Перспективи впровадження суду присяжних в Україні

      Критерієм періодизації історії суду присяжних може бути законодавство про присяжних, оскільки воно показує якісні зміни в розвитку цього інституту⁷.

      І період – 20 листопада 1864 року – 9 травня 1878 року. Перший період продовжувався  з моменту схвалення Олександром  ІІ Судових уставів 1864 року до початку кризи суду присяжних в Росії. Репресивність суду присяжних (відношення кількості засуджених до загальної кількості підсудних) складала в 1837 – 1838 рр. 64,3 %, репресивність інших судів – 72,6 %. Слід сказати, що саме більша кількість виправдовувальних рішень присяжних засідателів порівняно за професійними суддями стала причиною нарікань на суд присяжних. Це стало причиною законодавчого перетворення суду присяжних в Росії⁸.

      ІІ  період – 9 травня 1878 року – 7 червня 1889 року. Перша криза російського суду присяжних. Одна з причин – недосконалість законодавства. У 1878 – 1889 роках збільшилася підсудність справ суду присяжних. Було прийнято більше 10 тимчасових та постійних законів, що значно змінили законодавство про присяжних. Фактично був створений новий суд присяжних. Проте, в цей період був покращений склад засідателів, змінений процес судочинства, на 10 – 15 % скоротилася юрисдикція суду.

      ІІІ період – 7 червня 1889 року – 4 березня 1971 року. Суд присяжних діяв за законами попереднього періоду, але був сильно змінений та приведений у відповідність до умов та вимог російського життя. Законом від 3 липня 1894 року були спрощені процес прийняття засідателями присяги, а також роз’яснення їм їх прав, обов’язків та відповідальності. У 1900-х роках репресивність складала 59,4 %. В цей період повністю впав інтерес до суд присяжних з боку інтелігенції та селянства. Перша світова війна обмежила підсудність справ суду присяжних⁹.

      IV період – 4 березня 1917 року – 22 листопада 1917 року. Розвиток суду присяжних пішов шляхом демократизації (відмінили майновий ценз, створений військовий суд присяжних). Суд присяжних припинив своє існування в Росії після Жовтневої революції внаслідок видання Декрету про суд № 1, прийнятого Раднаркомом¹⁰.

      Другий  етап історії суду присяжних Росії розпочався разом з прийняттям Закону РФ від 16.07.1993 року і продовжується дотепер.

      Як  бачимо, суд присяжних має багатовікову історію. Його первинні форми з’явилися  ще в античні часи, згодом він  розвивався та набував сучасних рис. В кожній країні процес становлення суду присяжних проходив неоднаково та нерівномірно. Складним він виявився і в Росії. Що стосується України, то тут йому необхідно пройти великий путь, для того, що стати загальновизнаним, а головне – діючим правовим інститутом.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  ІІ. Суд присяжних: поняття, сутність, моделі. 

      2.1. Поняття і сутність  суду присяжних. 

      На  даний момент в Україні законодавчого  визначення суду присяжних не існує. Його можна знайти лише в енциклопедичній  літературі у таких варіантах.

      „Суд  присяжних – демократичний спосіб здійснення правосуддя у кримінальних справах про найтяжчі злочини, а  в деяких країнах – і в окремих  категоріях цивільних справ. Такий  спосіб дає змогу поєднати юридичні знання і професійний досвід постійних суддів з багатим і різноманітним життєвим і професійним досвідом, знаннями місцевих умов, свіжим сприйняттям обставин справи присяжних засідателів, які належать до різних верств населення, і тим самим уникнути однобічності при розгляді і вирішенні справ”¹¹.

      „Суд  присяжних – один з найдемократичніших інститутів судової системи, що втілює принцип участі народу у здійсненні правосуддя. Суд присяжних розглядає, як правило, серйозні кримінальні справи по першій інстанції, і його рішення  не підлягають апеляційному оскарженню”¹².

      Ці  визначення не відображають сутності суду присяжних у повному обсязі, в них береться до уваги яка-небудь окрема сторона діяльності, будь то неможливість оскарження рішення, принципи, які він відображає чи модель побудови суду присяжних. Тому законодавче визначення є конче необхідним.

      Сутність  суду присяжних полягає у фактичному поділі функцій правосуддя. Вирішення  питання про доведеність факту  вчинення злочину та винність підсудного належить до компетенції присяжних – групи непрофесіоналів, яка формується на підставі випадкового добору, в той час як головуючий – професійний суддя – стежить за дотриманням процесуальних правил, проголошує напутнє слово присяжним та на підставі обвинувального вердикту присяжних визначає міру покарання. Відповідно до концепції суду присяжних та загальноприйнятої практики присяжні під час розгляду кожної конкретної справи мають дати відповідь на такі основні питання:

1. Чи доведено, що відповідне діяння мало місце?
2. Чи доведено, що це діяння вчинив підсудний?
3. Чи винний підсудний у вчиненні цього діяння?¹³

      Якщо  підсудний визнається винним, то присяжним  надають можливість вказати, заслуговує він чи не заслуговує на поблажливе ставлення, і ця вказівка присяжних має враховуватись суддею при призначенні покарання. Обвинувальним вважається рішення присяжних, коли вони дають ствердну відповідь на всі три питання. Лише в цьому разі суддя призначає передбачене законом покарання¹⁴. Якщо хоча б на одне із зазначених питань присяжні дають негативну відповідь, підсудного вважають виправданим, справу щодо нього припиняють. Це класична модель суду присяжних. Світова юридична практика знає дві основні моделі суду присяжних: класичну (англо-американську), і європейську (суд з розширеною колегією народних засідателів). 

      2.2. Світовий досвід в організації та діяльності суду присяжних. 

      2.2.1. Американська модель  суду присяжних. 

      Суд присяжних Великобританії. Використання судів присяжних як елемента судової  системи почалося за Генріха ІІ. Сьогодні суд присяжних вже не користується такою беззаперечною повагою, як раніше. Більшість справ розглядається тепер за участю лише професійних представників судової ланки. На практиці більшість кримінальних правопорушень розглядається у порядку спрощеного судочинства. Із збільшенням кількості правопорушень, більшість порушень, що переслідуються за обвинувальним актом, розглядаються без участі присяжних.

      Суди  присяжних США. За прийнятим Конгресом  США у 1968 році законом, присяжними у  федеральних судах можуть бути лише громадяни США, які досягли 21-річного віку і проживають у місцевості, де проходить судовий процес, не менше одного року. Не можна включати до списків присяжних військовослужбовців, посадових осіб законодавчих, виконавчих та судових органів. Кожен федеральний районний суд має свій порядок залучення присяжних. Основою для набору кандидатів є списки виборців даного району. Список присяжних для суду складають за його дорученням шерифи, констеблі і ін. Слід зазначити, що прокурор і адвокат мають право на безліч мотивованих, а до того ще й на чотири немотивовані відводи. До складу малого журі входить 12 присяжних, у судах деяких штатів – 6. Окружні федеральні суди і суди загальної юрисдикції у штатах розглядають за участю присяжних найзначніші кримінальні справи¹⁵. Процедура вирішення кримінальних справ у суді присяжних складається з таких основних етапів:

1. пред’явлення обвинувачення,
2. формування лави присяжних (малого журі),
3. дослідження доказів і промови сторін,
4. напутнє слово судді присяжним,
5. вердикт присяжних,
6. резолюція і вирок судді.

      Якщо підсудний не визнав себе винним, суддя дає йому деякий час на підготовку до судового розгляду, після закінчення цього строку суд приступає до формування лави присяжних малого журі. Підсудний може відмовитися від суду присяжних, якщо йому не загрожує смертна кара або інше суворе покарання. Присяжні не беруть безпосередньої участі в дослідженні доказів. Після закінчення судового розгляду суддя звертається до присяжних з напутнім словом. У ньому він дає вказівку відносно правових норм, що їх належить застосувати в даній справі, й пояснення щодо достовірності та значення доказів. Обвинувальний або виправдувальний вердикт оголошується публічно. У справах про злочини, за які передбачено смертну кару, він має виноситись одноголосно. Велике журі складається з 24 присяжних, які добираються так само, як і мале журі. Ця інституція вирішує питання достатності і допустимості доказів, які орган обвинувачення готує для передачі до суду, там їх розглядатимуть у судовому засіданні за суттю. 

      2.2.2. Європейська модель  суду присяжних. 

        Суд присяжних Франції діє при апеляційних судах як самостійний судовий інститут. Суди присяжних компетентні розглядати кримінальні справи щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді тюремного ув’язнення понад 5 років. Суд присяжних складається з трьох професійних суддів, один з яких, головуючий, є суддею апеляційного суду, а два інших професійних судді є магістратами трибуналу великої інстанції і дев’яти присяжних. Присяжні обираються із щорічного департаментського списку кандидатів жеребкуванням після добору спеціальною комісією. Сесії суду відбуваються щоквартально. Склад суд з 12 осіб проводить засідання разом і вирішує питання щодо винуватості чи не винуватості обвинуваченого та щодо його покарання при обвинувальному вердикті. Рішення суд приймає більшістю голосів. Вироки суду присяжних можна переглядати тільки у касаційному порядку¹⁶.

      Суд присяжних Італії існує автономно  від складеної ієрархії суддів загальної  юрисдикції, хоч за призначенням належить до цієї гілки судової влади. До компетенції цих судів належать справи, що стосуються найбільш серйозних кримінальних злочинів. Суд присяжних в Італії за організацією і функціонуванням віддзеркалює французький погляд на цей вид судочинства. Відмінність лише у тому, що ці утворення діють як у першій, так й у другій інстанції. В межах апеляційного округу окремо створюються судові округи для судів присяжних. До складу цього суду входять 6 народних суддів, один магістрат трибуналу і один апеляційний магістрат. Усі вони становлять єдину колегію і ухвалюють рішення на спільній нараді. Вироки цього суду оскаржуються в апеляційному порядку до апеляційного суду присяжних. В Італії створені окремі апеляційні судові округи для суду присяжних. В апеляційному суді присяжних засідання відбуваються у складі восьми суддів, з яких: 6 народних суддів, один апеляційний магістрат і один касаційний магістрат. Виконання функції народного судді є обов’язковим для обраних громадян і повністю прирівнюється до виконання громадянином іншої виборної державної посади. Під час виконання своїх функцій народні судді судів присяжних і апеляційних судів присяжних прирівнюються за протоколом відповідно до магістратів трибуналу і до апеляційних магістратів. За виконання функцій присяжних обрані особи одержують матеріальну винагороду та інші компенсаційні виплати, що встановлено законом. 

      2.2.3. Суд присяжних  Російської Федерації. 

      У Російській Федерації Закон про  суд присяжних прийняли в липні 1993 року, і він увійшов до Кримінально-процесуального кодексу цієї держави як спеціальний розділ. При цьому суди присяжних діють паралельно із судами в складі професійних суддів, а до їх компетенції належить розгляд відносно незначної категорії справ. Суд присяжних у сучасній Росії відродився з урахуванням історичного досвіду його функціонування. На думку науковців суд присяжних РФ відображає типову англо-американську модель, з усіма її позитивами і недоліками. Досвід Росії свідчить про певні організаційні ускладнення при розгляді справ судами присяжних, пов’язані із забезпеченням своєчасної явки в засідання свідків, потерпілих, експертів тощо. Отже, особливе місце суду присяжних у системі сполучення одноособових і колегіальних початків у відправленні правосуддя по кримінальних справах визначається його потенційною здатністю впливати на всю систему правосуддя, підвищуючи якість усієї юрисдикційної діяльності, що дає обвинувачуваному можливість у передбачених законом випадках апелювати до незалежної колегії непрофесійних суддів¹⁷. Розподіл судової влади між двома незалежними суб’єктами дозволяє персоніфікувати відповідальність професійного судді за законність розгляду справи, виключивши при цьому небезпеку одноособового свавілля з його сторони.

      З огляду на світовий досвід побудови суду присяжних можна дійти висновку, що кожна країна, де діє цей інститут, по-своєму структурує його, визначаючи принципи його діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  ІІІ. Проблеми і перспективи  суду присяжних в  Україні. 

Важко уявити серйозні спортивні змагання, які судили б не судді-професіонали, а представники народу. Всі скажуть, що треба знати елементарні правила  гри. Так само нелегко уявити, щоб  хворий довірив проведення йому хірургічної  операції людям, які тільки й вміють, що різати. Кожна справа потребує знань, навиків, досвіду.

В. Маляренко

      В Концепції судово-правової реформи  зазначено, що її головною метою є  реформи, а також метою формування незалежної судової влади є перебудова судової системи, створення нового законодавства, удосконалення форм судочинства. У ході реформи необхідно було, крім іншого, реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою. Однак про присяжних в Концепції немає ні слова¹⁸.

      Певні питання стосовно діяльності суду присяжних  знайшли своє відображення в Законі України „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року (далі - Закон). Та останнє слово за новим Кримінально-процесуальним кодексом, в якому, якщо буде вирішено створити суд присяжних, мають бути передбачені всі процесуальні аспекти організації та діяльності суду присяжних¹⁹. На даному етапі ст. 31 Закону відсилає до статті діючого Кримінально-процесуального кодексу для з’ясування питання про підсудність справ суду присяжних. У ч. 2 ст. 17 КПК зазначено, що кримінальні справи про злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі та строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд. Згідно з ч. 3 ст. 17 КПК кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

      Як  бачимо, дана (і єдина) стаття КПК  України говорить лише про колегіальний розгляд кримінальних справ, а не суд присяжних. Норми, які регулюють правове становище присяжних засідателів та деякі аспекти її діяльності, містяться в Законі України „Про судоустрій України”. З огляду на них в цьому розділі і буде проводитися аналіз позитивних та негативних сторін запровадження суду присяжних в Україні.