Червона зірка

  Розташування  технічних засобів повинно даватиможливість користувачеві виконувати прості функціїлівою рукою з метою зменшення навантаження на праву руку під час ведення записів, роботи з клавіатурою та інших операцій.Якщо у конструкції клавіатури не пердбачено простору для опори долонь, то її слід розташовувати на відстані не менше як 100 мм від краю робочого столу в оптимальній зоні моторного поля.

  Якщо  конструкція робочого місця передбачає протікання трудового процесу у  позі сидячі, то висота робочої поверхні столу повинна регулюватися у  межах 680 – 800 мм, у середньому вона повинна  становити 725 мм. Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше як 600 мм, шириною не менше як 500 мм, глибиною на рівні колін, але не менше 450 ммта на рівні витягнутох ноги – не менше як 650 мм.

  Робоче  крісло забезпечує підтримання робочої  пози у положенні сидячі, і чим триваліше це положення протягом робочого дня, тим жорсткішими мають бути вимоги до створення зручних та правильних робочих сидінь.

    Загальні рекомендації щодо конструкції  крісла: необхідність регулювання  найбільш важливих його елементів – висоти сидіння та кута нахилу спинки. Причому процес регулювання має бути нескладним. Не слід надмірно перебільшувати кількість регульованих параметрів крісла, оскільки це позначатиметься на його стійкості. Для на надання більшої стійкості та попередження перекидання при відхиленні тіла на спинку крісла у багатьох європейських країнах використовують стільці на п’ятьох ніжках.

  Встановлення  правильної висоти сидіння є першочерговим  завданням під час організації  робочого місця. Цей параметр визначає інші просторові параметри – висотуположення екрана, клавіатури, поверхні для записів тощо. Висота поверхні сидіння визначається висотою підколінної ямки над підлогою, виміряної у положенні сидячі при куті згинання коліна 90 град. Висоту сидіння необхідно регулювати.

  Конструкція робочого стільця (крісла) повинна забезпечувати  підтримання раціональної робочої  пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови  для зміни пози. З метою попередження втоми необхідно забезпечити  зниження статичного напруження м’язів шийно – плечової ділянки та спини.

  Тип робочого стільця повинен обиратись  залежно від характеру та тривалості роботи. Він має бути підйомно –  поворотним і регулюватися по висоті та кутам нахилу сидіння і спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння. Регулювання кожного параметра повинно бути незалежним і мати надійну фіксацію. Всі важелі та ручки для регулювання мають бути зручними в управлінні.

  Висота  поверхні сидіння повинна регулюватись у межах 400 – 500 мм. Поверхня сидіння має бути плоскою, передні краї закругленими. Сидіння та спинка крісла мають бути напівм’якими, з неслизьким, таким, що не електризується та повітропроникним покриттям, матеріал якого забезпечує можливість легкого очищення від забруднення. Слід передбачити можливість зміни кута нахилу поверхні сидіння у межах від 15 град уперед та 5 град  назад.

  Опорна  поверхня спинки стільця повинна  мати висоту 280 – 320 мм, ширину не менше  як 380 мм та радіус кривизни горизонтальної площини 400 мм. Кут нахилу спинки у вертикальній площині повинен регулюватися у межах ( -30 ) – (+30 ) град від вертикального положення . Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватися у межах 260 – 400 мм.

  З метою зниження статичного напруження м’язів рук доцільно використовувати стаціонарні або зйомні підлокотники, довжиною не менше як – 250 мм, шириною у межах 50 –70 мм, що мають регулюватися по висоті над сидінням у межах 200- 260 мм та регулюватися по параметру внутрішньої відстані між підлокотниками у межах 350 – 500 мм. В окремих випадках підлокотники доцільно виконувати у вигляді складового елементу робочого столу.

  Зручність невеликих переміщень у просторі робочої зони, зумовлених характером робочої діяльності, може бути забезпечена  за наявності спеціальних коліщаток на ніжках стільця (звичайних або гальмівних) або шляхом ковзання по поверхні підлоги, що залежить від матеріалу її покриття.

  Робоче  місце має бути обладнане стійкою  підставкою для ніг,параметри якої легко регулюються. Вона має бути розташована по всій ширині ділянки, що відводиться для ніг. Підставка повинна мати ширину не меншу як 300 мм, глибину не менше як 400 мм, регулювання по висоті до 150 мм та куту нахилу опорної поверхні до 20 град. Поверхня підставки має бути рифленою, а по передньому краю мати бортик висотою 10 мм.

  Раціональною  робочою позою може вважатися  таке розташування тіла, при якому  при якому ступні працівника розташовані  на площині підлоги або на підставці  для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук –  вертикальні, кут ліктьового суглоба коливається у межах 70 – 90 град, зап’ястья зігнуті під кутом не більше ніж 20 град, нахил голови – у межах 15 – 20 град, а також виключені часті її повороти.

  Для забезпечення оптимальної робочої  пози користувача необхідно розташувати засоби його праці з дотриманням таких правил:

  Засоби  праці з якими має тривалий або найбільш частіший зоровий контакт, повинні розташовуватися у центрі зорового спостереження та моторного  поля;

  краща відстань між найважливішими засобами праці, з якими користувач працює найбільш часто, має бути близькою до 500 мм;

  трудові завдання користувачів розроблятися з  урахуванням мінімізації перепадів  яскравості між найбільш важливими  об’єктами зорового спостереження. 
 
 
 
 
 

Висновок 

  При проходженні переддипломної практики на заводі "Червона зірка" були отримані знання про програмне забезпечення встановлене на комп'ютерах підприємства. Також була представлена інформація про системи телекомунікації використовуваних при організації робочого циклу заводу. Крім ознайомлення з теоретичними даними отриманими на підприємстві мені було дане завдання за написанням програми і дані вимоги до цієї програми. Також були висловлені рекомендації з написання й оформлення програми. Проходження практики сприяло написанню дипломної роботи на тему „Розробка програмної моделі для інтерфейсу обміну даними між комп’ютерами і каналу USB”.

  У результаті проходження практики мною були отримані необхідні знання і  навички передбачені планом практики.

    Під час проходження практики  я:

• ознайомилась з структурою підприємства;
• підібрала початкові дані для розробки алгоритмів та побудови системи, для дипломного проектування;
• вивчила основні заходи щодо охорони праці та безпеки життєдіяльності;
• ознайомилась з системою стимулювання та підвищення продуктивності;

     -    проаналізувала ефективність інформаційних  систем установи та організацію          робочого процесу