Окреме провадження

     Суд відмовляє в прийнятті заяви  про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня прийняття її на облік [3, ст. 271].

     Справа  про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участі заявника з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб (фактичного власника речі, особу, у якої річ знаходиться на збереженні тощо). [5, ст. 272].

     Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною  та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік  з дня взяття на облік нерухомої  речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади [3, ст. 273].

     Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.

     У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття  ними спадщини, а також відмови  від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини [2, ст. 1277].

     Заява про визнання спадщини відумерлою подається  до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини [3, ст. 274].

     У заяві про визнання спадщини відумерлою повинно бути наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття [3, ст. 275].

     Суд відмовляє в прийнятті заяви  про визнання спадщини відумерлою, якщо орган місцевого самоврядування подасть заяву до закінчення одного року з часу відкриття спадщини [3, ст. 276].

     Справа  про визнання спадщини відумерлою розглядається  судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням  усіх заінтересованих осіб. Заявник  та заінтересовані особи обов'язково повідомляються про час і місце розгляду справи. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається за обов'язкової участі заявника. Неявка належно повідомлених заінтересованих осіб, таким чином, не є перепоною розгляду справи [5, ст. 277].

     Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини [3, ст. 278]. 

      Висновки 

     Підводячи підсумки, можна виділити, що окреме провадження – це процесуальний  порядок розгляду визначених ЦПК  справ про встановлення певних обставин (юридичних фактів) або певного  юридичного стану осіб.

     Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна з справ окремого провадження має свої, лише властиві їй особливості.

     Окреме  провадження в цивільному процесі  відіграє значну роль. Судові органи мають  можливість розширити свою діяльність по виконанню правових функцій і сприяти зміцненню законності в діяльності органі держави і місцевого самоврядування, а громадяни та організації – використати судовий порядок для захисту своїх суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

     Отже, особливістю справ даного провадження є й те, що при розгляді таких справ не застосовуються деякі інститути і категорії властиві позовному провадженню: співучасть; відмова від позову; треті особи; визнання позову; мирова угода; недопустимість звернення до третейського суду або товариського суду.

     Таким чином, окреме провадження - це один із трьох видів проваджень у суді першої інстанції, де розглядається  визначене законом коло справ, загальною  рисою яких є відсутність у  них спору про право і метою  яких є встановлення юридичного факту, стану, створення умов здійснення прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. 

      Список використаної літератури 

1. Конституція України вiд 28.06.1996 // Відомості Верховної  Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141;
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України . – 2003. - № 40-44. – Ст. 356;
3. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.03.2004 // Відомості Верховної Ради України . – 2004.- № 40-41, 42. – Ст. 492;
4. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 // Відомості Верховної Ради України . – 2002. - № 21-22, Ст. 135;
5. Тертишніков В. І. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Харків. – 2007;
6. ЗУ «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 // Відомості Верховної Ради України . – 2000. - № 19, Ст. 143;
7. ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 07.02.2002 // Відомості Верховної Ради України . – 2002. – № 29, Ст. 190;
8. ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 // Відомості Верховної Ради України . – 2000. - № 29, Ст. 228;
9. ЗУ «Про інформацію» від 02.10.1992 // Відомості Верховної Ради України . – 1992. - № 48, Ст. 650;
10. ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 // Відомості Верховної Ради України . – 2000. - № 5-6, Ст. 30;
11. ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 // Відомості Верховної Ради України . – 1993. - № 39, Ст. 383;
12. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28.03.1972 № 3;
13. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5;
14. Андрушко А.В., Білоусов Ю.В., Стефанчук Р.О., Угриновська О.І. та ін. Цивільний процес: Навч. посіб. – За ред. Білоусова Ю.В. – К.: Прецедент, 2006. – 293 с.
15. Безлюдько І.О., Бичкова С.С., Бобрик В.І. та ін. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник / За заг. ред. Бичкової С.С. – К.: Атіка, 2006. – 384 с.
16. Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Вид. -ге, перероб. та доп. – Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.
17. Штефан М.Й. Цивільний процес.: Підручник. – К.: Ін Юре, 2001. – 694 с.

Размещено на Allbest.ru