Особи в римському приватному праві

Закони  ХІІ таблиць. Таблиця V 

4. “5. Якщо у померлого  немає агнатів,  то нехай господарство, що залишилося  після нього, візьмуть  його родичі”.

Хто такі агнати? Які  види спорідненості  існували в римський сім’ї? 

римська сім’я на перших етапах свого розвитку була об’єднанням осіб не за ознакою кровного споріднення, а за ознакою загальної юридичної підлеглості всіх членів сім’ї pater familias. Такий сімейний устрій називався агнатським, а особи, які проживали разом в сім’ї, — агнатами (це означало «родич по батькові»). Споріднення агнатів розрізнялося за лініями та ступенями. Агнати одного спільного предка вважалися родичами за побічною лінією, а народжувані послідовно один від одного — родичами за прямою лінією. Ступінь агнатського споріднення визначався кількістю народжень, які віддаляли конкретну особу від його pater familias. Так, син — агнат батька першого ступеня, онук — агнат діда другого ступеня. Споріднення за побічною лінією визначалося загальною кількістю народжень, які віддаляли двох конкретних осіб від спільного для них предка до другого родича. Так, брати були агнатами другого ступеня, дядько та племінник — агнатами третього ступеня.

Особливістю римської сім’ї того часу було те, що поняттям «familia» охоплювалися не тільки агнати, але і все, що перебувало в домі pater familias: раби, худоба та неживі речі, тобто сукупність певних майнових цінностей. Формується новий устрій римської сім’ї, основу якого становлять зв’язки між кровними родичами. Родичі по матері називалися когнатами (cognati) — кровними родичами, а кровне споріднення, яке їх пов’язувало між собою, — когнатським спорідненням (cognatio). До когнатів належали особи, пов’язані кровними зв’язками. Когнатське споріднення також визначається за лініями (пряма і побічна) та ступенями. Визначення ліній і ступенів споріднення впливало на виникнення важливих юридичних фактів, у першу чергу, — встановлення прав на спадщину, оскільки ближчий ступінь споріднення усував від спадщини родичів дальшого ступеня. Родичі дружини, з одного боку, та родичі чоловіка — з іншого, вважаються свояками. Брати та сестри, які мають спільних батька та матір, є повнорідними. Брати та сестри, які походять від спільної матері, але мають різних батьків, — є єдиноутробними. Якщо діти мають спільного батька, але різних матерів — вони єдинокровні. Ті та другі вважаються неповнорідними братами та сестрами. Якщо діти мають різних батьків і різних матерів, вони не є кровними родичами і називаються зведеними. 

Дигести Юстиніана. Книга  двадцять третя. Титул  ІІ 

5. “1. (Модестін). Шлюб  є союз чоловіка  й жінки, спільність  всього життя,  єднання божественного  та людського права”. 

Що  таке шлюб? Які умови  вступу в законний римський шлюб? 

Модестін визначав шлюб як союз чоловіка та жінки, союз на все життя, спілкування, засноване на праві божому та людському (D. 23. 2. 1). Але це визначення не відповідало дійсному стану. Жінка, дружина ніколи впродовж існування рабовласницької держави не мала рівного становища з чоловіком. Вона завжди залежала від батька, брата, чоловіка, опікуна.

Законний римський шлюб укладався тільки між римськими громадянами, які мали на це право. У свою чергу, римський законний шлюб поділявся на шлюб із чоловічою владою (cum manu) і шлюб без чоловічої влади (sine manu). Існували такі умови укладення шлюбу: 1) досягнення нареченими шлюбного віку (для чоловіків — 14 років, для жінок — 12 років); 2) вільне виявлення згоди наречених на укладення шлюбу (у стародавні часи згода надавалася тільки pater familias); 3) наявність у наречених права укладати римський шлюб (jus conubii); 4) відсутність близького споріднення (перешкодою до шлюбу було як агнатське, так і когнатське споріднення: за прямою лінією без обмеження ступенів, за боковими лініями — до шостого ступеня); 5) відсутність нерозірваного шлюбу в будь-кого з наречених на момент укладення шлюбу. 

Гай. Інституції. Книга  І 

6. “109. Під владою  батька звичайно  бувають і чоловіки, і жінки; сімейній  же владі чоловіка  підпорядковуються  тільки жінки. 

110. Отже, колись цей  перехід під владу  чоловіка здійснювався  трьома способами:  давністю, хлібом, що  жертвувався,  і  купівлею”.  

Які види шлюбу існували в Давньому Римі? Які способи вступу до шлюбу визначені  в Інституціях? 

  В історії римського сімейного права виділяють два види шлюбу: законний римський шлюб (matrimonium іustum) та шлюб між перегринами й іншими вільними (matrimonium iuris gentium), які не мали права укладати римський законний шлюб. Законний римський шлюб укладався тільки між римськими громадянами, які мали на це право. Перегрини укладали шлюб поміж себе відповідно до норм права народів, свого національного права. Але ці шлюби не породжували таких правових наслідків, як римський законний шлюб.

У свою чергу, римський законний шлюб поділявся на шлюб із чоловічою владою (cum manu) і шлюб без чоловічої влади (sine manu).