Судові витрати

                                                                                                                                                                                      

                                           ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………..…………….5

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ВИТРАТ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ………….7

1. Судові витрати по провадженню справи в цивільному судочинстві……7
2. Витрати пов’язані з оплатою правової допомоги……………………….11

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ МИТО……………………………………………....13

2.1 Правовий режим справляння  державного мита…………………………13

2.2 Ціна позову…………………………………………………………………16

РОЗДІЛ 3. ВИТРАТИ, ПОВ’ЯЗАНІ З РОЗГЛЯДОМ СПРАВИ В СУДІ..20

3.1 Розподіл та відшкодування  понесених витрат у справі…………………..20

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ….……………………………26

 

 

 

 

 

 

                                               

                                                 ВСТУП

Витрати по провадженню справи в  цивільному судочинстві складаються  з двох видів – державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом  справи (ст.63 ЦПК).

Державним митом є грошовий збір, що справляється державними органами в установленому розмірі з  фізичних і юридичних осіб за вчинення в їх інтересах окремих дій  та видачу документів, що мають юридичне значення. В цивільному судочинстві  державне мито – це грошовий збір, що справляється в судових органах  з заяв і скарг, котрі подаються  громадянами і юридичними особами  до суду, та за видачу їм копій документів  судових рішень, ухвал, постанов, і  який зараховується до бюджету місцевого  самоврядування.

Обов'язок сплачувати державне мито за ведення цивільних справ у  судах, покладений на заінтересованих  у справі осіб, має за мету забезпечити  відшкодування державі певної частини  коштів, що витрачаються на утримання  і функціонування судової влади. Розмір такого мита незначний, а подекуди громадяни з урахуванням їх майнового  стану звільняються від його сплати.

Витрати, пов'язані з розглядом  справи, складаються: з сум, що підлягають виплаті свідкам, експертам, перекладачам; з витрат на проведення огляду на місці, на розшук відповідача; з витрат, пов'язаних з виконанням рішення тощо. Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, на відміну від державного мита, залежить не від ціни заявлених  позовних вимог та їх характеру, а  від фактичних затрат, пов'язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій. Правовий режим справляння державного мита і сплати інших витрат по провадженню цивільної справи в суді врегульований ЦПК, іншими законами і підзаконними актами України [1, c. 63].

Новим цивільно – процесуальним  законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом  справи.

Розмір судового збору, порядок  його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом  судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно – технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 79 ЦПК України).

 

    

 

 

 

 

 

   

 

      РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ВИТРАТ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ

      1.1 СУДОВІ ВИТРАТИ ПО ПРОВАДЖЕННЮ СПРАВИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Витрати по провадженню справи в  цивільному судочинстві в ЦПК  мають назву «Судові витрати» (глава 5), яка не зовсім точно віддзеркалює їх правову природу. Ними є витрати, які несуть сторони, треті особи  з самостійними вимогами у справах  позовного провадження, заявники і  заінтересовані особи у справах  окремого провадження та у деяких справах, що виникають з адміністративно – правових відносин, за вчинення в їх інтересах цивільних процесуальних дій, пов'язаних з розглядом справи у порядку цивільного судочинства.

   Витрати по провадженню справи в цивільному судочинстві складаються з двох видів – державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи          [2, с. 77].

   Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати та звільнення від сплати встановлюються законом. На сьогодні чинним є Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

   До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на інформаційно –  технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників,  що пов’язані з явкою до  суду;

4) витрати, пов’язані із залученням  свідків, спеціалістів, перекладачів  та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов’язані з проведенням  огляду доказів за місцем їх  знаходження та вчиненням інших  дій, необхідних для розгляду  справи.

   Ціна позову – це вираження в грошовій одиниці (гривні) матеріальної позовної вимоги. Ціна позову зазначається у позовній заяві для визначення суми судового збору (державного мита).

    Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення  грошових коштів – сумою, яка  стягується;

2) у позовах про визнання права  власності на майно або його  витребування – вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів – сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі й видачі – сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі i видачі – сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач – сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач – сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла – сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності  на нерухоме майно, що належить  фізичним особам за правом приватної власності – дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.

   Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом під час вирішення справи.

    У разі збільшення розміру позовних вимог або пред’явлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог зайві судові витрати не повертаються.

   До витрат на  інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи належать витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень. Практика цих витрат вже давно практикується господарськими судами.

   Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України. Не підлягають оплаті під час звернення до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно – технічне забезпечення у справах про:

1) поновлення на роботі;

2) стягнення заробітної  плати, компенсацій працівникам,  вихідної допомоги, відшкодування  за затримку їх виплати;

3) відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом, іншим ушкодженням  здоров’я або смертю фізичної  особи;

4) стягнення аліментів;

5) визнання батьківства  або материнства.

   Не підлягають оплаті витрати на інформаційно – технічне забезпечення у справах про:

1) обмеження цивільної  дієздатності фізичної особи,  визнання фізичної особи недієздатною  та поновлення цивільної дієздатності  фізичної особи;

2) надання неповнолітній  особі повної цивільної дієздатності;

3) надання особі психіатричної  допомоги в примусовому порядку;

4) обов’язкову госпіталізацію  до протитуберкульозного закладу;

5) відшкодування шкоди,  завданої особі незаконними рішеннями,  діями або бездіяльністю органів  дізнання, досудового слідства, прокуратури  або суду.

   Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

   Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява залишається без розгляду або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

   Суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.

  Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі:

1) зменшення розміру позовних  вимог або внесення судового  збору у більшому розмірі, ніж  це встановлено законом;

2) повернення заяви або  скарги;

3) відмови у відкритті  провадження у справі;

4) залишення заяви або  скарги без розгляду;

5) закриття провадження  у справі.

  Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду в разі:

1) внесення коштів у  більшому розмірі, ніж це встановлено  законом;

2) повернення заяви або  скарги;

3) відмови у відкритті  провадження у справі;

4) закриття провадження  у справі;

5) залишення заяви без  розгляду.

Судовий збір та кошти на оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи повертаються у розмірі зайвих витрат; в інших випадках – повністю. Судовий збір повертається протягом бюджетного року з дня винесення ухвали про повернення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 ВИТРАТИ ПОВ’ЯЗАНІ З ОПЛАТОЮ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

    Витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, окрім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

  Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні та її представникові, на користь яких ухвалено судове рішення, добові сплачуються іншою стороною (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

  Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати оплачують обидві сторони порівну. У разі несплати судової експертизи у встановлений судом строк, суд скасовує ухвалу щодо призначення судової експертизи.

   Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення.

    Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача. Якщо в справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.