Недоговірні зобов'язання та майнова відповідальність

Рішенням  Орджонікідзевського районного  суду міста Маріуполя Донецької  області від 22 грудня 2011 року у задоволенні  позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 443 грн. 72 коп.

В апеляційній  скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення рішення про задоволення позову, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування наданих нею доказів.

Заслухавши  суддю доповідача, пояснення позивачки  ОСОБА_3, яка підтримала скаргу, відповідача ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_5, які заперечували проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності  з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і  справедливе рішення суду з одних  лише формальних міркувань.

Судом встановлено  і це підтверджується матеріалами  справи, що ОСОБА_3 мала двох собак породи середньоазіатська вівчарка 2003 та 2009 року народження. 6 листопада 2010 року вона вигулювала їх на території Виноградненської сільської ради Новоазовського району без намордників і повідків. Коли зазначені собаки кинулися до ОСОБА_4, який знаходився на полюванні разом з малолітньою донькою, він їх застрелив.

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив  з того, що позивачка, вигулюючи без  намордників і повідків середньоазіатських вівчарок, які відносяться до агресивних собак, в місті знаходження інших людей, порушила правила утримання собак і створила небезпеку для життя та здоров'я ОСОБА_4 і його малолітньої доньки, у зв'язку з чим відповідач вимушений був застрелити собак. З висновком суду не можна не погодитись.

Частиною 4 статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

Особа, яка  відшкодувала шкоду, має право пред'явити  зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Враховуючи  обставини, за яких було завдано шкоди  у стані крайньої необхідності, суд  може покласти обов'язок її відшкодування  на особу, в інтересах якої діяла  особа, яка завдала шкоди, або  зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Тобто, крайньою необхідністю визнається завдання шкоди  в результаті вчинення особою дій, спрямованих  на усунення небезпеки, що загрожувала  цивільним правам та інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами. Дії в стані крайньої необхідності є правомірними.

З пояснень сторін вбачається, що 6 листопада 2010 року позивачка  вигулювала двох середньоазіатських вівчарок без намордників і повідків у місті знаходження інших осіб. Собаки кинулися до ОСОБА_4 та його доньки, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, яка почала кричати. На крик ОСОБА_4 забрати собак позивачка не змогла їх зупинити, після чого він їх застрелив.

З показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що до того як ОСОБА_4 застрелив вівчарок, вони кидалися до нього, у зв'язку з чим він  вимушений був сховатися в  автомобілі.

Постановою  Новоазовського РВ ГУМВС України  в Донецькій області від 23 грудня 2010 року у порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст. ст. 194, 296, 299 КК України відмовлено.

Згідно Переліку порід собак, відповідальність власників яких підлягає обов'язковому страхуванню за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2002 року № 944, до таких собак відноситься вівчарка середньоазіатська.

Згідно медичних даних ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, після зазначеної події проходила  консультації у дитячого психолога  і психіатра та перебуває в  консультативній групі нагляду  в лікарні.

За таких  обставин колегія суддів вважає, що відповідач, здійснив постріли в собак, діючи у межах крайньої необхідності з метою відвернення небезпеки, яка загрожувала життю та здоров'ю його і його малолітньої доньки нападом агресивних собак.

Враховуючи  обставини, за яких було завдано шкоди, суд правильно звільнив відповідача від відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої смертю собак.

Крім того, зі справи вбачається, що у вартість спричиненої матеріальної шкоди  позивачка безпідставно включила витрати  по вакцинації собак, оплаті свідоцтв про їх народження, сертифікатів про проходження, племінного сертифікату, реєстрації розплідника, щорічного членського внеску, витрати на відправлення скарг щодо порушення кримінальної справи та на проїзд у м. Новоазовськ.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка посилається на обставини, які перевірялись судом і які не спростовують висновки суду.

Доводи про  те, що відповідач безпідставно не притягнутий  до адміністративної відповідальності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки предметом судового розгляду є спір, розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Порушень  норм матеріального або процесуального права, які б були підставою для  скасування рішення судом не допущено.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну  скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає  законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді