Правовая защита интернет сайтов в Украине

У підрозділі 1.2. «Традиційні та нові об’єкти авторського права» досліджується правовий статус різних об’єктів авторського права, з метою виявлення певних критеріїв, за якими суспільні явища, до цього часу не відомі науці авторського права, набувають правового статусу об’єктів авторського права. Для цього, умовно розподіливши усі об’єкти авторського права, визначені у ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» на дві групи – традиційні та нові об’єкти авторського права, автор дослідив ці об’єкти для виявлення вказаних ознак.

До складу традиційних  об’єктів авторського права було віднесено літературні твори; музичні твори, із словами та без слів; твори образотворчого мистецтва, живопис. До нових об’єктів авторського права, які з’явилися внаслідок розвитку інформаційних технологій було віднесено комп’ютерні програми та бази даних.

Аналіз зазначених об’єктів авторського права, які автор  відніс до складу «традиційних об’єктів авторського права», дозволило виявити  систему принципів та критеріїв, яких дотримувався законодавець у процесі розбудови системи сучасної української доктрини авторського права. З’ясування цих питань дозволило обґрунтовано довести, чому Інтернет-сайт також повинен бути віднесений до об’єктів авторського права. Крім того, дослідження комп’ютерної програми дозволило виявити істотні ознаки цього об’єкту авторського права для подальшого його відокремлення від Інтернет-сайту.

Дослідження «традиційних об’єктів авторського права» дозволяло  дійти до висновку про те, що усі  ці об’єкти відповідають ознакам, які ставляться до об’єктів авторського права. Крім того, з розвитком суспільства, зростанням рівня життя, підвищенням рівня письменності населення вказані твори набували все більшої суспільної цінності як джерело інформації, наукового, розважального характеру, стали предметами купівлі-продажу. Саме тому, вони потребували охорони з боку держави. Стрімке впровадження комп’ютерних технологій практично в усі сфери життя спричинило інтенсивний розвиток ринку комп’ютерних програм в останні 40 років, тому, безумовно, комп’ютерна програма є новим об’єктом авторського права та відповідно набула цього статусу завдяки своїй поширеності та суспільній цінності, що привернуло увагу фахівців та зробило необхідною правову охорону для авторів з боку держави.

Отже, як традиційні так й нові об’єкти авторського права увійшли до переліку об’єктів авторського права та отримали правову охорону завдяки тому, що усі ці об’єкти відповідають ознакам, які ставляться до об’єктів авторського права, що були досліджені у першому підрозділі цього дослідження та завдяки історичній необхідності усі ці об’єкти грають важливу роль у різних сферах життя суспільства. Таким чином, виявлено залежність набуття об’єктами авторського права правової охорони від цінності такого об’єкта (ціннісний критерій) та тривалості строку його використання суспільством (історичний критерій).

Підрозділ 1.3. «Загальна характеристика Інтернет-сайту як об’єкта авторського права» присвячено безпосередньо аналізу Інтернет-сайту, як явищу комп’ютерного світу (в тому числі визначення спеціальної термінології, яка застосовується у правовідносинах, об’єктом яких є Інтернет-сайт). Проводиться порівняння Інтернет-сайту на предмет відповідності ознакам, які ставляться до об’єктів авторського права. Досліджуються темпи росту кількості авторів Інтернет-сайтів за роки його існування у сучасному вигляді.

Інтернет – це явище, яке стрімко увійшло у сучасне  життя, заміну якому знайти у найближчий час просто неможливо, та й непотрібно. При цьому, як показує аналіз сучасного  законодавства України та інших держав, проблема законодавчого врегулювання суспільних відносин, які пов’язані з використанням Інтернету, є відкритою. Деякі автори стверджують, що традиційне авторське право не може застосовуватися до нових інформаційних технологій, та виступають проти застосування традиційного авторського права до Інтернету та суміжних галузей. Інші стверджують, що застосування авторського права вже адаптувалося до нових технологій та цей процес буде продовжуватись. На думку дисертанта, саме авторське право має всі необхідні інструменти для надання правової охорони автору (розробнику сайтів), який власне створює Інтернет у тому вигляді, в якому ним можуть користуватися мільйони користувачів.

Отже, на підставі аналізу  ознак та властивостей Інтернет-сайту  надається таке авторське визначення Інтернет-сайту, як відокремленого, логічно завершеного елементу мережі Інтернет, створеного на основі технології гіперпосилань, який розташований на сервері (host), має унікальну адресу (url), за якою до нього може отримати доступ будь-який користувач мережі Інтернет, та у своїй основі містить Інтернет-сторінки, що мають графічний вигляд та можуть бути переглянуті за допомогою спеціальних комп’ютерних програм (браузерів).

Аналіз Інтернет-сайту  на відповідність ознакам, що ставляться до об’єкту авторського права показує наступне. Інтернет-сайт – це результат саме інтелектуальної праці, оскільки, на відміну, наприклад, від результатів народної творчості, вимагає від автора спеціальних знань, вільного володіння комп’ютером. Інтернет-сайт, на відміну від комп’ютерної програми, яка після її написання компілюється за допомогою другої комп’ютерної програми, не є результатом роботи комп’ютерної програми, оскільки не компілюється, перебуває у вільному доступі через мережу Інтернет у тому вигляді, в якому він був написаним автором. З урахуванням цього Інтернет-сайт ще ближче до літературного твору, оскільки Інтернет-сторінка HTML являє собою файл з текстовою інформацією, яка не зашифрована у компільований файл. Інтернет-сайт, виходячи з визначень, наведених у першому підрозділі, найбільш близький до галузей науки та мистецтва. Як складне наукомістке явище сучасного кібернетичного світу Інтернет-сайт не може не бути результатом діяльності у сфері науки, оскільки створюється за допомогою сукупності спеціальних знань. Щодо мистецтва, то, враховуючи застосування графічного способу передачі інформації під час створення Інтернет-сайту, для забезпечення йому популярності розробник повинен використовувати елементи, властиві мистецтву, а саме розробляти дизайн, застосовувати елементи графіки, аудіо та відео. Щодо об’єктивності вираження, то Інтернет-сайт, щоб стати власне Інтернет-сайтом, повинен бути розповсюдженим у мережі Інтернету, що неможливо, якби Інтернет-сайт залишався лише у свідомості автора. Інтернет-сайт після того, як був об’єктивно виражений у мережі Інтернету, може бути відтворений. Цей висновок випливає з аналізу технічних процесів, що відбуваються в мережі Інтернету взагалі та Інтернет-сайту як її окремого елемента зокрема. Отже, Інтернет-сайт є об’єктом авторського права, оскільки відповідає усім ознакам, що ставляться до об’єктів авторського права.

Порівняння Інтернет-сайту з  іншими близькими об’єктами авторського  права, які отримали охорону за чинним законодавством (комп’ютерна програма, база даних, складений твір) дозволяє дійти до висновку, що дані об’єкти та їх правовий режим не співпадає, тому для того, щоб врахувати специфіку Інтернет-сайту його потрібно охороняти в якості окремого об’єкту авторського права.

У другому розділі «Зміст виключних прав автора Інтернет-сайту» визначається склад учасників авторських правовідносин, аналізуються особисті немайнові та виключні майнові права суб’єктів авторського права, особливості їх застосування з урахуванням складної технічної природи Інтернет-сайту.

Підрозділ 2.1. «Поняття та ознаки учасників авторських правовідносин» присвячений визначенню складу традиційних учасників авторських правовідносин та формам їх участі у правовідносинах, об’єктом яких є Інтернет-сайт.

Визначено склад традиційних учасників авторських правовідносин – суб’єкти авторського права (автори (співавтори) творів, які зазначені у статті 8 цього Закону; спадкоємці авторів; законні набувачі авторських прав) та інші учасники авторських правовідносин (організації колективного управління; повірені). Для учасників авторських правовідносин, зазначених у Законі України „Про авторське право і суміжні права”, характерні ті ж самі ознаки, які є в учасників авторських правовідносин щодо Інтернет-сайту. Це буде додатковим доказом того, що Інтернет-сайт є об’єктом авторського права.

Автор – це фізична  особа, яка власною творчою працею створила твір, тобто об’єкт, який відповідає ознакам, необхідним для отримання правової охорони. В юридичній науці та літературі автором прийнято вважати особу, яка створила той чи іншій об’єкт інтелектуальної власності. Чинне законодавство жодних інших пояснень щодо природи авторства не пропонує. Досліджено питання авторської дієздатності, яке має певні відмінності порівняно з цивільною дієздатністю. Створення Інтернет-сайту, на відміну від деяких інших об’єктів авторського права, вимагає від автора крім творчої праці ще й спеціальних знань, оскільки Інтернет-сайт – це комп’ютерний продукт, який створюється спеціально для використання на комп’ютері. Виявлено залежність можливості певних учасників авторських правовідносин набувати такого статусу від розподілу авторського права у суб’єктивному сенсі на особисті немайнові та майнові права.

Результатом дослідження  стала можливість визначити перелік  осіб, які можуть приймати участь у сфері авторських правовідносин щодо Інтернет-сайту, зокрема, це автори (співавтори) творів; спадкоємці авторів; законні набувачі авторських прав; організації колективного управління та повірені, чиї права та обов’язки щодо Інтернет-сайту мають бути досліджені.

У підрозділі 2.2. «Виключні майнові права автора Інтернет-сайту» досліджуються усі виключні майнові права, передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права», можливість та специфіка їх застосування автором Інтернет-сайту.

Майнові права суб’єкта інтелектуальної власності є  найголовнішими у системі прав, оскільки саме завдяки їм суб’єкт може отримати позитивний ефект від створення  об’єкта авторського права. Суб’єктивні  майнові права на твори науки, літератури або мистецтва, як і на об’єкти суміжних прав, виникають з самого факту створення зазначених об’єктів авторського права та об’єктів суміжних прав. У випадку з Інтернет-сайтом, саме з моменту оприлюднення Інтернет-сайту у мережі Інтернет у суб’єкта авторського права виникають суб’єктивні майнові права на створений ним Інтернет-сайт. При цьому цей перелік виключних майнових прав не є вичерпним, тобто розвиток суспільних відносин може створювати інші форми використання твору. Це вказує на динамізм розвитку відносин у сфері авторського права, а саме появу нових об’єктів та засобів використання старих об’єктів.

Дослідження кожного  з вказаних майнових прав автора стосовно Інтернет-сайту, дозволило дисертанту зробити висновок про те що майнові  права автора, визначені у Законі України «Про авторське право і суміжні права», можуть бути використані ним, по-перше, у повному обсязі (право на повторне оприлюднення твору; переробку, адаптацію), по-друге, деякі тільки частково (право на переклад твору; доведення своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним бажанням), по-третє, деякі взагалі не можуть належати автору Інтернет-сайту (право на публічне виконання, публічне сповіщення твору; публічний показ твору; аранжування; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; імпорт примірників творів), що пов’язано з електронною формою існування Інтернет-сайту у мережі Інтернет та його технічною природою.

У підрозділі 2.3. «Особисті немайнові права автора Інтернет-сайту» досліджується друга категорія прав автора – особисті немайнові права.

Відразу зазначимо, що на даний момент, перелік особистих  немайнових прав є вичерпним, отже будь-яких інших немайнових прав, аніж визначених у Цивільному кодексі України та Законі України «Про авторське право і суміжні права», чинне законодавство для автора не передбачає.

Особистим немайновим правом автора на твори науки, літератури та мистецтва є право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і при будь-якому публічному використання твору, якщо це практично можливо. Фактично це право автора складається з двох елементів: права авторства та права на авторське ім’я. Права авторства – це юридична можливість особи вважати себе автором твору і вимагати цього визнання від інших. Право авторства складається з двох прав – права встановлення певного правового режиму та права вимагати його від третіх осіб. Оскільки це право є особистим, то їх відчуження неможливе в принципі, тому будь-яка угода, направлена на це, буде визнана недійсною. Право авторства є абсолютним, оскільки йому кореспондує обов’язок необмеженого кола осіб. Необхідно зазначити, що на даний час вже багато сайтів містять відомості про його авторів. Легкість маніпулювання творами, зафіксованими в електронній формі, викликає численні запитання, пов’язані з охороною немайнових прав в Інтернеті, де твори постійно модифікуються, видозмінюються та знову розповсюджуються як самими авторами, так і іншими користувачами мережі. Саме тому, право автора на збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора, має певні особливості стосовно Інтернет-сайтом. Одним з найбільш складних та спірних питань, пов’язаних з реалізацією права, що розглядається, є проблема його передачі іншим особам. Щодо Інтернет-сайту, то його автор може використовувати всі зазначені особисті немайнові права. Проте складна технічна природа мережі Інтернет вносить свої корективи в його застосування. Дуже часто на практиці, Інтернет-сайт створюють одні люди, а супроводжують його діяльність інші особи, які працюють на його власника. Тільки автор може вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Проте, враховуючи технічну природу Інтернет-сайту, не передача цього права фактично ставить власника в дуже невигідні умови порівняно з автором, що суперечить принципу розумності та справедливості. Аналіз деяких положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» дозволяє зробити висновок, що розпорядження автора, не пов’язане з відчуженням цього права буде знаходиться у рамках чинного законодавства. Отже, особисті немайнові права, які також належать авторові Інтернет-сайту, в деяких випадках потребують уточнення та спеціального порядку їх використання, що пов’язане зі складною технічною природою такого явища, як Інтернет.

В третьому розділі дослідження «Правова охорона Інтернет-сайту» розглядаються питання бажаних напрямків з боку держави щодо створення належної правової охорони прав автора Інтернет-сайту; особливості захисту прав автора Інтернет-сайту, засоби доведення авторства щодо Інтернет-сайту; особливості оформлення найбільш поширених договірних зобов’язань щодо Інтернет-сайту.

Підрозділ 3.1. «Напрями правової охорони Інтернет-сайту» присвячений аналізу проблем створення належного рівня правової охорони Інтернет-сайту, ролі держави та учасників авторських правовідносин у встановленні належного рівня такої охорони.

Аналіз чинного законодавства  дозволив дисертанту зробити висновок про те, що обов’язок по забезпеченню правової охорони права інтелектуальної власності лежить на державі. Право є тим засобом, за допомогою якого держава може впливати на поведінку людей у суспільстві. Традиційно юридична наука пропонує два підходи до правової охорони будь-яких об’єктів авторського права. Відповідно до першого підходу під правовою охороною слід розуміти створення на законодавчому рівні певного правового режиму регулювання правовідносин, які пов’язані з об’єктом. Відповідно до другого підходу необхідно забезпечити непорушність правового положення суб'єктів права інтелектуальної власності. У разі створення таких умов буде можливим, при порушенні виключних прав, ефективно та швидко вплинути на розвиток ситуації, відновити втрачене право та притягнути правопорушників до відповідальності. В результаті дослідження систем правової охорони права інтелектуальної власності на національному та міжнародному рівні, та з урахуванням специфіки Інтернет-сайту, дисертант вважає, що правова охорона Інтернет-сайту потребує удосконалення у наступних напрямах: по-перше, необхідно визначення на законодавчому рівні правового режиму Інтернет-сайту, шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України та Закону України “Про авторське право і суміжні права”; по-друге, необхідно визначення особливостей правового захисту прав автора Інтернет-сайту; по-третє, необхідна розробка та поширення Типових договорів на створення Інтернет-сайту та хостінгу. У сукупності ці елементи правової охорони гарантують авторові Інтернет-сайту належний рівень захисту його прав.

У підрозділі 3.2. «Цивільно-правовий захист прав автора Інтернет-сайту» розглядаються проблеми особливостей захисту прав автора Інтернет-сайту, засоби доведення авторства щодо Інтернет-сайту, відповідальність за порушення прав автора, рекомендовано найбільш зручні схеми дій автора у разі виявлення факту порушення його прав.

Сенс будь-якого права  полягає у можливості здійснити  його захист. Саме тому завдання будь-якої держави, яка претендує називатися правовою – забезпечити можливість особи реалізувати це право. Зазначене цілком можна віднести й до права інтелектуальної власності взагалі та авторського права зокрема. Суб’єктами права на захист є автори творів літератури, науки або мистецтва, їх спадкоємці, інші правонаступники та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої виключні майнові права. Порушниками авторських прав є фізичні або юридичні особи, які діють всупереч нормативно-правовим актам, що встановлюють певні права та гарантують їх захист шляхом державного примусу. Відповідно уповноваженій особі потрібно довести, що: по-перше, право належить саме їй; по-друге, право закріплене в нормативно-правовому акті; по-третє, право порушене саме цією особою.