Контрольная работа по "Гражданская защита"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний  університет

 

Кафедра охорони праці  і

навколишнього середовища

з/к № __________________

 

 

 

                                          КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу «Цивільний захист»

 

Варіант № 4

 

 

 

 

Виконала: студентка гр. ФЕУ(з)-528                 Джейлан Алiна Модестiвна                   

Прийняв:                                                                 Денщиков О. Є.

                          

 

 

 

 

 

2013 р.

Змicт

1. Повноваження Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту, згідно Кодексу цивільного захисту України.
2. Аварії на радіаційно-небезпечних об'єктах.
3. Характеристика осередку хімічного ураження.
4. Особливості проведення рятувальних та інших невідкладних робот при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф.
5. Дії сил цивільного захисту у вогнищі хімічного ураження.

 

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Повноваження  Кабінету Міністрів України та  інших центральних органів виконавчої  влади у сфері цивільного захисту,  згідно Кодексу цивільного захисту  України.

З 1 липня 2013 введено  в дію Кодекс цивільного захисту  України. Кодекс цивільного захисту  України (далі Кодекс) регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього середовища і майна  від надзвичайних ситуацій, реагуванням  на них, функціонуванням єдиної державної  системи цивільного захисту та визначає повноваження органів державної  влади, органів місцевого самоврядування, а також права і обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ і організацій  незалежно від форми власності.

Кодекс скасовує 7 законів України: «Про правові засади цивільного захисту», «Про захист населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про пожежну безпеку», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про війська Цивільної оборони України» , «Про Цивільну оборону України», «Про загальну структуру і чисельність  військ Цивільної оборони».

Згідно Кодексу, цивільний захист є функцією держави, спрямованої на захист населення, територій, навколишнього середовища і майна  від надзвичайних ситуацій, шляхом запобігання або ліквідації їх наслідків, а також надання допомоги постраждалим в мирний час або в особливий  період.

Координацію діяльності центрального органу виконавчої влади  у сфері цивільного захисту тобто  Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГСЧС України), в межах  своїх повноважень, здійснюють:

• Кабінет Міністрів України через Міністра оборони;
• Рада національної безпеки і оборони України.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій є правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції  техногенної безпеки України.

Для координації  діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, пов'язаних з техногенно-екологічною безпекою, захистом населення і територій, запобіганням і реагуванням на надзвичайні  ситуації:

• Кабінетом Міністрів України створюється Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
• Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями створюються регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
• районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад, районними в містах і селищними радами створюються місцеві комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
• керівними органами підприємств, установ і організацій створюються комісії з питань надзвичайних ситуацій.

Для координації  робіт з ліквідації конкретної надзвичайної ситуації та її наслідків на державному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях, створюються спеціальні комісії  з ліквідації надзвичайної ситуації.

 

 

2. Аварії на радіаційно-небезпечних  об'єктах.

 

У світі використовується у промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які  відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних  для людей.                                                          

Сильно діючі  отруйні речовини - це такі речовини, або сполуки, які при певній кількості, що перебільшує граничне допустимі  величини концентрації (щільності зараження), проявляють шкідливу дію на людей, тварин і рослин і викликають у них  ураження різного ступеня важкості.

        Об'єкти, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки – це хімічно небезпечні об'єкти (ХНО).

Хімічно небезпечні об'єкти – об'єкти господарювання, при аваріях або зруйнуванні яких можуть стати техногенні небезпеки з масовим ураженням людей і навколишнього, середовища СДОР.

У господарстві. У  країни функціонує більше 1500 хімічно  небезпечних об'єктів, в зоні розміщення яких проживає близько 22 млн. осіб. На кожному  ХНО знаходиться в середньому 3-15-ти добовий запас СДОР, що може зберігатися в місткостях під  великим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах, або в закритих ємностях під атмосферним тиском і температурі навколишнього середовища.

Аварія на ХНО  створює значну небезпеку як для  виробничого персоналу, так і  для населення. Величина цієї небезпеки  тим більша, чим вище ступінь токсичної  СДОР.

Для кількісної характеристики токсичних властивостей СДОР при  їх дії через органи дихання людини застосовується таке поняття, як токсична доза. Визначаються чотири токсодози (граничне допустима, середня порогова, середня вивідна і смертельна).

У зв'язку з тим, що токсична доза є добутком концентрації парів на експозицію (час дії парів  на організм), основним параметром, за яким практично оцінюють ступінь  зараження приземного шару атмосфери  СДОР, є концентрація їх парів у  повітрі.

При оцінці хімічної обстановки використовують наступні основні  поняття:

Зона зараження  СДОР – це територія, на якій концентрація СДОР досягає величин, які небезпечні для здоров'я і життя людей.

Глибина зараження – максимальна протяжність відповідної площі зараження за межами місця аварії.

Глибина розповсюдження – максимальна протяжність зони розповсюдження первинної або вторинної хмари СДОР.

Зона розповсюдження – площа хімічного зараження повітря за межами району аварії, що створюється внаслідок розповсюдження хмари СДОР за напрямком вітру.

Тривалість хімічного  зараження – це час випаровування СДОР, протягом якого існує небезпека ураження людей.

Первинна хмара  СДОР – це пароподібна частина СДОР, 'яка. виникає внаслідок миттєвого переходу (1-2 хв.) в атмосферу частини. СДОР з ємності при ії руйнуванні.

Вторинна хмара  СДОР – це хмара, що виникає внаслідок випаровування речовини з підстильної поверхні.

Еквівалентна кількість  СДОР – така кількість хлору, масштаби зараження якою (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДОР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.

Під хімічною обстановкою  при аваріях на хімічно небезпечних. об'єктах (ХНО) розуміють ступінь  хімічного забруднення атмосфери  і місцевості, що впливають на життєдіяльність  населення і проведення аварійно-рятувальних  та відновлювальних робіт.

Прогнозування і  оцінка хімічної обстановки включає  вирішення таких завдань:

• визначення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, внаслідок аварії або руйнування технологічного обладнання чи ємностей для зберігання СДОР, за метеоданими;
• визначення розмірів зон забруднення, місцевості за очікуваними значеннями доз ураження;
• визначення прогнозування глибини зони ураження СДОР;
• визначення площі ураження СДОР;
• визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкта і тривалості дії ураження СДОР;
• визначення можливих уражень людей, що знаходяться в осередку зараження;
• порядок нанесення зон ураження на карти і схеми.

Прогнозування розподіляється на довгострокове і оперативне. Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів запобігання аваріям.

Вихідні дані:

• вид СДОР і його загальна кількість;
• кількість СДОР у кожній місткості;
• середня щільність населення для даної місцевості;
• метеорологічні дані;
• ступінь заповнення ємностей,

При виникненні вогнища  хімічного ураження негайно оповіщаються сигналом "Хімічна тривога" робітники, службовці і населення, що знаходяться  в зоні зараження й у районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна і хімічна, а також медична розвідка для  уточнення місця, часу, способу і  типу застосованих супротивником отруйних речовин, визначення границь вогнища  ураження і напрямки поширення зараженого повітря. Підготовляються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від  розвідки й інших джерел, начальник  цивільної оборони об'єкта приймає  рішення, особисто організує проведення рятувальних робіт і заходів  щодо ліквідації хімічного зараження.

Для проведення рятувальних  робіт у першу чергу залучаються: санітарні дружини, зведені загони (команди, групи), команди (групи) знезаражування, формування механізації. При постановці задач указуються:

• санітарним дружинам і рятувальним формуванням - ділянки і місця робіт; виділюваний транспорт; порядок надання першої медичної допомоги, виносу і навантаження уражених на транспорт, евакуації їх з вогнища хімічного ураження;
• зведеним загонам (командам) і формуванням ПР і ПХЗ - засобу посилення, ділянки рятувальних робіт і місця усунення аварій на комунікаціях зі СДЯВ, дегазації місцевості і споруджень;
• командам (групам) знезаражування-засобу посилення, ділянки місцевості й об'єкти, що підлягають дегазації; порядок і способи дегазації; пункти готування розчинів, що дегазують, і зарядки машин; час початку і закінчення робіт;
• формуванням механізації – ділянки (місця) пристрою загороджувальних валів, канав, що обмежують розтікання СДЯВ, час початку і кінця робіт.

Крім цього, усім формуванням указуються: місця забору води для санітарно-технічних нестатків, пункти спеціальної обробки; пункт  збору і порядок дій після  виконання задачі.

Командири формувань після одержання задачі на проведення рятувальних робіт у вогнищі хімічного ураження ставлять задачі командирам підрозділів і вводять з урахуванням обстановки формування у вогнище ураження.

Слідом за розвідкою  вводяться санітарні дружини, формування ПР і ПХЗ, охорони суспільного  порядку й ін. Особовий склад формування забезпечується засобами індивідуального  захисту, антидотами, індивідуальними  протихімічними пакетами, він повинний бути добре навчений для дій у  вогнищах ураження.

У вогнищі хімічного  ураження насамперед виявляється допомога ураженим, проводиться їхнє сортування й організується евакуація в  медичні установи. Вогнище ураження зціплюється - проводиться знезаражування місцевості, транспорту, споруджень, а  також санітарна обробка. У першу  чергу вдягаються протигази на уражених, їм виявляється перша медична  допомога, вводяться антидоти.

Формування знезаражування дегазують проїзди і проходи, територію, спорудження, техніку і  цим забезпечують дії інших формувань, а також висновок населення з  вогнища хімічного ураження..                                                             

Варто завжди враховувати, що при проведенні рятувальних робіт  у вогнищі хімічного ураження можливий застій зараженого повітря  в підземних спорудженнях, приміщеннях, замкнутих кварталах, парках, скверах, а також поширення його по трубопроводах  і тунелям. Тому після завершення рятувальних чи робіт зміни формування направляються на пункти спеціальної  обробки. Ці пункти звичайно розгортаються  на незараженій місцевості і поблизу  маршрутів виходу формувань і  населення.

 

3. Характеристика  осередку хімічного ураження.

 

Осередком хімічного  ураження називається територія, що зазнала безпосереднього впливу отруйних речовин (ОР) або під час землетрусу, якщо він призвів до руйнування місткостей, у яких зберігаються ОР і СДОР, або при виробничій аварії з викидом ОР і СДОР. При цьому утворюється заражена хмара; її називають первинною. Вторинна хмара

складається з парів  ОР і СДОР. Отже, розрізняють первинне і вторинне хімічне зараження. Токсодоза — кількісна характеристика токсичності СДОР (ОР), що відповідає певному ефекту ураження. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює Ccep-t, де Ссер — середня концентрація СДОР (ОР) у повітрі (мг/л); t — час перебування людини на зараженому повітрі (хв). Знаючи середню концентрацію СДОР (ОР) в осередку ураження і час перебування там людей без засобів захисту, можна розрахувати, яку вони дістануть токсодозу.

Факт застосування хімічної зброї можна встановити за такими ознаками:

• поява у місцях вибухів авіабомб або снарядів характерної, іноді забарвленої хмари;
• маслянисті краплі, плями і мазки у вирвах від авіаційних бомб і снарядів або біля вирв;
• поява маслянистої райдужної плівки на поверхні води;
• в'янення рослинності, пожовтіння або побуріння листя; темні смуги, що тягнуться за літаком, осідаючи на землю.