Поняття і види господарських товариств

Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2013 в 21:07, курсовая работа

Описание работы

Актуальність теми полягає у тому, що вона є однією із важливих тем цивільного права. Господарські товариства, як юридичні особи, є результатом цивільно-правових відносин.
Мета і завдання роботи – розкрити суть господарських товариств, дати повну характеристику кожному виду господарських товариств, розкрити принципи діяльності кожного з них.
Об’єктом дослідження являються різні види господарських товариств, що утворюються з метою одержання прибутку або для задоволення певних суспільних потреб та інтересів.

Содержание

Вступ
1. Поняття та ознаки господарських товариств як юридичних осіб
1.1 Права та обов’язки учасників господарських товариств
1.2 Види господарських товариств
2. Порядок утворення і припинення господарських товариств
3. Характеристика видів господарських товариств
3.1 Акціонерне товариство
3.1.1 Майно та майнові права в акціонерному товаристві
3.1.2 Управління акціонерним товариством
3.2 Товариство з обмеженою відповідальністю
3.2.1 Управління товариством з обмеженою відповідальністю
3.3 Товариство з додатковою відповідальністю
3.4 Повне товариство
3.5 Командитне товариство
Висновки
Список використаних джерел

Работа содержит 1 файл

курсова підприємницьке.doc

— 270.00 Кб (Скачать)

Учасники товариства, що володіють у сукупності більш  як 20% голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних  зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів [7, с. 426-427].

Будь-хто з  учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється.

Виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами [7, с. 431, 435].

Генеральний директор має право без довіреності  виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії [7, с. 440].

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться  ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна  комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Ревізійна комісія  має право ставити питання  про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства. Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере [5, с. 46, 48].

 

3.3 Товариство  з додатковою відповідальністю

 

Згідно ст. 80 ГК України, товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариства, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Статутний фонд товариства з додатковою відповідальністю поділений на частки визначених установчими документами Мінімальний його розмір становить 100 мінімальних заробітних плат.

Товариство  з додатковою відповідальністю несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном [2, с. 72].

У разі недостатності майна учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників

На відміну  від товариства з обмеженою відповідальністю, відповідальність учасників товариства з додатковою відповідальністю не обмежується лише сумою внесків до статутного фонду. Додаткова відповідальність у вигляді стягнення належного учасникам майна настає в обсязі, кратному розміру внеску кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах [2, с. 75-77].

 

 

3.4 Повне товариство

 

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Управління  діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників, кожний учасник товариства має один голос.

Учасник повного  товариства має право знайомитись  з його документацією щодо ведення справ товариства, навіть якщо він не вповноважений на ведення справ від імені товариства Відмова від цього права чи його обмеження є нікчемною.

Учасник повного  товариства має право діяти від  імені товариства, якщо засновницьким  договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно [10, с. 189].

У разі спільного  ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину  є необхідною згода всіх учасників  товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам товариства, інші учасники можуть вчиняти право чини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.

У відносинах з  третіми особами повне товариство не може посилатись на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства. Встановлені різні можливості, які можуть використовувати учасники у веденні справ товариства. Традиційно, це ведення справ товариства будь-яким його учасником. Порядок ведення справ наступний:

  • загальне ведення справ, що припускає узгодження думок всіх учасників при вирішенні всіх чи деяких питань;
  • покладання функції прийняття рішень по всіх питаннях діяльності товариства, на одного або декількох учасників [10, с. 205].

У такому випадку  інші учасники для укладання угод від імені товариства повинні одержати доручення від учасника чи учасників, яким установчим договором доручено ведення спільних справ. При цьому при укладенні угод контрагентам досить впевнитись, що вони мають справу з одним з учасників повного товариства.

Крім визначених форм ведення справ повного товариства установчим договором можуть бути передбачені інші форми ведення справ:

– спільно всіма  учасниками повного товариства –  що означає, що правом першого підпису  на документах, які стосуються господарської  діяльності повного товариства, володіють  всі його учасники, причому документ набуває чинності тільки у випадку наявності згоди всіх інших учасників повного товариства;

– окремими учасниками – означає виникнення аналогії керування  в повному товаристві з керуванням у більш традиційних акціонерних та товариствах з обмеженою відповідальністю, де керування здійснюється директором чи правлінням учасників, якому довірене ведення справ повного товариства, фактично стає виконавчим органом товариства. Інші учасники мають право виступати і діяти від імені повного товариства тільки при наявності в них доручення, виданого всіма учасниками повного товариства [10, с. 225].

Учасник повного  товариства, що діяв у спільних інтересах, але немає на це повноважень, має  право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв’язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

Учасники, що не приймають участі у веденні справ  товариства, мають право в судовому порядку вимагати припинення повноважень, наданих одному або декільком учасникам для ведення справ товариства, якщо останні припустили грубе порушення своїх обов’язків відносно товариства й не діють у його інтересах, не здатні до розумного ведення справ або при наявності інших серйозних підстав.

Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається.

Особливістю повного  товариства є солідарна та необмежена відповідальність по зобов’язаннях повного товариства всіх учасників. Відповідальність у повному товаристві має як солідарний, так і субсидіарний характер [10, с. 231].

Солідарність відповідальності учасників означає, що кредитор повного товариства має право за своїм розсудом вимагати виконання зобов’язання товариства в частині, що не охоплюється складеним капіталом товариства, як від усіх учасників спільно, так і від кожного з них окремо, при тому як цілком, так і в частині зобов’язання.

Субсидіарність відповідальності припускає право кредитора вимагати від учасників повного товариства виконання зобов’язань повного товариства тільки в частині, яка не покрита розміром складеного капіталу повного товариства.

Необмежена відповідальність учасників товариства, означає їх відповідальність усім своїм майном по зобов’язаннях товариства. Ця обставина пояснює те, що одна особа не може бути учасником більш ніж одного повного товариства [11, с. 288].

Відповідальність  учасників повного товариства за його зобов’язаннями здійснюється ними солідарно усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення Якщо учасник, якому була пред’явлена вимога кредитора, не може задовольнити її в повному обсязі, то кредитор вправі звернутись із цією вимогою до будь-кого іншого з учасників повного товариства або до всіх разом. Солідарність зобов’язання зберігається до повного задоволення вимог кредитора товариства.

Учасник повного  товариства, що вибув з нього, відповідає за зобов’язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишились, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

Якщо одним  учасником товариства солідарне  зобов’язання виконане в повному  обсязі, то інші учасники звільняються від зобов’язання перед кредитором повного товариства, але у них з’являється зобов’язання перед учасником, що виконав вимоги кредитора. Учасник товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутись з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства [11, с. 333].

Учасник повного  товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.

Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності  поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців. Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина  прибутку, одержаного товариством у  даному році. Майно, передане учасникам  товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Учасника повного  товариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому установчими документами [11, с. 355].

Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника товариства таким, що вибув із його складу, у разі:

  • смерті учасника або оголошення його померлим – за відсутності спадкоємців;
  • ліквідації юридичної особи – учасника товариства, в тому числі у зв’язку з визнанням її банкрутом;
  • визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
  • призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи – учасника товариства, зокрема у зв’язку з її неплатоспроможністю;
  • звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства [13, с. 156-159].

Информация о работе Поняття і види господарських товариств