Державна реєстрація
здійснюється Державним департаментом
інтелектуальної власності (Установою)
відповідно до встановленого
порядку. Установа складає і
періодично видає каталоги всіх
реєстрацій. Факт реєстрації посвідчується
свідоцтвом. У разі виникнення
спору реєстрація визнається
судом як юридична презумпція
авторства, тобто вважається дійсною,
якщо в судовому порядку її
не буде спростовано.
Ніхто не має права
перешкоджати реєстрації твору
в офіційних реєстрах.
Порядок державної
реєстрації авторського права
і договорів, що стосуються
права автора на твір, затверджений
постановою Кабінету Міністрів
України від 27 грудня 2001 р. №
1756.
Державну реєстрацію
прав на твори науки, літератури
і мистецтва мають право здійснювати
автори творів незалежно від
громадянства та постійного місця
проживання, а також фізичні і
юридичні особи, які мають авторське
право, роботодавець на замовлення
і за рахунок якого створено
твір, якщо інше не передбачено
умовами договору між ним і
автором, уповноважений представник
автора або особа, яка має
авторське право. Право на реєстрацію
мають також організації, яким автор доручив
управляти своїми майновими правами.
Для державної реєстрації
до Установи заявники зобов'язані
подати:
— заявку, складену
за встановленою формою;
— один примірник
твору в машинописній формі
(опублікованого чи неопублікованого),
фонограми та інші документи
і матеріали для депонування;
— платіжний документ
про сплату реєстраційного збору.
Документи і матеріали,
що подаються до Установи, оформляються
способом, придатним для їх репродукування.
Зазначений порядок
досить детально визначає здійснення
державної реєстрації прав на
твори науки, літератури і мистецтва.
Право на подання
заявки на об'єкт промислової
власності також мають право
як фізичні, так і юридичні
особи. До фізичних осіб Закон
відносить громадян України, громадян
іноземних держав та осіб без
громадянства. При цьому Закон
України «Про охорону прав
на винаходи і корисні моделі»
підкреслює, що іноземні особи
та особи без громадянства
мають рівні з громадянами
України права, передбачені цим
Законом, відповідно до міжнародних
договорів України. Чинність зазначених
договорів у межах України
настає лише зі згоди Верховної
Ради України. Іноземні особи
та особи без громадянства, які
проживають чи мають постійне
місцезнаходження поза межами
України, у відносинах з Установою
реалізують свої права через
представників у справах інтелектуальної
власності (патентних повірених),
зареєстрованих відповідно до
чинного законодавства.
Патентними повіреними,
як випливає із п. 2 ст. 5 Закону
України «Про охорону прав
на винаходи і корисні моделі»,
є також і іноземні юридичні
особи, якщо їх місцеперебування
знаходиться за межами України.
Патентні повірені здійснюють
свою діяльність на підставі
Положення про представників
у справах інтелектуальної власності
(патентних повірених), що затверджене
постановою Кабінету Міністрів України
від 10 серпня 1994 р. зі змінами і доповненнями
від 10 жовтня 1994 р. та від 27 серпня 1997 р.
Це Положення розроблене
і прийняте на основі законів
України «Про охорону прав
на сорти рослин», «Про охорону
прав на винаходи і корисні
моделі», «Про охорону прав
на промислові зразки» і «Про
охорону прав на знаки для
товарів і послуг». Його назва
не зовсім відповідає змісту,
адже представник у справах
інтелектуальної власності і
патентний повірений — це не
одна і та сама особа. Тому
в дужках після слів «представників
у справах інтелектуальної власності»
уточнюється — «патентних повірених».
Зазначене Положення
визначає досить суворі вимоги
до патентних повірених і жорстко
регламентує їх діяльність. Положення
відповідно до законів України
у сфері охорони прав на
об'єкти інтелектуальної власності
визначає правовий статус патентних
повірених і регулює відносини,
пов'язані з набуттям, реалізацією
і припиненням права займатися
діяльністю патентного повіреного.
Основним обов'язком патентного
повіреного є надання допомоги
і охорони прав на об'єкти
промислової власності, представляє
інтереси зазначених осіб у
Державному департаменті інтелектуальної
власності й установах, що належать
до сфери його управління. Патентні
повірені виконують представницькі
функції також у судових органах,
кредитних установах, а також
у відносинах з іншими фізичними
і юридичними особами.
Положення містить
досить суворі вимоги до особи
патентного повіреного. Ним має
бути лише громадянин України,
який постійно проживає в Україні,
має повну вищу освіту, а також
повну вищу освіту у сфері
охорони інтелектуальної власності,
не менш як п'ятирічний досвід
практичної роботи у сфері
охорони інтелектуальної власності.
Патентний повірений для роботи
на цій посаді має скласти
кваліфікаційні екзамени, пройти
атестацію й одержати свідоцтво
на право займатися діяльністю
патентного повіреного.
Патентними повіреними
не можуть .бути працівники Державного
департаменту інтелектуальної власності
та установ, що входять до його складу,
а також особи, які не можуть обіймати
посаду патентного повіреного відповідно
до чинного законодавства.
Державний департамент
інтелектуальної власності веде
спеціальний реєстр патентних
повірених. Після занесення імені
патентного повіреного до цього
реєстру йому присвоюється реєстраційний
номер. Особи, не внесені до
цього реєстру, не мають права
називати себе патентними повіреними
і, отже, займатися їх діяльністю.
Патентний повірений
діє за дорученням особи, яку
він представляє. Таке доручення
оформляється в письмовій формі
договором, довіреністю або іншим
документом, що підтверджує його
повноваження відповідно до чинного
законодавства.
Повноваження патентного
повіреного можуть бути підтверджені
також шляхом вказівки його
прізвища і реєстраційного номера
в заявці на видачу охоронного
документа на об'єкт промислової
власності, якщо заявка підписана
самим заявником.
Положення чітко визначає
права і обов'язки патентного
повіреного, порядок набуття і
припинення права займатися діяльністю
патентного повіреного.
Відповідно до Закону
України «Про охорону прав
на сорти рослин» права на
сорт надаються поданням до
Установи заявки, експертизи заявки
та державної реєстрації прав.
Від імені селекціонерів
(авторів сортів), заявників та
власників сортів у відносинах,
врегульованих цим Законом, можуть
виступати їх представники, зокрема
представники з питань інтелектуальної
власності, зареєстровані відповідно
до положення про них, затвердженого
Кабінетом Міністрів України.
У такому разі відносини з представниками
вважаються відносинами відповідно з
авторами, заявниками та власниками прав.
Право на подання
заявки на сорт рослин належить
автору сорту (селекціонеру), якщо
інше не передбачено цим Законом.
Якщо сорт створили спільно
кілька селекціонерів, то всі
вони мають однакові права
на подання заявки, якщо інше
не передбачене угодою між
ними. Відмова одного чи кількох
із них від прав на сорт
не поширюється на інших авторів.
У разі перегляду
умов угоди щодо складу авторів
сорту Установа за спільним
клопотанням осіб, зазначених у
заявці як авторів, а намір
одержати правову охорону об'єкта
промислової власності за умови,
що зазначена особа має право
на одержання охоронного документа.
Щодо підприємств,
організацій і установ різних
форм власності, то вони можуть
бути заявниками лише за умови,
що вони наділені правами юридичної
особи.
4. Правонаступники
як суб'єкти права інтелектуальної
власності.
Суб'єктами права інтелектуальної
власності можуть бути також
спадкоємці, інші фізичні і юридичні
особи, до яких право інтелектуальної
власності переходить згідно
із законом чи договором, держава.
Спадкоємці можуть
стати суб'єктами права інтелектуальної
власності згідно із законом
або заповітом. Лише Закон України
«Про авторське право і суміжні
права» (єдиний) містить статтю про
спадкування авторських і суміжних
прав у спадщину. Стаття 29 цього
Закону «Перехід акторського
права у спадщину» проголошує:
«Майнові права авторів та
інших осіб, які мають виключне
авторське право, переходять у
спадщину. Не переходять у спадщину
особисті немайнові права автора».
Разом з тим спадкоємці відповідно
до цього Закону наділяються
правом захищати авторство на
твір, протидіяти перекрученню, спотворенню
чи іншій зміні твору, а також
будь-якому іншому посяганню на
твір, що може завдати шкоди
честі та репутації автора.
Інші закони про
інтелектуальну власність не
містять норм про перехід майнових
прав суб'єктів права інтелектуальної
власності у спадщину, проте це
зовсім не означає, що майнові
права суб'єктів права інтелектуальної
власності не можуть передаватися
у спадщину. Закон України «Про
охорону прав на винаходи і
корисні моделі» містить таку
норму: «Власник патенту може
передавати на підставі договору
право власності на винахід
(корисну модель) будь-якій особі,
яка стає його правонаступником»
(п. 6 ст. 28). Така сама норма міститься
і в інших патентних законах.
Деякі закони України про інтелектуальну
власність не містять і таких
норм. Не містить такої норми
і ЦК України.
Із норми про те,
що власник патенту може передавати
свої майнові права іншим особам
на підставі договору, випливає,
що власник цих прав може
ними розпорядитися будь-яким
іншим чином. Отже, він може
свої майнові права заповісти
будь-якій іншій особі. Якщо
ж такого розпорядження власника
патенту (заповіту) немає, то ці
права переходять до спадкоємців
за законом.
Коло спадкоємців,
до яких переходять майнові
права власника патентів, визначається
чинним цивільним законодавством.
Проте із цього загального
правила є один виняток. Закон
України «Про охорону прав
на зазначення походження товарів»
не визнає права власності
(чи іншого виключного права)
на зазначення походження товарів
за суб'єктами, які цими правами
користуються. Правом на одне
і те саме зазначення походження
товарів можуть користуватися
декілька осіб. Об'єктом спадкування
не може бути річ (об'єкт), що
не є об'єктом права власності
спадкодавця.
Відповідно до чинного
законодавства України про інтелектуальну
власність правонаступниками творців
можуть бути будь-які фізичні
і юридичні особи, які стають
ними згідно з договором або
законом. Так, Закон України
«Про авторське право і суміжні
права» містить ст. 31 «Передача
(відчуження) майнових прав суб'єктів
авторського права». Наведена стаття
проголошує, що майнові права
можуть бути передані автором
або іншою особою, яка має авторське
право, іншій особі повністю чи частково.
Передача майнових прав автора (чи іншої
особи, яка має авторське право) оформляється
авторським договором. Наведена норма
все ж не містить відповіді на запитання,
чи може автор або інша особа, якій належить
авторське право, продати свої майнові
права на твір іншій особі. У практиці
такі випадки відомі.
Закон України «Про
охорону прав на винаходи і
корисні моделі» чітко й однозначно
(п. 6 ст. 28) проголошує, що власник
патенту може передавати на
підставі договору право власності
на винахід (корисну модель) будь-якій
особі, яка стає його правонаступником.
Такі норми містять й інші
патентні закони України.
Отже будь-які результати
інтелектуальної, творчої діяльності,
що охороняються законом, визнані
товаром. Щодо цього товару
можуть вчинятися будь-які цивільно-правові
угоди. Тобто майнові права
авторів на твори науки, літератури
і мистецтва можуть бути об'єктом
купівлі-продажу та інших цивільно-правових
угод. Однією зі сторін у такій
угоді може бути будь-яка фізична
чи юридична особа, яка стає
правонаступником творця будь-якого
об'єкта інтелектуальної власності.
Правонаступником може
бути й держава. За Законом
України «Про авторське право
і суміжні права» (ст. ЗО) твори
після закінчення строку їх
правової охорони стають надбанням
суспільства. Це означає, що
такі твори можуть бути використані
будь-якою фізичною чи юридичною
особою без будь-якого дозволу
і без виплати винагороди за
їх використання. Проте користувачі
зобов'язані оберігати право авторства,
право на ім'я, протидіяти будь-якому
перекрученню, спотворенню чи іншій
зміні твору, а також будь-якому
іншому посяганню на твір, що
може завдати шкоди честі і
репутації автора.