Розробка конструкції корпусу Буксира

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет кораблебудування

імені адмірала Макарова

Херсонська  філія 
 
 
 

                                                                                                 Кафедра суднового машинобудування   

                            та енергетики 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                 Курсова  робота

 

      На тему: «Розробка конструкції корпусу Буксира» 

                 
 

   Розрахунково-пояснювальна записка

 
 
 
 
 
 

                                                                                                          Виконав: студент гр.  5217-з

                                                              Харченко В.І.                                                      

                                                                                           Керевник проекту викладач 

                                                                                           Колінчук Д.Н. 

                                                                                                                  

                                                                                                                  

                                                                                         Андреєв А.А. 
 Циклічні коливання і кризи в економіці

1. Причини і  механізм циклічних коливань.

2. Причини економічної  кризи в Україні.

3. Структурні  кризи в економіці.

Циклічні  коливання в економіці  були відомі давно, але  до початку XIX ст. вони мали здебільшого  сезонний характер, що було зумовлено  переважанням сільського господарства та особливостями  сільськогосподарського виробництва, відсутністю  сформованого суспільного  ха-рактеру виробництва  у кожній окремій  країні та інши-ми факторами. З 1825р. циклічні коливання  в економі-ці відбуваються постійно, через певний проміжок часу. Лише у XX ст. у розвинутих країнах Заходу мали міс-це 12 циклічних  криз. З часу першої такої кризи в  еко-номічній теорії з'явилося до 200 концепцій  причин її ви-никнення та сутності. Але  ця проблема залишається  нерозв'язаною і сьогодні, хоч стає дедалі актуальнішою, оскільки економічна криза вперше за декілька останніх десятиріч  вразила і народне  господарство України.

1. Причини і механізм  циклічних коливань.

Причини циклічності в  розвитку економіки. З 1825 р. капіталістична система господарства з певною періодич-ністю переживає кризи, які виявляються у надвиробниц-тві товарів і неможливості їх реалізації, що спричиняє спад виробництва, зростання армії безробітних, погіршення життєвого рівня населення тощо. З цього часу представники різних напрямів і шкіл політичної еконо-мії, а згодом економічної науки намагаються з'ясувати причини циклічного характеру виробництва і насамперед криз, виробити рекомендації для їх усунення.

Серед численних  спроб розкрити причини цих явищ можна виділити поверхові та наукові. У першому випад-ку циклічність  пояснювали появою плям на Сонці, рит-мом  рухів Венери та ін.

Науковий підхід до з'ясування причин циклічності та криз застосували представники класичної  школи полі-тичної економії. Д. Рікардо  такою причиною вважав не-справедливість у розподілі багатства. Французький  еко-номіст Ж.-Б. Сей стверджував, що пропозиція породжує власний попит, і кризи в усій економіці неможливі. Во-ни можуть відбуватися лише в  окремих регіонах або на окремих  ринках товарів. Цю думку не поділяв  англійсь-кий економіст Т.Мальтус. Він зазначав, що попит має тенденцію  постійно відставати від пропозиції, оскільки робітники на свою зарплату купують лише частину про-дукції, на іншу частину пред'являють попит  власники капіталу (на величину їх витрат), а та частка, яка забез-печує отримання  прибутку, не знаходить збуту. Для  її ре-алізації потрібні «треті особи» -- землевласники, армія, духовенство  та ін. Якщо доходів цих осіб недостатньо, може виникнути криза надвиробництва.

Дещо подібної думки дотримувався і швейцарський економіст С. де Сісмонді, але «третіми особами» він вва-жав дрібних  товаровиробників (селян, ремісників). Крім того, вчений пояснював кризи  недоспоживанням народ-них мас, невідповідністю  між виробництвом і спожи-ванням.

Уперше системний  науковий аналіз економічного ци-клу  і насамперед кризи (як основного  його елемента) зро-бив К. Маркс. Водночас він піддав конструктивній кри-тиці погляди своїх попередників на цю проблему.

Економічний цикл -- рух виробництва від початку попереднього до початку наступного чергового спаду.

З часу першої економічної  кризи 1825 р. відбувся 21 цикл. Кожний цикл складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і  піднесення. Основ-ною з них є  криза, тому з'ясування причин її виникнен-ня розкриває найважливішу причину  циклічності еконо-міки. Оскільки криза  має багатоаспектний характер (криза  надвиробництва, платіжна, фінансова, валютна тощо), то її виникнення спричинене певним комплексом внутрішніх суперечностей. Найглибиннішою з них є еко-номічна  суперечність між суспільним характером виробництва та капіталістичною  формою привласнення його результатів.

З часу виникнення капіталістичного способу вироб-ництва (початок XVI ст.) і виробництво, і привласнення мали приватний характер. Протягом приблизно двох сто-літь приватне виробництво  перетворилося на суспільне. Матеріальною основою цього процесу був  розвиток вели-кої машинної індустрії. Посилення суспільного характеру  виробництва знайшло свій вияв у  розвитку і поглибленні суспільного  поділу праці, всередині галузей  народного господарства (особлива форма  поділу праці), посиленні зв'язків  між підприємствами і галузями промисловості, у зростанні розмірів підприємств, кількості зайнятих на них, збільшенні питомої ваги крупних підприємств  у кожній галузі тощо. Розвиток великої  машинної індустрії дав змогу  значно збільшити обсяг випуску  продукції.

Але протягом цього  періоду від процесу постійно зро-стаючого суспільного виробництва  дедалі більше відста-вала форма привласнення. Як і 200 років тому, вона за-лишалася приватною, тобто більшу кількість  створених благ привласнювали окремі капіталісти. Це зумовило пе-реростання суперечності між суспільним характером виробництва і капіталістичною  формою привласнення у конфлікт, який вимагав розв'язання. Частково цей  кон-флікт був розв'язаний під  час першої економічної кризи.

Конкретною формою вияву цієї глибинної суперечнос-ті було протиріччя між зростаючими  масштабами вироб-ництва і відносним  звуженням платоспроможного попи-ту населення. Оскільки у той період не існувало держав-ного регулювання  заробітної плати, не було встановлено  її мінімального рівня, кожен капіталіст намагався знизи-ти заробітну плату  до мінімуму, а тому зменшувався  пла-тоспроможний попит населення  в умовах неконтрольованого масового виробництва товарів на невідомий  ринок. Так виникла криза надвиробництва, її посилила диспро-порційність розвитку економіки.

Криза виявляється  в нагромадженні товарних мас  у гуртовій торгівлі. Підприємці, продавши товари торго-вельним капіталістам, вважають їх реалізованими і про-довжують виробництво у тих самих масштабах. Але з ча-сом масштаби товарообміну скорочуються, торгівля пере-стає закуповувати нові партії товарів, що призводить до спаду виробництва, банкрутств підприємств, зростання безробіття, а отже, до ще більшого зменшення платоспроможного попиту. Торговельний капітал з метою  реаліза-ції товарів знижує ціни, що в умовах різкого скорочення виробництва  сприяє встановленню ринкової рівноваги (відповідності попиту і пропозиції). Кризовий спад при-пиняється, й економіка  входить у фазу депресії (немає  ні спаду, ні піднесення). Криза виникала кожні 10-11 ро-ків. Матеріальною основою  такої періодичності було ма-сове оновлення основного капіталу.

Перша економічна криза підштовхнула процес еволю-ції  власності. Тому не випадково саме в 30-ті роки почи-нають виникати акціонерні компанії -- колективна фор-ма капіталістичної  власності. Але процес еволюції еконо-мічної власності відставав від темпів та масштабів усус-пільнення виробництва  і праці, що призводило врешті-решт до виникнення нової кризи, початку  економічного циклу. Так коротко  характеризував причину циклів і  криз К. Маркс.

Видатний український  економіст М. Туган-Барановський не погоджувався з таким обґрунтуванням. Він роз-глядав концепцію криз К. Маркса лише як теорію ринку і давав  при цьому високу оцінку концепції  Ж.-Б. Сея, який причину промислових  криз вбачав не в порушеннях у кожній із сфер суспільного відтворення (безпосередньо-му виробництві, розподілі, обміні й споживанні), а в не-правильному розподілі  національного виробництва зага-лом, обмеженості продуктивних сил суспільства. Підтри-муючи тезу Ж.-Б. Сея, М. Туган-Барановський також стверджував, що попит на товари створюється самим ви-робництвом. Конкретизуючи своє розуміння причин ви-никнення криз у промисловості, він  наголошував, що ці кризи спричинені непропорційним нагромадженням та розвитком  галузей і окремих підприємств. Основною причиною циклічних коливань називав диспропорції між рухом  заощаджень та інвестицій у галузях, що виробля-ють засоби виробництва, а також недосконалість регулю-ючої ролі ринкового механізму у сфері  нагромадження й використання суспільного  капіталу. Щоб забезпечити постійне зростання виробництва, необхідно, на його дум-ку, здійснювати раціональне  регулювання інвестицій.

З погляду сучасної теорії криз у теорії М. Туган-Барановського  є багато раціонального. Зокрема  заслуговує на увагу його думка про  диспропорційність розвитку між  га-лузями, між рухом заощаджень та інвестицій як причини промислових  криз, про зростаючу можливість виробничо-го споживання в реалізації суспільного  продукту та ін.

Водночас викликає сумнів його думка про незалеж-ність  зростання виробництва від розмірів особистого споживання, про автоматичну  залежність попиту від вироб-ництва. Надто аморфним є й пояснення  промислових криз нерівномірністю  розподілу національного виробниц-тва. Викликає подив і те, що причини  цього глибинного явища він не пов'язує з відносинами власності  та ін.

Виходячи із сказаного, найлогічнішою є наведена ви-ще думка К. Маркса щодо основної причини економічних криз в умовах капіталізму. Форми вияву цієї суперечнос-ті -- диспропорція між рухом заощаджень та інвестицій, непропорційність між  нагромадженнями та розвитком окремих  галузей і підприємств, суперечності між вироб-ництвом і споживанням, виробництвом і розподілом, між планомірною  організацією виробництва на окремому під-приємстві та стихійним механізмом ринкового регулю-вання в масштабі всієї економіки та ін.

Як ми вже  зазначали, заслуговує на увагу думка  М. Туган-Барановського про недосконалість ринкового механізму в регулюванні  нагромадження та витрачання суспільного  капіталу. Найглибшою за всю історію  капіта-лізму була криза 1929-1933 рр. Виробництво  у США скоротилося на 25%, інвестиції -- на 79%, з'явилася ве-личезна армія  безробітних, криза тривала 37 місяців. Са-ме тоді стало цілком зрозуміло, що ринкова економіка неспроможна  ні подолати, ні зменшити глибину еконо-мічних криз.

З цього часу починається широкомасштабне втручан-ня держави в економіку, антициклічне регулювання. Гі-гантські монополії  вивчають ринок, платоспроможний попит  населення, прогнозують його і під  час кризи свідо-мо скорочують масштаби виробництва. В наступні деся-тиріччя  почалося масове виробництво товарів  тривалого користування (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через  певний проміжок часу населення намагалося замінити кращими моделями. Так виникає  нова матері-альна основа економічного циклу -- масове оновлення товарів  широкого вжитку. Водночас держава  проводить активну амортизаційну  політику, спрямовану на приско-рення  процесу оновлення основного  капіталу у повоєн-ний період. Тому економічний цикл стає коротшим, а  кризи -- менш глибокими. Замість надвиробництва това-рів має місце надвиробництво основного капіталу (коли виробничі  потужності навіть у безкризовий  період заван-тажені на 75-80%), немає різкого  зниження цін тощо. Саме тому під час кризи 1990-1992 рр. спад промисло-вого виробництва становив 1,9%, а її тривалість -- 10 місяців.