Правовий статус держ службовця

       4. Обмеження та заборони, пов'язані з перебуванням  на державній службі.

       Законами  України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлені певні обмеження, пов'язані з проходженням державної служби.

       Правообмеження  та заборони для державних службовців зумовлені специфікою виконуваних  ними завдань та функцій держави  й службових повноважень і  полягають в основному в деяких заборонах для державних службовців. Головною метою правообмежень є  забезпечення ефективного функціонування органів державної влади, установлення правових перепон можливому зловживанню  державних службовців, створення  умов для незалежного виконання  посадових повноважень і реалізації визначених Конституцією України прав і свобод громадян.

       Обмеження й заборони для державних службовців діють упродовж усього терміну перебування  на службі та не можуть бути відмінені  або замінені іншими положеннями.

       Правообмеження  державних службовців поділяються на два види:

       - обмеження етичного змісту;

       - обмеження юридичного характеру.

       Правообмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу, такі. На державну службу не може бути прийнята особа, яка не має громадянства України. Це обмеження передбачене  ст. 4 Закону України «Про державну службу».

       На  державну службу не можуть бути прийняті особи, визнані у встановленому  порядку недієздатними (ст. 12 Закону України «Про державну службу»). Таке обмеження пов'язане зі специфікою державної служби, з великими повноваженнями державних службовців у прийнятті  управлінських рішень.

       Ще  одним обмеженням при прийнятті  на державну службу є судимість, яка  за рішенням суду визнана несумісною із зайняттям посад в органах  державної влади (ст. 12 Закону України  «Про державну службу»).

       При прийнятті на державну службу Закон  України «Про державну службу» передбачає й такі обмеження, які перешкоджають  розвиткові сімейності в органах  державної влади. У ст. 12 йдеться  про те, що не можуть бути обраними або  призначеними на посаду особи, які у  разі зайняття ними відповідної посади «будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками».

       Для державного службовця Законом України  «Про державну службу» встановлено  спеціальні обмеження й заборони по службі. Так, ст. 5 державному службовцю  забороняється:

       - брати участь у діях, що суперечать національним інтересам України, ускладнюють функціонування державних органів;

       - вчиняти дії, що можуть бути розцінені як використання свого службового становища в корисливих цілях, у власних інтересах, а також дії, які відповідно до чинного законодавства вважаються корупційними;

       - виявляти всупереч інтересам справи упередженість або прихильність до будь-якого підприємства, установи, організації органу, об'єднання громадян або конкретної особи;

       - проявляти бюрократизм, відомчість і місництво.

       Стаття 16 Закону України «Про державну службу»  визначає обмеження, пов'язані з  проходженням державної служби:

       «Державний  службовець не має права:

       -займатися  підприємницькою діяльністю безпосередньо  чи через посередників, крім випадків  передбачених чинним законодавством, або бути повіреним третіх  осіб у справах державного  органу, де він працює, а також  виконувати роботу на правах  сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної  практики);

       -сприяти,  використовуючи своє службове  становище, фізичним і юридичним  особам у здійсненні ними підприємницької  діяльності з метою одержання  за це винагороди у грошовому  чи іншому вигляді, послуг, пільг;

       -самостійно  або через представника входити  до складу керівних органів  підприємств, господарських товариств  тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку  діяльність;

       -приймати  подарунки чи послуги від фізичних  або юридичних осіб у зв'язку  зі своєю службовою діяльністю.

       Якщо  державні службовці порушують встановлені  законодавством правообмеження і це діяння не утворює складу кримінального  злочину, вони можуть підлягати дисциплінарному  покаранню -- від попередження до звільнення. Керівники органів, котрі не вжили  в межах своєї компетенції  заходів, передбачених законодавством про державну службу, щодо підлеглих  їм державних службовців, винних у  порушенні встановлених правообмежень, а також ті, які не надали до прокуратури  чи до податкових органів у встановлених випадках відповідної інформації, підлягають дисциплінарній відповідальності в  порядку, визначеному законодавством про державну службу. 
 
 

       Висновок.

       Підводячи підсумки роботи можна прийти до наступних  висновків:

       1. Правовий аспект статусу державного  службовця обумовлений змістом  державно-службових правовідносин.  Він визначається Конституцією  України, Законом України «Про  державну службу», іншими нормативно-правовими  актами та характеризується сукупністю  прав, обов'язків, повноважень та  обмежень. При цьому слід розрізняти  загальні права, обов'язки, повноваження  та обмеження, встановлені для  всіх державних службовців, і  посадові права, обов'язки, повноваження  та обмеження, визначені для  конкретних посад.

       2.Основним  методом правового статусу державного  службовця є комунікація, яка  є головним засобом і однією  з основних методів вирішення  всіх багатопланових завдань  державних службовців. Тому оволодіння  специфічною технікою та культурою  комунікаційної взаємодії -- одна  з головних проблем правового  статусу державних службовців.

       3. У діяльності державних службовців  вагому роль відіграють різні  форми колективного пошуку оптимальних  рішень з тих чи інших проблем,  тому важливо оволодіти мистецтвом  організації колективної творчої  діяльності (методи «мозкового штурму»,  публічного захисту проектів, колективного  творчого пошуку в японських  «гуртках якості» тощо).

       4. Згідно з положеннями Кодексу  законів про працю застосовуються  такі заохочення: подяка; премія; нагородження  цінним подарунком, почесною грамотою  тощо. За особливі заслуги державні  службовці нагороджуються орденами, медалями, нагрудними знаками, почесними  званнями тощо.

       Підсумовуючи  сказаного я все більше переконуюсь  в тому, що правовий статус державного службовця -- особливий вид спеціально визначених і гарантованих державою норм, що характеризують місце державного службовця в суспільстві. 
 
 
 

         Список використаної літератури:

       1. Конституція України. - К., 1996.

       2. Про державну службу: Закон України  від 16.12.1993 р. // Голос України. - 1994. - 5 січня.

       3. Закон України: Про засади запобігання і протидії корупції від 7.04.2011р. 4. Кодекс законів про працю України //Відомості Верховної Ради УРСР вiд 17.12.1971 - 1971 р., № 50, стор. 375 //Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. (Преамбула в редакції Закону N 871-12 від 20.03.91)

       5. Бахрах Д.Н. Державна служба: Основні  поняття, її складові, зміст, принципи // Держава і право. - 2009. - №12. - С. 7-13.

       6. Битяк Ю. Державна служба в  Україні, її наукові основи // Вісн. Акад. правових наук України. - 2008. - № 3. - С. 58-66.

       7. Гурне Б. Державне управління. -- К.: Основи, 2003.

       8. Державна служба / За ред. В.Б.  Авер'янова -- К.: Юрінком Інтер, 2005.

       9. Оболенський О. Ю. Державна  служба: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003.--344 с.

       10. Кельман М. С., Мурашин О. Г.. Загальна теорія держави і  права: Підручник. -- К.: Кондор, 2006. -- 477 с. 

       11. Мельник А.Ф., Оболенський О.Ю., Васіна  А.Ю., Гордієнко Л.Ю.; За ред. А.Ф.  Мельник. Державне управління: Навч. посіб. /-- 2-ге вид., випр. і доп. -- К.: Знання, 2004. -- 342 с.