Судові витрати

  Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати несуть обидві сторони порівну. Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням необхідних для розгляду справи інших дій, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Отже, витрати, пов'язані з розглядом справи, складаються: з сум, що підлягають виплаті свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; з витрат на проведення огляду на місці, на розшук відповідача.

    Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, на відміну від державного мита, залежить не від ціни заявлених позовних вимог та їх характеру, а від фактичних затрат, пов'язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій. Витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи в суді, покладені на сторін та інших заінтересованих осіб, покликані: гарантувати добровільне виконання ними своїх обов'язків із спірних матеріальних правовідносин, запобігати тяганині, пред'явленню безпідставних позовів, виникненню недобросовісних спорів проти законних і обґрунтованих вимог сторони і сприяти економії цивільних процесуальних засобів.

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ МИТО

    2.2  ПРАВОВИЙ РЕЖИМ СПРАВЛЯННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА

    Державним митом є грошовий збір, що справляється державними органами в установленому розмірі з фізичних і юридичних осіб за вчинення в їх інтересах окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення. В цивільному судочинстві – державне мито – грошовий збір, що справляється в судових органах з заяв і скарг, котрі подаються громадянами і юридичними особами до суду, та за видачу їм копії документів – судових рішень, ухвал, постанов, і який зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

   Обов'язок сплачувати державне мито за ведення цивільних справ у судах, що покладений на заінтересованих у справі осіб, має за мету забезпечити компенсацію державі певної частини коштів, що витрачаються на утримання і функціонування судової влади та на виконання соціально – економічних програм, котрі фінансуються з бюджету. Справляння державного мита позитивно впливає на поведінку сторін матеріально – правових відносин, стимулює їх до добровільного і своєчасного виконання своїх обов'язків і цим самим попереджає від пред'явлення до них безспірних позовних вимог. Введення державного мита за провадження цивільних справ в суді (правильне за своєю суттю) може мати й негативні наслідки – перешкоджати наданню державою судового захисту. Тому розмір такого мита незначний, а подекуди громадяни у визначених законом випадках, а також з врахуванням їх майнового стану зовсім звільняються від його сплати.Правовий режим справляння державного мита і сплати інших витрат по провадженню цивільної справи в суді врегульований статтями ЦПК, іншими законами і підзаконними актами України. Відповідні роз'яснення зроблено в окремих постановах Пленуму Верховного Суду України [1, с. 81].

   Об'єктом справляння державного мита в судах виступають цивільні процесуальні документи, перелік яких чітко і повно визначений в нормативному порядку. Державне мито справляється: 1) з позовних заяв; 2) із зустрічних позовних заяв; 3) із заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами; 4) із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності; 5) із скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій; 6) із апеляційних і касаційних скарг на рішення судів; 7) із заяв і скарг у справах окремого провадження; 8) за повторну видачу копії судового рішення, ухвали, постанови.

   До позовних заяв, з яких справляється державне мито, відносяться, зокрема, заяви, в котрих виражені позовні вимоги про присудження відповідної суми грошей, про право власності на будівлі чи інше майно, про визнання права одного із подружжя на частку у спільному сумісно нажитому майні за час шлюбу, про поділ майна в натурі, про виділ частки майна із спільної часткової власності, про визнання договорів відчуження майна (купівлі – продажу, дарування, заповіту) та інших недійсними, інші заяви, що подаються особами для захисту порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, які виникають з цивільних, шлюбно – сімейних, житлових, земельних, трудових, природоохоронних та інших матеріально – правових відносин.

    До заяв і скарг у справах окремого провадження, з яких справляється мито, відносяться: заява про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; заява про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим; заява про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення; заява про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, скарга на нотаріальні дії або на відмову в їх вчиненні, заява про усиновлення дитини. Скаргами на рішення і ухвали судів з яких справляється мито, є скарги, які подаються на порушення апеляційного та касаційного провадження [8, с. 320] .

    Інші заяви і скарги, що не відносяться до позовних заяв, заяв і скарг у справах окремого провадження, апеляційних, касаційних скарг не підлягають оплаті державним митом. Ними є окремі скарги (подаються окремо від апеляційної, касаційної скарги), якими оскаржуються ухвали суду, постановлені одноособове і колегіальне у передбачених ЦПК випадках, зокрема: про відмову забезпечити докази, визначення ціни позову та судових витрат, відмову в знятті чи зменшенні штрафу, накладеного судом, відмову в поновленні пропущеного строку, а також інші ухвали суду; заяви, які подаються на вирішення окремих питань, що виникають у процесі провадження у справі та виконання по ній судового рішення, про забезпечення доказів, позову, про вступ у справу третіх осіб без самостійних вимог, про зміну підсудності, зміну чи скасування накладеного судом штрафу, про виправлення описки і явної арифметичної помилки в рішенні, про постановлення додаткового рішення, роз'яснення рішення, про перегляд рішення, ухвали, постанови у зв'язку з нововиявленими обставинами, про розстрочку або відстрочку виконання тощо [1, с. 89] .

    Державне мито справляється в такому розмірі ставок:

а) із позовних заяв – 1 % ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних  органів, юридичних або посадових  осіб у сфері управлінської діяльності – 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян;

в) із позовних заяв про розірвання шлюбу – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

із позовних заяв про розірвання повторного шлюбу – 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у разі поділу майна при розірванні шлюбу – згідно з зазначеним вище п. «а»;

г) із позовних заяв про розірвання шлюбу з особами, визнаними у  встановленому законом порядку  безвісно відсутніми або недієздатними  внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особами, засудженими до позбавлення волі на строк не менше  трьох років – 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

д) із позовних заяв про зміну  або розірвання договору найму жилих  приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або  таких, що не підлягають оцінці) – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

е) із заяв, скарг у справах  окремого провадження – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

є) із позовних заяв з переддоговірних  спорів – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

ж) із позовних заяв про розгляд  питань захисту честі і гідності – 1 неоподатковуваний мінімум доходів  громадян;

з) із касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, – 50 відсотків  ставки, що підлягає сплаті у разі подання  позовної заяви, іншої заяви і  скарги, а з майнових спорів –  ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної  суми;

і) за повторну видачу копії  судового рішення, вироку, ухвали та іншої  постанови суду – 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний аркуш копії (Стаття 3 (п. 1) Декрету  Кабінету Міністрів України від  21 січня 1993 р. «Про державне мито», в редакції Закону України від 20 квітня 2000 р. «Про внесення змін в статтю 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).

  

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  2.2 ЦІНА ПОЗОВУ

Ціну позову складає грошова  сума в гривнях, яка відображає заявлену матеріально – правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 65 ЦПК:

1) у позовах про стягнення  грошей – стягуваною сумою;

2) у позовах про витребування  майна – вартістю відшукуваного  майна;

3) у позовах про стягнення  аліментів – сукупністю всіх  виплат, але не більше як за  один рік;

4) у позовах про строкові  платежі і видачі – сукупністю  всіх платежів або видач, але  не більше як за три роки;

5) у позовах про безстрокові  або довічні платежі і видачі  – сукупністю платежів або  видач за три роки;

6) у позовах про зменшення  або збільшення платежів або  видач – сумою, на яку зменшуються  або збільшуються платежі чи  видачі, але не більше як за  один рік;

7) у позовах про припинення  платежів або видач – сукупністю  платежів або видач, що залишилися, але не більше як за один  рік;

8) у позовах про дострокове  розірвання договору майнового  найму – сукупністю платежів  за користування майном протягом  строку, що залишається до кінця  дії договору, але не більше  як за три роки;

9) у позовах про право  власності на будинки, що належать  громадянам на праві приватної власності – дійсною вартістю будинку, а для будинків, що належать державним, кооперативним та іншим громадським організаціям, – не нижче їх балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог – загальною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

   Ціна позову вказується в позовній заяві. Якщо зазначена ціна позову явно не відповідає дійсній вартості стягуваного, то ціну позову і розмір мита має визначати суддя, постановивши про це відповідну ухвалу. У випадку, коли в заяві не вказана ціна позову і встановити її в момент подання неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо визначає розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову. Тоді остаточна ціна позову і розмір мита визначаються в рішенні у справі з стягненням недоплаченого або поверненням переплаченого мита. Якщо при постановленні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При поданні позову разом кількома позивачами до одного або кількох відповідачів державне мито обчислюється виходячи з загальної суми позову і сплачується позивачем пропорційно частки поданих кожним вимог. З загальної суми позову мито справляється також при поданні позову одним позивачем до кількох відповідачів та при об'єднанні суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог [2, с. 144].

   Позовні заяви колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств до громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, до інших громадян про визнання договорів недійсними або про зміни і доповнення їх умов, оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовних заяв з переддоговірних спорів, – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, незалежно від того, оспорюється договір у цілому чи лише в якій – небудь частині.

   З позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсним договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, при виділенні частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи з вартості відшукуваного майна або його частки. У тих випадках, коли позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру. З позовних заяв про розірвання шлюбу одночасно з поділом майна державне мито справляється як за розірвання шлюбу, так і за поділ майна.

Державне мито з зустрічних позовних заяв та з заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні  вимоги, сплачується на загальних  підставах. Аналогічний порядок  встановлений для сплати мита належним позивачем при заміні ним неналежного  позивача, а також правонаступником позивача, якщо мито не було сплачено позивачем.

У випадках виділення судом  однієї або кількох із об'єднаних  позовних вимог в самостійне провадження  державне мито, сплачене при поданні  позовної заяви, не повертається і перерахунок  його розміру не провадиться, а за виділеною в самостійне провадження  вимогою мито повторно не сплачується.

З повторно поданих позовних заяв, які раніше були залишені без  розгляду, мито сплачується знову  на загальних підставах. При цьому, коли в зв'язку з залишенням позовної заяви без розгляду, мито підлягало  поверненню, але не було повернуто, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про  сплату мита, якщо не минув рік з  дня зарахування його до бюджету.

   У справах, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, державне мито сплачується до подання позовної заяви, заяви і скарги та до повторної видачі копії судового рішення чи іншої постанови за місцем виконання таких процесуальних дій. Сплачується мито шляхом безготівкового перерахування з розрахунку платника митними марками або готівкою до кредитної установи. Приймання кредитними установами державного мита від громадян здійснюється у всіх випадках з видачею відповідної квитанції за встановленою формою, а перерахування – видачею примірника платіжного доручення, завіреного кредитною установою.