Встановления походжения дітей. Оспарювання батьківства

2) добровільне  визнання батьківства дитини  батьком, який не перебуває  в шлюбі з матір'ю дитини;

3) встановлення  батьківства в судовому порядку,  якщо батьки не перебувають  у шлюбі, а батько (мати) заперечує  своє батьківство (материнство).

2.2 Порядок встановлення походження дитини. Загальні правила визначення материнства і батьківства. Народження дитини одруженою жінкою створює презумпцію, що її чоловік — батько дитини. Тому вона, маючи на руках свідоцтво про шлюб, не повинна доказувати, що батьком дитини є її чоловік. Це випливає з факту народження дитини в зареєстрованому шлюбі.⁸

Походження  дитини від батьків, які не перебувають  між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подання спільної заяви батьком та матір'ю дитини до органів РАЦСу.

Якщо  один з батьків з поважної причини  не може особисто з'явитися до РАЦСу для реєстрації батьківства, його підпис під спільною заявою повинен бути посвідчений у встановленому законом порядку. Реєстрація батьківства може бути проведена як одночасно з реєстрацією народження, так і після. У другому випадку для реєстрації батьківства необхідно додати до заяви свідоцтво про народження дитини.

В заяві  відображається лише побажання батька на встановлення правових відносин з  дитиною. Мати ж у цих відносинах з дитиною перебуває з моменту  народження. У заяві вона дає лише згоду на визнання батьківства. Крім заяви, поданої до РАЦСу батьками дитини, ніяких інших документів не вимагається, і тому не вірно чинять деякі органи РАЦСу, які наполягають на наданні довідки з місця роботи, характеристики та інших документів від особи, яка висловила намір визнати дитину.

У разі смерті матері, визнанні матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановлення її місця проживання, запис про батька дитини проводиться за заявою батька.

Після смерті матері та влаштування дитини на виховання  до дитячого будинку у громадянина  Р. виник сумнів, чи може він визнати  свого позашлюбного сина. В юридичній  консультації Р. роз'яснили, що він може це зробити навіть без дозволу  дитячого будинку, органів опіки  та піклування, які прийняли на себе турботу про дитину. Аналогічно вирішується  питання у тих випадках, коли дитина знаходиться на вихованні у інших  осіб (опікуна, піклувальника), родичів.

Визнання  батьківства, висловлене у спільній заяві батьків, є юридичним фактом, який підтверджує кровне походження дитини від вказаних у заяві батьків. Це визнання не може бути відкликане батьком  у однобічному порядку.⁹

Добровільне визнання батьківства може бути зроблено як при реєстрації шлюбу батька дитини з її матір'ю, так і тоді, коли вони не перебували в шлюбі.

Визнання  батьківства у добровільному  порядку є остаточним актом. Так, громадянин Ф. визнав своє батьківство, про що було зроблено відповідний запис в органах РАЦСу. Коли про це дізналися родичі та стали докоряти йому, що він вчинив необачно, необмірковано, Ф. завагався та звернувся до органів РАЦСу з проханням анулювати запис про батьківство. Працівники органів РАЦСу пояснили йому, що анулювати запис про визнання батьківства орган РАЦСу не має права. У даному випадку можливе лише тільки оспорювання такого запису у судовому порядку, і заява може бути задоволена тільки за наявності доказів, що, встановлюючи батьківство, Ф. був упевнений, що дитина походить від нього, а згодом з'явилися незаперечні докази про походження дитини від іншої особи.¹⁰

Визнання  батьківства у добровільному  порядку може мати місце щодо позашлюбних  дітей, які народилися як до, так  і після вступу в силу Основ  законодавства Союзу РСР та союзних  республік про шлюб та сім'ю, тобто 1 жовтня 1968 року. Визнання батьківства щодо осіб, які досягли повноліття, можливо тільки за їх згодою.

У сім'ї  батьки і діти наділені певними правами  та обов'язками. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом  порядку. Це положення ст. 121 СК України, звичайно ж, стосується як дітей, народжених у шлюбі, так і дітей, народжених особами, які не перебувають у  зареєстрованому шлюбі (народжені  поза шлюбом). Отже, визначення походження дитини є підставою виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини (дітей).

Слід  погодитися з думкою авторів, які  вважають батьківські правовідносини такими, що виникають на основі фактичного складу, який утворюють два юридичних факти: народження дитини (подія) і державна реєстрація народження органом реєстрації актів цивільного стану (дія)1.

Для встановлення материнства не має значення сімейний стан жінки. У сімейному законодавстві  діє загальний принцип, відповідно до якого матір'ю дитини є жінка, яка її народила. Звернутися до державного органу реєстрації актів цивільного стану з метою реєстрації народження дитини має право як мати дитини, народженої в шлюбі, так і мати дитини, народженої поза шлюбом. В останньому випадку походження дитини від матері визначається на підставі документа  закладу охорони здоров'я про  народження нею дитини.

Закон надає  право жінці, яка записана матір'ю  дитини, оспорити своє материнство (ст. 139 СК України). Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, передбачених ч. 2 та ч. З ст. 123 СК України. До вимог про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

На відміну  від материнства визначення батьківства  залежить від сімейного стану  матері дитини. Українське сімейне  законодавство виходить з презумпції батьківства чоловіка матері дитини. Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік — батьком дитини.¹¹

Презумпція  батьківства чоловіка матері діє  не лише в період шлюбу. Дитина, народжена  до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя (п. 2 ст. 122 СК України), а відтак — батьком дитини буде чоловік її матері.

За правилом ст. 122 СК України походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа  закладу охорони здоров'я про  народження дружиною дитини.

Разом з  тим, дружина і чоловік мають  право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини. У такому разі запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за вказівкою матері.

Закон надає  право оспорити батьківство:

— особі, яка записана батьком дитини (ст. 136 СК України);

— спадкоємцям  особи, яка записана батьком дитини (ст. 137 СК);

—  матері дитини (ст. 138 СК).

Так, оспорювання  батьківства особою, яка записана батьком дитини, можливе лише після  народження дитини і до досягнення нею повноліття. В цей період за життя дитини особа, яка записана її батьком, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про  виключення запису про неї як батька з актового запису про народження дитини. Суд постановляє рішення  про виключення відомостей про особу  як батька дитини з актового запису про її народження, коли буде доведена відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною.¹²

Закон не допускає оспорювання батьківства  у разі смерті дитини. Так, п'ятнадцятирічний Олег К. помер після тривалої хвороби. Через рік після смерті сина батько звернувся до суду з позовом про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Суд не в змозі вирішувати питання щодо оспорювання батьківства, оскільки особа, яка записана батьком дитини, втратила право оспорити своє батьківство з дня смерті дитини.

Важливо, що до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як про батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що таким не є, а також особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дружини.

В окремих  випадках оспорювання батьківства  допускається законодавцем і після  смерті особи, яка записана батьком  дитини. Якщо той, хто записаний батьком  дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають  право його спадкоємці за умови подання  ним за життя до нотаріуса заяви  про невизнання свого батьківства.

Позовну заяву вправі підтримувати в суді спадкоємці того, хто записаний батьком  дитини, якщо він помер після пред'явлення  ним позову про виключення свого  імені як батька з актового запису про народження дитини. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла — оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

Закон надає  право жінці, яка народила дитину в шлюбі, оспорити батьківство свого  чоловіка. Обов'язковою умовою при  цьому є подання іншою особою заяви про своє батьківство. Заява  повинна бути письмовою. Тоді вимога матері про виключення запису про  її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена.

До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка  починається від дня реєстрації народження дитини (п. З ст. 138 СК України). Досить поширеними в житті є випадки, коли батьківство, материнство встановити неможливо. Як здійснити запис про батьків дитини у таких випадках? Відповідь на це запитання дається у ст. 135 СК України.¹³

При народженні дитини у матері, яка не перебуває  у шлюбі, у випадках, коли немає  спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про  батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем  матері, а ім'я та по батькові батька дитини записується за вказівкою  її матері.

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання, запис  про матір та батька дитини проводиться  відповідно до даної норми за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.

Якщо  батьки дитини невідомі, запис про  них у Книзі реєстрації народжень  проводиться за рішенням органу опіки  та піклування.

2.3 Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою. Визначення походження дитини від чоловіка і жінки, які перебувають у шлюбі між собою, не викликає проблем. У п. 1 ст. 122 СК України зазначено: дитина, яка зачата і(або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Дружина записується матір'ю, а чоловік — батьком дитини. Походження дитини від подружжя визначається на підставі:

а)  Свідоцтва  про шлюб;

б) документа  закладу охорони здоров'я про  народження дружиною дитини.

Викладене стосується ситуації, коли дитина зачата і народжена у шлюбі; зачата до шлюбу, а народжена у шлюбі.

Складніше визначити походження дитини від  матері та батька у випадках:

1)  коли  дитина зачата у шлюбі, а  народжена після припинення шлюбу;

2)  коли  дитина зачата у шлюбі, а  народжена після визнання шлюбу  недійсним.¹⁴

Позиція законодавця у визначенні питань походження дитини ґрунтується на пріоритеті шлюбних відносин, оскільки дитина, народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя (п. 2 ст. 122 СК України). Визначальним при цьому є строк — десять місяців. Після спливу десяти місяців з моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним народжена жінкою дитина не буде вважатися такою, що походить від подружжя.

Виняток із зазначеного правила становить  випадок, передбачений ст. 124 СК України. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.

Так, Олена  С. перебувала у зареєстрованому  шлюбі з громадянином К. 5 місяців, після чого шлюб був розірваний. Через два місяці після розлучення вона уклала шлюб з громадянином В., а через шість місяців з  моменту розлучення народила дитину. Відповідно до зазначеної норми, батьком  дитини є громадянин В. Батьківство  попереднього чоловіка може бути визначене  на підставі спільної заяви з чоловіком  у повторному шлюбі або за рішенням суду.

Відповідно  до ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим  чоловіком, має право пред'явити  до її чоловіка, якщо він записаний  батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимог про  визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка  починається від дня, коли особа  дізналася або могла дізнатися  про своє батьківство.¹⁵