Конституційно-правові відносини і їх загальна характеристика

6. Джерела конституційного  права України

Джерела права розрізняються:

а) за матеріальним змістом (матеріальні умови життя  суспільства, система економічних  зв'язків, форми власності тощо);

б) за ідеальним  змістом (правова свідомість);

в) за юридичним  змістом (різні форми — засоби вираження, об'єктивація правових норм).

Тому  під джерелами права в юридичному значенні розуміється форма вираження, об'єктивація державної волі.

Основними видами джерел конституційного права  в світі є нормативно-правові  акти, судові прецеденти, правові звичаї, а інколи міжнародні і внутрішньодержавні договори. У свою чергу, нормативно-правові  акти конституційного права поділяються  на закони, нормативні акти виконавчої влади, нормативні акти органів конституційного  контролю (нагляду), парламентські регламенти, акти органів місцевого самоврядування.

Система правових актів, які є джерелами  конституційного права України, досить широка. Це Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, закони, постанови Верховної  Ради України, акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, декларації (насамперед Декларація про державний суверенітет  України), Акт проголошення незалежності України, постанови Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, регламенти тощо. Правові акти конституційного характеру має право приймати Центральна виборча комісія як орган державної влади.

Особливе  місце серед джерел конституційного  права України належить Конституції  України, в якій закріплюються найбільш принципові державно-правові норми  загального характеру. Вони найвищу  юридичну силу, стосуються всіх сфер життя  суспільства: політичної, економічної, соціальної, духовної. Таким діапазоном змісту своїх норм Конституція України  суттєво відрізняється від інших  джерел конституційного права. Важливо  й те, що в ній визначається багато інших видів джерел цієї галузі національної правової системи. Норми Конституції  України стосуються кожного громадянина, усіх суб'єктів суспільних відносин. Значна кількість конституційних норм мають установчий характер.

Джерелом  конституційного права України  є міжнародні договори. Конституція  України (ст. 9) встановлює, що чинні  міжнародні договори, згода на обов'язковість  яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства  України.

Види  джерел галузі конституційного права  України, як правило, досить стабільні. Вони чітко визначені в Конституції  України та інших нормативно-правових актах. Але на даному етапі конкретні  акти, які містять конституційно-правові  норми, мобільні, дуже часто змінюються, скасовуються, новелізуються. Нестабільність конституційного законодавства  зумовлюється як об'єктивними, так і  суто суб'єктивними чинниками, труднощами перехідного процесу формування української державності.

Список літератури

1.Погорілко  В., Федоренко В. Поняття, види  і структура конституційних норм // Право України. –2008. –№ 11.

2.Погорілко  В., Федоренко В. Джерела конституційного  права України: поняття, види  і система // Право України.  –2009. – № 3.

3.Поваляєва  М. Інститути конституційного  права України: поняття, ознаки  та критерії розмежування // Право  України. – 2007.– № 5.

4.Федоренко  В.Л. Інститут конституційно-правових  відносин в системі конституційного  права України // Наук. Вісн. Чернів. університету.: Правознав.– 2005. Вип. 286.

5.Федоренко  В. Поняття системи конституційного  права України // Право України.  – 2009. – № 7.

6.Федоренко  В.Л. Теоретичні основи системи  конституційного права України  // Держава і право, вип.34.–2006.

7.Шаповал  В. Суб’єкти конституційного  права України: постановка проблем  теоретичного визначення // Право  України. –2007. –№ 8.

8.Шаповал  В. Конституція як форма (джерело)  конституційного права України  (питання теорії) // Право України.  – 2009. – № 6.