Органи і установи виконання покарань

Контрольна  робота

З дисципліни:

«Кримінально-виконавче право»

на тему:

«Органи і установи виконання покарань» 
 

    План

    1. Загальна характеристика кримінально-виконавчої системи України.

    2. Управління кримінально-виконавчою системою. Органи виконання покарань та їх компетенція.

     3. Установи виконання покарань.

      4. Взаємодія органів та установ виконання покарань з іншими органами держави, підприємствами та установами.

      Список літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Загальна характеристика кримінально-виконавчої системи України

    Діяльність, спрямована на виконання кримінальних покарань, посідає значне місце в  справі реалізації державної політики у сфері виконання покарань. Ця діяльність є виразом державного примусу та має специфіку. Тому у  кожній державі створена система органів, на які покладено виключно виконання покарань.

    Побудова  системи органів та установ виконання  покарань безпосередньо залежить від  тих видів покарання, які передбачені  діючим законодавством.

    Згідно  зі ст. 51 Кримінального кодексу України  існують такі види покарань: 

        - штраф;  

     - позбавлення військового, спеціального  звання, рангу, чину або кваліфікаційного  класу;  

     - позбавлення права обіймати  певні посади або займатися  певною діяльністю; 

     - громадські роботи;  

     - виправні роботи;   

    - службові обмеження для військовослужбовців;   

     - конфіскація майна;  

     - арешт;  

     - обмеження волі;  

     - тримання в дисциплінарному  батальйоні військовослужбовців;  

     - позбавлення волі на певний  строк;   

    - довічне позбавлення волі.

    Виконанням  кожного з вказаних видів покарання займається певний орган (установа), сукупність яких складає кримінально-виконавчу систему нашої держави.

    Загалом система — це множинність елементів, які перебувають у відносинах та зв'язках між собою та утворюють певну єдність та цілісність.

    Відповідно  до діючого законодавства (ст. 11 КВК  України) кримінально-виконавчу систему  України складають органи та установи виконання покарань.

    Таким чином, кримінально-виконавчу систему  можна визначити як сукупність органів  та установ держави, які здійснюють діяльність з виконання кримінальних покарань, наділені спеціальним статусом та перебувають у відносинах субординації між собою.

    Органами  виконання покарань є: Державний  департамент України з питань виконання покарань, його територіальні  органи, управління, кримінально-виконавча інспекція. Тобто до органів виконання покарань законодавець відносить такі організації, які переважно здійснюють управлінські та адміністративно-господарські функції.

    Очолює  кримінально-виконавчу систему Державний  депаратамент України з питань виконання покарань (далі — Департамент).

    До  установ виконання покарань належать: арештні доми, кримінально-виконавчі  установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії).

    Виконання кримінальних покарань у вигляді  штрафу та конфіскації майна здійснює Державна виконавча служба, яка не є ні органом, ні установою виконання покарань. Окремо законодавець виділяє військові частини, гауптвахти та дисциплінарні батальйони, які здійснюють виконання покарань щодо засуджених військовослужбовців. Але, з огляду на чинне законодавство, можна стверджувати, що вказані установи, хоча і здійснюють виконання окремих видів покарань, все ж таки не входять до кримінально-виконавчої системи.

    Крім  того, до кримінально-виконавчої системи  входять слідчі ізолятори, лікувально-трудові профілакторії, навчальні заклади, підприємства та організації забезпечення. Названі установи включені до кримінально-виконавчої системи Законом України “Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України”. Але необхідно звернути увагу на те, що КВК України не називає ці організації серед органів або установ виконання покарань.Таким чином, зі змісту Закону випливає, що установами виконання покарань називаються ті організації, які безпосередньо здійснюють виконання конкретних видів кримінальних покарань.

    Ключовими ознаками органів та установ виконання  покарань є:

    1) виключний характер діяльності  — виконання покарань;

    2) здійснення визначених функцій  — управлінських та адміністративно-господарських  (органи виконання покарань) та виконавчо-розпорядницьких (установи виконання покарань).

    Персонал, який забезпечує діяльність органів  та установ виконання покарань, має  статус державних службовців. Закон  вимагає, що кількість цього персоналу  визначається в розмірі 33% від кількості осіб, які утримуються в установах виконання покарань. Ця вимога поширюються на виправні колонії, виховні колонії, слідчі ізолятори, виправні центри, арештні доми та лікувально-трудові профілакторії. Що стосується кримінально-виконавчих інспекцій, то кількість персоналу визначається в розмірі 5% від кількості осіб, які перебувають на обліку в цій інспекції.

    Правовий  статус та порядок діяльності таких  установ, як ізолятори тимчасового  тримання, транзитно-пересильні ізолятори, приймальники-розподільники для неповнолітніх, притулки для неповнолітніх, визначений окремими нормативними актами.

    Свою  діяльність органи та установи виконання  покарань організовують відповідно до закону та принципів кримінально-виконавчого  права.

    Кримінально-виконавчій системі України притаманна єдність, її побудовано за приниципами субординації та підпорядкованості, відповідності діяльності вимогам закону, відкритості діяльності органів та установ для громадскості, відповідальності органів та установ кримінально-виконавчої системи.

    Органи  і установи виконання покарань спрямовують  свою діяльність на досягнення цілей, які стоять перед кримінальним покаранням, на досягнення мети і завдань кримінально-виконавчого  законодавства, а також намагаються  досягнути виправлення та ресоціалізації засудженого за допомогою тих засобів, які надані цим органам та установам законом. 

    2. Управління кримінально-виконавчою системою. Органи виконання покарань та їх компетенція.   

    Кримінально-виконавчій системі України притаманні всі  ознаки системного явища. Оскільки система утворюється із множинності елементів, які перебувають у взаємовідносинах, їй притаманні ознаки керованості.

    Управління  кримінально-виконавчою системою покладено  на Державний департамент України  з питань виконання покарань, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що безпосередньо реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. У своїй діяльності Департамент керується Конституцією України та іншими законами і нормативними актами.

    Будь-який процес управління передбачає здійснення організуючої, виконавчої, розпорядчої  та адміністративно-господарчої діяльності певним органом. Оскільки кримінально-виконавчу систему складає множинність елементів, тобто органів та установ виконання покарань, Департамент, керуючи цією системою, здійснює цілу низку функцій: планування, організацію, загальне керівництво, оперативне розпорядження, прогнозування, регулювання, облік та контроль.

    Але процесу управління кримінально-виконавчою системою притаманні і специфічні функції, зокрема функція виконання кримінальних покарань. Ця функція є визначальною у всій діяльності органів та установ виконання покарань, оскільки ці органи, як уже вказувалося, наділені спеціальним статусом та зайняті спеціальною діяльністю — виконанням кримінальних покарань. З метою реалізації, насамперед, саме цієї функції Департамент у ході здійснення управління кримінально-виконавчою системою вступає у різноманітні правовідносини з метою задоволення всіх потреб вказаної системи. Ці правовідносини торкаються галузей адміністративного, господарського, цивільного, кримінального, трудового права. Принцип субординації та підпорядкованості органів та установ виконання покарань передбачає можливість управління кожним органом або кожною установою виконання покарань підпорядкованими їм процесами на відповідному рівні. У цій сфері такі органи або установи наділені владними повноваженнями щодо управління підпорядкованими їм процесами.

    Таким чином, відповідно до функцій, які покликаний виконувати орган управління, повноваження Департаменту можна поділити на:

     - повноваження щодо планування  діяльності системи (визначення  основних напрямів діяльності  органів і установ виконання  покарань та ін.);

     - повноваження з організації  та вдосконалення системи (внесення пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування кримінально-виконавчої системи, забезпечення правопорядку та безпеки, посилення боротьби зі злочинністю, інформування громадськості з цих питань та ін.);

     - повноваження щодо загального  керівництва системою (здійснення переведень засуджених з однієї установи до іншої у випадках, передбачених законом, організація оперативно-розшукової діяльності, організація виконання актів амністії та помилування та ін.);

      - повноваження щодо оперативного розпорядження справами системи (здійснення управління майном підприємств та установ, що належать до сфери управління Департаменту, затвердження структури та штатного розпису органів та установ виконання покарань, визначення порядку застосування дійсних і умовних найменувань установ кримінально-виконавчої системи та присвоєння їх та ін.);

     - повноваження щодо прогнозування  розвитку та діяльності системи  (аналіз результатів діяльності  органів та установ виконання  покарань, складання довгострокових  та оперативних прогнозів криміногенної обстановки та ін.);

     - повноваження щодо регулювання,  обліку та контролю за системою (контроль виконання актів законодавства  з питань, що належать до його  компетенції, вироків, постанов  і ухвал судів, забезпечення  розподілу та тримання засуджених до позбавлення волі та осіб, взятих під варту, контроль за станом охорони праці і техніки безпеки, здійснення нагляду за додержанням правил і норм щодо безпечного проведення на підприємствах кримінально-виконавчої системи робіт, видання в установленому порядку нормативних актів і їх збірників та інших матеріалів з питань діяльності установ кримінально-виконавчої системи та інші повноваження).

    Згідно  з Указом Президента України від 31 липня 1998 р. № 827/98 Департамент є  центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

    Департамент є юридичною особою, має самостійний  баланс, рахунки в установах банків, гербову печатку зі своїм найменуванням.

    Нормативний акт підкреслює, що Департамент —  це орган зі спеціальним статусом. Специфіка статусу обумовлена завданнями, які законодавець ставить перед  Департаментом, а також тим, що цей  орган не виконує більше ніяких функцій.

    Основними завданнями Департаменту є:

    - здійснення єдиної державної  політики у сфері виконання  кримінальних покарань;