Результати творчої діяльності,
які охороняються авторським
правом, спеціальної кваліфікації
і державної реєстрації не
потребують.
Для одержання правової охорони
таких результатів творчої діяльності
досить надання їм певної матеріальної
форми (рукопис, ноти, інші описи цього
результату, завершена скульптура чи рисунок).
Третя спільність, яка поєднує
зазначені правові інститути,
полягає в тому, що простір
дії авторських і патентних прав — це
територія України. Іншими словами, авторські
і патентні права мають територіальний
характер, вони діють лише в межах України.
Звідси один дуже істотний висновок —
патент, виданий патентним відомством
України, дійсний тільки в межах України.
Для того, щоб захистити патентні права
українського винахідництва в іншій державі,
наприклад у Франції, необхідно цей же
винахід запатентувати ще раз, але тепер
уже у Франції. Без французького патента
винахід українського винахідника, який
буде використовуватися у Франції з дозволу
чи без дозволу винахідника, правового
захисту у Франції не матиме.
Що стосується авторського права,
то ст. З Закону України “Про
авторське право і суміжні
права” проголошує, що дія цього
Закону поширюється і на твори, вперше
оприлюднені за межами України, але після
цього протягом 30 днів оприлюднені на
території України. Проте цю норму не слід
розуміти так, що авторські права громадянина
України захищаються і в тій країні, де
твір уперше випущений в світ або знаходиться
в будь-якій об'єктивній формі. Ця стаття
лише проголошує норму, за якою авторські
права громадянина України визнаються
на території України і в тих випадках,
коли твір випущений в світ уперше на території
іноземної держави. Отже, зазначена стаття
ні в якій мірі не обмежує і не розширює
територіального принципу дії авторського
права.
Усе ж питання про захист
авторських прав громадян України
на території іноземних держав
постає і сьогодні. Зазначені
права захищаються на території
інших держав лише на основі двосторонніх
договорів або міжнародних конвенцій.
Поза зазначеними договорами і конвенціями
твори громадян України можуть використовуватися
на території іноземних держав без спеціального
на те дозволу і без виплати авторської
винагороди.
Четвертою спільністю в правовому регулюванні
відносин, що пов'язані з творчою діяльністю,
є однакова дієздатність суб'єктів творчого
процесу. Іншими словами, творцями будь-яких
результатів творчої діяльності можуть
бути як повнолітні громадяни, так і неповнолітні.
Варто підкреслити, що здатність
до творчості не співпадає
з загальною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ст. 11 чинного Цивільного
кодексу повна дієздатність громадян
України настає по досягненні
ними вісімнадцятирічного віку.
В такому віці вони мають право вчиняти
будь-які правові дії. Проте для створення
будь-якого твору літератури, мистецтва,
винаходу, промислового зразка тощо досягнення
цього віку не вимагається. Творити можна
в будь-якому віці. Відомо немало прикладів,
коли дітьми створювалися і створюються
твори мистецтва, художньої літератури.
Діти здатні здійснити досить цінні винаходи,
створити технічні пристрої й устаткування.
Слід мати на увазі, що громадяни
до досягнення ними вісімнадцятирічного
віку можуть тільки творити,
тобто їх дієздатність обмежується лише
здатністю до творчості. У зв'язку зі створенням
того чи іншого результату інтелектуальної
діяльності у його творця виникають певні
авторські права і пільги. Розпоряджатися
цими правами і пільгами неповнолітні
автори можуть тільки в межах, установлених
Цивільним кодексом України.
Неповнолітні творці будь-яких
творів літератури, мистецтва, об'єктів
промислової власності наділяються
такими ж правами, що і їхні
повнолітні колеги. Вони мають
право на авторство, на ім'я,
на винагороду за використання їхніх
творів чи об'єктів промислової власності
та інші права і пільги.
Право авторства і право на
ім'я, що складає п'яту спільність
у регулюванні зазначених відносин,
виникає як у автора будь-якого
твору літератури, науки і мистецтва,
так і у автора винаходу чи будь-якого
іншого об'єкта промислової власності
незалежно від віку. Кожен творець будь-якого
результату творчої діяльності має право
вважати себе автором свого винаходу чи
іншого твору і вимагати цього від інших.
Кожен з них має право випускати твір у
світ або під власним іменем, або під псевдонімом,
або анонімно. Творець об'єкта промислової
власності має право просити, аби його
витвору було присвоєно його ім'я або яка-небудь
спеціальна назва.
Спільною ознакою для всіх
авторів результату творчої діяльності
є право на винагороду і підстави її виплати.
Такою підставою відповідно до чинного
законодавства є тільки факт використання
цього результату. За невикористаний твір
чи винахід винагорода не виплачується,
за винятком випадків, передбачених законом.
Спільним є й те, що використання будь-якого
результату творчої діяльності за загальним
правилом може мати місце лише на підставі
договору. Позадоговірне використання
таких об'єктів допускається лише у випадках,
передбачених чинним законодавством.
Існують різні способи і методи
обчислення винагороди за використання
творів літератури, науки і мистецтва
та об'єктів промислової власності.
Власне кажучи, кожний вид творчості
має свої особливості у визначенні
розміру винагороди за використання
їх результатів. Але в усіх випадках право
на винагороду виникає на підставі використання
результату творчої діяльності за договором.
Якщо має місце позадоговірне використання
такого результату, то може йтися або про
відшкодування збитків, заподіяних неправомірним
використанням, або про компенсацію за
хоча й позадоговірне, але правомірне
використання цього ж результату.
Спільним є й те, що суб'єктом
авторських і патентних прав
може стати у випадках, зазначених
законодавством, держава. Так, після
закінчення строку дії авторського права
твір стає надбанням суспільства. Винахідник
може передати виключне право на використання
винаходу державі.
Незважаючи на спільність у
цивільно-правовому регулюванні
відносин, пов'язаних з творчою
діяльністю, між ними існує також багато
істотних відмінностей.
Істотною відмінністю в цивільно-правовому
регулюванні зазначених відносин
є передусім різні об'єкти цих
відносин. Суб'єктом авторських відносин
є продукти творчої діяльності
гуманітарної сфери або духовної
діяльності. Зокрема, це — твори в галузі
науки, літератури, мистецтва тощо. В свою
чергу ці види творчої діяльності поділяються
на ряд підвидів. Наприклад, науково-дослідна
діяльність може завершитися різними
підвидами своїх результатів — статтею,
монографією, дисертацією, брошурою і
т. ін. Мистецтво, в свою чергу, як вид творчої
діяльності об'єднує комплекс окремих
підвидів цієї творчості — живопис, музику,
скульптуру, пластику, художню літературу,
виконавську майстерність артистів, диригентів
тощо. Як уже підкреслювалось, цей перелік
невичерпний, і він не може бути іншим,
бо мистецтво знаходиться в постійному
розвитку, пошуку.
Іншу групу об'єктів зазначених
цивільно-правових відносин становлять
об'єкти, які ми називаємо об'єктами
промислової власності. Ці відносини
регулюються патентним законодавством.
Це сфера науково-технічної творчості.
Питання про те, чи всі відносини, що складаються
в сфері науково-технічного прогресу,
регулюються патентним законодавством,
не безспірне. Науково-технічна інформація
як результат науково-технічної творчості
є об'єктом права власності, проте на неї
не видаються охоронні документи.
Коло цивільно-правових відносин,
що складаються у сфері науково-технічної
діяльності, досить широке. Воно
охоплює собою відносини по
створенню і використанню винаходів, корисних
моделей, промислових знаків, раціоналізаторських
пропозицій, знаків для товарів і послуг,
нових сортів рослин, нових порід тварин
і птиці, науково-технічної інформації,
комплексу результатів творчої діяльності,
що стосується електронно-обчислювальних
машин тощо. Знову ж таки цей перелік невичерпний
і він не може бути вичерпним, оскільки
людство весь час знаходиться в творчому
пошуку.
Відмінність об'єктів зазначених
цивільно-правових відносин зумовлює
особливості правової охорони цих об'єктів.
Чинне законодавство передбачає для надання
правової охорони об'єктам промислової
власності їх попередню кваліфікацію
як таких і наступну їх державну реєстрацію.
Лише після виконання цих процедур заявникам
видаються охоронні документи у формі
патентів або свідоцтв.
Отже, для одержання правової
охорони об'єкту промислової власності
необхідно подати заявку до
Державного департаменту інтелектуальної
власності Міністерства освіти
і науки України (або на підприємство,
якого стосується раціоналізаторська
пропозиція). Заявка має пройти належну
експертизу, пропозиція має пройти відповідну
кваліфікацію і, нарешті, можна одержати
відповідний охоронний документ. Без здійснення
вказаних операцій об'єкту промислової
власності правова охорона не надається.
Це досить складна, копітка і дорога процедура,
але без неї не обійтися.
Об'єкти, що охороняються авторським
правом, для одержання правової
охорони не потребують подачі
спеціальної заявки, проведення
експертизи і державної реєстрації.
На результати творчої духовної діяльності
охоронні документи не видаються. Для
одержання правової охорони цих об'єктів
досить надання їм об'єктивної матеріальної
форми.
Істотною відмінністю цивільно-правової
охорони результатів духовної і
науково-технічної творчості є різні строки
дії авторського і патентного права.
Варто відразу відзначити, що
право авторства, право на ім'я,
право на недоторканність твору
не обмежується будь-яким строком.
Автор будь-якого твору у галузі
науки, літератури і мистецтва чи будь-якого
об'єкта промислової власності залишається
автором незалежно від того, коли створено
твір чи будь-який інший результат науково-технічної
творчості. І. Я. Франко чи Т. Г. Шевченко
ніколи не перестануть вважатися авторами
своїх безсмертних творів, так само як
давньоримські юристи Гай, Павло, Модестін,
Ульпіан та інші не перестануть бути авторами
своїх юридичних шедеврів. Те ж саме слід
сказати і про науково-технічні творіння.
Знамениті фізики, математики, хіміки
тощо ніколи не перестануть бути авторами
своїх відкриттів, винаходів тощо. Права
авторства охороняються вічно.
Право на ім'я також ніяким
строком не обмежено. Воно діє
безстроково, як і право авторства.
Різниця полягає лише в тому,
що за авторським правом автор
може випускати свій твір у світ під власним
іменем, під псевдонімом або анонімно
— І. Котляревський свої твори видавав
під власним іменем, а Павло Губенко —
під псевдонімом Остап Вишня. Дехто видає
свої твори анонімно.
Що стосується об'єктів промислової
власності, то автор має лише право просити
присвоїти своєму витвору своє ім'я чи
спеціальну назву.
Інші авторські і патентні
права обмежені певним строком
дії. Так, Закон України “Про
авторське право і суміжні
права” встановив у ст. 28, що
авторське право діє протягом усього
життя автора і 70 років після його смерті,
крім випадків, передбачених цією статтею.
Строк дії патентних прав для
різних об'єктів промислової власності,
встановлений чинним законодавством,
різний. Строк дії патенту України
на винахід становить 20 років від дати
подання заявки до Установи (Державного
департаменту інтелектуальної власності).
Патенти на нові сорти рослин діють протягом
20 років з дня надходження заявки до Установи,
строк дії може бути продовжено Установою,
але не більш як на 10 років. Патент на промисловий
зразок видається на 10 років від дати подання
заявки до Установи і продовжується Установою
за клопотанням власника патенту, але
не більш як на п'ять наступних років. Свідоцтво
на знак для товарів і послуг діє протягом
10 років від дати подання заявки до Установи
і на прохання його власника дія свідоцтва
може бути продовжена на наступні 10 років.
Авторське право, на яке чинне
законодавство встановило певні
строки його дії, власне кажучи,
зводиться до права на винагороду
за використання твору чи будь-якого іншого
об'єкта промислової власності. Автори
результатів творчої діяльності мають
право на винагороду, якщо зазначені результати
будуть використані протягом строку дії
авторського права. Письменник чи його
спадкоємці мають право на винагороду,
якщо твір використовується за життя його
автора і 70 років після його смерті. Винагорода
за використання винаходу чи іншого об'єкта
промислової власності виплачується за
умови, що використання мало місце в межах
строку дії патенту.
Після закінчення строку дії
авторського чи патентного права
твір або будь-який інший об'єкт
промислової власності може використовуватися
будь-ким без згоди автора і
без виплати йому авторської
винагороди [5].