Цивільно-правовий договір. Загальні положення

Особливий порядок передбачений щодо дарування нерухомих речей. Такі правочини за участю фізичних осіб укладаються в письмовій формі і посвідчуються нотаріально. При оформленні договору, нотаріус повинен

пересвідчитися в законності його умов, цілях, встановити істинну волю сторін договору.

У письмовій формі укладаються також договори дарування рухомих речей, які мають особливу цінність. Але ця норма не носить імперативного характеру, так як передача такої речі може бути правомірною навіть якщо ця передача була здійснена за усним договором. Це може бути при умові, що судом не буде встановлено, що обдаровуваний заволодів нею незаконно. Тобто у разі виникнення спору з цього приводу, він вирішується у судовому порядку. І саме суд вирішує, законно чи не законно обдаровуваний набув річ.

Спеціальна вимога щодо правовочину встановлена для дарування валютних цінностей у розмірі, який перевищує 50–кратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На сьогодні неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн. Договори дарування, що перевищують зазначений розмір, укладаються в письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням.¹

Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.

III.       Договір зберігання

1)     Предмет договору зберігання

За    договором   зберігання   одна   сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

              Договір зберігання  є  публічним,  якщо зберігання  речей здійснюється  суб'єктом підприємницької  діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування. –(стаття 936 п.3)

За загальною характеристикою договір зберігання є:

-              двосторонній;

-              реальний (договір в якому стороною є професійний зберігач може бути консенсуальним);

-              відплатний

За договором зберігання, у якому зберігачем виступає особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігана зберігати річ, яка буде передана зберігачеві у майбутньому. ¹

Характеристики договору — звичайно, він є реальним, оскільки вважається укладеним у момент передачі речі на зберігання. Але він може бути і консенсуальним — ЦК передбачає можливість укладення такого договору, якщо зберігач є суб'єктом підприємницької діяльності, тобто професійним зберігачем. Отже, цей договір реальний, якщо він набирає чинності з моменту передання речі, і консенсуальний, якщо права і обов'язки сторін виникають з досягненням угоди.

Згідно з ЦК договір зберігання вважається сплатним, якщо інше не встановлено договором або установчим документом юридичної особи.

Безоплатним зазвичай є договір між громадянами. Коли ж зберігання становить зміст правоздатності зберігача, договір зберігання, як правило, ________________________

1. Цивільний Кодекс України гл.66, ст..936

має сплатний характер (наприклад, підприємства-холодильники, камери схову транспортних підприємств, ломбарди).

Предметом договору зберігання може бути річ, яка має як індивідуально-визначені, так і родові ознаки.

              Форма договору зберігання

     1. Договір  зберігання  укладається  у  письмовій   формі   у
випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання,  за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому,  має бути укладений  у  письмовій формі,   незалежно   від  вартості  речі,  яка  буде  передана  на зберігання.

     Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття
речі  на  зберігання  посвідчене  розпискою,  квитанцією або іншим
документом, підписаним зберігачем.

     2. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому
захворюванні    або    за   інших   надзвичайних   обставин   може
підтверджуватися свідченням свідків.

                3. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею
поклажодавцеві   номерного  жетона,  іншого  знака,  що  посвідчує
прийняття речі на зберігання,  якщо це встановлено законом, іншими
актами  цивільного  законодавства  або  є  звичним  для цього виду
зберігання.¹

              Сторонами у договорі є зберігач та поклажодавець, якими можуть бути будь-які учасники цивільних відносин відповідно до їх ступеня дієздатності.

              Зміст договору зберігання складають його умови.

Істотними умовами договору зберігання є:

     1) предмет, що передається на зберігання

2)розмір плати за договором, а також витрати на зберігання;

____________________

1. Цивільний Кодекс України гл.66, ст. 937

3) строки зберігання.

              Предметами, що передаються на зберігання можуть бути речі як

визначені індивідуальними, так і родовими ознаками- стаття 941.

Строки зберігання.             

  1. Зберігач  зобов'язаний  зберігати  річ  протягом   строку,
встановленого у договорі зберігання.

     2. Якщо   строк   зберігання   у   договорі   зберігання   не
встановлений і не може  бути  визначений  виходячи  з  його  умов,
зберігач  зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем
вимоги про її повернення.

     3. Якщо   строк   зберігання   речі    визначений    моментом
пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення,  зберігач має
право зі спливом звичайного  за  цих  обставин  строку  зберігання
вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.¹

Залежно від сторони у договорі зберігання, права та обов’язки за ним поділяються на два види:

-              права та обов’язки зберігача;

-              права та обов’язки поклажодавця.¹

Обов’язки зберігача, у свою чергу, за видом зберігача поділяються на обов’язки загального і спеціальних зберігачів.

Обов’язки загального зберігача:

1) прийняти річ на зберігання; (Ст.940.)

2) зберігати річ протягом строку дії договору;

3) забезпечити схоронність речі; (Ст.942)

4) виконувати свої обов’язки за договором особисто;

5) не користуватися річчю, переданою на зберігання, та не передавати її у користування іншим особам, без згоди поклажодавця;

6) негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов _______________________

1. Цивільний Кодекс України гл.66, ст.938

зберігання речі;( Ст. 945)

7) повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої ж якості;

8) повернути річ на першу вимогу поклажодавця, навіть якщо строк зберігання не закінчився.

              У разі порушення сторонами зобов’язань за договором зберігання, настає цивільно-правова відповідальність, встановлена договором, якщо інше не передабачено ЦК, іншими актами цивільного законодавства.

              Підстави відповідальності зберігача за договором зберігання залежать від виду зберігача: загальний чи професійний.

2) Сфера застосування договору зберігання

Сфера застосування договору зберігання визначається з урахуванням його суб’єктного складу (він може укладатися між будь-якими учасниками цивільних відносин) та об’єктів зберігання. Для окремих зберігачів законом встановлені спеціальні правила зберігання.

За цим критерієм договір зберігання поділяється в ЦК України на певні види:

1)     загальний договір зберігання;

2)     зберігання на товарному складі;

3)     зберігання у ломбарді;

4)     зберігання у банку;

5)     зберігання у камерах схову організацій, підприємств транспорту;

6)     зберігання у гардеробі організацій, зберігання речей пасажира під час перевезення;

7)     зберігання речей у готелі;

8)     зберігання речей, що є предметом спору;

9)     зберігання автотранспортних засобів;

10) договір охорони.

3) Джерела правового регулювання договору зберігання

              До джерел правового регулювання договору зберігання належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства):

-                     Цивільний кодекс;

-                     Закон України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» від 23.12.2004 р.;

-                     Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р.;

-                     Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.;

-                     Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені постановою КМУ від 22.01.1996 р.;

-                     тощо.7

IV.       Заповіт

1)     Поняття та види заповітів

Кожний дієздатний громадянин може за життя визначити долю належного йому майна на випадок смерті. Таке розпорядження зроблене у встановленій законом формі називається заповітом. Отже виходячи з вищесказаного можна визначити, що: заповіт - це угода яка виражає волю однієї особи і здійснюється нею особисто щодо подальшої долі свого майна після своєї смерті або ж це особисте розпорядження громадянина на випадок смерті з зазначенням кола спадкоємців яке має бути виражене в письмовій нотаріальній формі. У заповіті знаходить відображення воле-виявлення лише однієї особи - заповідача. Внаслідок такого одно- стороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, які були згадані у заповіті, як правило, виникає право на одержання спадщини. ______________________

7. Цивільне право України.:-Підр./Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової.-К.: Юрінком Інтер.,2002-Т.1-720с.

На дійсність заповіту не впливає той факт, що спадкоємець за заповітом не лише не висловлював під час складання заповіту згоди на прийняття спадщини, а навіть й не знав про те, що на його користь складено заповіт. Звичайно угоди можуть укладатися через представника, але це не стосується до такого типу угоди, як заповіт. Заповіт у всіх випадках має укладатися лише особисто заповідачем, при цьому заповідач має бути дієздатною особою обов’язково.

Особистий характер заповіту виключає можливість укладення одного заповіту двома особами навіть в тому випадку, коли заповідалося спільне майно.

              Закон каже, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. 8

Існують лише дві юридично дієві форми заповітів: нотаріально завірений заповіт і заповіт, що прирівняний до нотаріально завіреного.

Письмові, нотаріально завірені заповіти.

Цивільний кодекс України зазначає, що заповіт має бути складений в письмовій формі з зазначенням місця та часу його складання, власноручно підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК.

Недотримання цих вимог тягне за собою недійсність заповіту.

________________________

8. Навчальний посібник “ Цивільне право” за редакцією О.А. Підопригори та Д.В. Бобрової, Київ, “Вентурі”, 1996 рік

Заповіти, прирівняні до нотаріально завірених.

              Чинним законодавством передбачено і таку форму заповітів як заповіти прирівняні до нотаріально завірених, які мають таку ж саму силу, що і нотаріально завірені заповіти. В цю групу потрапляють такі заповіти як заповіти громадян, що перебувають в розвідувальних, артанктичних та інших подібних їм експедиціях, що завірені начальниками цих експедицій; заповіти громадян, які знаходяться на лікуванні в лікарнях та інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживаючих в будинках престарілих та інвалідів, завірені головними лікарями, їх замісниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами та головними лікарями зазначених будинків престарілих та інвалідів; заповіти громадян, що знаходяться у плаванні на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, завірені капітаном цих суден; заповіти військовослужбовців та інших осіб, що знаходяться на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, завірені  начальниками , їх замісниками по медичній частині, старшими та черговими лікарями цих госпіталей, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;     заповіти  військовослужбовців,  а  в  пунктах  дислокації військових  частин,  з'єднань,  установ  і    військово-навчальних закладів,  де  немає  державних  нотаріальних  контор,   приватних нотаріусів, посадових осіб та  органів,  що  вчиняють  нотаріальні дії, також заповіти робітників і службовців,  членів  їх  сімей  і членів   сімей   військовослужбовців,    посвідчені    командирами ( начальниками ) цих частин, з'єднань, установ і закладів; заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення  волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.  9