Контрольная работа по "Гражданская защита"

Специфічні особливості  ведення рятувальних робіт на об`єкті обумовлюються високою токсичністю  аміаку, швидкоплинністю розвитку отруєння, обмеженістю терміну, протягом якого  повинна бути надана перша медична  допомога потерпілим. У зв'язку з  цим ефективність рятувальних робіт  буде залежати від сполучення само- і взаємодопомоги із швидким наданням допомоги медичними формуваннями і наступною терміновою евакуацією уражених за межі ВХУ.

Само- і взаємодопомога полягає в надяганні протигаза на ураженого, введенні антидоту, обробці шкіри речовиною, що дегазує. Ефективність надаваної потім першої медичної допомоги залежить від знання типу застосованої ОР і від того, якою мірою потерпілий скористався засобами захисту. Своєчасне виявлення хімічного зараження і визначення концентрації аміаку здійснюється установами «Системи спостереження і лабораторного контролю» (ССЛК) і службами радіаційного та хімічного спостереження.

При надходженні  перших даних про виникнення ВХУ  начальники і штаби ЦО оповіщають населення в зоні зараження і  у районах, яким загрожує небезпека  від хмари зараженого повітря, яка  поширюється, ставлять завдання хімічній і медичній розвідкам, віддають розпорядження  про проведення заходів щодо захисту  населення, приймають рішення й  організовують проведення РІНР у  вогнищах. До РІНР залучаються окремі батальйони спеціального захисту, підрозділи хімічного захисту військових частин ЦО, зведені загони (команди) протирадіаційного і протихімічного захисту, медичні формування, команди знезаражування й інші спеціально підготовлені й оснащені підрозділи і формування.

Особовий склад  сил ЦО, що вводиться у ВХУ, забезпечується ЗІЗ органів дихання і шкіри, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами.

Перед уведенням  сил в ОХП розвідка проводить  виявлення хімічної обстановки: установлюються засоби застосування ХЗ і тип використаної ОР, визначаються межі вогнищ і зон  зараження. Ці дані дозволяють оцінити  глибину поширення зараженого повітря; стійкість аміаку на місцевості і  техніці; припустимий час перебування  людей у засобах захисту шкіри; можливі ураження людей, зараження  споруд, техніки і майна. На підставі оцінки хімічної обстановки вживаються заходи щодо захисту людей, розробляються  і реалізуються заходи щодо ведення  рятувальних робіт в умовах зараження, ліквідації наслідків зараження, відновлення  виробничої діяльності ОГ і забезпечення життєдіяльності населення.

Першими у ВХУ  для надання допомоги ураженим уводяться  медичні підрозділи військових частин і формування медичної служби ЦО, а  також підрозділи хімічного захисту  та формування протирадіаційного і  протихімічного захисту. Основні завдання цих сил – надання негайної медичної допомоги ураженим, їх евакуація  на незаражену місцевість і проведення дегазації території, споруд і техніки. У першу чергу евакуюють людей, які не мають засобів захисту  органів дихання, потім тих, хто  має протигази і вже одержали першу медичну допомогу; в останню  чергу евакуюють людей, укритих  в обладнаних фільтровентиляційними  установками сховищах. Евакуація  уражених та іншого населення з ВХУ  – основний обсяг робіт – вимагає  великої кількості засобів пересування. Для пошуку, винесення і посадки  уражених на транспорт залучаються  формування різного призначення. Евакуація  неураженого населення здійснюється як пішим порядком по пророблених  проходах, так і на будь-якому  виді транспорту, якщо така можливість є.

При проведенні рятувальних  робіт у вторинному вогнищі ураження основні зусилля спрямовуються  на локалізацію джерел отруйної речовини і запобігання її подальшого надходження  на місцевість і в повітря. Речовини, що потрапили на місцевість, дегазуються (нейтралізуються) знезаражуючими розчинами  чи великою кількістю води за допомогою  спеціальних дегазаційних або інших  придатних для цієї мети машин. Одночасно  ведуться роботи з нейтралізації  отруйних речовин у закритих приміщеннях. Для зниження концентрацій ОР у хмарі  зараженого повітря за допомогою  дегазаційних і пожежних машин на його шляху можуть ставитися вертикальні  водні завіси чи завіси зі спеціальних  розчинів.

Підрозділи хімічного  захисту і формування протирадіаційного  та протихімічного захисту в період проведення рятувальних робіт у  ВХУ дегазують ділянки місцевості і доріг, будинки і споруди, проводять  санітарну обробку особового  складу військових частин, формувань  і населення, знезаражують їх засоби захисту й одяг. Черговість проведення цих робіт визначається начальником  ЦО, виходячи з конкретної обстановки.

Для санітарної обробки  населення, яке евакуюється з  ВХУ, і дегазації транспортних засобів  поблизу маршрутів евакуації  на незараженій місцевості підрозділами хімічного захисту частин ЦО розгортаються  пункти спеціальної обробки (ПуСО). З цією ж метою можуть використовуватися санітарні обмивальні пункти (СОП) і станції знезаражування транспорту (СЗТ) ОГ, які знаходяться на зараженій території. Санітарна обробка уражених проводиться в процесі надання їм медичної допомоги. Заражені одяг і ЗІЗ направляються для дегазації на станції знезаражування одягу (СЗО) чи на ПуСО.

Проведення контролю на зараженість продовольства і  джерел води покладається на медичну  службу ЦО, а фуражу – на службу захисту  тварин і рослин.

РІНР у ВХУ  виконуються в протигазах і засобах  захисту шкіри. Тривалість роботи змін у ВХУ залежить, головним чином, від  припустимого часу безупинного перебування  в ЗІЗ. Щоб уникнути перегріву і виходу його з ладу через теплові удари застосовують спеціальні комбінезони, що екранують, і поливання захисних костюмів водою.

Роботи проводяться  з максимальною інтенсивністю до повного їх завершення в найкоротший  термін, із залученням необхідної кількості  сил і засобів та з дотриманням  заходів безпеки. Заміна формувань  здійснюється за рахунок резервів і  залучення додаткових спеціальних  формувань. У залежності від хімічної обстановки у вогнищах РІНР можуть проводитися послідовно (спочатку в  окремих, найбільш важливих місцях) або  одночасне на всій території ВХУ. Вогнища вважаються ліквідованими, коли перебування людей без засобів  захисту в них стає безпечним. На період проведення робіт вогнище  ураження оточується, встановлюється комендантська служба й організовується  охорона громадського порядку.

Список використаних джерел:

1. Кодекс цивільного захисту України станом на 06 грудня 2012 року: (Відповідає офіц. Текстові) – К.: Алерта, 2012. – 120 с.
2. Кулаков М.А. та ін. Цивільна оборона: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Проф. Березуцького В.В. – Х.: Факт, 2008. – 312 с.
3. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 439 с.
4. Iнтернет-ресурс 1998–2012 Osvita.ua Видавництво «Плеяди».