Цивільно-правовий договір. Загальні положення

________________________

9. Цивільне право Загальна частина/ За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової. - К.:Вен турі, 1995. - 311 с. Глава 2.

2) Вимоги до заповіту

  Заповіт складається в двох примірниках. За бажанням заповідача заповіт може складатися в більшій кількості примірників. Один з них зберігається в нотаріальній конторі, інший ( інші ) видається заповідачу.

В заповіті має бути обов’язково вказаний час та місце його укладення. Заповіт має бути підписаний самим спадкодавцем у присутності нотаріуса чи іншої особи, яка має право. Громадянин не може надати право комусь за дорученням підписати заповіт. Якщо у заповідача немає змоги з’явитися до нотаріальної контори то він має право запросити нотаріуса додому.¹

          Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у присутності заповідача заповіт має право підписувати інша особа. Вона підписує заповіт в присутності нотаріуса або іншої уповноваженої на завірення заповіту особи. При цьому необхідно зазначити причини, з яких заповідач не може підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

          При складанні та посвідченні заповіту нотаріус перевіряє, чи є заповідач тією особою, від імені якої складено заповіт, перевіряє правомірність заповітних розпоряджень та дієздатність заповідача.

          Нотаріус повинен відмовити у посвідченні заповіту, коли в ньому містяться незаконні розпорядження або коли заповідач є недієздатною особою. Нотаріус має право відмовити в посвідченні заповіту і у випадку, якщо заповідач тимчасово перебуває у такому стані, що не може розуміти значення своїх дій ( наприклад перебуває під впливом наркотичних речовин або у нетверезому стані). Заповідач не повинен представляти нотаріусу документи чи будь-які інші докази належності йому майна, з приводу якого складається заповіт. Витребування таких документів зі

_________________________

1. Цивільний Кодекс України- гл.85, ст.1247

сторони нотаріуса є незаконним. Належність заповідачу заповіданого майна перевіряєтся вже після відкриття спадщини.

Нотаріуси  або  посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують  заповіти  дієздатних громадян, складені відповідно до вимог  законодавства  України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.

     Посвідчення  заповіту  через  представника,  а  також  одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

     При  посвідченні  заповіту  від  заповідача  не   вимагається подання  доказів,  які  підтверджують  його  право  на майно, що заповідається. Нотаріус  при  видачі  свідоцтва  про  право  на  спадщину за заповітом  перевіряє  факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

     Нотаріус  також  перевіряє  коло  осіб,  які  мають  право на обов'язкову частку в спадщині.10

_________________________________

10. Закон України « Про нотаріат»//ВВР України.-1993.-28 вересня; ст.69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-V|(614-17) від 01.10.2008

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Приклади:

1)     консенсуальних  та реальних договорів;

Залежно від способу укладення угоди поділяються на консенсуальні і реальні. Консенсуальні угоди ( від лат. consensus — згода) вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами. Консенсуальні договори — це такі, за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і набирають чинності не в момент виконання, а в момент досягнення згоди. Більшість договорів є консенсуальними, наприклад: договір комісії, договір купівлі-продажу, договір підряду та інші.

Договір купівлі-продажу належить до консенсуальних, оскільки він вважається укладеним з моменту, коли продавець і покупець домовились про всі істотні умови (майно та ціна). Простіше кажучи, з моменту, коли продавець і покупець «вдарили по руках», у них виникають права та обов'язки (у продавця — передати майно, у покупця — заплатити за нього застережену ціну).

Для укладення реальної угоди (від лат. res — річ), поряд із згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних угод належать договори позики, перевезення, дарування (статті 1046, 908 і 717 ЦК України). До цієї групи договорів відносять, наприклад, договори позики, застави, зберігання, договір страхування.

Класичним прикладом реального договору є договір позики. Він вважається укладеним у момент передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК). Основна різниця між консенсуальним і реальним договорами полягає в тому, що консенсуальні договори вважаються укладеними відразу після обіцянки зробити щось, а реальні — тільки після того, як одна зі сторін зробить перший крок (передасть гроші, майно і т. ін.).

2)     відплатних та безвідплатних договорів;

Друга група договорів - сплатні і безоплатні. Переважно договори укладаються на взаємовигідній, сплатній основі. Безоплатні договори, для яких не характерна взаємна компенсація. Інколи їх називають ще добродійними, або благодійними, договорами. Це договори дарування, безвідсоткової позики, звільнення від оплати боргу, надання безоплатних послуг та ін. Відплатним є правочин, у якому обов'язок однієї сторони здійснити певні дії відповідає обов'язку другої надати першій стороні зустрічне майнове задоволення. Відплатність може виражатися у наданні грошей, речей, послуг, робіт тощо. Прикладами відплатних правочинів є договір купівлі-продажу, міни, страхування, кредитний договір та ін. Якщо обов'язок набувається стороною без отримання зустрічного майнового задоволення від іншої сторони, то такий правочин є безвідплатним (наприклад, договір позички, дарування). Відплатність та безвідплатність правочинів визначається законом та домовленістю сторін. Деякі правочини можуть бути як відплатними, так і безвідплатними, що залежить від волі сторін правочину (наприклад, договір доручення, зберігання).

3)     односторонніх та двосторонніх договорів;

Правочини бувають одно-,дво- або багатосторонніми. Якщо для виникнення угод достатньо волевиявлення однієї сторони, вона є односторонньою. Наприклад, розпорядження своїм майном на випадок смерті (заповіт) є односторонньою угодою, бо для складання і оформлення її необхідно волевиявлення тільки заповідача. До односторонніх угод належать також прийняття і відмова від спадщини(статті 1268, 1273 ЦК України).

Якщо для виникнення угоди необхідні зустрічні волевиявлення двох сторін, то це двостороння угода. Вона називається договором. Наприклад, волевиявлення однієї сторони (покупця) купити майно і зустрічне ( тобто протилежне за змістом) волевиявлення іншої сторони (продавця) продати майно є двосторонньою угодою купівлі-продажу, або договором купівлі-продажу.

При поділі на односторонні та двосторонні договори береться до уваги те, що одна чи дві сторони мають відповідні обов’язки. Якщо договірні зобов’язання має лише одна сторона, то це – односторонній договір, якщо дві – двосторонній договір. Більшість договорів є двосторонніми. До односторонніх договорів належать лише окремі види договорів, наприклад договір дарування.

Двосторонні договори – це такі договори, в яких обидві сторони мають взаємні зобов’язання і відповідні права, тобто коли кожна зі сторін виступає і як кредитор, і як боржник.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Цивільний Кодекс України (станом на 1 вересня 2009 року): Офіційний текст.- К.: Атіка, Ц58 2009.- 368с.

       2.  И.С. Перетерский / Римское частное право/ - М., 1994.

       3. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.22 ст. 1 -№ 334 від 22.05.2003 р.

       4. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятия, содержание, функции: Сб. гражданко-правовой договор и его функции.- Свердловск,1980.- 422с.

       5. Гречко В.В., Зіоменко Ю.І. „Конституційне право на особисту власність”. - К.: Політвидав. України, 1989.

      6. Цивільний кодекс Української РСР, затв. Законом Української РСР від 18 липня 1963 р. № 1540-06 / Кодекси України. -- К.: Юрінком Інтер, 1998. -- Кн. 2.

        7. Цивільне право України.:-Підр./Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової.-К.: Юрінком Інтер.,2002-Т.1-720с.

        8. Навчальний посібник “ Цивільне право” за редакцією О.А. Підо-пригори та Д.В. Бобрової, Київ, “Вентурі”, 1996 рік

     9. Цивільне право Загальна частина/ За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової. - К.:Вен турі, 1995. - 311 с. Глава 2.

    10. Закон України « Про нотаріат»//ВВР України.-1993.-28 вересня; ст.69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-V|(614-17) від 01.10.2008