Загальна характеристика інтелектуальної власності і її правового регулювання

     4. Основні відмінності  об'єктів права інтелектуальної власності від об'єктів речового права власності

     Визначаючи  поняття "право інтелектуальної  власності", слід враховувати, що воно може вживатися у суб'єктивному  та об'єктивному сенсі, а також  нерідко вживається, в тому числі  в ЦК — наприклад, ч. 2 ст. 418, для позначення елементу правосуб'єктності (правоздатності) особи.

     Право інтелектуальної власності в  об'єктивному сенсі є сукупністю правових норм, які регулюють відносини, що складаються в процесі створення, легітимації, використання та охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

     Право інтелектуальної власності в  суб'єктивному сенсі у ч. 1 ст. 418 ЦК визначається як право особи на результат інтелектуальної, творчої  діяльності або на інший об'єкт  права інтелектуальної власності, визначений ЦК та іншими законами.

     Якщо  конкретизувати деякі положення  наведеного визначення цього поняття, то воно може виглядати так:

     Право інтелектуальної  власності в суб'єктивному  сенсі — це право особи володіти, користуватися, розпоряджатися та захищати від порушень з боку всіх інших суб'єктів права результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом.

     Отже, право інтелектуальної власності  є правом творця (та інших осіб, вказаних у законі) на одержаний ним результат інтелектуальної, творчої діяльності, який законом визнається об'єктом правового регулювання і охорони.

     Визначаючи  співвідношення права інтелектуальної  власності з іншими майновими  та немайновими правами, варто звернути увагу на те, що на сьогодні існує два основних підходи до визначення її правової природи.

     В одному випадку права автора результатів  творчої діяльності розглядають  як право інтелектуальної власності, а, відтак, відносять до різновиду (хоча і специфічного) права власності. Зокрема, Закон "Про власність" у ч. 2 ст. 13 містить пряму вказівку на те, що результати інтелектуальної праці є об'єктами права власності громадян.

     Друга концепція полягає в тому, що права  авторів результатів творчої  діяльності тлумачаться як виключні права, котрі не є правами власника.

     Слід  зазначити, що й концепція ЦК з  цього питання зазнала трансформацій.

     Так, проект ЦК у редакції 1996 р. і навіть у редакції 1999 р. грунтувався, скоріше, на ідеї визнання за творцями виключних  прав на використання результатів інтелектуальної діяльності або засобів індивідуалізації (ст. 429). Про "виключні права" йшлося і у ст. 430— 433 проекту ЦК.

     Проте ст. 418 ЦК від 16 січня 2003 р, яка містить  поняття права інтелектуальної  власності, не характеризує його як виключне право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності. Натомість, ст. 419 Кодексу, визначаючи співвідношення права інтелектуальної власності і права власності, фактично тлумачить їх як категорії однопорядкові.

     Згідно  зі ст. 419 ЦК право інтелектуальної  власності та право власності  на річ існують як самостійні правові  категорії, що пов'язано з наявністю  між об'єктами права інтелектуальної  власності і матеріальними об'єктами права власності таких відмінностей:

     1) результат інтелектуальної діяльності  може бути визнаний об'єктом  права інтелектуальної власності  лише у суворій відповідності  до вимог закону;

     2) існування права інтелектуальної  власності, хоча воно і є  абсолютним, є виключним правом, обмеженим певним строком.

     Оскільки  право інтелектуальної власності  та право власності на річ є  самостійними правовими категоріями  передача кожного з цих прав є  самостійним юридичним фактом, що породжує, змінює, припиняє самостійні правовідносини. Внаслідок цього перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ, у якій було зафіксовано об'єкт творчої діяльності. З тієї ж причини перехід права власності на матеріальну річ не означає одночасного переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності. Наприклад, придбання картини не означає автоматичного переходу авторського права до особи, що придбала цю річ.

     Таким чином, можна зробити висновок, що згідно з сучасною вітчизняною концепцією у цій галузі право інтелектуальної власності розглядається як особливий різновид права власності, а отже і речових прав на специфічний об'єкт — результати інтелектуальної, творчої діяльності [1]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     5. Роль інтелектуальної власності у створенні сучасної ринкової економіки, а також у забезпеченні добробуту країни

     Соціально-економічні стратегії в країнах  світового товариства

     Людина  за своєю природою прагне до найбільше  повного задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, своєї безпеки. І чим більше задовольняються ці потреби, тим щасливішою вона себе відчуває.

     Історія свідчить, що найбільших успіхів досягають  країни, в деяких інтереси держави  збігаються з інтересами громадян. Тому держави, що прагнуть стати процвітаючими, стратегічними задачами вважають підвищення культури громадян, розвиток економіки країни, зміцнення національної безпеки.

     Відомо, що яскраві сплески в розвитку цивілізації спостерігалися тоді, коли держава ефективно заохочувала  творчу діяльність своїх громадян. Прикладом може служити історія Стародавньої Греції, Римської імперії або епоха Відродження у Європі.

     Зараз як державні діячі, так і прості громадяни  все частіше приходять до розуміння  того, що першоосновою економічного і  культурного розвитку суспільства  є результати інтелектуальної діяльності людини - науково-технічної і художньої творчості. Тому держава, що прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи.

     У сучасному світі найбільш процвітаючі  країни зводять у ранг державної політики розвиток творчого потенціалу нації. Так, у США і Японії працюють ретельно продумані програми розвитку творчості громадян починаючи з дошкільного віку.

     Таким чином, інтелектуальна власність е  необхідною умовою процвітання тих  культур, де її важливість е повністю зрозумілою і сприйнятою та ефективно захищається законами, виконання яких гарантується державою.

     На  відміну від природних ресурсів; землі, нафти, вугілля тощо, запаси яких мають певну межу, інтелектуальна власність е невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя вона швидко замінює традиційні матеріальні активи і стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства.

     Роль  промислової власності  у економічному розвитку

     Ми  живемо в епоху технологічних  суспільств, тобто суспільств, у яких визначальною ланкою у виробництві матеріальних благ є технології. Щоб вижити в конкурентній боротьбі, потрібно виробляти конкурентоздатні товари. Цього можна досягти, якщо безупинно вдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це можливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, а саме науково-технічної творчості, тобто об'єктів промислової власності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо. Безперечно, результати такої діяльності будуть більш вагомими, особливо у сфері оборони, якщо вони отримані своїми громадянами.

     Необхідною  умовою для ефективного створення  і використання об'єктів промислової  власності е наявність в країні патентної системи. Тому країни, у  яких відсутня патентна система, створюють її, а країни, де такі системи, будучи успадкованими з минулого, уже не відповідають новим потребам і викликам часу, намагаються удосконалити їх.

     Створення національної патентної системи  промислової власності переслідує подвійну мету. З одного боку, необхідно законним чином оформити економічні і моральні права авторів і власників об'єктів промислової власності, а з іншого боку - стимулювати в рамках державної політики творчу активність громадян, сприяти поширенню і застосуванню її результатів, заохочувати чесну торгівлю.

     Так, право на одержання патенту на винахід стимулює вкладення грошей і зосередження людських ресурсів у  галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулює інвестиції в промислове використання винаходу. Публікація патенту робить доступною інформацію про нього широкому колу людей і стимулює, тим самим, створення нових винаходів і, отже, сприяє науково-технічному прогресу. У свою чергу, право на торговельну марку захищає підприємство від недобросовісної конкуренції.

     Серед об'єктів промислової власності  великий вплив на науково-технічний  і економічний розвиток мають, безумовно, винаходи. Відбита в патентній  документації технічна, технологічна і правова інформація дає можливість заощаджувати час, гроші і с в  процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, уже виконану іншими.

     Патентна  документація дозволяє виявляти альтернативні  технології, якими можна замінити менш сучасні існуючі технології. На основі аналізу патентної документації можна дати оцінку конкретній технології, розглянути її на предмет впровадження чи ліцензування.

     Патентна  документація служить також для  виявлення підприємств, що діють  у тій чи іншій сфері технології, зокрема, конкурентів. Нарешті, вивчення патентної документації допомагає знаходити рішення технічних проблем, виявляти сучасний рівень розвитку технології, проводити експертизу науково-технічних програм, визначати пріоритетні напрямки розвитку галузей промисловості й окремих виробництв.

     Одне  з головних призначень патентної  системи полягає в тому, що вона заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни.

     Прикладом вдалого використання винаходів  е історія відомої фірми TOYOTA (Японія). У 1896 p. Сакігі Тойота отримав патент, який удосконалював відомий у Європі ткацький станок. Через 13 років Сакігі отримав патент на важливий винахід - автоматичний ткацький станок. У наступні роки було отримано багато патентів на доповнюючі винаходи до цього станку. У 1924 p. син Сакігі, Кіхіро Тойота, уклав ліцензійну угоду з компанією братів Платт на виключне право виготовляти і продавати автоматичний ткацький станок у будь-якій країні, окрім Японії, Китаю та Сполучених Штатів Америки. Вартість ліцензії становила $25 млн., на які Кіхіро заснував відому автомобільну фірму TOYOTA.

     Іще один приклад. У 1980 p. фірма "PLIVA" (Хорватія) запатентувала винахід на антибіотик azithrotusin (торговельна назва "Zithromax"). "PLIVA" продала ліцензію фірмі "PF1RER", що дозволило їй отримати феноменальний  прибуток. Тільки у 2000 p. було продано цього препарату на $1,4млрд.

     Вплив винаходів на економічний розвиток може здійснюватися за чотирма каналами:

     1. Інформація про патенти полегшує  передачу (трансфер) технологій і  сприяє залученню прямих іноземних  інвестицій.

     2. Патенти стимулюють наукові дослідження.

     3. Патенти е каталізатором нових  технологій і бізнесу.

     4. Бізнес накопичує патенти і  комерціалізує їх шляхом передачі  прав через ліцензійні угоди,  внесення до статутного капіталу  підприємств, використання у власному  виробництві для отримання додаткового прибутку.

     Важко переоцінити роль такого об'єкта як торговельна марка, у просуванні товару на ринок. Вдала торговельна  марка - важливий внесок в економіку  підприємства тому, що вона дозволяє зайняти  на ринку вигідне положення, засноване  на визнанні даної торговельної марки покупцями.

     Вдало "розкручена" торговельна марка  приносить її правоволодільцю додатковий прибуток понад того, який би він  отримав без її використання. Перевагою  торговельної марки перед винаходом  є те, що строк користування правами на неї практично не обмежений у часі.

     Так, фантастичний успіх кінострічки "Гаррі  Поттер і філософський камінь" ($93,5 млн. доходу за перші три доби прокату) підштовхнув кіностудію "Warner Brothers" на передачу прав на користування цією маркою за ліцензійними угодами іншим фірмам для використання у бізнесі від виробництва ляльок до програмного забезпечення, від чого отримано значний додатковий прибуток.