Планування і організація матеріально-технічного забезпечення промислових підприємств

          З _з.max = q_cвм ∙( t_н + t_п + t_m)                                  (8.15)

б) мінімальний:

                         З _з.mіт = q_cвм ∙( t_п + t_m)                                       (8.16)

Загальна норма виробничих запасів за видами матеріальних ресурсів у днях (З_дн) визначається за формулою:

 З_дн = Т_р+ П_д + Т_х + П_т +С_тр                                 (8.20)

Приклад 8.1

Розрахуємо норматив обігових коштів (нормативного залишку) у виробничих запасах, що відносять до обігових фондів (дані умовні):

1. Квартальна потреба в матеріалах — 9000 т.
2. Середньодобові витрати матеріалів — 100 т.
3. Ціна однієї тонни матеріалу — 1500 грн.
4. Норма запасу в днях:

а) транспортного — 1;

б) поточного — 20;

в) страхового (резервного) — 8;

г) технологічного — 2;

д) підготовчого — 1; 
усього — 32.

Розв’язок:

1. Спочатку  розрахуємо вартість добової витрати матеріалів:

100т ∙ 1500 грн. = 150000 грн.

2. Визначимо  норматив обігових коштів у виробничих запасах:

150000 грн. ∙ 32 = 4800000 грн.

Визначений  норматив залишку запасів періодично коригується підприємством з урахуванням змін обсягів виробничої програми та її асортименту, швидкості обертання запасів, впливу інфляційних процесів на їх ціни. Для коригування розміру нормативу можна застосовувати спрощену методику розрахунку.

Приклад 8.2

Норматив  залишку виробничих запасів на підприємстві становив 150 тис. грн. У поточному періоді зростання виробничої програми передбачене в розмірі 10%, прискорення обороту виробничих запасів — на 1%, за рахунок зміни асортименту господарської діяльності норматив залишку виробничих запасів збільшиться на 2%, а ріст цін складатиме 20%.

Виходячи  з наведених даних розрахувати норматив залишку виробничих запасів.

Розв’язок:

1. Зростання виробничої програми збільшить норматив залишку виробничих запасів до:

150 ∙ ¹¹⁰/100 = 165 тис. грн.

2. Зміна асортименту об'єктів підприємницької діяльності збільшить норматив до:

165 ∙ ¹⁰²/100 = 168,3 тис. грн.

3. Зростання цін на виробничі запаси збільшить їх норматив до:

168,9 ∙ ¹²⁰/100 = 201,96 тис. грн.

4. У зв'язку з прискоренням обороту виробничих запасів на 1% норматив запасу їх зменшиться до:

201,96 ∙ ⁹⁹/юо = 199,94 тис. грн.

Отримана  загальна сума нормативу залишків виробничих запасів використовується для оцінки їх фактичної наявності на підприємстві (надлишок, заниження) та прийняття рішень щодо ліквідації понаднормативних запасів або поновлення до оптимальних залишків.

Регулювання запасів може здійснюватися за системами "максимум-мінімум", "фіксованого розміру замовлення (партій)", «фіксованого часу постачання» тощо.

Найбільш  відома система — "максимум-мінімум", згідно з якою запаси поповнюються до рівня, не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи, аж поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасу називається "точкою замовлення" (Т_п.з.) та обчислюється за формулою:

Т_п.з. =П_д + С_тр + q_cвм ∙ t₃,                                (8.21)

де  t₃ — час у днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Інші системи  регулювання запасів, як це видно  з їх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервал між ними.

Величина  запасів матеріалів істотно впливає  на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більше обігових коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та витрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а більшою мірою обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотний ефект: втрати й витрати, пов'язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають

Оптимальною є така партія поставки (q_опт), яка забезпечує мінімальні сумарні витрати на придбання і зберігання матеріалів.

Оптимальна партія поставки обчислюється за формулою:

q_опт = √ (2С_тз ∙ Q) : V_зб                                        (8.22)

де Q -  річна потреба в ресурсі (матеріалі) для виконання виробничої програми, натур.од.;

С_тз – постійні транспортно-заготівельні витрати в розрахунку на одне постачання, грн.;

V_зб – змінні витрати на збереження одиниці ресурсу в запасі за рік, грн.

Контроль  за величиною нормативного рівня запасу матеріальних ресурсів здійснюється по системі "максимум-мінімум" за допомогою картотеки оперативного контролю забезпеченості виробництва, ЕОМ. На підставі результатів контролю вживаються необхідні заходи з регулювання рівня запасів.

Надзвичайно важливе джерело забезпечення підприємства матеріалами — мобілізація внутрішніх ресурсів, яка здійснюється за наступними напрямами: економія матеріалів за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, прогресивних технологій, використання вторинних ресурсів, понаднормативних залишків тощо.

 

8.4 Розробка плану закупівель матеріальних русурсів. Лімітні документи.

План закупівель є важливою частиною планів підприємства. Він визначає потребу в матеріально-технічних ресурсах для виробничої діяльності підприємства. Включає показники: обсягу та номенклатури матеріалів та сировини, що постачаються (в натуральному та вартісному вираженні), ціни на них, найменування постачальників, терміни постачань і т.д. Планування закупівель враховує фактори, що впливають на цей процес і дозволяють раціонально обґрунтовувати витрати підприємства, а саме: виробничі, споживчі, транспортні, організаційні, комерційні тощо.

Планування  матеріально-технічного постачання підприємства є основою якісного та своєчасного забезпечення матеріальними ресурсами виробничих цехів.

Організацію забезпечення цехів матеріальними  ресурсами можна проводити в декілька етапів:

• визначення потреби кожного цеху у матеріальних ресурсах;
• встановлення нормативу цехових запасів;
• визначення очікуваних залишків матеріальних ресурсів у цехах на початок планового періоду;
• встановлення лімітів відпуску матеріальних ресурсів;
• вибір постачальника даного виду ресурсу;
• укладання договору на постачання ресурсу;
• складання плану-графіка завезення оптимальних партій ресурсу;
• встановлення способу забезпечення цехів матеріальними ресурсами (пасивного чи активного).

Потреба цехів у матеріалах, залежно від типу виробництва  й особливості діяльності підприємства, визначається за певними нормами їх (матеріалів) витрат та обсягом виробничої програми.

 

Встановлені ліміти на матеріали повинні бути доведені до початку періоду виготовлення продукції цехам-виробникам продукції. Для цієї мети використовуються спеціальні документи: лімітні відомості, лімітно-забірні карти, лімітні карти, видаткові фондові ордери, плани-карти, вимоги. Вибір того або іншого документа залежить від характеру споживання і виду матеріалу, стабільності виробництва.

Матеріали (основні  і допоміжні), що споживаються протягом місяця багаторазово, відпускаються за лімітними картами; при разових споживаннях матеріали видаються в цехи на вимогу. Для видачі дорогоцінних матеріалів (срібла, платини, золота та ін.) найчастіше застосовуються видаткові фондові ордери, що відрізняються від лімітних карт тим, що ліміт відпуску, а також кількість відпущеного матеріалу в цех вказується в натуральному і вартісному вираженні.

Лімітні відомості застосовуються в тих виробництвах, де має місце велика номенклатура споживаних матеріальних ресурсів. Одночасно з використанням лімітних відомостей виписуються і вимоги. Лімітні відомості складаються в двох екземплярах на кілька номенклатурних позицій матеріалу, один екземпляр лімітної відомості відправляється на склад, другий — у цех. При одержанні матеріалу представник цеху повинен виписати вимогу, з якою звертається на склад. Комірник складу відпускає цехові матеріал у межах встановленого ліміту, позначеного в лімітній відомості, одержує розписку представника цеху, розписується у вимозі цеху і позначає в лімітній відомості фактичну кількість відпущеного матеріалу. При такому порядку відпуску матеріалів лімітна відомість є оперативним документом, а бухгалтерським документом є вимога.

При стабільному  випуску продукції і ритмічному виробничому процесі матеріальні ресурси можуть видаватися в цех за допомогою плану-карти. У плані-карті крім найменувань матеріалів і ліміту видачі вказуються терміни поставки матеріалу в цех (при цьому застосовується централізована доставка матеріалів). План-карта є оперативним документом, до неї необхідно виписувати вимогу (для бухгалтерії).

Найбільш  широке поширення одержали лімітні карти і вимоги. Лімітна карта може бути місячна або квартальна. Місячна (місячний ліміт) виписується на одне найменування матеріалу в трьох екземплярах: один направляється на склад, другий — в цех, третій залишається у відділі постачання. У міру фактичної видачі матеріалу в карті фіксується відпущена кількість, при цьому комірник розписується в екземплярі цеху, а представник цеху — в екземплярі складу. Наприкінці місяця (25-28 числа) місячні лімітні карти здаються в бухгалтерію для обліку руху матеріалів. У лімітній карті призначена до відпустки кількість матеріалів може бути загальною для цеху. Квартальна лімітна карта з розподілом ліміту за місяцями має на перший і другий місяці кварталу відривні талони, що наприкінці місяця направляються в бухгалтерію для обліку витрат матеріалів. В останньому місяці кварталу в бухгалтерію здається лімітна карта. Порядок видачі матеріалів за квартальною лімітною картою такий, як і за місячною.

Разові вимоги застосовуються при видачі допоміжних і основних матеріалів при невеликих обсягах споживання. Крім того, вони виписуються при відпуску матеріальних ресурсів за лімітними відомостями і планами-картами.

Понадлімітний відпуск матеріалів повинен оформлюватися вимогами, при заміні матеріалів — спеціальними актами. У вимогах на понадлімітний відпуск необхідно вказувати причину додаткової потреби в матеріалах. Дозвіл на понадлімітний відпуск може давати директор підприємства, заступник директора, начальник відділу постачання.

Акти на заміну матеріалів оформляються в зв'язку зі зміною номенклатури продукції, що випускається, при конструктивних змінах у вироблених виробах, у технологічному процесі. Усяка заміна матеріалу впливає на якість продукції, що випускається, тому дозвіл повинні давати такі технічні відділи підприємства, як конструкторський, технологічний, головного механіка, технічного контролю, а затверджується акт заміни головним інженером підприємства. Для одержання матеріалу у випадку заміни виписується вимога звичайної форми в двох екземплярах, що пред'являється складові разом з актом заміни. Така система обліку понадлімітного відпуску може підвищити відповідальність цехів за раціональне використання матеріалів у виробництві.

При виборі постачальників необхідно брати  до уваги параметри, які характеризують різні сторони діяльності фірм-постачальників:

• досвід роботи;
• виробнича потужність;
• віддаленість постачальника;
• наявність необхідної іфраструктури;
• фінансовий стан;
• репутація фірми;
• характеристика якості сировини, що постачається, матеріалів, устаткування;
• ціна ресурсів;
• форми розрахунків;
• упаковка;
• розмір партії;
• система післяпродажного обслуговування.

Визначення  рейтингу постачальників ресурсу показано в таблиці 8.1

Для підтримання  ефективного рівня взаємовідносин між споживачами і постачальниками укладаються договори-постачання ресурсів.

Залежно від  типу виробництва застосовуються різні системи забезпечення цехів матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширено децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. За умов масового та багатосерійного виробництва зі стабільною номенклатурою продукції й ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована (активна) система забезпечення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.