Перспективи впровадження суду присяжних в Україні

      3.1. Позитивні сторони  суду присяжних. 

      Питання функціонування суду присяжних є досить складним та дискусійним. І як в будь-якій дискусії, з даного виникають різнобічні думки, з’ясовуються позитивні та негативні сторони.

      Позитивними є наступні аспекти:

1. Присяжні, сприймаючи рішення щодо мотиву та результатів діяння, а також про співвідношення результатів діяння підсудного та можливого покарання за нього, виходять не з приписів та принципів юридичних норм, а з позицій категорії справедливості. При цьому рівень справедливості розглядається не тільки і не стільки з позиції справедливості, яка офіційно визнана та сформульована державою у законі, а, насамперед, із погляду розуміння справедливості конкретною особою (присяжним) та стосовно поведінки конкретного суб’єкта (підсудного) в конкретній ситуації²⁰.
2. Оскільки головним джерелом формування висновку присяжних є зміст, аргументованість та зрозумілість виступів державного обвинувача та захисника, та на перший план висувається така конституційна засада вітчизняного правосуддя, як змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України).
3. Суд присяжних позитивно впливає і на якість попереднього слідства, оскільки слідчі розуміють, що всі недоліки слідства викриватимуться в ході загального процесу, і вони не можуть вже розраховувати на те, що суд візьме на себе роль слідчого. Отже, вони змушені будуть при проведенні розслідування справи суворо дотримуватися закону та вживати заходів до виявлення всіх обставин як тих, що викривають, так і тих, які виправдовують особу, притягнуту до відповідальності²¹.
4. Рішення, які виносять присяжні під час розгляду справи, вважають більш об’єктивними та неупередженими, ніж ті, що приймає суддя одноособово.
5. Відродження суду присяжних неодмінно обумовить потребу в активному і всебічному дослідженні доказів у суді, розвитку мистецтва аргументації, сприятиме зростанню професіоналізму обвинувачів і захисників. Не можна не зауважити, що осудження підсудного своїми ж громадянами, а не чиновниками судового відомства, може сприяти поліпшенню виховного і профілактичного впливу правосуддя.

      Це  позитивні моменти. Але оскільки суд присяжних засідателів планується запровадити лише для вузького кола кримінальних справ (умисні вбивства за обтяжуючих обставин), то позитивне значення його для суспільства буде менш значним, тому що всі інші справи повинні розслідуватись і розглядатись у звичайному порядку. 

      3.2. Негативні аспекти. 

      Набагато  більше негативних, ніж позитивних моментів запровадження та функціонування суду присяжних знаходять науковці. Головні моменти такі:

1. Враховуючи фактичну відсутність в Україні не лише належної правової бази для організації та функціонування суд присяжних, а й чітко сформульованої та науково обґрунтованої його концепції, можна передбачати виникнення низки проблем, у тому числі – концептуального характеру²². Так, проект КПК України , поданий Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради України, містить ряд положень, які не узгоджуються із загальновизнаними у світі нормами щодо призначення та функціонування суду присяжних²³. Наприклад, пункт 25 ст. 6 цього проекту, розкриваючи зміст поняття „суддя”, відносить до цього поряд із головами та суддями судів усіх рівнів ще й народних засідателів та присяжних. Якщо узаконити цю точку зору, то формування корпусу народних засідателів та присяжних буде дуже проблематичним. Адже ч. 3 ст. 127 Конституції України містить чіткі і досить жорсткі вимоги до осіб, які можуть обіймати посади суддів, а саме: наявність громадянства України, вік (не молодше 25 років), наявність вищої юридичної освіти та стажу роботи в галузі права не менш як три роки, проживання в Україні не менш як 10 років та володіння державною мовою. По-перше, практично скрізь присяжні не обов’язково повинні мати чи то юридичну освіту, чи то досвід юридичної практики, що обумовлюється сутністю тих завдань, які вони виконують, здійснюючи правосуддя. А по-друге, чи існує можливість реально забезпечити всі суди України народними засідателями та присяжними, які мають вищу юридичну освіту та стаж роботи у галузі права не менш як три роки?²⁴
2. В період виникнення суду за участю присяжних засідателів у кримінальному судочинстві існувало поняття рівності сторін перед законом і судом. І сьогодні при вирішенні питання, який суд повинен розглядати справу: колегіальний чи одноособовий, визначальним є волевиявлення обвинуваченого. Жертву злочину, потерпілого ніхто не запитує: бажає він, щоб справу розглядав суд колегіальний чи ні. За чинним законом позиція потерпілого при визначенні того, який суд повинен розглядати справу, значення не має. Тобто, його права й інтереси в цьому разі ігноруються. Це не відповідає міжнародно-правовим нормам про права людини, а також ст. 129 Конституції України про рівність сторін перед законом і судом як основної засади судочинства. Наведене є однією з причин поступового скорочення числа країн, які мають суди присяжних, та кількості розглянутих ними справ. Разом з тим, в ряді країн, де все ще існує названий суд, інтереси потерпілого, як правило, захищені спеціальними страховими фондами.
3. Процес добору присяжних складний і тривалий²⁵. Список присяжних по представленню голови апеляційного суду формується на підставі списків виборців комісією, склад якої затверджується відповідно головами рад обласного рівня. До складу комісії будуть входити уповноважені представники суду, органів юстиції і відповідної ради. У списки присяжних включаються громадяни, що постійно проживають на території відповідної області (і аналогічної області територіальної одиниці). Список присяжних затверджується рішенням відповідної ради. Але ж невідомо, як ця процедура покаже себе в дії на практиці. Окремо варто згадати про порядок складання списків присяжних апеляційних військових судів. Вони будуть формуватися по представленню голів цих судів з числа військовослужбовців, рекомендованих зборами військових частин і військових установ гарнізонів, розташованих на території, на яку поширюється юрисдикція апеляційного військового суду. Від кожного гарнізону в список присяжних включаються від 15 до 20 військовослужбовців. Список присяжних апеляційного військового суду затверджується рішенням відповідної ради, на території якого розташований гарнізон. Такий порядок формування присяжних засідателів у військових судах уже зараз викликає дорікання. Виходить, що на лаві присяжних будуть сидіти військові, котрі носять ті або інші звання і які комусь в обов’язковому порядку підкоряються. Можливо, це помилкова думка, але вважають, що такі присяжні будуть не цілком об’єктивними при прямій залежності від своїх начальників.
4. Наступна проблема – виклик таких засідателів у судове засідання та їх явка²⁶. На жаль, не хочуть народні засідателі йти до суду. І причин існує багать. Встановлено, що значна їх частина з різних причин протягом тривалого часу фактично не бере участі в розгляді справ і, більш того, не бажає робити це в майбутньому. Зазначене призводить до того, що всупереч закону одні й ті самі народні засідателі постійно викликаються для участі в розгляді багатьох справ. Економічна криза зробила неплатоспроможними більшість підприємств, установ і організацій. Робітники і службовці не завжди своєчасно одержують заробітну платню. Тим більше не сплачується народним засідателям з їх числа середній заробіток за час здійснення ними повноважень у суді. Засідателям, які проживають за межами обласного центру, суди не відшкодовують витрат на проїзд міжміським транспортом, найм житла та добових. Між обласними центрами та населеними пунктами області, де проживає значна частина народних засідателів, відсутнє регулярне транспортне сполучення.
5. Крім іншого, безпеку, незалежність і недоторканість одного або трьох суддів завжди легше забезпечити, ніж постійно мінливу кількість присяжних²⁷. Важко навіть уявити стан присяжних при розгляді справи про осуд банди в кількості 30 чоловік, 15 з яких знаходяться на волі. Крім цього, законодавці, напевно, погано уявляють собі саму процедуру розгляду присяжними тієї або іншої справи, усі її тонкощі і нюанси. Нерідко з боку родичів підсудних та злочинців висловлюються погрози на адресу засідателів у зв’язку із здійсненням ними повноважень по розгляду справ, однак спеціальних заходів, відповідних за забезпечення їх безпеки, передбачених Законом від 23 грудня 1993 року „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, органи виконавчої влади не вживають. Саме через це більшість країн світу звужують застосування суду присяжних, а деякі відмовляються від нього зовсім.
6. Дотепер оцінку доказів та аргументів, що їх подавали сторони (обвинувачення і захист), здійснював професійний суддя, який керувався нормами чинного законодавства. В суді присяжних ситуація змінюється. Сторони змагаються перед колегією осіб (присяжними), що не є компетентними у правовій сфері. Закони України складні, потребують численних роз’яснень. Застосування норм КК України навіть суддями-професіоналами майже неможливе без роз’яснень, які дає Пленум Верховного Суду України, без науково-практичних коментарів, то що вже тоді говорити про народного чи присяжного засідателя. Сьогодні, щоб установити факт винності чи невинності особи, необхідно мати знання про кількість нормативних актів з конкретних питань. Щоб сказати, винна чи не винна особа в порушенні певних правил, їх треба знати. У частині статей КК винність особи в тому чи іншому діянні пов’язується з порушенням відповідних нормативних актів. Ті, хто вважає, що суд присяжних розглядатиме лише справи про тяжкі вбивства, забувають, що вбивця, як правило, вчинює й інші злочини, і виділити їх в окрему справу не завжди можливо. Крім того, і в питаннях кваліфікації вбивства також є проблема – співучасть, сильне душевне хвилювання, необхідна оборона та перевищення тощо. За таких обставин сподівання, що випадкові люди точніше встановлюватимуть винність особи у злочині, ніж суддя-професіонал, наївні.
7. Наступною, не менш складною проблемою з урахуванням сьогоднішньої ситуації в країні, є матеріально-технічне забезпечення судів. Нині стан їх фінансування залишає бажати кращого²⁸. Навіть коли не йдеться про незалежність судової влади в контексті її фінансування через органи виконавчої влади, проблема браку коштів все ж залишається на першому плані. Низька заробітна платня суддів, не завжди пристойний стан найманих судами приміщень, нестача елементарного канцелярського приладдя та інші причини дають підстави дійти висновку, що при всьому цьому платити за роботу суду присяжних немає чим.

3.3. Проект кримінально-процесуального  кодексу України:  суд присяжних. 

      За  проектом КПК України планується створити суди присяжних в апеляційних  судах областей, містах Києві та Севастополі, Апеляційному суді АРК, які розглядатимуть справу в складі професійного судді (головуючого) і семи присяжних. Судом присяжних розглядатимуться кримінальні справи про злочини, за вчинення яких кримінальним законом передбачено можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, але тільки за клопотанням обвинуваченого. Якщо ж у справі до відповідальності притягуватимуться декілька осіб, одні з яких заявлять клопотання про розгляд справи судом присяжних, а інші – ні, за відсутності можливості розглянути справу в різних провадженнях справа розглядається судом присяжних. Також зазначаються в проекті права та обов’язки присяжних. Так, зокрема, присяжні спроможні брати участь у дослідженні всіх доказів, які мають значення для вирішення питань, віднесених до компетенції колегії присяжних, ставити запитання підсудному, потерпілому, свідкам, експертам; брати участь в огляді речових доказів, документів і при провадженні судом інших процесуальних дій; просити головуючого роз’яснити норми закону, що відносяться до справи, не зрозумілі для нього поняття, зміст оголошених у суді документів. Крім цього, проект визначає майбутню процедуру відводів у суді присяжних, їх відбору, утворення колегії присяжних та підстави її розпуску, гарантії ефективної діяльності присяжних, порядок прийняття рішення (вердикту). Всі ці положення законодавець закріплює в проекті КПК України № 09-52 від 25.05.2006 року.

      Але з огляду на всі позитивні і  негативні моменти суду присяжних  проект нового КПК, не дивлячись на його відносну довершеність і логічність, визнає перевірку на практиці. Тому навіть із законодавчим закріпленням інституту суду присяжних висновки можна буде робити лише після того, як норми закону почнуть ефективно діяти. А до того моменту можна тільки прогнозувати і сподіватись на позитивний результат, який виправдає сподівання науковців-теоретиків, а можливо, і на результат, який знехтує довіру до цього інституту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки. 

      З даної роботи, що присвячена суду присяжних  та його позитивним і негативним аспектам, проблемам і перспективам його реалізації в Україні, можна зробити такі висновки.

      Суд присяжних має багатовікову світову  історію. Його первинні форми з’явилися  ще в античні часи, згодом він  розвивався та набував сучасних рис. В кожній країні процес становлення суду присяжних проходив неоднаково та нерівномірно. Найбільш складним він був саме в Росії. В Україні суд присяжних знаходиться на стадії становлення. Його подальша доля залежить від законодавців.

      Світова юридична практика знає дві основні  моделі суду присяжних: класичну, або англо-американську, і європейську, або суд з розширеною колегією народних засідателів. Серед українських науковців – прихильників запровадження суду присяжних точаться суперечки з приводу того, яку модель обрати для України.

      Функціонування суду присяжних в Україні передбачено Законом України „Про судоустрій України” та принципами Конституції України. В наш час навколо доцільності запровадження даного інституту в систему судоустрою України ведуться палкі дискусії. На користь кожної з точок зору висувається багато аргументів, аналізується досвід країн, де такі суди існують, робляться певні висновки, але одностайної думки науковців немає.

      Слід  зазначити, що більшість науковців  вважає недоцільним запровадження  суду присяжних в Україні і на користь такої думки приводяться такі аргументи. Усі давно дійшли висновку, що суддя – це професіонал, він завжди швидше, краще, дешевше і якісніше розгляне будь-яку судову справу. Бухгалтер повинен займатися бухгалтерією, водій – автомобілями, а судовими справами повинні займатися винятково професіонали – тобто судді. А присяжні – це середньовічний архаїзм, непридатний до практичного застосування в сучасних умовах.

      Якщо  запровадження суду присяжних для розгляду справ про злочини, за які законом передбачалась смертна кара, можна було ще зрозуміти, то з визнанням цієї міри покарання неконституційною – надзвичайно важко. Неможливо навести аргументи, чому справу про умисне вбивство за обтяжуючих обставин, за яке передбачено покарання лише позбавлення волі, треба розглядати судом присяжних, а справи про інші злочини, за котрі передбачені такі ж міри покарання, - судом професійних суддів. Звідси, порушується конституційна засада судочинства – рівність громадян перед судом. На мій погляд, оскільки норми Конституції України щодо суду присяжних все ще залишаються декларативними за тих обставин, що склалися в державі, є неминучою потреба в чіткому визначенні необхідності чи неприйнятності суду присяжних для законодавства України, її судової системи, з метою подальшої зміни нормативного фундаменту країни.

      „Суд присяжних є малопродуктивним, складним і громіздким, запроваджується не до всього спектра справ, а лише щодо незначної їх категорії і то тільки у першій інстанції, але вимагає великих зусиль держави з підготовки законодавчої бази і чималих коштів. Що ж тоді спонукало державотворців України запроваджувати його за такої важкої ситуації в країні та за відсутності досвіду роботи суду присяжних?

      Вважаю, що, як свого часу в США і Росії, в Україні названий суд був  передбачений в Конституції на хвилі значних соціально-політичних потрясінь як популістська акція. Крім того, в нашому суспільстві все ще превалює, як образно визначив цей стан О. К. Толстой, „бажання бути іспанцем”, тобто бути не самим собою, а обов’язково схожим на когось відомого в світі. Потрібно усвідомлювати, що кокосові пальми на нашому ґрунті й під нашим сонцем горіхів не дадуть. Свого часу з одна з африканських країн повністю переписала для себе Конституцію США, але Америкою так і не стала.

      Тому  чужий досвід, навіть найкращий, не можна копіювати, досконально не вивчивши його”.

      Головні проблеми запровадження суду присяжних:

• складна процедура добору кандидатів у присяжні та пов’язані з цим проблеми забезпечення явки присяжних до суду, а також захисту їх безпеки, пов’язаної з виконанням своїх обов’язків;
• неможливість фінансового забезпечення нормальної діяльності присяжних та виплати їм винагороди;
• небажання адміністрацій та керівників підприємств, установ та організацій залишатись без провідних спеціалістів, які в цей час виконують обов’язки присяжних;
• неготовність країни до введення суду присяжних та інше.

      На  мою думку, помилковим було б вводити  цей інститут, не заручившись практичним досвідом, а тому, якщо законодавець схильний до впровадження інституту  присяжних, то це необхідно для початку реалізувати в порядку експерименту в кількох областях з подальшим вивченням досвіду діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел 

1. Конституція України. – Офіційне видання. – К., 1996.
2. Закон України „Про судоустрій України” від 07. 02. 2002 р.
3. Проект Кримінально-процесуального кодексу України станом на 2007 р. // www.rada.kiev.ua
4. Аленин Ю. П. К вопросу о введении суда присяжных в Украине. // Актуальні проблеми політики. – 2002. - № 13 – 14. – С. 235 – 244.
5. Боботов О. С. Возникновение и развитие суда присяжных. // Гражданин и право. – 2003. - № 2. – С. 13 – 20.
6. Гулик А. Перспективи запровадження суду присяжних в Україні. // Vivat Justitia. – 2002. - № 1. – С. 147 – 152.
7. Демичев А. А. Периодизация истории суда присяжных в России. // Журнал российского права. – 2001. - № 7. – С. 137 – 150.
8. Джолос С. В. Проблема запровадження інституту суду присяжних в Україні. // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до Європейської інтеграції. – К., 2005. – С. 116 – 117.
9. Дяченко П. Проблемы внедрения суда присяжных заседателей в систему судоустройства с точки зрения массовой психологии. // Экономика, финансы, право. – 2000. - № 9. – С. 12 – 15.
10. Канцір В. С. Проблеми запровадження суду присяжних у національному законодавстві. // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. - № 3 – 4. – С. 263 – 266.
11. Коваленко Л., Майстренко О. Правосуддя для всіх, або дещо про суд присяжних. // Юридичний журнал. – 2004. - № 5 – 6. – С. 79 – 81.
12. Козлов Д. Судді права і судді факту. // Юридичний журнал. – 2005. - № 3. – С. 90 – 94.
13. Курбатов А. Ще раз про суд присяжних. // Право України. – 1997. – № 12. – С. 98.
14. Куцин М. М. Суд присяжних: законодавче закріплення і проблеми впровадження у кримінальне судочинство України. // Адвокат. – 2006. – № 2. – С. 18 – 25.
15. Ашенков С. Суд присяжних в Україні. // Вісник прокуратури. – 2002. - № 3. – С. 75 – 78.
16. Маляренко В. Т. Позитиви і негативи суду присяжних. // Право України. – 2000. - № 3. – С. 3 – 12.
17. Мислива О., Бостан Л. Исторические основы суда присяжных. // Наука і вища освіта. – 1998. - № 1. – С. 40 – 41.
18. Поповченко Т. Суд присяжних: яка модель є доцільною для України. // Підприємство, господарство і право. – 2001. - № 6. – С. 102 – 104.
19. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу. // Право України. – 2003. - № 5. – С. 15 – 18.
20. Сидорчук О. Характеристика суду присяжних України за судовою реформою 1864 р. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. - № 40. – С. 125 – 129.
21. Совгиря О. В. Деякі питання історії становлення і розвитку інституту суду присяжних в Україні. // Вісник Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Юридичні науки. – 2004. - № 60 – 62. – С. 79 – 82.
22. Тернавська В. М. Інститут суду присяжних у судовій системі Української держави 1917 – 1920 рр. ХХ ст. // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - № 8. – С. 90 – 97.
23. Тернавська В. М. Інститут суду присяжних. // Прокуратура, людина, держава. – 2005. - № 9. – С. 118 – 125.
24. Тертишник В. Суд присяжних: суть ідеї, історичний досвід та актуальні проблеми сьогодення. // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 11. – С. 122 – 126.
25. Черешнев В. А. Суд присяжных: опыт России и перспективы для Украины. // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління. – 1998. - № 4. – С. 118 – 132.
26. Шишкін В. І. Судові системи країн світу: навчальний посібник для юридичних ВУЗів: у 3-х кн. – Кн. 1. – К., 2001. – 446 с.
27. Яновська О. Г. Суд присяжних в системі гарантії захисту прав людини. // Вісник Академії Адвокатури України. – 2005. - № 2. – С. 93 – 98.
28. Яновська О. Г. Відродження суду присяжних в Україні та здійснення захисту у кримінальних справах. // Адвокат. – 2006. - № 1. – С. 29 – 31.
29. Юридичний словник-довідник. / За ред. Ю. І. Шемшученко. – К., 1996. – 696 с.
30. Юридичні терміни. Тлумачний словник. / За ред. В. Г. Гончаренко. – К., 2003. – 320 с.