Загальна характеристика інтелектуальної власності і її правового регулювання

Зміст 

 

1. Поняття творчої  діяльності та інтелектуальної власності…………….3
2. Характеристика об’єктів інтелектуальної власності……………….….5
3. Порівняльна характеристика авторського і патентного права…….….9
4. Основні відмінності об’єктів права інтелектуальної власності та об’єктів речового права власності………………………………………….…18
5. Роль інтелектуальної власності у створенні сучасної ринкової економіки, а також у забезпеченні добробуту країни………………………..21
6. Характеристика джерел прав інтелектуальної власності………..……27

 Список використаної літератури…………………………………………….29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Поняття творчої  діяльності та  інтелектуальної  власності

     Інтелектуальна  власність у широкому розумінні  означає закріплені законом права  на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

     Інтелектуальна  діяльність - це творча діяльність, а  творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є  щось якісно нове, що відрізняється  неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

     Для людини характерні два види творчості - художня і технічна. Результатом  художньої творчості є літературні  і художні твори. Результатом технічної творчості - винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

     Результати  художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результати ж технічної  творчості застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.

     За  сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промислової власності, або "промисловою власністю". Поняття "промислова власність" іноді помилково ототожнюється з матеріальними об'єктами промисловості - будинками, спорудами, устаткуванням. Однак це не так. Промислова власність - це вид інтелектуальної власності. Слово "промислова" у цьому словосполученні закріпилося, очевидно, у результаті того, що вона застосовується, головним чином, у промисловості, що є сектором економіки, зацікавленим в ній.

     Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю  розуміють не результат інтелектуальної  діяльності людини як такий, а право  на цей результат. На відміну від  матеріальних об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об'єктом.

     З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку вашого співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матеріального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим об'єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Характеристика об’єктів  інтелектуальної  власності

     Існує декілька класифікацій об'єктів інтелектуальної  власності.  Об'єкти інтелектуальної  власності у вітчизняному законодавстві  поділяються на об'єкти авторського  права і суміжних прав, об'єкти промислової власності та нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Розглянемо їх детальніше.

Об’єкти авторського права, а саме: 

    

1. Твори науки - письмові твори наукового, технiчного або практичного характеру (книги, брошури, статті); уснi твори (виступи, лекцiї та промови); iлюстрацiї, карти, плани, ескiзи, пластичнi твори, що стусуються географiї, геологiї, топографiї, архітектури.
2. Твори лiтератури - письмовi твори белетристичного характеру, збiрники творів.
3. Твори мистецтва - музичнi, драматичнi, хореографiчнi, аудiовiзуальнi твори; твори образотворчого та прикладного мистецтва, архiтектури, фотографiї; сценiчнi обробки, аранжування, переробки та переклади творiв.
4. Комп’ютерні програми - набір інструкцій, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети.
5. Бази даних - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці.

     Об’єкти сумiжних прав, а саме:

1. Виконання творів: виконання вперше на територiї України, зафiксовано на фонограмi чи включено в передачу органiзацiї мовлення.
2. Фонограми і відеограми: мiсце знаходження виробника i перша публiкацiя фонограми — на територiї України, чи протягом 30 днiв вiд дня першої публiкацiї в iншiй державi.
3. Програми телерадіоорганізацій: мiсце знаходження i здiйснення передач з передавача розташованого на території України.

     Об’єкти науково-технiчної інформації, а саме:

1. Науково-технiчна документація: результати науково-дослiдної, дослiдно-конструк-торської, пректно-технологiчної, виробничої та громадської дiяльностi, зафiксованi у формi, яка забезпечує їх вiдтворення, викорис-тання та поширення.
2. Науковi вiдкриття: встановлення ранiше невiдомих, об’єктивно iснуючих закономiрностей, властивостей i явищ матерiального свiту.
3. Рацiоналiзаторськi пропозицiї: пропозицiя нова i корисна для пiдприємства, якому вона подана i передбачає ство-рення або замiну конструкцiї виробiв, технологiї виробництва i застосовуваної технiки або складу матерiалу.
4. Сорти рослин (селекцiйнi досягнення): сорт є новим та вiдповiдає умовам вiдмiностi, однорiдностi i стабiльностi.
5. Породи тварин (селекцiйнi досягнення): порода є новою та вiдповiдає умовам вiдмiностi, однорiдностi i стабільності.

     Об’єкти промислової власності, а саме:

     І. Результати винахідницької та раціоналізаторської роботи:

1. Винаходи: продукт (пристрiй, речовина, штам мiкроорганiзму, культура клiтин рослин i тварин), спосіб, за-стосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням якщо вiн новий, має винахiдницький рiвень i є промислово придатним.
2. Кориснi моделi: конструктивне виконання пристрою, що є новим i промислово придатним.
3. Промисловi зразки: форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промисло-вого виробу i призначені для задоволення естетичних та ерго-номiчних потреб, якщо вiн новий i промислово придатний.
4. Топографії інтегральних мікросхем: зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення су-купності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.
5. Секретнi об’єкти: об’єкти промислової власностi (вина-ходи, кориснi моделi i промисловi зразки), що становлять державну таємницю.
6. Захист від недобросовiсної конкуренцiї: захист через адміністративні чи судовi органи вiд недобросовiсних конку-рентних дiй — неправомірне використання ділової репутації підприємця, створення перешкод у процесі конкуренції, не-правомірне використання комерційної таємниці.

     ІІ. Засоби індивідуалізації (суб’єктів, товарів і послуг):

1. Знаки для товарiв і послуг: словеснi, зображувальнi, об’ємнi та iншi позначення або їх комбiнацiї, виконанi у будь-якому кольорi чи поєднаннi кольорiв, що вiдповiдають умовам правової охорони.
2. Зазначення походження товарів (назва мiсця чи гео-графічне зазначення походження товару): визначення, що iдентифiкують певний товар, який походить з певного району чи мiсцевостi країни, коли якiсть або iншi характеристики то-вару, на яких базується його репутацiя, обумовленi гео-графiчним мiсцем походження товару.
3. Фiрмовi назви: назва пiдприємства зареєстрованого на мiсцевому (регiональному) рiвнi, що є його вiзитною карто-чкою i частиною його iмiджу.
4. Доменні імена: це імена, що використовуються для адре-сації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.

     Ноу-хау:

1. Комерційні секрети (відомості виробничого, організаційного, фінансового та ін. характеру, що складають комерційну цінність, не відомі третім особам і недоступні необмеженому кругу осіб).
2. Технічна документація: конструкторська, технологічна, проектна, економічна, юридична, призначена для використан-ня у виробництві і реалізації товарів і послуг.
3. Творчі розробки: незапатентовані винаходи, формули, рецепти, склади, розрахунки, дослідні зразки, результати ви-пробовувань і дослідів.
4. Системи організації виробництва, маркетингу, управ-ління якістю продукції, кадрами, фінансами, політикою капі-таловкладень.
5. Виробничо-комерційний досвід організації виробництва, маркетингу і навчання персоналу [3].

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Порівняльна характеристика авторського і патентного права 

        Із загального поняття інтелектуальної  власності міжнародно-правові документи  виділяють окремо промислову  власність, до якої належать  винаходи, корисні моделі, промислові  зразки, фабричні або товарні  знаки, знаки обслуговування і вказівки щодо походження або найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції'. Інші об'єкти інтелектуальної власності, які залишилися за межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої діяльності, що охороняється авторським правом. Цю групу інколи називають літературною художньою власністю. Отже, всі результати творчої діяльності, з точки зору цивільно-правової охорони, поділяють на дві групи: одна група охороняється авторським правом, інша — патентним. У цивільно-правовому регулюванні відносин, що складаються у зв'язку зі створенням, використанням і охороною зазначених результатів, є багато спільного, але є й відмінності. Варто підкреслити, що всі результати чинним законодавством визнані товаром. Отже, вони можуть бути об'єктом будь-яких цивільних правочинів. У період переходу до ринкової економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої діяльності в такий спосіб стають об'єктом цивільного обороту і створюють ринок духовної і науково-технічної продукції.

        Таким чином, у цивільному праві  і в цивільному законодавстві  склалося два самостійних правових  інститути — авторське право  і патентне право або право  промислової власності.

        Спільною істотною ознакою цих  двох правових інститутів є те, що об'єктами авторських і патентних прав є саме результати творчої діяльності людини. Характерною рисою і особливістю цих інститутів є те, що вони регулюють відносини, які складаються у зв'язку з творчою діяльністю людей. Ніяка інша діяльність, що не носить творчого характеру, не може бути предметом регулювання цих інститутів. Тому і в авторському, і в патентному законодавстві підкреслюється, що творцем може бути тільки людина. Але при цьому слід мати на увазі, що суб'єктом творчої діяльності може бути справді тільки людина або група, колектив людей, але не організацій (юридичних осіб). У той же час суб'єктами авторських і патентних відносин (прав і обов'язків) можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, а також держава. Суб'єктом авторських прав може бути, наприклад, кіностудія, телестудія, видавництво та інші юридичні особи. Суб'єктами патентних прав можуть бути роботодавці, підприємства будь-яких форм власності та інші юридичні особи.

        Творчий характер діяльності  означає, що надання будь-якої технічної допомоги автору чи винахіднику — консультації, розрахунки, креслення, оформлення заявок не носить творчого характеру і не підпадає під поняття “творчість”, а такого роду допомога не може вважатися творчим співавторством. Не носять творчого характеру і тому не вважаються творчістю запозичення, використання чужого, хай навіть дуже позитивного досвіду, використання результату за ліцензією тощо.

        Творчий характер діяльності  означає передусім певну індивідуальність, як кажуть, “власний почерк” автора, який вирізняє дану діяльність від іншої.

        Другою спільною рисою цих  двох видів творчої діяльності  є те, що вона має завершитися  певним результатом, об'єктивованим  у певну матеріальну форму  або зафіксованим на певний  матеріальний носій. Якщо ж  творчий пошук не завершився певним результатом, то немає й об'єкта правової охорони, тобто немає чого охороняти. Слід мати на увазі, що під правову охорону підпадає будь-який результат творчого пошуку, в тому числі й негативний, незалежно від його суспільної цінності.

        Результати науково-технічної творчості  мають бути реалізовані не  просто в певну матеріальну  форму (креслення, зразок, опис  тощо), айв установленому порядку  визнані відповідним державним  органом саме тим результатом,  на досягнення якого був спрямований творчий пошук. Винахід має бути описаний у заявці чи відображений у кресленнях. Але для надання йому правової охорони цього мало — він має бути кваліфікований відповідним державним органом України саме як винахід. Без такого визнання і без державної реєстрації заявлена пропозиція не вважається винаходом, і їй не надається правова охорона.