Поняття і види господарських товариств

Товариство з додатковою відповідальністю – об'єднання (товариство), створене за згодою юридичними особами  чи громадянами (фізичними особами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, статутний фонд якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів, а в статуті передбачена конкретна майнова відповідальність учасників при недостатності засобів товариства. У цьому випадку учасники товариства відповідають по його зобов'язаннях у межах, визначених статутом пропорційно їх часткам. При недостатності майна одного чи декількох учасників товариства для забезпечення належної з них частки додаткової відповідальності по відсутній сумі її несуть інші члени товариства пропорційно їхнім часткам у майні. ТДВ вправі зменшити чи збільшити за згодою кредиторів при відсутності заперечень учасників розмір додаткової відповідальності. При її збільшенні учасники надають документи, що підтверджують їхню можливість забезпечити відповідальність у новому розмірі. Повне товариство – його учасники здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства в цілому і несуть необмежену відповідальність по загальних боргах. У випадку недостатності майна товариства, його учасники несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях усім майном, що їм належить [13, с. 224-228].

Правовий статус, аналогічний статусу  товариства з обмеженою відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ). Відносно нього застосовуються практично всі норми, що регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю. Особливість його (і головна відмінність від ТзОВ) полягає в характері відповідальності учасників щодо зобов’язань товариства. Якщо учасники ТзОВ не відповідають за зобов’язаннями товариства, то в ТзДВ учасники несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами товариства своїм особистим майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них. Відповідальність учасників має субсидіарний характер – вона настає тільки у випадку недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів. Граничний розмір відповідальності (двох-, трьох-, п’ятикратна тощо), а також її характер (часткова або солідарна) передбачається самими учасниками в установчих документах. Товариство з додатковою відповідальністю створюється в тих випадках, коли розміри капіталу, необхідного для початку діяльності товариства і його нормального функціонування, значно менші, ніж для забезпечення інтересів кредиторів цього товариства. Багато важливих питань щодо взаємовідносин і відповідальності учасників ТзДВ не врегульовано законодавством, тому в установчих документах доцільно закріпити такі положення: у випадку банкротства одного з учасників його відповідальність за борги товариства розподіляється між іншими учасниками; учасник, що вибув, впродовж 1 року з дня вибуття несе передбачену статутом відповідальність за всіма зобов’язаннями товариства, що виникли до його вибуття зі складу товариства; кожний учасник, що вступає в товариство, несе відповідальність також за всіма зобов’язаннями товариства, що виникли до його вступу.

Повне товариство створюється та діє на підставі засновницького договору Цей договір підписується всіма його учасниками. Засновницький договір повного товариства крім загальних відомостей обов’язково має містити відомості що стосуються: найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреси, визначення зобов’язання учасників товариства, порядку їхньої загальної діяльності по створенню товариства, умов передачі товариству майна учасників, мети створення товариства, також визначаються майно, що передається товариству, розмір та склад складеного капіталу, розмір та порядок зміни частки кожного з учасників у складеному капіталі, склад та строки внесення учасниками своїх внесків для формування часток у складеному капіталі [11, с. 264].

Установчий договір повинен  містити всі необхідні положення  про формування й використання складеного капіталу товариства, повинен регулювати відносини учасників при їх участі в спільних справах товариства, наслідки виходу чи виключення учасника товариства, порядок припинення товариства.

Договір про створення  повного товариства повинен бути обов’язково укладений у письмовому вигляді і підписаний всіма учасниками, а також нотаріально посвідчений. Нотаріальна форма установчого договору гарантує законність і гласність зареєстрованих відносин учасників.

Повне товариство набуває  права юридичної особи з моменту  його державної реєстрації і внесення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України [11, с. 317].

Командитне товариство створюється  та діє на підставі засновницького договору. Договір підписується всіма  повними учасниками товариства. Засновницький договір про командитне товариство, повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В засновницькому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформлюється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені для командитного товариства.

Учасниками командитного товариства є повні учасники та вкладники [10, [с. 186, 188].

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників [16, с. 25].

Товариство ліквідується:

а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після  досягнення мети, поставленої при його створенні;

б) за рішенням вищого органу товариства;

в) на підставі рішення  суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;

г) на підставі рішення арбітражного суду в порядку, встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“: під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності – задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом;

д) з інших підстав, передбачених установчими документами.

Ліквідація товариства провадиться призначеною ним  ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства та припинення діяльності товариства за рішенням суду або арбітражного суду – ліквідаційною комісією, що призначається цими органами [15, с. 43-44].

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від  розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“ та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди [15, с. 237].

Командитне  товариство ліквідується при вибутті  усіх вкладників. Повні учасники мають  право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до засновницького договору і державного реєстру.

Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи  і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов'язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку встановленому засновницьким договором. У разі недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.

Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталізація почасових платежів, належних з цього підприємства у зв'язку із заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або із смертю громадянина.

У разі ліквідації підприємства вклад члена трудового колективу видається йому в грошовій формі або цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру [16, с. 344].

 

 

3. Характеристика  видів господарських товариств

 

3.1 Акціонерне  товариство

 

Акціонерне товариство – це так зване товариство капіталів.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій [4, с. 3].

З цього визначення випливають особливості акціонерного товариства. По -перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та юридичним особам. Мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства (АТ) встановлено у розмірі, не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства [9, с. 164-169].

По-друге АТ має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій АТ є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску та продажу акцій акціонерні товариства формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно.

По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів.

По-четверте, особливою ознакою АТ є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають, а точніше несуть ризик збитків, за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За цією ознакою відповідальності акціонерів АТ належить до товариств з обмеженою відповідальністю [9, с. 169-172].

Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими  іншими рисами. Так, товариство має  засновницькі права щодо створення  господарських об'єднань (участі в  існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову  марку і товарний знак. Ці реквізити  затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України [5, с. 42].

За способом функціонування акцій акціонерні товариства поділяються  на відкриті (ВАТ) та закриті (ЗАТ) акціонерні товариства.

Акції ВАТ можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого АТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Разом з тим перше розміщення акцій ВАТ є виключно закритим (приватним) серед засновників.

Акції ЗАТ розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства [5, с. 51-53].

 

3.1.1 Майно та  майнові права в акціонерному  товаристві

Акціонерне товариство як суб'єкт права власності характеризується складною майновою та фінансовою структурою. Майнова і фінансова структура акціонерного товариства становить собою врегульовані правом відносини щодо об'єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди товариства та виплати дивідендів на акції.

Під майном розуміють всі активи і пасиви товариства. За ознакою функціонального призначення окремих видів майна це: основні фонди, оборотні кошти, інші матеріальні цінності товариства. Майно товариства юридичне відособлене від майна власників товариства, тобто акціонерів. Це майно є власністю саме товариства як юридичної особи. Товариство в статусі суб'єкта права володіє, користується і розпоряджається майном товариства, відособлення якого здійснюється на праві колективної власності [17, с. 175-179].

Формою, яка відображає майновий стан товариства, є його самостійний бухгалтерський баланс. Грошові кошти товариства відображені на його поточному та інших рахунках в установах банків.

Товариство визнається власником, майна, яке засновники та учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається вкладами засновників та учасників. Вклади – це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділено статутний фонд.

Загальний розмір статутного фонду, а також номінальна вартість та кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних товариств. Засновники визначають в установчих документах і види вкладів до статутного фонду. В акціонерному товаристві це може бути майно в прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини, інші матеріальні цінності), грошові кошти в національній та іноземній валюті. Акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також в іноземній валюті або шляхом передачі майна [17, с. 228].