Правове регулювання провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей у країнах Европейського Союзу

Як і в більшості європейських країн, у законодавстві Румунії, яке регулює організацію лотерей, встановлена жорстка заборона на їх проведення. Відповідальність за її порушення передбачена Кримінальним кодексом країни.

Надзвичайний наказ уряду № 69/1998 (із змінами, внесеними Надзвичайним наказом уряду № 215/1999), який відповідно до Конституції Румунії має силу закону, визначає режим здійснення лотерейної діяльності, вимоги до претендентів, які прагнуть нею займатися, та види лотерей, на які може бути видана ліцензія. «Loteria Romana», яка була заснована ще в 1906 р., сьогодні є єдиним оператором у Румунії, якому законом надано право організації та проведення лотерей національного рівня, а також миттєвих лотерей і лотерей тото. Вона має право організовувати й інші види лотерей, але лише після отримання в установленому законом порядку відповідних ліцензій і визначення правил їх проведення. Ця компанія заснована постановою уряду як державна організація, що має юридично закріплене право здійснювати діяльність задля забезпечення національних інтересів країни. Саме уряд є тим органом, який має компетенцією визначати основні умови та правила проведення лотерей.

Висновки

Підсумовуючи наведений  вище короткий огляд моделей побудови лотерейного ринку європейських країн необхідно зазначити, що спосіб, у який організується державна монополія  у тій чи іншій країні залежить, насамперед, від історичного розвитку цієї сфери суспільних відносин в  тій або іншій країні. Модель лотерейного ринку не повинна сприйматися поза історичним аспектом її становлення та розвитку, який здебільшого справляє вирішальний вплив на правове регулювання лотерейної галузі держави. Разом із тим, для всіх економічно розвинутих країн Європи характерними є певні спільні риси у нормативно-правовому регулювання статусу оператора лотерей. Серед них головним основоположним принципом є державна монополія на організацію та проведення лотерей.

Так чи інакше, розглядаючи  лотерейну діяльність передусім  як діяльність державну, спрямовану на акумулювання централізованих фондів держави, що в подальшому використовуються на суспільно значимі цілі, європейські  держави встановлюють пріоритет зазначеного принципу над принципом конкуренції та обмеження монополізму. Країни ЄС визнають пріоритет державної монополії на організацію та проведення лотерей над принципом свободи руху товарів, капіталів та послуг.

Другим принципом організації  лотерейних ринків європейських країн  є законодавче закріплення соціальної спрямованості лотерейної діяльності. Законотворці Європи переконані, що виключно використання коштів від проведення лотерей на соціально значимі прозорі цілі може виправдати сам факт проведення азартної гри в масштабах усієї держави. Саме це перетворює лотерею з „бізнесу на гріху” на соціальний механізм, який приносить суспільству користь. При цьому, соціальні цілі мають бути чітко визначені на рівні закону, бути зрозумілі громадянам та мати матеріальне вираження у вигляді результатів використання лотерейних коштів. 

Загальновизнаним є спрямування  лотерейних коштів на розвиток фізичної культури і спорту, культури тощо. Соціальна спрямованість лотереї має також дуже велике маркетингове значення. Адже, людина, сплачуючи кошти за участь в лотереї, розуміє, що вони повернуться до неї у вигляді певних профінансованих за рахунок лотерей загальнодоступних соціальних благ.

Третім принципом правового регулювання лотерейної діяльності є посилений контроль держави за цією діяльністю, який, власне кажучи, неможливо забезпечити за умови відсутності державної монополії на випуск та проведення лотерей. Кожна держава встановлює притаманні організації її державного апарату механізми контролю за проведенням лотерей. Із цим і є пов’язаною подвійна правова природа операторів лотерей (державний орган і одночасно комерційна структура) у багатьох країнах Європи.

При цьому, державний контроль слід розуміти широко: з одного боку, як контроль держави за діяльністю з організації та проведення лотерей, а з іншого боку, як безпосередній  та опосередкований вплив держави  на оператора як через відносини  власності, так і через конкретні  важелі впливу, визначені на рівні закону (призначення керівництва, встановлення процедури погодження певних рішень). Державний контроль є тісно пов’язаний із публічністю проведення лотереї (четвертий принцип) та підвищеними фінансово-економічними вимогами до оператора лотерей (п’ятий принцип).

Література

1. Ковтун Е. В., Ковалев С. М.  Правовое регулирование игорного  бизнеса в зарубежных странах. - М., 2000. - 217 с.

2. Gambling Act 2005 (Royal Assent on 7 April 2005).

3. Решение Суда Европейских Сообществ  С-243/01 OJC7, 10.01.2004.

1. Тут і далі використовуються матеріали конференцій „Асоціації європейських лотерей та тото” (The “European Lotteries and Toto Association”.