Виникнення та еволюція банківської справи

 Банки  із галузевою спеціалізацією  обслуговують переважно юридичних  та фізичних осіб у межах  певної галузі господарства. Ступінь  спеціалізації галузевих банків  значною мірою залежить від  сфери їх діяльності, а також  особливостей господарської діяльності  галузевої клієнтури, що можуть  бути пов'язані із сезонними  чи іншими процесами. Характерними  представниками банків з галузевою  спеціалізацією є АКБ "Україна", Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Легбанк, Енергобанк, банк "Надра", Автозазбанк, Укр-нафтогазбанк та деякі інші.

 Функціональна  спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують  переважно вузьке коло спеціалізованих  операцій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та  інші банки. Функціональна спеціалізація  принципово впливає на характер  діяльності банку, визначає особливості  формування активів і пасивів,  а також специфіку роботи з  клієнтурою. В Україні функціональна  спеціалізація комерційних банків  розвинута ще недостатньо. Тому  поки що функціонує єдиний  банк з інвестиційною спеціалізацією. Це Укрінбанк, який є первістком  українських банків нового типу. Дуже актуальною є проблема  створення інвестиційних, інноваційних, іпотечних банків.

 Відомими  представниками банків з функціональною  спеціалізацією є Ощадбанк, Ексімбанк. У пасиві Ощадбанку близько 90% - Це кошти фізичних осіб, а активні операції в основному спрямовані на споживче кредитування. Ексімбанк обслуговує переважно зовнішньоекономічну діяльність клієнтів. Функціональна спеціалізація названих банків не заважає їм виконувати інші операції, притаманні універсальним банкам.

 У системі  комерційних банків відбувається  процес залучення іноземного  капіталу. Кількість банків, створених  за участю іноземного капіталу  на початок 2000р., досягла 18% від  загальної кількості діючих банків, з них майже третину становлять  банки зі 100-процентним іноземним  капіталом.

Початки банківської діяльності сягають  часів Стародавнього Вавилону, коли храми приймали вклади на зберігання і видавали позички під проценти, беручи у клієнтів письмові зобов'язання чи заставу. Аналогічні операції, а  також грошові розрахунки здійснювалися  у Стародавній Греції жрецями, храмами і міняйлами-трапезитами, а у Стародавньому Римі - менсаріями. З падінням Римської імперії занепали і початки банківського ремесла. Розвиток виробництва і торгівлі у середні віки призвів до відродження банківництва. У 1171 р. був заснований банк Венеції, а у XIV-XV ст. банкіри вже були потужною суспільною силою. У багатьох країнах Європи банки виникли завдяки розвитку торгівлі. Вони створювалися купцями для зберігання грошей і здійснення розрахунків. У подальшому банківська справа набуває інтенсивного розвитку й удосконалення. Повноцінні гроші в банківських операціях поступово витісняються борговими розписками, записами на рахунках. З розписок, іменних1 векселів виростає банкнота, розширюються застосування чеків, практика безготівкових розрахунків, що призводить до розвитку "жиробанків". Кредитування значною мірою залишається в руках приватних банкірів-лихварів.

 Потужним поштовхом для активізації  й удосконалення банківського  бізнесу став розвиток капіталістичного  виробництва. Батьківщиною класичного  капіталізму, як відомо, є Англія, тому саме там найперше почали  складатися основи і принципи  банківської справи в її сучасному  розумінні. Першим великим акціонерним  банком, який широко розгорнув  комерційне кредитування, був Англійський  банк, за ним ряд інших.

 Якісно новим етапом у  розвитку банківських операцій  став перехід від діяльності, що базується передусім на  емісії банкнот, наданні позичок  з власних коштів, до кредитування  за рахунок залучених коштів  у формі клієнтських вкладів.  Пріоритетними стають посередництво  у платежах і кредитуванні. Швидко  розвиваються пасивні операції - збирання, залучення вільних коштів  у населення, підприємців, торговців,  що зумовлює розширення активних  операцій, і передусім "торгівлі  грошима" (вигідного їх розміщення) з метою одержання прибутку. Власний  капітал банків втрачає первісну  функцію джерела активних операцій  і слугує передусім фондом, який  гарантує вклади клієнтів і  платоспроможність банківської  установи.

 Разом із розвитком функцій  зростають і самі банки як  особливі капіталістичні підприємства. У XVII ст. з'являються банки у  формі акціонерних товариств,  а наприкінці XIX ст. у розвинутих  капіталістичних країнах акціонерні  банки займають провідні позиції.  Під впливом концентрації виробництва  у промисловості різко посилилась  концентрація банків. Вона відбувалась  шляхом інтенсивного зростання  великих банків, об'єднання банків, а також поглинання одних банків  іншими. На початок XX ст. у більшості  капіталістичних країн провідні  позиції в кредитній системі  зайняли кілька гігантських банків, які налічували сотні філій  (відділень) і мали тісні зв'язки  з промисловими монополіями. І  зараз у країнах з розвинутою  ринковою економікою концентрація  банків дуже висока.

 У сучасних умовах банки  західних країн виконують важливу  роль у фінансуванні держави,  розміщенні облігацій державних  позик. У деяких країнах (Франції,  Італії та ін.) держава володіє  спеціалізованими комерційними  банками. Існують різні форми  державного регулювання банківської  системи, іноді держава бере  на себе гарантування банківських  депозитів і позичок. У 70-80 роки XX ст. набула швидкого розвитку  міжнародна діяльність великих  банків. Поряд з міжнаціональними  корпораціями в промисловості  та інших галузях з'явилися  національні банківські монополії,  які діють переважно за межами  країни базування. Такі банки  мають назву транснаціональних  (ТНБ). Діяльність ТНБ має різні  форми, що визначаються національними  традиціями, законодавством тощо. Виникають  також багатонаціональні угруповання,  до яких входять великі банки  різних країн, тобто утворюються  консорціуми. З концентрацією  банків пов'язана тенденція до  їх універсалізації - розширення  великими банками кола операцій. Універсалізація поєднується з  процесом спеціалізації банків. Обидві ці тенденції постійно  взаємодіють. Серед спеціалізованих  банків виділяються інвестиційні, ощадні, зовнішньоторговельні, сільськогосподарські, іпотечні тощо.

 Банки відіграють важливу  роль у суспільстві. Вони забезпечують  передачу грошового капіталу  зі сфер накопичення у сфери  використання. Завдяки банкам діє  механізм розподілу і перерозподілу  капіталу за сферами і галузями  виробництва. Банки забезпечують  економію суспільних витрат обігу  і раціоналізацію всіх процесів  обігу товарів і капіталів,  сприяють подальшому зростанню  концентрації виробництва і капіталу. Через банки мобілізуються великі  капітали, необхідні для інвестицій, розширення виробництва. Роль  банків суттєво змінюється в  умовах дальшого розвитку ринкової  економіки. Вони стають надзвичайно  важливими суспільними інституціями, від діяльності яких значною  мірою залежить економічне благополуччя  держави, країни в цілому і  кожної людини зокрема. Функції  банків все більше виходять  за межі простого фінансово-кредитного  посередництва. Вони стають важливим  механізмом проведення державної  грошово-кредитної політики, а через  неї - впливу на всі основні  економічні процеси в суспільстві.  Поряд з традиційними банківськими  операціями (кредитуванням, розрахунками) розвиваються нетрадиційні. Це насамперед  банківські послуги, серед яких  чільне місце посідають трастові, гарантійні, консультативні та ін.

3)Банк як складова фін-кред.системи

Фінансово-кредитна система - сукупність фінансових, інвестиційних  та кредитних інститутів держави.

* Банківська  система - сукупність різних банків  та інших кредитних установ,  котрі функціонують у межах  єдиного фінансового механізму.

У дворівневій  системі банків на першому рівні  знаходиться центральний банк (у  США - Федеральна резервна система), а  на другому - мережа комерційних банків та інших розрахунково-кредитних  установ.

Банківські  системи різних країн відрізняються, але можна виділити два типи їх побудови:

> однорівневу;

> дворівневу.

* Однорівнева система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, здійснення уніфікованих операцій, тут усі банки перебувають на одній ієрархічній лінії (характерна для тоталітарних країн, існувала до 1987 року в колишньому СРСР).

* Дворівнева  система характерна для країн  ринкової економіки, складається  з двох рівнів: верхній рівень - центральний банк; нижній рівень - інші банки.

Структуру банківської  системи України визначає Закон "Про банки і банківську діяльність". Банківська система складається  з Національного банку України  та інших банків, що створені і діють  на території України. Банки в  Україні створюються у формі  акціонерного товариства , товариства з обмеженою відповідальністю або  кооперативного банку. Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Банк центральний - емісійний, кредитний, розрахунковий  і касовий центр держави. Володіє  монопольним правом випуску в  обіг банківських та скарбничних білетів, а також фінансово-контрольними функціями. Головними завданнями центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці, регулювання та координація діяльності грошово-кредитної системи. В Україні центральним є Національний банк України.

Неемісійні (комерційні банки). Банки мають право створювати об'єднання і банківські холдингові групи, банківські корпорації. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України регулює діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснених ними операцій. Законом "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі, якщо більше ніж 50% його активів є активами одного типу.

Банк комерційний - універсальна фінансово-кредитна установа, що створюється для залучення  коштів і розміщення їх від свого  імені на умовах повернення та платності, а також здійснює розрахункові операції за дорученням клієнтів, їх касове обслуговування, операції з валютою, коштовними металами, цінними паперами та інші операції, дозволені законом.

Комерційні  банки класифікуються за такими ознаками:

- за приналежністю  статутного капіталу та способами  його формування - акціонерні товариства  і товариства з обмеженою відповідальністю, банки з участю чужоземного  капіталу, чужоземні банки;

- за видами  здійснюваних операцій - універсальні  та спеціалізовані;

- за територією  і сферами діяльності - загальнодержавні, регіональні, галузеві.

Комерційний банк проводить свою діяльність згідно зі статутом, що визначає перелік виконуваних  банком операцій, розміри його фондів, органи управління, порядок використання прибутку. В Україні на всі види здійснюваних операцій, комерційний  банк мусить мати ліцензію Національного  банку. Він повинен дотримуватись  встановлених Національним банком нормативів та інструкцій.

Банк універсальний - фінансово-кредитна установа, що здійснює всі основні види банківських  операцій (депозитні, кредитні, фондові, інвестиційні, довірчі, розрахункові) та надає банківські послуги.

Банк інвестиційний - спеціалізована кредитна установа, що залучає довготерміновий позичковий капітал і надає його в розпорядження  позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших  видів боргових зобов'язань. Основними  функціями інвестиційних банків є з'ясування характеру і розміру  фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії і розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки  є не просто посередником між інвестором і позичальником, але й гарантом емісії та організатором ринку.

Банк інноваційний-різновид комерційного банку, що спеціалізується  на фінансуванні та кредитуванні інноваційних проектів, тобто різних науково-технічних  розробок, починаючи від проектування чи створення дослідного зразка до масового впровадження. Кредитування забезпечується придбанням відповідальних акцій, а також шляхом розміщення облігаційних позик.

Банк ощадний - фінансова установа, що спеціалізується  на обслуговуванні населення, залучаючи  грошові заощадження громадян і  надаючи кредитні, розрахункові та інші банківські послуги.

Банк іпотечний - банк, що спеціалізується на наданні  довготермінових кредитів під заставу  нерухомості (будівель, землі, тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю.

Небанківська  фінансово-кредитна система (парабанківська система) - сукупність небанківських фінансово-кредитних установ (пара-банків), яка охоплює спеціалізовані кредитно-фінансові інститути й поштово-ощадні установи. Діяльність спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів полягає в обслуговуванні певних типів клієнтів (нерідко на пільгових умовах) або поширюється на ті сфери кредитування, котрі є ризиковими для приватних банків (сільське господарство, будівництво, дрібне підприємництво). Поштово-ощадні установи-це особливий різновид спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють дрібні заощадження широких верств населення через поштові відділення і використовують ці кошти для кредитування інших кредитно-фінансових установ та держави.

Небанківські  фінансово-кредитні установи (парабанки) відрізняються від банків тим, що проводять діяльність на фінансовому ринку, не емітуючи власних боргових зобов'язань, а лише власні акції. Усі ризики, пов'язані зі зміною вартості активів і пасивів, розділяються при цьому лише серед акціонерів.

Систему парабанку становлять: інвестиційні компанії та фонди, лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські та дилерські фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії", ломбарди, кредитні товариства (спілки), трастові компанії тощо.