Поняття і види господарських товариств

Міністерство освіти і науки України

ВІІЗ Відкритого Міжнародного університету розвитку людини „Україна“

Полтавський інститут економіки  і права

Кафедра правознавства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: „Господарське  право“

на тему: „Поняття і  види господарських товариств“

 

 

Виконав: студент 5 курсу, 41-12 ПР 08/з групи

юридичного факультету заочної форми навчання

Красій Артур Вячеславович

Науковий керівник: ст. викладач

Молчановська В. М.

 

 

 

 

ПОЛТАВА 2010

 

Зміст

 

Вступ

1. Поняття та ознаки  господарських товариств як юридичних осіб

1.1 Права та обов’язки  учасників господарських товариств

1.2 Види господарських  товариств

2. Порядок утворення  і припинення господарських товариств

3. Характеристика видів  господарських товариств

3.1 Акціонерне товариство

3.1.1 Майно та майнові права в акціонерному товаристві

3.1.2 Управління акціонерним  товариством

3.2 Товариство з обмеженою  відповідальністю

3.2.1 Управління товариством  з обмеженою відповідальністю

3.3 Товариство з додатковою  відповідальністю

3.4 Повне товариство

3.5 Командитне товариство

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Вступ

 

Актуальність теми полягає  у тому, що вона є однією із важливих тем цивільного права. Господарські товариства, як юридичні особи, є результатом цивільно-правових відносин.

Мета і завдання роботи – розкрити суть господарських товариств, дати повну характеристику кожному виду господарських товариств, розкрити принципи діяльності кожного з них.

Об’єктом дослідження  являються різні види господарських  товариств, що утворюються з метою  одержання прибутку або для задоволення певних суспільних потреб та інтересів.

Предметом дослідження  є поняття і види господарських  товариств.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено (ч. 2 ст. 83 ЦК України).

Товариства поділяються  на підприємницькі та непідприємницькі. До всіх това-риств та установ застосовуються положення ЦК України та інші закони.

Підприємницькі  товариства – це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками (ст. 84 ЦК України). Видами підприємницьких товариств є: господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, повне та командитне товариства) або виробничі кооперативи.

Непідприємницькі  товариства – це товариства, які здійснюють свою діяльність з метою задоволення певних суспільних потреб незалежно від прибутковості.

Отже господарські товариства – це організації, які створюються  на основі об’єднання осіб та об’єднання майна. За статтею 1 Закону України „Про господарські товариства“ до господарських товариств належать п’ять самостійних видів товариств: повне, командитне, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. Їх загальною ознакою є статутний капітал, який поділений на частки між учасниками. Учасником вказаних товариств можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Між тим кожний вид товариства має свої особливі ознаки.

 

 

1. Поняття та ознаки  господарських товариств як юридичних  осіб

 

Одним з найпоширеніших видів суб’єктів господарювання є господарські товариства. Їх правовий статус визначається положеннями Глави 8 ЦК „Господарські товариства“, главою 9 ГК, та Законом України від 19 вересня 1991 року „Про господарські товариства“.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГК господарськими товариствами є підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку [2, с. 20].

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

З наведеного визначення можна сформулювати наступні ознаки.

1. Організаційна єдність.
2. Товариство створюється шляхом об’єднання майна засновників.
3. Учасники товариства беруть участь в діяльності товариства.
4. Наявність відокремленого майна.
5. Товариство створюється з метою отримання прибутку.

Господарські товариства являють собою організоване в  єдине ціле об’єднання декількох осіб для ведення господарської діяльності, виготовлення продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг, із метою отримання прибутку, тобто належать до господарських організацій корпоративного типу.

Важливою ознакою також є поєднання в них особистих і майнових сил учасників. Майно, внесене учасниками товариства як їхні вклади (паї), належать товариству на праві власності. У той же час частина майна може бути передана товариству його засновниками (учасниками) на праві користування. Наприклад: право користування землею та іншими природними ресурсами, будинками, устаткуванням [2, с. 79].

Речі, що споживаються (гроші, сировина, паливо), мають передаватись учасниками товариству на праві власності, а щодо індивідуально визначених речей (земельні ділянки, будинки, споруди), можливе застосування як права власності, так і права користування, але правовий режим речей, що передаються товариству його засновниками, має бути чітко визначений у договорі – або ці речі передаються у власність, або у користування.

Участь у господарському товаристві є водночас обов’язком і правом його учасників. Майнова  участь є обов’язковою, а особиста – правом, а в персональних товариствах (повному та командитному) – обов’язком.

Наступна ознака господарського товариства – наявність відокремленого майна. Відокремленість майна товариства від майна його засновників (учасників) і право власності на це майно дозволяє товариству самостійно вести господарську діяльність і відповідати за її результати.

Основна мета господарських товариств – отримання прибутку, це досягається шляхом промислу – систематичного виконання на професійній основі господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг) не для власних, а для чужих потреб [8, c. 832].

Господарські товариства є юридичними особами. Суб’єкти господарювання – юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи, тобто вони продовжують діяти як суб’єкти права.

Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Товариство набуває  статусу юридичної особи з  дня його державної реєстрації. Відповідно до ч. 1, ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців“, державною реєстрацією юридичних та фізичних осіб – підприємців є засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру [6, с. 5].

В Україні облік юридичних  осіб здійснюється в декількох реєстрах: Єдиному державному реєстрі, що створюється  і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації і Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, який ведеться Державним комітетом статистики України.

Зареєструвавши організацію, держава засвідчує, що вона визнала  цю організацію, а тому всі учасники цивільних відносин теж повинні визнати цю організацію. Факт державної реєстрації фіксується у спеціальних документах, що видаються реєстраційними органами (сертифікат, свідоцтво). Інформація про зареєстровану організацію включається до спеціального реєстру. Частина інформаційних ресурсів такого реєстру доступна для зацікавлених осіб [6, с. 9].

Господарське товариство може відкривати рахунки в банках, а також укладати договори та інші угоди лише після державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством у порядку, визначеному законом та установчими документами.

Угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в  подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.

При державній реєстрації у найменуванні господарських товариств  обов'язково має бути зазначений вид  товариства: „повне товариство“, „акціонерне товариство“ тощо, для повних та командитних товариств – прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості. Найменування товариства міститься в установчих документах товариства і не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій. Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути в Ук-раїні [6, с. 24].

Господарські  товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого імені.

Зміни, які сталися  в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство  зобов'язане у п'ятиденний строк  повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Як і будь-яка організація, господарське товариство є суб’єктом  права власності. Відповідно до ст. 115 ЦК України майно господарського товариства складається з:

• майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного капіталу;
• продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
• одержаних доходів;
• іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.

Закріплене за господарським товариством майно створює необхідну базу для його нормальної діяльності [3, с. 125].

Законом передбачена  можливість створення господарського товариства однією особою. Це положення  не поширюється на повні та командитні товарис-тва. Учасниками господарського товариства можуть бути фізичні або юридичні особи, як резиденти, так і іноземні суб’єкти права.

Законодавство України  встановлює обмеження щодо участі певних су-б’єктів у господарських товариствах. Стаття 80 ГК передбачає, що учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва. Також відповідно до ст. 14 Закону України „Про банки та банківську діяльність“ власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Цей же закон встановлює обмеження стосовно учасників товариства, зокрема ст. 14 ГК вказує, що учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації [7, с. 186].

Згідно з ЦК України  учасники господарського товариства мають  права та обов’язки у порядку, встановленому установчими документами  товариства.

 

1.1 Права та  обов’язки учасників господарських  товариств

 

Права учасників

1. Брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі.
2. Брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
3. Вийти з товариства.
4. Здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві.
5. Одержувати інформацію про діяльність товариства.

Залежно від змісту ці права поділяються на майнові (право  брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину) та особисті немайнові права (право брати участь в управлінні товариством). Право на управління товариством реалізується, як шляхом безпосередньої участі в роботі товариства (членство в правлінні, наглядовій раді), так і через представників, які обираються в органи управління товариством [9, с. 325].