттєво скорочує об'єм вимірювань і спрощує обробку результатів. Однак цей принцип не дозволяє визначити частотну характеристику необхідного шумоглушіння у випадку перевищення норми. В той же час саме ці дані необхідні при проектуванні заходів щодо зниження шуму.

 Нормування шуму за рівнями звуку в дБА та за граничними спектрами застосовуються для оцінки постійного шуму. Для оцінки непостійних шумів використовується еквівалентний рівень, котрий рівний рівню постійного звуку, широкосмугового, неімпульсного шуму, котрий справляє такий самий вплив на людину, як і даний непостійний шум.

 Нормованою характеристикою постійного шуму на робочих місцях є рівні звукового тиску LB, дБ, в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.