Інформатизація суспільства:стан та перспективи

     Крім  того, зусилля в цьому напрямку повинні бути якщо не строго централізовані, то, принаймні, координуємі з єдиного "вузла зв'язку", який, у свою чергу, повинний кореллювати свою діяльність відповідно стандартам, правилам і стратегії глобальної структури інформаційного суспільства. Цей момент дійсно важливий, він визначається глобальним, усе охоплюючим характером самої концепції інформаційного суспільства [16].

     Тобто, однаковість, відповідність єдиним стандартам - основна вимога до національних мереж і телекоммунікаційно-інформаційної  інфраструктури. Таким чином, регіональні  рішення повинні прийматися відповідно до  загальної концепції розвитку ІТ в Україні.

     Але національна стратегія формування інформаційного суспільства не може бути вироблена без активного  діалогу фахівців найрізноманітнішого  профілю, і обов'язково - представників  виробничих і бізнес-структур, що займаються безпосередньо розробкою, сервісом і поширенням ІТ. І хтось їх повинний зібрати і забезпечити зв'язок між собою і з міжнародними структурами [19].

     Своєчасність  якнайшвидшої інституціональної організації  діяльності, що стосується інформаційного суспільства, визначається, крім загальних економічних і соціально-політичних причин, і Окінавською Хартією щодо Глобального Інформаційного Суспільства, прийнятою на останнім засіданні Великої вісімки.

     Зокрема, у Хартії вказується на те, що  країни, які розвиваються, що будуть не в  змозі не відставати від темпу відновлення ІТ, позбавляться можливості бути повноправними учасниками інформаційного суспільства і світових економічних процесів. Підкреслюється надзвичайна важливість для  країн, що розвиваються, обрання власного шляху побудови інформаційного суспільства, вироблення послідовної національної стратегії в цьому питанні.

     Члени Великої вісімки у своїй Хартії заохочують діяльність міжнародних  фінансових установ (ІFІ), включаючи  Багатобічні банки розвитку (MDB), особливо Світовий Банк, спрямовану на формулювання і здійснення національних програм по формуванню інформаційного суспільства [3].

     Також відзначається важлива роль у  цьому відношенні Міжнародного Союзу  Телезв'язку (ІTU), Конференції Організації  Об'єднаних Націй по Торгівлі і  Розвитку (UNCTAD), Програми Розвитку Організації Об'єднаних Націй (UNDP), інших міжнародних форумів. Їхня діяльність сприяє як проведенню національної політики, спрямованої на розширення застосування ІТ, зміцнення соціальної єдності, розвиток людських ресурсів і забезпечення освітніх програм в області ІТ, так і підвищенню конкурентноздатності національних економік [17].

     Окремої уваги заслуговує відношення Великої  вісімки до неурядових організацій, роль, що приділяється їм у Хартії. Остання  відзначає їхню унікальну здатність охоплювати самі віддалені регіони, значний корисний внесок у розвиток людських ресурсів нації і світового співтовариства. 

     Більш того, Хартія призиває уряди і міжнародні структури заохочувати ініціативи таких організацій, а також місцеве  підприємництво в області розробки і впровадження ІТ. Задачі, що постають перед будівельниками інформаційного суспільства, настільки масштабні, і в той же час вимагають настільки ретельної роботи на місцях, що дрібний і середній бізнес, а також неурядові організації незамінні.

     Особливо  це стосується гуманітарних структур, оскільки, як і будь-які технології, ІТ не нейтральні, і проблеми їхнього  застосування мають соціальну, а  не технічну природу. Тому наріжним каменем  при побудові інформаційного суспільства  повинні бути соціальна прийнятність і соціальна підтримка, відповідність потребам людей [20]. 

     Дійсно, мабуть найважливіша  умова формування інформаційного суспільства - підтримка  його ідеї широкими прошарками населення. Для досягнення цієї підтримки потрібно роз'яснення особливостей, переваг і проблем інформаційного суспільства, розвиток відкритого діалогу між усіма групами, які залучені в його формування. Необхідно виявити потреби і чекання громадян у відношенні інформаційного суспільства і продемонструвати розуміння шляхів їхньої реалізації. 

     Рішення саме цієї задачі повинне здійснюватися  зусиллями різних асоціацій, суспільних об'єднань, науково-дослідних і інших  неурядових структур при активній підтримці  засобів масової інформації. ЗМІ, як надзвичайно залежний від дотримання соціальних свобод інститут, тим більше зацікавлені у затвердженні цінностей інформаційного суспільства. Адже відмітною ознакою інформаційного суспільства є свобода доступу до інформації і свобода її поширення [18]. 

     Це, у свою чергу, сприяє удосконалюванню демократичних процедур, підвищенню ділової активності, розвитку сумлінної конкуренції, забезпеченню прав споживачів. Це також запобігає погрозі олігархізації економіки, зрощування бюрократії з неефективними монополістичними структурами, ставить заслін деградації господарства і корупції [1].

     Сьогодні  усі провідні країни прагнуть забезпечити  для себе лідируючі позиції в  інформаційному суспільстві, що формується. Критичним фактором при цьому  є час - відставання чревате втратою  конкурентноздатності на світовому ринку з усіма   наслідками, що звідси випливають, для економіки, соціальної сфери, науки, культури й освіти.

     В умовах інтенсивного використання глобальних мереж виникають нові форми культурної агресії з боку найбільш розвитих країн у відношенні менш розвитих, з'являється небезпека втрати цілими співтовариствами своєї культурної і національної самобутності, включаючи самобутність мовну, відбувається нав'язування споживчих переваг і смаків в інтересах вузької групи транснаціональних компаній-виробників і ін [4]. 

     Ефективні методи протидії цій і іншій небезпекам інформаційного століття, як і у  випадку захисту національних виробників, лежать не в області відгородження  себе від глобального інформаційного простору, а в сфері розвитку власної повноцінної участі у формуванні цього простору.

     Як  бачимо, Україні не уникнути процесів інформатизації, і вона повинна не просто пристосуватися до нових умов і вимог світового устрою, а  забезпечити собі гідне місце  в глобальному інформаційному просторі.

     Це  не так уже складно, адже інший  світ, як свідчить і Хартія вісімки, усе-таки  за нас. Нам готові допомогти. Але насамперед  ми повинні бути готові: до роботи, до навчання, до того, щоб виступати цілісним, самостійним  суб'єктом глобального кіберпростіру. 

     3.2 Побудова інформаційного  суспільства

   Формування та розвиток в Україні інформаційного суспільства на основі широкого впровадження інформаційно- комунікаційних технологій є одним з національних пріоритетів розвитку країни. Вплив інформаційних технологій відбувається майже в усіх сферах діяльності суспільства. Сформована відповідна нормативно-провова база: основними нормативними актами у цій сфері є: Закони України «Про інформацію», «Про Національну елефоний інформатизації», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

   Верховна Рада України прийняла Закон «Про основні принципи розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», який затвердив Національну стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки.

    Відповідно до Національної програми інформатизації торік реалізовано понад ЗО проектів загальнодержавного значення. Їх мета – удосконалення організаційного та нормативно-правового забезпечення формування інформаційного суспільства, розвиток єдиного веб-порталу органів виконавчої влади як основи створення інформаційної системи «Електронний уряд», запровадження в дію елефоний-апаратного комплексу «Інформоційно-довідкова система уряду України».

   Серед найважливіших пріоритетних напрямів діяльності Міністерства транспорту та зв’язку України – розвиток новітніх інформаційних технологій, підвищення ефективності діалогу між державою, бізнесом і громадським сектором. Наприклад, удосконалюється система адміністрування національного домену UA, затверджено Концепцію розвитку домену UA. Це сприяє створенню прозорих правил адміністрування національного домену, врахуванню інтересів держави, Інтернет-спіпьноти, користувачів доменних імен і бізнесу.

   Здійснюються заходи щодо виконання Плану дій Україна - €С у сфері послуг інформаційного суспільство. Зокрема, продовжується впровадження елементів електронного урядування. Сьогодні інформаційні послуги фізичним і юридичним особам надаються через єдиний веб-портол органів виконавчої влади та власні веб-сайти, при цьому чверть з них функціонують на єдиній елефоний-технічній платформі. Щомісяця єдиним веб-портолом користується близько 2,5 млн осіб.

   Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України здійснюються заходи щодо створення Спеціальної інформаційно-телекомунікаційної системи органів виконавчої влади (СІТС). Створено головний комутаційний центр окремої підсистеми СІТС (ГКЦ), а також забезпечено його підключення зо допомогою волоконно-оптичних ліній зв'язку до комплексу елефоний-апаратних засобів єдиного веб-порталу. Зазначені роботи здійснювались у межах Національної програми інформотизації.

   Указом Президента України «Про першочергові заходи щодо впровадження новітніх інформаційних технологій» одним із пріоритетних напрямів сфери інформаційних технологій визначено широке впровадження в Україні електронного документообігу (ЕДО) із застосуванням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Для забезпечення функціонування національної системи ЕЦП створено центральний засвідчувальний орган (ЦЗО), підтримка діяльності якого здійснюється технологічним центром (ТЦ ЦЗО), першу чергу якого створено но базі Державного підприємства «Держ-інформресурс».

   Створюються та акредитуються центри сертифікації ключів, які виконують роль постачальників послуг ЕЦП. Національна система електронного цифрового підпису реально діє. Доопрацьовано та внесено до Кабінету Міністрів України проект Закону України «Про Загальнодержавну елефоний впровадження електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису», мета якого – подальший розвиток правових основ і технологічних можливостей для всебічного впровадження електронного цифрового підпису.

   З метою більш ретельного аналізу процесів формування в Україні інформаційного суспільства передбачено розробку Національної системи індикаторів просування України до інформаційного суспільства на основі міжнародних рекомендацій з урахуванням національних особливостей.

   Держава і надалі сприятиме розвитку послуг елефонийо зв'язку в неприбуткових секторах ринку. Наприклад, у більшості країн сільський елефоний зв'язок  забезпечується як зусиллями операторів телекомунікацій, так і за державної підтримки. Це обумовлює необхідність створення й ефективного використання фонду універсальних послуг, що, як передбачається, формуватиметься за рахунок відрахувань операторів телекомунікаційних послуг для покриття витрот операторів зв'язку з надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг у сільській то важко-доступній місцевості. 

3.3 Інформатизація в  Україні

 В  Україні національна інфраструктура  знаходиться ще в зародковому  стані, але, як показує міжнародний  досвід, буде розвиватися подібно  акселерату. Зараз є розрізнені мережі, які не являють собою загальної системи, що ускладнює входження україни до європейських інформаційних та економічних структур.

   У даний час у всьому світі розгортаються роботи з ідеологічного, інформаційного та технічного оформлення Глобальної інформаційної структури. Європейське співтовариство включилося в цю роботу, розвиваючи концепцію європейської інформаційної структури.

   Фрагментами такої інфраструктури  і складовими її є національна  інформаційна інфраструктура. Для  того,щоб національна інформаційна інфраструктура могла стати повноцінним фрагментом, вона має задовольняти певним вимогам. При побудові Національної інформаційної інфраструктури потрібне залучення інвестицій приватного сектора і розробка стратегії створення сучасної Національної інформаційної інфраструктури. Необхідно привести у відповідність до міжнародних норм державне законодавство і нормативно-правові акти, що стосуються залучення приватних інвестицій при створенні й розвитку Національної інформаційної інфраструктури. Потрібна приватизація телекомунікаційних структур і надання користувачам сучасних телекомунікаційних послуг на прийнятних загальнодоступних умовах.

   Важливим сегментом Національної  інформаційної інфраструктури є  кабельні мережі, які найчастіше  називають «мережі кабельного  телебачення», єдині мережі, які  проходять в будинок кожного  жителя нашої країни. Вони є  капілярною системою Національної  інформаційної інфраструктури. За мережами можна передавати не тільки телепрограми, а і електронну пошту, Internet і т.п. Проте для цього важливого сегмента інформаційного простору України законодавство ще не розроблене.