Правовая защита интернет сайтов в Украине

НАЦІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ  НАУК  УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ  ДЕРЖАВИ  І  ПРАВА  ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

 

 

 

ГУРА Максим Васильович

 

УДК 347.78.025

 

 

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНТЕРНЕТ-САЙТУ

В УКРАЇНІ

 

 

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право  і цивільний процес;

          сімейне право; міжнародне приватне право

 

 

 

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового  ступеня

кандидата юридичних наук

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2006

 

 Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана в Інституті держави і права  ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

 

Науковий керівник     –  кандидат юридичних наук, доцент

БОШИЦЬКИЙ Юрій Ладиславович,

Інститут  держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

старший науковий співробітник

 

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

БЕЗКЛУБИЙ Ігор Анатолійович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,

зав. кафедрою теорії та історії держави і права;

 

кандидат  юридичних наук, доцент

СТЕФАНЧУК Руслан Олексійович,

Хмельницький  університет управління та права,

проректор з  наукової роботи

 

Провідна установа    –   Одеська національна юридична академія,

кафедра цивільного права, м. Одеса.

 

Захист відбудеться  «____»________________ 2006 року о ________ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 із захисту дисертацій на здобуття наукового степеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ-601, вул. Трьохсвятительська, 4.

 

З дисертацією  можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ-601, вул. Трьохсвятительська, 4.

 

Автореферат розісланий «______» _________________ 2006 р.

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор юридичних наук       Кучеренко І.М.

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність  теми дослідження. Двадцять перше сторіччя є свідком перевороту в нашій уяві про комунікації та засоби обміну інформацією. Супутники, оптиковолокно, мікрочіпи, комп’ютери, Інтернет привели нас до ери високих комп’ютерних технологій. Ця сфера суспільних відносин розвивається дуже динамічно.

Сьогодні більшість  компаній мають власні Інтернет-сайти  – віртуальні представництва, які  інформують світ про компанію та її діяльність. Багато угод укладається  через Інтернет, існують віртуальні банки, усі сфері ділового життя представлені у мережі Інтернет. Завдяки світовій поширеності Інтернету користувач України має можливість отримати інформацію з Бібліотеки Конгресу США. Все це відбувається через одну з найпопулярніших функцій Інтернету – WWW (World Wide Web). Її основною цеглинкою є Інтернет-сайт, на якому й міститься уся ця інформація.

Саме тому визначення правового режиму Інтернет-сайту  є конче важливим, оскільки правове  регулювання його залишилося за межами чинного законодавства, незважаючи на те, що Інтернет-сайти стають все більш розвиненими та масштабними.

Науковці, практики, державні чиновники різних рангів наполягають  на вирішенні цієї проблеми, необхідність приведення національного законодавства  відповідно до міжнародних норм.

Багато науковців (Ч.Н. Азімов, Я.М. Шевченко, Ю.Л. Бошицький, Р.Б. Шишка, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, Р.В. Дробов’язко, І.А. Безклубий, О.В. Кохановська, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, М.Й. Штефан, М.М. Богуславський, А.Б. Гельб, А.П. Сергєєв, В.А. Калятін, Т.Дж. Шмедінгхофф, Я. Швидронь, В.М. Антонов, О.М. Пастухов, І.М. Расолов, Н.В. Макагонова, Д. Ліпцик, Б. Едельман, В.Я. Іонаса, І.В. Савельєва, М.І. Нікітіна та інші), які в тій чи іншій мірі досліджують проблеми права інтелектуальної власності,  неодноразово звертали свою увагу на окремі проблеми, що виникають під час застосування традиційного авторського права до нових інформаційних технологій, зокрема Інтернету. Однак комплексного дослідження проблем правової охорони Інтернет-сайту в сучасній теорії авторського права здійснено не було.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає напряму наукових проблем інтелектуальної власності Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України „Проблеми удосконалення національного законодавства у галузі інтелектуальної власності в умовах інтеграції до Європейського союзу”.

Мета і завдання дослідження. Основною метою цього дослідження є визначення напрямів цивільно-правової охорони Інтернет-сайту через всебічний та комплексний аналіз правовідносин, об’єктом яких є Інтернет–сайт. Для цього, перш за все, необхідно визначити правові категорії та поняття, які мають значення для розкриття теми (сучасне українське законодавство не містить таких понять). Потрібно систематизувати такі правовідносини з моменту замовлення або рішення про створення Інтернет-сайту до моменту безпосереднього розміщення його у мережі Інтернет та подальшого обслуговування. Необхідно визначити, класифікувати та дати правову характеристику колу учасників правовідносин, які беруть в них участь, провести порівняльний аналіз чинного українського законодавства з приводу регулювання цих правовідносин з законодавством, яке існує на рівні національного законодавства країн Західної Європи та на рівні міжнародного регулювання.

Об’єктом  дослідження є цивільні правовідносини, що виникають в процесі створення, використання Інтернет-сайту та охорони прав його автора.

Предметом дослідження є вітчизняні та іноземні наукові розробки, ідеї та концепції; норми авторського права України у порівнянні з нормами авторського права інших країн світу, в яких Інтернет досяг високого рівня розвитку.

Методи дослідження випливають з вимог комплексного та об’єктивного аналізу явищ суспільного життя та міждисциплінарного підходу до поставлених завдань. Дослідження проведено на основі формально-логічного, системно-функціонального, історико-правового, порівняльно-правового та інших загальних та спеціальних наукових методів.

Із застосуванням формально-логічного методу опрацьовано положення нормативно-правових актів у сфері авторського права України, країн Західної Європи, Російської Федерації, США, Об’єднаних Арабських Еміратів, Японії, країн СНД (переклад яких було здійснено автором особисто). За допомогою історико-правового та діалектичного методу досліджено кількісний та якісний розвиток мережі Інтернету та Інтернет-сайту, як її складової частини, його правовий статус. Системно-функціональний метод дав можливість дослідити механізм взаємин суб’єктів авторських прав на Інтернет-сайт та користувачів мережі. На основі надано порівняльно-правового методу проведено порівняння положень законодавств країн Бернського союзу, а також міжнародно-правових документів у сфері охорони авторського права.

Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертація є першою роботою у вітчизняної цивілістичної науці, в якій зроблено комплексне дослідження актуальних проблем, зумовлених поширенням Інтернет-сайтів, котра виконана на базі нового Цивільного кодексу України та сучасного міжнародного законодавства. Дослідження правового регулювання відносин щодо Інтернет-сайту, тенденцій його розвитку застосовано новий підхід в аспекті дослідження традиційних авторських правовідносин в нових технологічних умовах, що суттєве впливають на весь правовий механізм цивільної-правової охорони авторських прав. Висунуто пропозиції щодо удосконалення законодавства і правозастосовної практики у сфері цивільно-правової охорони Інтернет-сайту.

Загальна направленість  дослідження дала можливість обґрунтувати наступні теоретичні положення, висновки і пропозиції, які містять наукову новизну і виносяться на захист:

1. Пропозиція щодо авторського визначення терміну „Інтернет-сайт”, як відокремленого, логічно завершеного елемента мережі Інтернет, створеного на основі технології гіперпосилань, який розташований на сервері (host), має унікальну адресу (url), за якою до нього може отримати доступ будь-який користувач мережі Інтернет, та у своїй основі містить Інтернет-сторінки, які мають графічний вигляд та можуть бути переглянуті за допомогою спеціальних комп’ютерних програм (браузерів) та запропоновано внести до ст. 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” доповнення в частині цього визначення.
2. Висновок про те, що Інтернет-сайт є об’єктом авторського права згідно із законодавством України, оскільки є результатом творчої праці автора та відповідає ознакам, що ставляться до об’єкта авторського права, який у своєму складі може містити у якості складових частин інші об’єкти авторського права.
3. Висновок про необхідність правової охорони Інтернет-сайту в якості єдиного об’єкту авторського права.
4. Пропозиція щодо необхідності відокремлення Інтернет-сайту від комп’ютерної програми, як найбільш близького за ознаками об’єкта авторського права та доведено, що ці об’єкти мають різні правові режими та потребують різних підходів до їх правової охорони та захисту прав їх авторів.
5. Висновок щодо конкретизації суб’єктного складу осіб, які можуть виступати учасниками авторських правовідносин стосовно Інтернет-сайту, зокрема, автори (співавтори) творів, спадкоємці авторів, законні набувачі авторських прав, організації колективного управління та повірені.
6. Висновок про те, що майнові права автора, визначені у Законі України «Про авторське право і суміжні права», можуть бути використані автором Інтернет-сайту, по-перше, у повному обсязі (право на повторне оприлюднення твору; переробку, адаптацію), по-друге, деякі тільки частково (право на переклад твору; доведення своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним бажанням), по-третє, деякі взагалі не можуть належати автору Інтернет-сайту (право на публічне виконання, публічне сповіщення твору; публічний показ твору; аранжування; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; імпорт примірників творів), що пов’язано з електронною формою існування Інтернет-сайту у мережі Інтернет та його технічною природою.
7. Вперше подано пропозицію щодо затвердження на рівні Міністерства освіти та науки України, як профільної установи стосовно даних правовідносин типових договорів щодо Інтернет-сайту, завдяки чому більш широкий круг авторів Інтернет-сайту зможе захистити свої права у суді.
8. Висновок про те, що для ефективної правової охорони Інтернет-сайту необхідно визначити на законодавчому рівні його правовий режим шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України та Закону України “Про авторське право і суміжні права”.
9. Визначено та доведено, що найбільш дієвими засобами захисту прав автору Інтернет-сайту є стягнення грошової компенсації та моральної шкоди.
10. Пропозиція щодо визначення та конкретизації доказування авторства щодо Інтернет-сайту (наявність укладених договорів на створення Інтернет-сайту з відповідними актами приймання-передачі та на розміщення Інтернет-сайту на сервері; закріплення Інтернет-сайту на паперовому носії у вигляді об’єктного коду або графічному вигляді; WEB – дипозитарій, покладення обов’язку моніторингу змін до Інтернет-сайту на провайдерів).
11. Висновок щодо особливостей цивільно-правових договорів стосовно Інтернет-сайту. Так особливостями договору на створення за замовленням і використання Інтернет-сайту є технічне завдання, яке дозволяє визначити об’єкт договору та перелік виключних майнових прав, які автор має передати замовникові для належного подальшого ним використання Інтернет-сайту. Особливостями договору на розміщення Інтернет-сайту у мережі Інтернет є досягнення домовленості щодо спеціальної адреси, за якою до Інтернет-сайту будуть мати можливість отримати доступ користувачі мережі Інтернет.
12. Пропозиція щодо ведення провайдерами, які надають послуги з розміщення Інтернет-сайтів у мережі Інтернету, реєстру Інтернет-сайтів, з зазначенням дати та змісту розміщеної на ньому інформації, для чого необхідно ввести відповідне ліцензування їх діяльності та розроблення ліцензійних умов, з відповідним внесенням змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше виявлені основні проблеми охорони авторських прав на Інтернет-сайт та запропоновані шляхи їх вирішення на національному рівні. Одержані теоретичні та практичні висновки для використання органами законодавчої та виконавчої влади України для цілей формування державної політики у сферах зв’язку, інформатизації та охорони авторських прав, а також розробки нормативно-правових актів та укладання міжнародних угод у цих галузях.

Отриманий теоретичний доробок може служити основою для подальших теоретичних та прикладних досліджень з проблем зв’язку взаємного впливу інформаційних технологій та авторського права. Результати дослідження також можуть бути використані авторами, програмістами, державними службовцями, суддями, викладачами, підприємцями та співробітниками організацій, що здійснюють управління майновими правами авторів на колективній основі.

Матеріали дисертації можуть бути використаними у навчальному  процесі в юридичних вузах.

Практичне значення одержаних результатів підтверджують додані до даного дисертаційного дослідження розроблені автором проект Закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України (про врегулювання правовідносин щодо Інтернет-сайту)» та Наказу Міністерства освіти та науки України «Про затвердження типових договорів стосовно Інтернет-сайту».

Апробація результатів  дисертації. Дисертація виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та обговорена і прорецензована на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основні висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, були викладені на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку освіти та науки” (м. Ужгород та м. Сніна (Словаччина), 16–18 жовтня 2002 р.); Міжнародній науковій конференції “Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий, міжнародний, інформаційно-технологічний та освітньо-правовий аспекти” (м. Ужгород та м. Сніна (Словаччина), 12–15 березня 2003 р.); Науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України”, (м. Київ, 14 травня 2003 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 11 публікаціях: 3 – тези доповідей на наукових конференціях, 4 – у фахових виданнях та 4 – у спеціалізованих періодичних виданнях.

Структура роботи обумовлена метою, предметом дослідження та авторським підходом до розгляду обраної проблематики. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних та джерел додатків. Повний обсяг роботи – 222 сторінки, з них 15 сторінок – список використаних джерел (180 найменувань), 12 сторінок – Додатки 1 та 2.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, дається характеристика об’єкта, предмета і методологічної основи дослідження, визначається мета і задачі дослідження, формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, що виносяться на захист, висвітлюється теоретичне та практичне значення роботи, апробація отриманих результатів.

У першому розділі “Інтернет-сайт як об’єкт авторського права” йдеться про загальну природу об’єктів авторського права; ознаки, яким має відповідати твір, для отримання правової охорони в якості об’єкта авторського права; досліджується Інтернет-сайт на відповідність вказаним ознакам.

У підрозділі 1.1. “Поняття та ознаки об’єкта авторського права” дається загальна характеристика об’єкту, як правовій категорії, починаючи від загального поняття «об’єкту» у розумінні теорії права до безпосереднього поняття «об’єкту» у розумінні теорії авторського права. Аналізуються ознаки, визначені теорією авторського права та закріплені на законодавчому рівні національного законодавства, міжнародного законодавства та законодавства США, провідних країн Європи, Азії та пострадянського простору, яким має відповідати твір для отримання правової охорони.

Поняття «об’єкт авторського права», як і будь-яке багатогранне поняття, є предметом підвищеної уваги науковців, які досліджують проблематику авторського права, оскільки в принципі важко в одному визначенні відобразити всі грані поняття. Враховуючи різність підходів до визначення поняття «об’єкт авторського права», дослідження співвідношення таких понять як «предмет» та «об’єкт» права та правовідносин, можна констатувати, що предметом авторського права є суспільні правовідносини, які виникають та існують з приводу об’єкта авторського права – твору. Твір є тим матеріальним чи нематеріальним благом, на яке спрямована поведінка людини. Завдяки твору між суб’єктами авторського права виникають правові зв’язки.

Аналіз чинного українського законодавства дозволяє зробити  висновок, що істотними ознаками твору є: творчість праці, у результаті якої створюється твір; належність до галузі науки, літератури, мистецтва; об’єктивність форми вираження; можливість відтворюваності. Розкриття вказаних ознак дозволяє зробити наступні висновки. Творчість – це інтелектуальна діяльність (праця), у результаті якої автор створює щось нове, неповторне, оригінальне та унікальне. Автор відмічає певні зміни підходів до поняття творчого характеру об’єкта авторського права, які викликані розвитком інформаційних технологій. Розкриття поняття «наука», «література» та «мистецтво» дозволяє визначитися з тим, які твори можуть бути об’єктами авторського права. Об’єктивність форми вираження твору означає, що твір повинен існувати не лише в уяві автора, а бути придатним для дослідження іншими особами. Ознака відтворюваності твору безпосередньо пов’язана з попередньою ознакою – об’єктивністю форми твору, оскільки саме об’єктивно існуючий твір може бути відтвореним. Отже, об’єкт авторського права – це створене у галузі літератури, науки або мистецтва в результаті інтелектуальної творчої діяльності (праці) автора щось нове, неповторне, оригінальне, унікальне, виражене в об’єктивній формі, з можливістю сприйняття людськими почуттями та подальшого відтворення.