Живлення рослин і застосування добрив

Чорнозем – пухкий і  завдяки цьому добре приймає  воду, а одночасно і добрий до звітрювання. Гумус чорнозему звичайного залягає на глибину 1м і становить 6-8%.

Клімат - теплий, помірно-континентальний.

Основними показниками, що характеризують температурний режим району, є  середньомісячна і середньорічна  температура повітря.

Середньорічна температура  повітря  . Найхолоднішим місяцем є січень , самим теплим - липень . Амплітуда найхолоднішого і найтеплішого складає .

Сума температур за вегетаційний період, тривалість безморозного періоду 180-200 днів цілком достатні для нормального розвитку і дозрівання сільськогосподарських культур.

Розподіл температур по місяцях  загалом також сприятливий, проте  трапляються значні відхилення від  середніх даних і різкі коливання  температур по роках, сезонах, місяцях  і декадах. Особливо часто це спостерігається  весною.

Різкі коливання температури, сухість повітря, потоки сильних  східних вітрів і «чорні бурі»  часом приводять до грунтової засухи і видування посівів. При цьому відносна вологість повітря в окремі дні падають до 10-12%. За даними спостережень Мелітопольської метеостанції, середня багаторічна норма опадів в районі, де розташоване господарство, складає 425 мм.

Середня швидкість вітру  складає 3,8 м/с, посилюючись до 4,2 м/с. Максимальна швидкість вітру, до 28 м/с, спостерігається один раз на 15-20 років.

Загальні відомості  про ґрунти.

Основний напрямок – рослинництво.

          Спеціалізація – зернові культури.

Характеристика  ґрунтів.

Показник	Чорнозем звичайний
Потужність гумусового горизонту, см.	30 - 40
Вміст  гумусу, (%)	3,1
Гранулометричний  склад	Легкоглинистий
Структурних агрегатів розміром крупніше 1 мм, %	20 – 24
Водостійкість агрегатів  розміром більше 0,25 мм, %	36 – 49
Загальна  пористість, %	50 – 58
Запас продуктивної вологи на початок вегетації в шарі ґрунту 0-100 см, мм.	140

 

 

Чорнозем – багатий  на гумус, темно окрашений тип  ґрунту, який сформувався на суглинках  в умовах помірно-континентального поясу при періодично промивному або не промивному водному режимі під багаторічним трав’яним покривом.

Чорнозем характеризується сприятливими водно-повітряними властивостями, комковатою структурою, нейтральною реакцією, високою природною родючістю, та високим вмістом гумусу в верхніх шарах.

Чорнозем звичайний –  є найбільш поширений тип ґрунту в зоні південного степу.

2.1.2. Характеристика  культур сівозміни в зв’язку  з мінеральним живленням.

Удобрення озимої пшениці

Потреба цієї культури в  окремих елементах живлення по фазах  розвитку неоднакова. Найбільшу кількість  азоту вона засвоює на початку  росту та в період наливання зерна. Нестача цього елемента в перший період пригнічує ріст рослин, у  другий – погіршує я кість зерна.

Фосфор засвоюють із грунту від появи сходів до колосіння, а калій – від сходів до цвітіння.

Найсприятливіші умови живлення створюються при рН=6,5-7,3. Тому на кислих грунтах вона добре реагує на вапнування.

Фосфорні і калійні  добрива слід вносити під основний або передпосівний обробіток  грунту. Якщо в грунті доступного фосфору більше 200 мг/кг, а обмінного калію більше 250 мг/кг, можна обмежитися припосівним внесення фосфорних і калійних добрив по 15-20 кг/га д.р. Норму азотних добрив рекомендується розподілити залежно від запасу мінерального азоту в грунті. Якщо в орному шарі його менше 30 кг/га, то до сівби пшениці слід внести 20 %  азоту від загальної норми, а вперше весняне підживлення під час кущіння – 30%, у друге в період виходу в трубку – 50% загальної норми. Для підвищення вмісту білка в зерні пшениці доцільно зробити позакореневе підживлення під час колосіння в дозі 30-40 кг/га азоту понад загальну норму. При першому весняному підживленні вносять 35% його загальної норми, другому – 65% і для літнього позакореневого підживлення – 30-40 кг/га понад загальну норму азоту. Позакореневе підживлення роблять, у першу чергу, при вирощуванні цінних і сильних пшениць і вносять 15-20% розчин карбаміду. На чорноземах найкращі результати дає суперфосфат.

Найвищі врожаї пшениці озимої отримують за сумісного застосування у сівозміні органічних і мінеральних  добрив. Гній в умовах достатнього  і нестійкого зволоження в нормі 30-35т/га вносять переважно під  чисті й заняті пари та під кукурудзу  на силос, де пшениця озима використовує його післядію.

Удобрення ячменю

Серед ярих зернових культур  ячмінь найвибагливіший до грунтових умов і потребує достатнього удобрення. Високі врожаї його одержують на родючих суглинкових грунтах. Непридатні для нього торфовища і солонці, погано росте на піщаних і кислих грунтах. Коренева система в ячменю розвивається слабо, погано засвоює поживні речовини з важкорозчинних сполук. Поглинання поживних речовин рослинами протягом вегетації відбувається нерівномірно. Найбільше їх потребують у період кущіння і виходу в трубку. Тому допосівне внесення добрив має вирішальне значення в одержанні високих і сталих врожаїв.

Ячмінь добре використовує післядію органічних добрив навіть на третій рік, тому безпосередньо під  цю культуру їх не вносять. Норми мінеральних добрив під ячмінь залежать від грунтово – кліматичних умов. На чорноземах звичайних оптимальні норми мінеральних добрив – N₆₀ P₉₀ K_60.

Якщо добрива восени не внесли, то їх доцільно внести навесні  локально стрічковим способом на глибину 12-16 см. Азотні добрива краще вносити  під культивацію. Ефективне також  внесення добрив у рядки присівбі на опідзолених грунтах по 10-15 кг/га NPK, а на чорноземах – N₁₀ P_10.

Підживлення ячменю проводять  лише в умовах зрошення або при  дефіциті азоту. Тоді азотні добрива  в дозі N_30-40 зерно – туковими сівалками упоперек або під кутом 25-30⁰ до напрямку рядків на глибину 4-6 см.

Удобрення кукурудзи

Найкращими грунтами для вирощування кукурудзи є багаті на азот чорноземи, темно- каштанові, темно- сірі лісові з нейтральною або слабо – лужною реакцією(рН=6,0-7,5).

Високі врожаї кукурудзи  можна одержати лише при внесенні достатньої кількості добрив. Вона повніше, ніж інші зернові культури, використовує їх, оскільки має добре  розвинену кореневу систему і  тривалий період вегетації.

Норми мінеральних добрив установлюють на запланований урожай з урахуванням вмісту поживних речовин  у грунті. Для одержання врожайності понад 50 ц/га на чорноземах опідзолених і темно- сірих лісових грунтах на фоні гною рекомендується для грунтів з середньою забезпеченість поживними речовинами вносити – N₉₀ P₉₀ K_120, а на чорноземах реградованих – N₉₀ P₉₀ K_150.

Якщо основне добриво  не внесено, доцільно внести в рядки  при посіві – N₁₀ P₁₀ K_10. Для цього краще використовувати комплексні добрива.

Для основного удобрення  найкращою формою азотних добрив є амонійні та аміачні, фосфорних  – суперфосфат, калійних – без  хлорні добрива. Добрі результати дає  внесення під кукурудзу безводного аміку, рідких комплексних добрив та КАС. КАС і РКД можна вносити по поверхні грунту з подальшим загортанням, оскільки вони не містять вільного аміаку.

Удобрення соняшнику

Соняшник має добре  розгалужену кореневу систему, завдяки  якій використовують вологу і поживні  речовини з глибоких шарів грунту. Найкраще він росте на чорноземах з близькою до нейтральної реакцією грунті( при рН=6,0-6,8). На початку вегетації соняшник потребує небагато поживних речовин. Так, за перші 30 днів росту рослина використовує 16% азоту, 10% - фосфору і калію – 9% від загальної кількості. У наступні 30 днів, коли відбувається формування кошиків, і до кінця цвітіння засвоює 80% азоту, 60% - фосфору і 75% калію. Після утворення кошиків засвоєння поживних речовин зменшується.

Більш високі врожаї насіння  соняшнику одержують при поєднанні  органічних і мінеральних добрив. На чорноземах звичайних і реградованих рекомендується вносити 20 т/га гною і  N₄₅ P₆₀ K₄₅ з мінеральними добривами. Ці норми уточнюють залежно від ступеня забезпеченості грунту поживними елементами на конкретному полі. Гній і мінеральні добрива вносять восени під зяб, а в Лісостепу краще вносити весною під культивацію. Високі результати забезпечує рядкове внесення добрив під час сівби. Для цього із загальної норми мінеральних добрив слід виділити частину для внесення в рядки N₁₀ P₁₀ K_10. Підживлення соняшнику малоефективне, оскільки верхній шар грунту здебільшого містить недостатню кількість вологи і внесені в цей час добрива не забезпечують очікуваного приросту врожаю.

Найкращими формами добрив для соняшнику є аміачна селітра, суперфосфат гранульований, калій  хлористий, можна застосовувати  амофос,РКД, особливо коли вони містять  фосфору більше, ніж азоту.

Багаторічні трави

Багаторічні бобові трави  ростуть при нейтральній і  близькій до неї реакції грунту. Оптимальний інтервал рН для конюшини становить 6-7,  а для люцерни – 7-8. Тому кислі грунти треба обов’язково вапнувати.

Ці культури добре реагують на безпосереднє внесення добрив, також  використовують їх післядію при удобренні  покривних культур та попередників.

Органічні добрива доцільно вносити за 1-3 роки до сівби багаторічних трав під культури, що передують  їх розміщенню в сівозміні. Мінеральні добрива вносять під покривну культуру. До норми, для розрахованої покривної культури, додають ще по 30-45 кг/га фосфору і калію на незрошуваних та по 60-80 кг/га на зрошуваних землях. Ці рекомендовані норми добрив треба уточнювати залежно від забезпеченості грунтів рухомими формами фосфору і калію. Якщо трави висівають без покриву, то норми допосівного внесення фосфорних і калійних добрив треба підвищити на 20-30%, додаючи до них азотні добрива в нормі 30-40 кг/га азоту.

Для посилення утворення  на коріннях бобових трав бульбочок  з азот фіксуючими бактеріями насіння  перед сівбою слід обробити ризоторфіном. Насіння також доцільно обприскувати борними і молібденовими мікродобривами з розрахунку 1-2 кг бору та 250 г молібдену  на 1 ц насіння.

Після збирання покривної  культури посіви багаторічних трав, якщо вони ослаблені, треба восени підживити  фосфорними та калійними добривами  по 30-45 кг/га поживної речовини, а на бідних грунтах і азотними 20-30 кг/га. При використанні багаторічних трав на 2-3 укоси підживлюють після кожного укосу.

 

 

 

 

 

2.1.3. План використання  добрив.

1. Багаторічні трави, У=25,0 т/га.

№ п/п	Показник	Норма, кг д. р. на 1га
		N	Р205	К20
1	Винос на 1т зерна і  відповідної маси соломи (В), кг	5	2	5
2	Винос запланованим урожаєм  зерна Ву = В×У	125	50	125
3	Вміст елементів живлення у ґрунті (m), мг/кг	75	96	146
4	Запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га: С = m×3	225	288	438
5	Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту (Кг), %	12	5	10
6	Буде використано елементів  живлення з ґрунту, кг/га: Вг = (С×Кг):100	27	14	44
7	Нестача елементів живлення, яку потрібно внести з мінеральними добривами, кг: Но = Ву - Вг	98	36	81
8	Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних  добрив, Кд, %	60	20	60
9	Потрібно внести елементів  живлення з мінеральними добривами, кг/га Н = (Но×100):Кд	163	180	135

 

2. Озима пшениця, У=5,0 т/га.

 

№ п/п	показник	Норма, кг д. р. на 1га
		N	Р205	К20
1	Винос на 1т зерна і  відповідної маси соломи (В), кг	35	12	30
2	Винос запланованим урожаєм  зерна Ву = В×У	175	60	150
3	Вміст елементів живлення у ґрунті (m), мг/кг	75	96	146
4	Запаси елементів живлення у ґрунті, кг/га: С = m×3	225	288	438
5	Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту (Кг), %	25	9	12
6	Буде використано елементів  живлення з ґрунту, кг/га: Вг = (С×Кг):100	56	26	53
7	Нестача елементів живлення, яку потрібно внести з мінеральними добривами, кг: Но = Ву - Вг	119	34	97
8	Коефіцієнт використання елементів живлення з мінеральних  добрив, Кд, %	60	20	60
9	Потрібно внести елементів  живлення з мінеральними добривами, кг/га Н = (Но×100):Кд	198	170	162