История прокуратуры

     • підтримання державного обвинувачення в суді;

     • представництво інтересів громадянина  або держави в суді у випадках, визначених законом;

     • нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову  діяльність, дізнання, досудове слідство;

     • нагляд за додержанням законів при  виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

     У п. 9 розділу XV Перехідних положень Конституції  вказується, що прокуратура продовжує  виконувати відповідно до чинних законів  функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства -- до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

     Ці  ж самі функції прокуратури визначаються Законом України «Про прокуратуру» у редакції від 12 липня 2001 р. На прокуратуру  не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України  і цим Законом. Це свідчить про зміщення пріоритетів діяльності прокуратури на користь захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

     Наведені  функції прокуратури відповідають передусім позиції формування правової держави.

     Законом України від 5.11.91 р. “Про прокуратуру” визначені завдання прокурорського нагляду за додержанням законів (ст. 4, 29) тау судовому процесі (ст. 34).

     І). Завданнями прокурорського нагляду  за додержанням законів є захист від неправомірних посягань:

     1) закріплених Конституцією України  незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

     2) гарантованих Конституцією, іншими  законами України та міжнародними  правовими актами соціально-економічних,  політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

     3) основ демократичного устрою  державної влади, правового статусу  місцевих рад, органів самоорганізації  населення (стаття 4).

     ІІ). Завданнями прокурорського нагляду  щодо органів дізнання і попереднього слідства є сприяння:

     1) розкриттю злочинів, захисту особи,  її прав, свобод, власності, прав  підприємств, установ, організацій  від злочинних посягань;

     2) виконанню вимог закону про  невідворотність відповідальності  за вчинений злочин;

     3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

     4) охороні прав і законних інтересів  громадян, які перебувають під  слідством;

     5) здійсненню заходів щодо запобігання  злочинам, усунення причин та  умов, що сприяють їх вчиненню (стаття 29).

     ІІІ). Завданнями прокурора в судовому процесі є додержання принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяння виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що ґрунтуються на законі (стаття 34).

     Відповідно до ст. 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом.

     Порядок здійснення прокурорами процесуальних  повноважень визначається також  Кримінально-процесуальним, Цивільним  процесуальним, Господарським процесуальним, Сімейним кодексами, а також Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими законами.

     Окремі  закони містять загальні норми, які  відносяться до діяльності прокуратури в цілому (наприклад, «Про мови в Україні», «Про звернення громадян», «Про державну службу в Україні» тощо).

     Правовими засадами діяльності прокуратури є  також конвенції та меморандуми  у галузі міжнародного співробітництва, ратифіковані Верховною Радою України (наприклад, Закон від 22.09.95 р. «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 p.») або підписані Генеральним прокурором України (наприклад, Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади від 25.09.92 p.).

     Генеральний прокурор України відповідно до міжнародних  угод про надання правової допомоги вирішує питання про порушення  і розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців  або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами питання²⁹. 
 

РОЗДІЛ 3

     ПРОБЛЕМИ  ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ  ПРОКУРАТУРИ

        Українська прокуратура, як й інші правоохоронні органи, переживає не найкращі часи. Криза законності, неналежне забезпечення правового захисту особистості й інтересів суспільства, зростання злочинності висувають підвищені вимоги до органів прокуратури. Вказані вимоги вона повною мірою задовольнити не може, оскільки дезорієнтована у виборі цінностей, які має захищати. Колишня правова ідеологія, що спиралася на гасло соціальної справедливості, зруйнована. Нова, в основі якої лежала б система ринкових відносин та індивідуалістичної філософії, поки ще не затвердилася. Коло замкнулося. Проте вихід з нього все-таки є, але не у розробленні чергової концепції прокурорського нагляду і не в занадто вільному поводженні із законодавством про прокуратуру, а у відповіді на запитання: чим є прокуратура в сучасних умовах³⁰.

     Для розв'язання наведеного питання, перш за все, необхідно виявити об'єктивні  чинники, якими визначаються потреби  реформування державних структур і  характер їхнього правового забезпечення. Щодо перспектив розвитку прокуратури  такими можуть бути визнані: стан правопорядку і правозахисних механізмів в Україні; характер взаємовідносин прокуратури з гілками державної влади; вітчизняні традиції забезпечення реалізації правових норм, що сформувалися на ґрунті українського менталітету; загальновизнані норми і принципи міжнародного права, включно з рекомендаціями Ради Європи.

     На  жаль, останніми роками в наукових дослідженнях менше уваги приділяється питанням теорії прокурорського нагляду, проблемам прокурорсько-наглядового  права як галузі. Водночас місце і призначення прокуратури в системі державно-правових інститутів полягає в наступному. Прокуратура України - самостійний державний орган, що має низку конституційне закріплених ознак. Основною метою її функціонування є правозахисна діяльність. Проте органи прокуратури здійснюють не лише захист прав і свобод людини та громадянина, а й суспільства і держави, тобто захист публічного інтересу. На відміну від решти правоохоронних органів, що розглядають злочин як єдність факту та його кримінально-правової оцінки, вона поширює свій інтерес не лише на злочин і злочинця як елементи явища злочинності, а й виявляє тенденції і закономірності процесу порушення закону³¹.

     Єдність законності — наслідок її здійснення, реалізації законів, актів вираження  народної волі. Верховна законодавча влада після ухвалення законів не може і не повинна залишатися осторонь від їхнього виконання. Тому вона зберігає за собою функцію забезпечення єдності законності, виконує її безпосередньо, а також за допомогою Конституційного Суду, Уповноваженого з прав людини, Уряду, системи виконавчої, судової діяльності, а також, що особливо варто підкреслити, через прокуратуру, якій вона передає більшу частину належної їй функції, залишаючи за собою право й обов'язок на її здійснення, у тому числі з метою забезпечення єдності законності в діяльності самої прокуратури.

     Прокуратура може бути в державі сам на сам  при виконанні своїх обов'язків. Закон — вираження народної волі. Водночас він — творіння законодавчої влади. Прокурор разом з цією владою опікується втіленням його в життя, точним і неухильним його дотриманням. Сам діє на основі закону і підпорядковується лише закону, отже, у своїй діяльності також незалежний від законодавчих органів. Проте прокурору потрібна підтримка або опора, що має виходити, насамперед, від законодавчої влади. Йому доводиться нерідко чинити опір «найсильнішим» людям. Тому прокуратура сама не впорається із завданням забезпечення єдності законності. Виконавча влада в цьому їй неналежний помічник. Зрозуміло, їй потрібна також підтримка Президента України як глави держави і гаранта законності. З другого боку, законодавчій владі для реального здійснення нею функції вищого контролю за дотриманням законів потрібна власна або близька до неї державно-правова структура. Як така може бути лише прокуратура³².

     Слід  зазначити, що європейські держави  не знають єдиних стандартів побудови і діяльності органів прокуратури. Вивчення функцій прокуратури країн, які входять до Ради Європи, свідчить: вони не збігаються; прокуратура розвивається відповідно до національного законодавства, яке відображає правову культуру, що сформувалася в цих державах

     Вказаний  вище Закон й нині розглядає прокурорський  нагляд як додатковий (або, навіть, основний) засіб контролю за дотриманням законів  у державі. Поняття контролю і нагляду в сучасній теорії, законодавстві і практиці не розділені. Прокурори на ділі постійно, всупереч закону і своєму призначенню в правоохоронній системі, підміняють адміністрацію, здійснюючи, так звані, перевірки додержання і застосування законів. Очевидно, уряд, як і законодавець, не дуже довіряє своїм чиновникам, якщо спонукає прокурора до систематичних перевірок дотримання законів, а, за суттю, — до постійного вторгнення в їхню законну діяльність.

     Прокурори, як випливає зі ст. 19 Закону «Про прокуратуру», мають право проводити перевірки лише на підставі інформації, що надійшла, про факти порушення закону, які потребують вжиття заходів. Тут уже окреслюється неможливість нагляду, що має неконкретний, далекий від дійсності, характер. Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 19 даного Закону прокурори повинні встановлювати факти порушень законів як підставу для прокурорського реагування. Саме з цією метою вони вправі здійснювати перевірки дотримання законів, що не є наглядовими, а виступають дослідженням конкретних матеріалів про правопорушення.

     Отже, прокурорська перевірка — не пошук  інформації про порушення закону, а вивчення відомостей про правопорушення, виявлення його фактичних обставин. Сучасний прокурорський нагляд за законністю — це вже не нагляд у власному розумінні, а тільки прокурорсько-представницький процес, що існує в різноманітних формах і включає загальне прокурорсько-наглядове провадження про правопорушення (за кримінальними, адміністративними, цивільними та господарськими справами). Тому організація такого нагляду за додержанням і застосуванням законів потребує принципових змін. Предмет прокурорського нагляду, цілі та завдання не можуть бути успішно реалізовані через їх багатоманітність і невизначеність³³.

     Одним з основних напрямів названого нагляду є не власне нагляд (спостереження) з його невизначеними (загальними) цілями, предметом і напрямами, а прокурорсько-представницький процес. Прокурорсько-представницька діяльність нині — потреба, а багато в чому і реальність, з якими не можна не рахуватися. Якщо вона ще не одержала визнання, то лише тому, що фахівці, які займаються прокурорським наглядом, не дуже уважні до змін, котрі відбуваються у житті і законодавстві. Саме у представницьку функцію органів прокуратури (п. 2 ст. 121 Конституції України) повинен трансформуватися нагляд прокурора за додержанням і застосуванням законів у державі. 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

      Прокуратура України являється єдиним правоохоронним органом який здійснює вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінету Міністрів України, державних комітетами, відомствами, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.