Особливості правової відповідальності виконавця за вчинення злочину

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

Виконавцем визнається особа, що безпосередньо  вчинила злочин, тобто фактично виконало те діяння, що утворило склад конкретного злочину, передбаченого тією чи іншою статтею Особливої частини Кримінального кодексу.

У злочинах, чинених у співучасті, виконавець — центральна фігура, оскільки дії інших співучасників трансформуються через його суспільно небезпечну діяльність. Разом з тим і самим виконавцем, мислимо тільки в тих випадках, коли поряд з ним діють і інші особи, що виконують іншу функціональну, роль організаторів, підбурювачів і пособників. Якщо злочин вчиняється однією особою, питання про його роль і функції не виникає, оскільки в цих випадках мова, йде просто про суб’єкта злочину, тобто про особу, що винно вчинила суспільно небезпечне і протиправне діяння. Тому поняття виконавця злочину, як і поняття організатора, підбурювача і пособника, є співвідносним. Ці фігури співучасників мислимі тільки в співвідношенні з виконавцем злочину; точно так само як і він мислимий тільки поряд з іншим співучасником.

Виконавцем  злочину може бути тільки особа, що відповідає вимогам, пропонованим до суб’єктів  конкретних злочинів, оскільки інакше в його діянні не буде складу злочину  як необхідної умови притягнення  його до відповідальності. У даному випадку мова, звичайно, йде не тільки про загальні вимоги, пропонованих до всіх суб’єктів злочину (досягненні визначеного, встановленого законом віку, осудності), але і про ті вимоги, що пред’являються до спеціальних суб’єктів. Якщо особа, притягувана до відповідальності по одному зі складів злочину, що вимагають спеціального суб’єкта, не має ознаки, що роблять його таким (не є, наприклад, посадовою особою, військовослужбовцем, слідчим, суддею, капітаном судна і т.д.), то воно навіть при здійсненні конкретних дій, що входять в об’єктивну сторону складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу, бути виконавцем такого злочину не може.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРА ТУРИ:

1. Бажанов М.І. "Кримінальне право  України" К.,2002.

2. Бовсуновський В.М. Кримінальне  право України. Тези лекцій  і практичні завдання для курсантів Київського училища міліції МВС України. - К. Наукова думка, 1995.

3. Бурчак Ф.Г. "Учение о соучастии"  К.,1969.

4. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальньіе, криминологические и правовьіе проблемьі. - К.: Вища школа, 1986. - 208с.

5. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии  по советскому уголовному праву. –К., 1969.-216 с.

6. Галиакбаров Р.Р. Квалификация  групповьіх преступлений - М.: Юрид. лит, 1980.

7. Коржанський М.И. Кримінальне право України. Загальна частина.К.,1999.

8. Кривошеїн П.К., Слесаренко В.М.  Кваліфікація групових і повторних злочинів: Навч. посібник. - К.: УАВС, 1993. - 96с.

9. Матишевський П.С. Кримінальне  право України: Загальна частина.-К.,2000.

10.Науково — практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавранюка, - К.: Каннон, 2001.- 1104с

11.Співучасть   // Бюлетень законодавства  і юридичної практики України. - 1996. –№ 3. - С.10-16.

12.Співучасть   // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1996. - № 4 - С.22.

13.Тельнов   П. Ответственность  за соучастие в преступлении  со специальньш исполнителем // Соц. законность. - 1981. - № 9. -С.43.

14.Тельнов П.Ф. Ответственность  за соучастие в преступлении. - М., 1974. - 208с.

15.Уголовное право Украинской  ССР на современном зтапе. —  К.: Наук. думка, 1985. –С. 235-314.

¹ Галиакбаров Р.Р. Квалификация группових преступлений - М.: Юрид. лит, 1980.