Поняття та сутність адвокатури

 Сьогодні перед Україною  постало питання, коли інститут  адвокатури вимагає докорінного  реформування. Необґрунтоване збільшення  кількості адвокатів, недотримання  та нехтування ними правил  адвокатської етики, зловживання  своїми правами у суді, не просто застаріле, а архаїчне нормативно-правове регулювання діяльності адвокатури – ось неповний перелік проблем, з якими сьогодні стикнулося українське суспільство.

 Задля збереження демократичного  духу діючого Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року, необхідно провести реформування адвокатури, керуючись Конституцією України; Основними положеннями про роль адвокатів, прийнятих Восьмим Конгресом ООН по запобіганню злочинам; Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи щодо свободи здійснення професії адвоката, шляхом внесення зміни до діючого закону з одночасним внесенням змін до інших законів, які регулюють здійснення адвокатської діяльності.

 Абсолютно зрозуміло, що адвокатська  спільнота не може стояти осторонь  законотворчого процесу з реформування адвокатури. Громадські організації Спілка адвокатів України, Рада адвокатів, Асоціація правників України виступили з офіційною позицією з актуальних питань реформування адвокатури України.

 Адвокатська спільнота виклала  свою офіційну позицію щодо  актуальних питань реформування законодавства про адвокатуру України яка полягає у наступному.

 Щодо місця адвокатури у  суспільстві:

1. необхідно визначити адвокатуру  як спеціально уповноважений  недержавний професійний правозахисний  інститут;

2. створити прозорий механізму набуття, зупинення та припинення статусу адвоката;

3. підвищити вимоги до осіб, які виявили намір набути статус  адвоката, ввести обов’язкове стажування;

4. розширити перелік видів діяльності  несумісних із статусом адвоката.

 Щодо об’єднання професій адвоката та практикуючого юриста:

1. виключення із законодавства  поняття «інший фахівець в галузі права» шляхом внесення змін до процесуальних кодексів та інших законів з метою створення сприятливих умов для приєднання до адвокатури інших практикуючих юристів.

2. надати можливість особам, які  тривалий час здійснювали юридичну  практику на підприємницьких  засадах, протягом визначеного  законом строку, набути статус  адвоката без проходження обов’язкового  стажування.

 Щодо розширення професійних  прав адвокатів:

1. надати право адвокатам збирати  докази в кримінальних, цивільних,  адміністративних, господарських справах  та справах про адміністративні  правопорушення;

2. повернути адвоктам-захисникам  право на здійснення активної  участі у слідчих діях на  досудовому слідстві;

3. закріпити обов’язок адвоката  по підвищенню кваліфікації та  постійному навчанню;

4. поступово запровадити обов’язок  адвоката із страхування цивільної  відповідальності за шкоду заподіяну  клієнту.

 Щодо організації адвокатського  самоврядування:

1. надати з’їзду адвокатів України  статус вищого органу адвокатського  самоврядування та законодавчо  визначити його повноваження. Передбачити  в Законі України «Про адвокатуру» прозорий та демократичний порядок скликання та проведення з’їзду.

2. створити Раду адвокатів України, постійно діючий представницький орган адвокатів України, що діє в період між з’їздами та законодавчо визначити її повноваження.

3. надати Раді адвокатів України  та регіональним радам адвокатів  статус неприбуткових організацій.

4. передбачити обов’язковість  рішень органів адвокатського  самоврядування, прийнятих в межах  їх компетенції, для всіх адвокатів  та адвокатських об’єднань. Передбачити  неможливість обрання адвоката  до складу одного й того  самого органу адвокатського самоврядування два строки поспіль та обіймати виборні посади в декількох органах адвокатського самоврядування одночасно.

5. передбачити фінансування органів  адвокатського самоврядування за  рахунок плати за складання  кваліфікаційних іспитів, щорічних  внесків адвокатів та інших незалежних від держави джерел.

 Реформа адвокатури, про яку  багато років поспіль точаться  дискусії, затверджуються концепції,  підписуються Меморандуми, приймаються  рішення з’їздів адвокатів, вносяться  законопроекти, пишуться наукові  роботи і захищаються дисертації, вочевидь відбудеться у найближчий час, тому реформування адвокатури повинно мати на меті:

1. приведення законодавства про  основи організації та діяльності  адвокатури України у відповідність  до міжнародних стандартів;

2. забезпечення реалізації конституційного права громадян на правову допомогу та вільний доступ до правосуддя;

3. виконання зобов’язань щодо  вступу України до Ради Європи  в частині захисту статусу  правничої професії та заснування  професійної асоціації адвокатів;

4. недопущення перетворення адвокатури  України в юридичну особу з  обов’язковим членством всіх  адвокатів та подальшим отриманням  контролю над нею з боку  певних груп або політичних  сил;

5.відновлення престижу адвокатури у суспільстві та створення сприятливих умов для її розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Висновок

 

Отже, поняття і сутність інституту  адвокатури можна сформулювати таким  чином. Адвокатура — це громадська, самостійного виду організація професійних  юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян і організацій. Адвокатура України – це добровільне професійне громадське об'єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних  осіб,  подавати їм іншу юридичну допомогу.  Діяльність  адовокатури  регулюється Конституцією України, Законом України “ Про адвокатуру “ від 19.12.1992 р. іншими   законодавчими   актами   України  і  статутами  адвокатських об'єднань.

У своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися  чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати  всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного  здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.

Адвокатура — важливий інструмент дійсної демократії. Адже за своєю  природою вона є громадського, самостійного виду організацією професійних юристів, яка виконує важливу суспільну  функцію — захист прав і законних інтересів громадян та організацій. Головна соціальна місія, фундаментальне призначення адвокатури — це захист прав людини. А звідси реальна здійсненність і надійна захищеність прав людини — найвищий критерій гуманістичності, прогресивності, «якості» адвокатури.

Адвокати мають право займатися  адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися  з іншими адвокатами в колегії, адвокатські  фірми, контори та інші адвокатські  об’єднання, які діють на підставі закону та статутів адвокатських об’єднань.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації  та ліквідації адвокат-ських об’єднань, структура, штати, функції, права та обов’язки керівних органів, порядок  їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюються статутом відповідного адвокатського  об'єднання.

Закон України “Про адвокатуру“  закріплює, що адвокатські об’єднання діють на засадах  добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Адвокати України виконують за Законом такі функції: дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям ; здійснюють правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства, та інші види юридичної допомоги, передбачені законом

                         

                                    Список використаної літератури

       Мережа Internet:

 

www.rada.kiev.ua

 

             Література

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1998.
2. Кримінально Процесуальний Кодекс України.
3. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. - К. - Юрінком інтер. - 1997.
4. Закон України «Про адвокатуру» // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 9.
5. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р. / Закони України, - Т. 2. - К.: Верховна Рада України, 1996. - С. 362.
6. Указ Президента України «Про Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури» від 5 травня 1993 р. №155/93.
7. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Прийнятий 16 грудня 1966. Ратифікований 19 жовтня 1973.
8. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури від 5 травня 1993 р.
9. Основні положення про роль адвокатів (прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р.).
10. Азаров Ю. Що заважає адвокатурі працювати злагоджено // Право України. – 1998, №1. –с. 38-41.
11. Бойко В. Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №3.

 

12. Адвокатура//Энцикдопедический словарь/ Под  ред: .Е.Андреевского. СПб, 1890. — Т. 1.
13. Варфоломеєва Т. В. Конституційні засади діяльності адвокатури. // Адвокат, 1997, № 2
14. Васьковский Е.В. Организация адвокатуры. Тома 1-2. – СПб.: Типография П.П. Сойкина, 1893.
15. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. - Київ, 1998.-156 с.
16. Ковальский В. С. Адвокатура Украины. – “Юрінком інтер”, 2000.

 

17. Мюллерсон Р.А. Права людини: ідеї, норми, реальність. - М., 1991. - С. 27.
18. Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін.]; За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. — Харків: Право, 2000. - 272 с.
19. Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: навч. пос. - Х.: Харків Юридичний, 2007. - С. 548.

 

20. . Святоцкий А.Д. Адвокатура и защита прав граждан. Львов, 1992. – 160 с.
21. Святоцький О.Д.,Медведчук В.В. Адвокатура: iсторiя  i сучаснiсть.-К.: Iн Юре.-1997.
22. Совгиря О.В., Шукліна Н. Г. Конституційне право України: Навч. пос. - К.: 2007. - С. 632.
23. Становлення захисту адвокатів і представників особи у X-XIX ст. / Т. М. . Гришина// Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 3.- с. 196 - 206.
24. Тимченко С.М. Судові, правоохоронні та правозахисні органи: навч. посібник для студентів юридичних вузів. - К.: Юрінком Інтер., 2001.
25. Проблемні аспекти здійснення захисту та надання правової допомоги адвокатами/ А. Бірюкова// Юридична Україна - 2005. - №1 - с. 49-51.

 

26. Фіолевський Д.П «Адвокатура», Київ, Алеута, Прецендент, 2007. – 123-127.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¹ Відомості Верховної Ради України. — № 9. — Ст. 62.

² Васьковский Е.В. Организация адвокатуры.-С.10.

³ Адвокатура//Энцикдопедический словарь/ Под ред: И.Е.Андреевского. СПб, 1890. — Т. 1. — С. 167.

⁴ Васьковский Е.В. Организация адвокатуры.-С.5

⁵ Святоцький О.Д.,Медведчук В.В. Адвокатура: iсторiя  i сучаснiсть.-К.: Iн Юре.-1997.-С.6.

⁶ Становлення захисту адвокатів і представників особи у X-XIX ст. / Т. М. . Гришина// Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 3.- с. 196 - 197