Об’єкти права інтелектуальної власності

     3) раціоналізаторська пропозиція  повинна бути корисною підприємству, якому вона подана, якщо її використання дає змогу підвищити економічну ефективність виробництва, отримання більшого прибутку або позитивний розвиток;

    Об’єктом  раціоналізаторської пропозиції може бути :

1. матеріальний об’єкт. Ним може бути пристрій ( конструкція чи виріб) або речовина

      Пристрій – система розташованих  в просторі елементів, які взаємодіють  між собою

          Речовина – матеріальне утворення, яке є сукупністю взаємопов’язаних елементів.

2. пристрій  у будь-якій сфері технології чи організації.

    Процес  – будь – які дії виконані в певній послідовності та з додержанням певних правил.

    Інші  об’єкти і інтелектуальної  власності:

• Науковим відкриттям - є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.  Відкриття є найвищим науковим рівнем пізнання навколишнього світу.²⁶

      Стосунки, пов’язані з науковими відкриттями, регулюються Цивільним кодексом України.

    Об'єктами відкриттів є :

    - закономірність матеріального світу. Закономірність як об'єкт відкриття — це прояв дії об'єктивного закону. Зазначена закономірність у природі існувала, існує і існуватиме завжди. Об'єктом відкриття вона стає лише тоді, коли про існування цієї закономірності людина взнала, встановила її, виявила її об'єктивне існування. Зазначена закономірність стає об'єктом відкриття з моменту, коли її вперше було сформульовано. 
Отже, закономірність матеріального світу як об'єкт відкриття — це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, істотний і стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу.

    - властивість матеріального світу. раніше об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу. Кожний об'єкт має багато різноманітних властивостей як істотних, так і неістотних. Сукупність істотних властивостей об'єкта складає його якісну визначеність, яка відрізняє його в цілому від інших об'єктів. Саме якісна визначеність виражає те спільне, що характеризує весь клас однорідних об'єктів. Які властивості проявляють даний об'єкт, залежить від того, з якими об'єктами він вступає у взаємодію. Тому встановлення існування раніше невідомої властивості — необхідний, але недостатній елемент змісту відкриття. При цьому повинно бути доведено, чим викликана виявлена властивість, що вона за собою тягне і при яких взаємодіях проявляється. Вимагається науково обґрунтована інтерпретація, яка полягає у встановленні сутності даної властивості і її закономірного характеру. 
Таким чином, виявити нову істотну властивість об'єкта — означає встановити існуючу незалежно від волі і свідомості людини невідому раніше якісну визначеність об'єкта стосовно до інших об'єктів, з якими він вступає у взаємодію.

    - явища матеріального світу. Явище матеріального світу як об'єкт відкриття — це невідома раніше об'єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи). 
Явище і сутність перебувають в органічній єдності. Проте єдність сутності і явища не означає їх збігу, сутність зазвичай прихована за явищем. У результаті розкриття сутності стає можливим наукове пояснення самого явища. Сутність і явище об'єктивні, тобто вони існують незалежно від волі і свідомості людини. Немає такої сутності, яка б не проявилася зовні і була непізнаною, як немає і явища, яке не включало б у себе яку-небудь інформацію про сутність. 

    

• Відкриття – результат наукового дослідження. Основними ознаками відкриття є :
• новизна (абсолютна)
• достовірність ( доведення автором експериментально або теоретично, без цього це лише гіпотеза)
• фундаментальність (може підкреслювати, те що воно є основою для нових напрямків розвитку науки й техніки.

    Компонування  інтегральних мікросхем - згідно ЦК України :

    Інтегральна мікросхема - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

    Компонування інтегральної мікросхеми — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

    Основною  і єдиною юридично значимою ознакою  необхідною для надання правової охорони інтегральній мікросхемі є оригінальність.²⁷

    Тільки  оригінальне компонування інтегральної мікросхеми придатне для набуття  права інтелектуальної власності. Воно визнається оригінальним, якщо :

• не створено шляхом прямого відтворення (копіювання) іншого компонування інтегральної мікросхеми
• має відмінності, що надають йому нові властивості
• і не було відоме у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Установи (Державного департаменту інтелектуальної власності) або до дати його першого використання. Навіть якщо компонування містить елементи відомі в галузі мікроелектроніки, воно може бути визнане оригінальним, якщо сукупність цих елементів відповідає вказаним вимогам. Компонування інтегральної мікросхеми визнається оригінальним.
• якщо інформація про нього була розкрита автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, але не раніше, ніж два роки до дати подання до Установи заявки на реєстрацію цього компонування. Не може бути визнане оригінальним компонування інтегральної мікросхеми, заявка на реєстрацію якого подана до Установи пізніше, ніж через два роки від дати його першого використання. Дата першого використання компонування інтегральної мікросхеми — дата, коли таке використання стало відомим у галузі мікроелектроніки.

    Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

    Відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.²⁸

    Будучи  об'єктом інтелектуальної власності, комерційна таємниця має специфічні особливості. Насамперед, слід зазначити, що в її основі лежить фактична монополія певної особи на певну сукупність знань. Правові засоби, якими володіє власник комерційної таємниці, хоча і надають йому можливості для огородження його інтересів, є менш ефективними, ніж ті, котрі мають у розпорядженні власники інших об'єктів інтелектуальної власності.

    Тому, насамперед, від самого правовласника, від повноти й ефективності вжитих ним заходів для збереження його фактичної монополії на знання залежить життєвість його права на комерційну таємницю.

    Важливою  особливістю комерційної таємниці є, далі, її найбільша універсальність серед інших об'єктів інтелектуальної власності. Якщо під винаходами, промисловими зразками, товарними знаками й іншими об'єктами інтелектуальної власності закон розуміє цілком визначені результати інтелектуальної діяльності, то під поняття комерційної таємниці можуть бути підведені найрізноманітніші відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємця. При цьому комерційною таємницею можуть бути оголошені цілком потенційно патентоспроможні рішення, що правовласник з якихось причин не бажає обнародувати і запатентувати у встановленому порядку.

    Конфіденційна інформація відіграє дедалі вагомішу роль в інформаційному (постіндустріальному) суспільстві, зокрема за умов ринкової економіки. Для того, щоб певна інформація вважалася комерційною таємницею і підлягала охороні, вона повинна відповідати наступним вимогам:

    1) є таємною, у тому розумінні,  що вона як єдине ціле або  в точній сукупності та поєднанні  її компонентів не є загальновідомою або легкодоступною для осіб у колах, що мають справу з указаним видом інформації;

    2) має комерційну цінність через  те, що вона є таємною;

    3) є об'єктом достатніх для певних  обставин заходів із збереженням  її в таємниці особою, яка законно здійснює контроль за цією інформацією.

    Закон України "Про державну таємницю" містить вимоги по охороні комерційної  і банківської таємниці, іншої  конфіденційної і секретної інформації, крім тієї, на яку не поширюється  чинність закону, якщо вона не є одночасно державною таємницею.

 

     Висновки 

    В цій курсовій роботі мною були розглянуті та розкриті об’єкти права інтелектуальної  власності. На мою думку на сучасному  етапі розвитку людста знання об’єктів інтелектуальної власності стає вкрай важливим для кожної людини, бо це дає змогу ефективно захищати результати своє творчої діяльності,норми що охороняють інтелектуальну власніть постійно змінюються і вдосконалюються, що в свою чергу спонукає до нових творчих  та наукових відкритів,  і гарантує нашій державі розвиток , тому що термін «інтелектуальна власність» є уживаним в законодавстві кожної країни світу.

    Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.²⁹

    Інтелектуальна  діяльність за своїм характером і змістом є творчою. Проте, не кожний результат творчої діяльності стає об'єктом інтелектуальної власності. Об'єктом інтелектуальної власності визнається лише такий результат творчої діяльності, який відповідає встановленим вимогам закону. Наприклад, вирішення технічного завдання може не відповідати умовам патентоспроможності і, отже, об'єктом права інтелектуальної власності не буде визнано, хоча є результатом творчого пошуку.

    Отже, не кожен результат творчого пошуку підлягає правовій охороні, а лише той, який відповідає умовам надання цієї охорони. Інтелектуальною власністю прийнято вважати лише ті результати інтелектуальної діяльності, яким чинний закон надає правову охорону.

    Найпростіше визначити інтелектуальну власність  як власність на результати інтелектуальної діяльності, яким відповідно до чинного законодавства надається правова охорона.

    Оскільки  кваліфікуючою ознакою поняття  інтелектуальної власності тут  є надання результатам інтелектуальної  діяльності правової охорони чинним законодавством, слід ураховувати, що крім ЦК відносини у цій сфері регулюються значною кількістю законодавчих актів.

    Згідно  частини 1 статті 54 Конституції, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

    Відповідно  до частини 2 статті 54 Конституції, кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

    Цивільний кодекс України визначає поняття «право інтелектуальної власності», відображає його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти, суб'єкти права, зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної власності, підстави їх виникнення, умови використання об'єктів інтелектуальної власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права інтелектуальної власності і способи судового захисту. Цивільний кодекс також дає перелік об'єктів права інтелектуальної власності. Цей перелік не є виключним.

 

    Викормистана література

3. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.44 )
4. Всесвітня конвенція про авторське право від 06.09.1952. Дата ратифікації - 23.12.1993, набрання чинності - 03.11.1995. 
5. Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція) від 26.10.1961. Дата приєднання - 20.09.2001. 
6. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція по фонограмам) від 29.10.1971. Дата приєднання - 15.06.1999
7. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03.1883. Переглянута: у Брюсселі 14.12.1900, у Вашингтоні 02.06.1911, у Гаазі 06.11.1925, у Лондоні 02.06.1934, у Лісабоні 31.10.1958, у Стокгольмі 14.07.1967, змінена 02.10.1979. Дата набрання чинності - 25.12.1991. 
8. Договір про закони щодо товарних знаків (TLT)  27.10.1994. Дата ратифікації - 13.10.1995. 
9. Цивільний кодекс України від 16 01. 2003. N 435-IV  Книга четверта «Право інтелектуальної власності».
10. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 (в редакції Закону України від 11.07.2001 N 2627-III, з подальшими змінами та доповненнями) N 3792-XII.
11. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15.12.1993 N 3687-XII (в редакції Закону України від 01.06.2000 N 1771-III, з подальшими змінами та доповненнями).  
12. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12.1993 (зі змінами та доповненнями)  N 3688-XII. 
13. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.1993 (зі змінами та доповненнями) N 3689-XII. 
14. Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21.04.1993 N 3116-XII (в редакції Закону України від 17.01.2002 N 2986-III)  
15. Закон України "Про науково-технічну інформацію" від  25.06.1993 (зі змінами та доповненнями)  3322-XII.
16. Закон України "Про лікарські засоби" від 04.04.1996 (зі змінами та доповненнями)  N 123/96-ВР.
17. Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996  N 270/96-ВР (в редакції Закону України від 11.07.2003 N 1121-IV).  
18. Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" від  16.06.1999 (зі змінами та доповненнями)  N 752-XIV. 
19. Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"  від 05.11.1997 (зі змінами та доповненнями)   N 621/97-ВР.
20. Указ Президента України «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» від 27 квітня 2001 року N 285/2001.
21. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і компютерне авторське право. - К.: КНТ, 2005. - 520 с.
22. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навч. Посібник. - Хмельницький: ТУП, 2003. - 135 с.
23. Тарасова І.І. Планування функціонування та діяльності підприємства за допомогою інтелектуального забезпечення // Науково-практичний господарсько-правовий журнал ВАК „Підприємництво, господарство і право" Київ, 7.2006 (127). - 178 с.
24. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. Практическое пособие. - М.: Гардарика, 1997. - 320 с.
25. Бентли Л., Шерман Б. Право интеллектуальной собственности: Авторское право / Пер. с англ. В.Л. Вольфсона. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 535с.
26. Дозорцев В. А. Интеллектуапьнные права: Понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей / Исслед. центр частного права. -М.: «Статут», 2003. — 416 с
27. Єфімов О. Першочергові заходи щодо забезпечення правомірного використання в Україні об’єктів авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність.-1999.-№6.-с.26-29
28. Интеллектуальная собственность (исключительные права) : Учебное пособие / Под ред. Н.М. Коршунова. – М. : Эксмо, 2006. – 576 с.
29. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). Учебник для вузов. - М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА - М), 2000. - 480 с.
30. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: навч. посібник для студентів юрид.вузів і фак. ун-тів.-К.: Юрінком Інтер,1998.- 336 с.
31. Право інтелектуальної власності України  Авт.: В.М.Крижна, Н.Є.Яркіна , 2008