Поняття та сутність адвокатури

Про забезпечення незалежності при поданні правової допомоги йдеться  й у рекомендаціях Комітету Міністрів  Ради Європи від 25 жовтня 2000 р. про свободу  здійснення професійних адвокатських обов'язків.

Закон «Про адвокатуру»  встановлює певні гарантії принципу незалежності в адвокатській діяльності. Зокрема, ст. 10 Закону містить заборону будь-якого втручання в адвокатську  діяльність, ст. 9 - заборону розголошувати  відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці. У новому Кримінальному кодексі України передбачено відповідальність за будь-яке втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397).

В Указі Президента України  від 30 вересня 1999 р. «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» наголошується на необхідності усунення втручань в адвокатську діяльність.

Правила адвокатської етики  розглядають як необхідну умову  належного здійснення адвокатської діяльності незалежність адвоката у  виконанні своїх професійних  прав, обов'язків. Це, як зазначено у ст. 5 Правил, «передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також впливу своїх особистих інтересів». Правилами встановлюється обов'язок адвоката протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність. Про дотримання принципу незалежності йдеться у багатьох статтях Правил, які регулюють взаємовідносини адвоката з клієнтом, учасниками судового процесу, судом, іншими особами, державними органами.

Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства передбачає, що для членів суспільства існування вільної, незалежної професії поряд з додержанням правових норм є найважливішою гарантією захисту прав людини перед державною владою та іншими інтересами суспільства. 

                             2.3. Принцип конфіденційності

       Принцип  конфіденційності в адвокатській  професії закріплений в ЗУ "Про  адвокатуру". Ст. 9 свідчить: Адвокат  зобов'язаний зберігати адвокатську  таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, по якому громадянин або юридична особа зверталося до адвоката, суть консультацій, рад, роз'яснень і інші відомості, отримані адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.

Дані попереднього слідства, які сталі відомі адвокатові у зв'язку з виконанням ним своїх Професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні в розголошуванні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Адвокатові, помічникові  адвоката, посадовцям адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, які складають предмет адвокатської таємниці, і використати їх у своїх  інтересах або в інтересах  третіх осіб.

Принцип адвокатської конфіденційності - це один з китів, на якому грунтується адвокатура в цілому. Відсутність або щонайменше послаблення цього принципу Перетворила б інститут адвокатури на абсолютно даремну затію.¹⁴

Принцип конфіденційності - один з найважливіших принципів, котрий має визначальний вплив на здійснення адвокатської професії, на стосунки між клієнтом і адвокатом та адвоката з іншими як фізичними, так і юридичними особами. Специфічність стосунків, що виникають у процесі подання адвокатом правової допомоги, здійснення захисту і представництва, покладають на адвоката певні зобов'язання щодо нерозголошення інформації, яка стає йому відомою у зв'язку з виконанням професійної діяльності. Адже особа, котра звертається за правовою допомогою, має бути впевнена у нерозголошенні даних про неї, її близьких родичів, у неї мають бути гарантії збереження таємниці тих розмов, що велися з адвокатом, суті правових консультацій тощо. Втаємничення такої інформації відповідає духу Конституції, у ст. 63 якої закладено право особи відмовитися від дачі показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. Довіряючи адвокату такі відомості, громадянин має бути впевненим, що вони не будуть ним розголошені або доведені до відома певних органів чи посадових осіб.

Гарантії збереження адвокатом таємниці такої інформації закріплені в чинному законодавстві. Так, ст. 9 Закону «Про адвокатуру» передбачає, що адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю і визначає її предмет та коло суб'єктів, на яких поширюється заборона розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю. З цих питань як адвокат, так і ці суб'єкти не можуть бути допитані як свідки (ст. 10). Існує також заборона огляду, розголошення, вилучення у адвоката без його згоди документів, пов'язаних з виконанням доручення, прослуховування розмов адвоката без спеціального на те дозволу. ¹⁵

У Правилах адвокатської етики як один з основних принципів  професійної поведінки адвоката розглядається принцип конфіденційності (ст. 9,25,26,43,57 та ін.). При цьому слушно зауважується, що дотримання конфіденційності є необхідною передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Зазначається, що дія принципу конфіденційності інформації не обмежена в часі і може бути відмінена тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями чи правонаступниками).

Стаття 4 Закону «Про адвокатуру»  встановлює організаційні форми, в  яких може здійснюватись адвокатська  діяльність.

Заняття адвокатською діяльністю індивідуально - організаційна форма, за якої адвокат здійснює свою діяльність без створення юридичної особи. Відновлена коментованим Законом у 1992 році. Адвокат повідомляє місцевий орган влади про одержання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Він реєструється у податкових органах, стає на облік у Пенсійному фонді, сплачує відповідні податки, обов'язкові платежі, відкриває рахунок у встановленому порядку, має свою печатку; від свого імені укладає угоди з громадянами та юридичними особами на подання правової допомоги.

Адвокатське бюро - організаційна  форма адвокатської діяльності, за якої адвокат діє із створенням юридичної  особи один. Адвокат, який бажає користуватися  статусом юридичної особи, створює  бюро. Він має право наймати  технічних та інших (крім адвокатів) працівників і користуватися іншими правами, які згідно із законодавством належать юридичній особі. Порядок реєстрації адвокатських бюро ні Законом «Про адвокатуру», ні іншими актами не визначено, але практика склалася таким чином, що бюро реєструються місцевими органами виконавчої влади за місцем знаходження. Адвокат, який утворює бюро, подає на реєстрацію його статут. ,

Адвокатське об 'єднання - організаційна форма діяльності адвокатури в Україні, за якої адвокат  для здійснення адвокатської діяльності об'єднується з іншими адвокатами. Перелік видів адвокатських об'єднань, наведений у законодавстві України, не є вичерпним. Закон конкретизує лише деякі з них - колегії, адвокатські фірми, контори. Об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності, вони не займаються підприємницькою діяльністю, не отримують прибутку, не виконують роботи, не надають послуги - відповідно до Конституції та чинного законодавства адвокатські об'єднання забезпечують право на захист та надають правову допомогу не на засадах підприємництва, а здійснюють це як специфічну конституційну функцію адвокатури. Адвокатські об'єднання є юридичними особами, діють на підставі законодавства та своїх статутів, реєструються Міністерством юстиції України.

Відповідно до Положення  про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 302, для реєстрації подаються  певні документи, перераховані в  п. 2 Положення, зокрема, статут, установчий договір або протокол зборів адвокатів про створення адвокатського об'єднання та відомості про його кількісний склад, що підтверджується копіями свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю осіб, які мають намір створити адвокатське об'єднання.

Міністерство юстиції  України може прийняти рішення про  реєстрацію адвокатського об'єднання, про відмову в реєстрації або  про залишення заяви без розгляду. Якщо адвокатське об'єднання зареєстроване, йому видається свідоцтво про  реєстрацію; присвоюється відповідний номер, який вноситься до Реєстру адвокатських об'єднань. У разі припинення діяльності адвокатського об'єднання приймається рішення про виключення його з Реєстру. Про зміни в статутних документах, припинення діяльності, зміну адреси адвокатське об'єднання повідомляє Мін'юст у 5-денний строк для внесення відповідних змін до Реєстру.

7. Адвокатські об'єднання  діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та  гласності. 

Добровільність означає, що адвоката не можна примусити стати членом будь-якого адвокатського об'єднання, рівно як ніхто не може утримати його від виходу з будь-якого адвокатського об'єднання за його власним бажанням. Адвокат може вільно обирати, з ким із своїх колег об'єднуватись і чи об'єднуватись взагалі. Цей принцип останнім часом набув підвищеної актуальності у зв'язку з пропозиціями повернути з минулого деякі старі форми організації адвокатури, наприклад, колегії адвокатів з обов'язковим членством в них усіх адвокатів. Такий підхід, у разі його реалізації, призвів би до порушення фундаментальних демократичних принципів діяльності адвокатури, зокрема, принципу, що розглядається.

Самоврядування адвокатського  об'єднання означає, що останнє створюється  за ініціативою осіб, які мають  свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, і вони вільно виявляють бажання утворити таке об'єднання, аби здійснювати свою професійну діяльність та брати участь у керуванні власними справами. Адвокати на свій власний розсуд обирають керівні органи, які їм підзвітні, визначають їх права та обов'язки, самі встановлюють порядок діяльності адвокатського об'єднання, структуру, штати, порядок витрачання коштів та вирішують інші питання функціонування адвокатського об'єднання.

                                  2.4. Принцип верховенства закона

Принцип верховенства закона в діяльності адвокатури знаходить своє вираження в тому, що до виконання будь-якого доручення клієнта, від юридичного консультування до ведення справи в найвищій судовій інстанції, адвокат керується конституційним принципом рівності усіх перед законом і обов'язковості закону для усіх, незалежно від посади.

Відмічаючи двадцятиріччя з моменту надбання Україною незалежності і обрання курсу до правової держави, слід констатувати: нині ми знаходимося на тій же точці, де ми знаходилися до проголошення незалежності, а в окремих питаннях і віддалилися від наміченої мети.

Адвокати, яким належить відстоювати згаданий принцип для  інших, на собі, в першу чергу, відчувають напрочуд живучу з радянських часів  тенденцію до нерівності перед законом.

В першу чергу, ця нерівність знаходить своє відображення в зневажливому і недбалому відношенні до адвокатів, одним з прикладів такого відношення є відсутність того, що відповідає внутрішнім змінам в Україні і  світовим тенденціям закону про адвокатуру.

Відстоюючи принцип  верховенства права в повсякденній роботі, адвокат спирається, в першу  чергу, на Конституцію І Закони України. Проте відсутність стійких градацій шанобливого ставлення до цього  засадничого Закону держави і  правовий нігілізм державних службовців усіх рівнів, і, відповідно, аналогічне відношення з боку громадян загрозливо гальмує рух до правової держави. Хотілося б сподіватися, що важливим кроком до істинної реалізації рівності перед законом стане створення адміністративних судів, головним обов'язком яких являється захист і відновлення прав громадян у взаємовідносинах з владою і її представниками під час виконання останніми своїх службових¹⁶

Згідно зі ст. 8 Конституції  України визнається і діє принцип  верховенства права. Оскільки закони повинні  відповідати Конституції, а її норми  є нормами прямої дії, то принципом  діяльності адвокатури слід вважати  принцип верховенства права. У відповідності  зі ст. З Статуту Ради Європи вимога про визнання принципу верховенства права є складовою частиною національної правової системи. Визнаючи принцип верховенства права, Конституція України створила належні умови ефективного захисту прав і свобод людини, ствердила, що національне законодавство не повинно суперечити природнім правам людини, зокрема, на життя, свободу, безпеку, власність, рівність тощо. Для адвокатів принцип верховенства права набуває особливого значення, оскільки вони мають спрямовувати свою діяльність на захист загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, основним пріоритетом якого є права і свободи людини і громадянина. Визнання і дотримання принципу верховенства права є однією з основних і невід'ємних ознак правової держави, у побудові якої бере активну участь адвокатура, керуючись своїм конституційним призначенням.

                   Розділ 3. Перспективи розвитку адвокатури в Україні

Адвокатура – інститут громадянського суспільства, без якого сьогодні не можливо взагалі уявити існування держави, зокрема правової. Адвокат – це не просто професія, це стиль життя. Адвокатами стають лише найкращі, тому не дарма ще з часів Риму професійні тонкощі адвокатури трималися у таємниці, до якої мали доступ лише найосвіченіші, найвпливовіші громадяни .