Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2013 в 07:44, реферат
Вместе с тем, по своему содержанию государственные монополии во многих странах различаются. Наиболее существенные их отличия можно проследить, исходя именно из правового статуса операторов лотерей в финансово-кредитной системе каждого государства. Заимствования зарубежного опыта для совершенствования отечественной модели построения лотерейного рынка следовательно, по нашему мнению, является весьма подходящим.
Міністр фінансів Бельгії також здійснює нагляд за діяльністю Національної лотереї через трьох аудиторів, які призначаються на 6 років.
Згідно із Актом Данії „Про миттєві ігри, лотереї та ставки” ліцензія на проведення таких ігор видається одній особі терміном на 4 роки. Ліцензію від імені держави видає міністр фінансів Данії. Видання ліцензії потребує підтвердження Фінансового комітету Датського парламенту. На сьогодні ліцензію отримала компанія „Dansk Tipstjeneste”. Компанію було створено у 1948 році згідно із Актом про датські футбольні тоталізатори від 9 червня 1948 року. Держава володіє 80% статутного капіталу компанії. Решта 20% статутного капіталу компанії розподіляється у рівних долях між двома найбільшими спортивними федераціями Данії.
Dansk Tipstjeneste” керується
Радою директорів у складі 15 членів,
із яких 5 призначаються державою,
5 членів є представниками
Кіпрська модель побудови лотерейного ринку відрізняється від бельгійської. Ці відмінності зумовлюються, у першу чергу, особливостями побудови державного апарату республіки, а також, звичайно, формою правління.
На території Кіпру проводити лотереї може виключно "Кіпрська Урядова Лотерея". Директор цієї державної установи здійснює керівництво "Кіпрською Урядовою Лотерею" під наглядом та "за порадами" Урядового лотерейного комітету, що призначається Кабінетом Міністрів Кіпру.
В Італії право на випуск та проведення лотерей має спеціально створена при міністерстві фінансів адміністрація – Amministrazione Autonoma dei Monopoli di Stato. Концесія на проведення лотерей від імені, за дорученням та в інтересах міністерства фінансів належить компанії Lottomatica – юридичній особі приватного права, створеній у формі акціонерного товариства.
Акції компанії належать таким великим італійським компаніям, як Banca Nazionale del Lavoro (комерційний банк), Sogei (компанія з виробництва програмних продуктів), Olivetti тощо.
В Іспанії лотерея проводиться трьома операторами – Національним оператором, що належить державі, організацією сліпих та лотерейною організацією Каталонії.
У 1985 році законом було створено “Organismo Nacional de Loterнas y Apuestas del Estado”(ONLAE). Ця організація перебрала на себе функції колишньої національної лотереї та оператора футбольного тоталізатора, що існували в Іспанії до цього. ONLAE створює джерело публічних фінансів, які є частиною надходжень до державного бюджету. Компанія є самостійною юридичною особою, що діє у системі міністерства фінансів та економіки Іспанії. ONLAE організує ігри на всій території Іспанії.
Президент ONLAE є віце-секретарем з економіки та фінансів Іспанії. Він здійснює контроль за діяльністю оператора на найвищому рівні та затверджує загальний план діяльності компанії. Генеральний директор ONLAE призначається на посаду королівським декретом за поданням міністра економіки та фінансів та за погодженням із Кабінетом міністрів Іспанії.
У Каталонії (провінції Іспанії) лотерея проводиться “Entitat Autтnoma de Jocs I Apostes de la Generalitat” (E.A.J.A.) відповідно до закону 1986 року. E.A.J.A. є державним органом із правами комерційної установи. Її діяльністю керує генеральний директор та Рада директорів, що призначається урядом у встановленому порядку.
Ще одним оператором лотерей в Іспанії є організація сліпих (ONCE), право на проведення лотерей якій було надане після завершення громадянської війни в Іспанії генералом Франко. ONCE є повністю приватною структурою, що не залежить від держави. Обсяги коштів, що збираються оператором за рік перевищують 2 млрд. євро.
Досить цікавим є досвід організації лотерейного ринку в Португалії. Лотереї в цій державі проводяться Santa Casa da Misericуrdia of Lisbon (SCML), яка набула статусу юридичної особи приватного права лише з 26 серпня 1991 року. З цього часу оператор, перебуваючи у власності держави може самостійно проводити лотереї для досягнення „соціальних цілей”. До цього часу,SCML проводив лотереї через ігровий департамент.
Усі прибутки від проведення лотерей у Португалії спрямовуються на адресу міністерства фінансів Португалії, яке використовує кошти на соціальні цілі. Лотерея в Португалії підпадає під визначення „соціальної гри”, тобто гри, яка проводиться SCML та прибуток від якої використовується на реалізацію цілей держави. Проведення „соціальних ігор” здійснюється від імені держави.
Однією із найвдаліших моделей побудови лотерейного ринку є французька модель.
Згідно із декретом від 9 листопада 1978 року компанія “La Fransaise des Jeux” одержала право організовувати та проводити масові азартні ігри на території держави. У доповнення до декрету, “La Franзaise des Jeux” підписала з державою угоду на 30 років. Угода встановлює особливі механізми та умови співпраці оператора з державою у сфері проведення лотерей.
“La Fransaise des Jeux” є акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю (limited liability company) змішаної форми власності, в якому держава має більшість статутного капіталу (72%). Решта статутного капіталу розподіляється між працівниками (5%) та іншими акціонерами компанії (23%). Таким чином, компанія ідеально поєднує в собі риси комерційної структури, що може залучати інвестиції, оперувати ринковими механізмами тощо, та установи, наділеної правами монопольно проводити в державі лотереї, від її імені та за дорученням. Отже, компанія одночасно керується нормами публічного та приватного права, тому є суб’єктом із подвійною правовою природою. При цьому, в компанії вдається реалізувати принципи демократизму управління, впровадження яких забезпечується через колегіальність органів управління.
Компанія керується Радою директорів у складі 18 осіб, з яких 9 представляють державу, 6 – обираються працівниками компанії, 3 призначаються зборами акціонерів. Таким чином, держава як безпосередньо, так і через збори акціонерів одержує повний контроль над діяльністю оператора. І, нарешті, президент “La Franзaise des Jeux” призначається на посаду декретом президента Франції.
Джерелами лотерейного законодавства Франції є різноманітні за юридичною силою та часом прийняття нормативно-правові акти. Зокрема, ще Законом від 21.05.1836 р. встановлена заборона на проведення лотерей. На виконання цього Закону було прийнято низку підзаконних актів. Зокрема, Декрет від 09.11.1978 р. визначає основні умови організації та проведення лотерей, дозволених ст. 136 Закону від 31.05.1933 р. Останній акт є основним у сфері, що розглядається, та передбачає, що спільна компанія «La Francaise des Jeux» уповноважена на організацію і проведення лотерей. Держава має контрольний пакет акцій компанії та представників у Правлінні - міністра фінансів та міністра з економічних справ. Компанія підконтрольна державі з питань її фінансової і економічної діяльності. Метою регулювання є попередження злочинності; гарантування того, що гравці не будуть ошукані; попередження створення негативного соціального ефекту від надмірного поширення азартних ігор; недопущення організації та проведення лотерей комерційними організаціями та гарантування спрямування прибутків на публічні потреби. Як бачимо, у Франції ще на початку ХІХ ст. була встановлена державна монополія на організацію лотерей.
Отже, в економічно розвинутих країнах Західної Європи національна лотерея у більшості випадків є монополією держави або їй підконтрольна.
Розглянемо (для порівняння) правовий порядок здійснення лотерейної діяльності в країнах, які недавно ввійшли до складу Європейського Союзу, а до цього були «братами- республіками» у складі колишнього СРСР або входили до так званого соціалістичного табору. Так, порядок провадження господарської діяльності з випуску та організації лотерей у Польщі врегульований законом «Про лотереї та взаємні ставки» від 29.07.1992 р., який встановлює державну монополію на такі види лотерей, як проведення числових ігор, фінансових лотерей, відеолотерей і телебінго. У той самий час міністр фінансів країни має право видавати ліцензії на проведення лотерей за умови, що існує більше одного претендента (заявника), які відповідають встановленим законом вимогам. Такий дозвіл видається лише після публічного оголошення тендера на отримання права проведення лотереї, вимоги до якого встановлюються міністром фінансів і формулюються у відповідному нормативно-правовому акті. На сьогодні у Польщі існує дві компанії, які перебувають у державній власності та реалізують політику державної монополії у сфері лотерей, - «Totalizator Sportowy» (проводить числові та грошові лотереї) та «Polski Monopol Loteryjny» (проводить лише грошові лотереї).
Законодавство Угорщини також передбачає монополію на випуск та проведення лотерей. Проведенням лотерей у цій державі опікується компанія Szerencsejбtйk Rt., яка проводить випуск та проведення лотерей під наглядом Угорської Наглядової Ради. Саме Угорська Наглядова Рада надає дозвіл на проведення лотерей та/або тоталізаторів на термін від 1 до 5 років. При цьому від проведення кожної із лотерей Угорська Наглядова Рада має одержати від оператора встановлену плату, як відсоток від загальних доходів, одержаних від лотереї, яка в подальшому розподіляється Радою на суспільно значимі цілі.
У Чехії азартні ігри врегульовані законом «Про лотереї та подібні ігри» (№ 202/1990) із змінами та доповненнями. Зокрема, в ньому зазначено, що лотереї можуть бути організовані лише суб’єктами, які відповідають встановленим у законі вимогам та отримали ліцензію Міністерства фінансів Чехії. При цьому, кількість суб’єктів, які можуть провадити таку діяльність, не обмежена.
Незважаючи на лояльну політику чеської держави щодо лотерей, законом встановлені заборони на організацію іноземних лотерей, у тому числі продаж іноземних квитків, на участь у лотереях за кордоном із сплатою ставки в інших країнах, а також організацію місцевих лотерей, якщо ставка сплачується за кордоном. Ці правила не поширюються на випадки, коли Міністерство фінансів Чехії надає окремий дозвіл на проведення подібної лотереї, але лише на паритетних засадах. Найбільшим оператором лотерей у Чехії є «SAZKA», заснована деякими спортивними союзами та організаціями.
У Чехії Акт „Про лотереї та подібні ігри” встановлює наступні умови одержання ліцензії на проведення лотерей:
У Латвії відповідно до розділу 21 глави 4 «Закону республіки Латвії про лотереї та азартні ігри» організація національних лотерей є державною монополією. Щоб організувати лотерею або інші азартні ігри необхідно отримати ліцензію, яку видає Наглядова інспекція по лотереям та азартним іграм, що є структурним підрозділом Міністерства фінансів. Ліцензії видаються лише підприємствам, зареєстрованим у Реєстрі підприємств Латвії. При цьому частка іноземних інвесторів (крім інвесторів країн - членів Європейського Союзу) у статутному капіталі не повинна перевищувати 49 %.
Ліцензії на проведення лотерей видаються на невизначений строк, крім миттєвих лотерей, де строк дії ліцензії обмежений. «Latvijas Loto» - єдина державна лотерейна компанія, що має монопольні права на організацію державних лотерей у Латвії.
Дещо інша ситуація щодо лотерей склалась у Литві. Там основним мотивом запровадження лотерей була підтримка Олімпійського руху та спорту країни. На сьогодні близько 90 % спортивного бюджету Литви припадає на надходження від проведення лотерей.
Загальна заборона організації й участі в лотереї без відповідної ліцензії закріплена законом «Про лотереї», який набув чинності з 1 січня 2004 р. Ліцензії на проведення лотерей видаються Національною гральною комісією. Правила провадження такої діяльності закріплені в «Ліцензійних умовах проведення лотерей» від 09.12.2003 р. Без ліцензії дозволено проводити лише комерційні лотереї з розіграшами призів. З моменту набрання чинності законом «Про лотереї» в країні діє три національні лотереї, що проводяться приватною компанією, в якій понад 50% акцій належить державі в особі Національного олімпійського комітету Литви, а на ринку лотерей працюють три оператора: «Olifeja», якому належить 90 % ринку, «Zalgirio lotto» - 8 % і «Fortuna Baltica» - 2 %.
Для одержання ліцензії на проведення лотерей в Литві є необхідним додержання наступних умов:
Ліцензія на випуск та проведення лотерей не обмежується строком дії та не підлягає передачі третім особам.
Проведення лотерей в Угорщині відноситься до обмежених видів діяльності, регламентується законом XXXIV/1991 «Про організацію лотерей» та постановою Міністерства фінансів (PM) № 25/1991 (X.16.) «Про забезпечення виконання умов ліцензування, провадження та контролю за лотереями». Відповідно до закону «Про організацію лотерей» остання може проводитися державними компаніями із 100-відсотковим державним капіталом (Державний оператор лотерей) та/або тими, у яких державі належить більше 50 % її статутного фонду. Державною монополією на організацію лотерей наділена компанія «Szerencsejatek Rt.», діяльність якої контролює Контрольне бюро Угорщини.