Така  тенденція зростання означає, що Україна розвивається, і у співпраці  з нею зацікавлена велика кількість  зарубіжних країн. Також варто зазначити, що більшу частину доходів до Державного бюджету України від зовнішньоекономічної діяльності приносить експорт та імпорт товарів, робіт, послуг, так основну частку надходжень від загального обсягу платежів, що адмініструються Державною митною службою, за результатами 2010 р. забезпечили податок на додану вартість з увезених в Україну товарів – 84,3 % та ввізне мито – 12,4 %. Питома вага двох податків становить 96,7 %. Відбулося збільшення експорту транспортних послуг, а також в України вигідне транзитне положення, що також позитивно впливає на поповнення бюджету.

       Тобто зовнішньоекономічна діяльність нашої країни є важливим, значним, та ефективним джерелом надходження коштів до Державного бюджету України.

      РОЗДІЛ 3

     ЗАРУБІЖНИЙ  ДОСВІД ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ТА ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ НАДХОДЖЕНЬ ВІД  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ

     Розглядаючи зарубіжний досвід зовнішньоекономічної діяльності, ми звернимо увагу на Росію, яка отримує велику частку надходжень до Державного бюджету від експорту нафти. Мито на експорт нафти з Росії з 1 серпня 2011 року знижено на 6,9 долара (1,6%) - до 438,2 долара за тонну, на експорт бензину - на 6,1 долара (1,5%) - до 394 , 4 долари за тонну.Згідно з постановою уряду на серпень зберігається підвищення експортного мита на бензин до 90% від мита на нафту з колишніх приблизно 60%. Загороджувальне мито було введене з 1 травня на тлі зростання цін на бензин і дефіциту палива усередині країни. Представники уряду неодноразово називали цей захід тимчасовим і обіцяли скасувати його, коли проблема з дефіцитом бензину вирішиться.Мито на світлі нафтопродукти з 1 серпня знижене до 293,6 долара з липневих 298,2 долара за тонну, на темні - до 204,6 долара з 207,8 долара за тонну. Пільгове мито складе 201 долар за тонну проти 205,8 долара за тонну в попередньому місяці. Пільга діє для східносибірських родовищ, крім Верхнечонского і Талаканского, а також розташованих в Іркутській області Дулисьминского, Західно-Аянського, Ярактинского і Марківського нафтогазоконденсатних родовищ, Алінського (Якутія) і Даниловського (Іркутська область) газонафтових родовищ.Згідно затвердженої постанови, експортне мито на легкі дистиляти, середні дистиляти, газойли з 1 серпня встановлюється на рівні 293,6 долара за тонну (проти 298,2 долара в липні), рідкі палива, масла, відпрацьовані нафтопродукти - 204,6 долара за тонну (проти 207,8 долара минулого місяця). Такий же розмір мита встановлено з 1 серпня і для нафтового вазеліну, мінерального воску. Мито на нафтовий кокс, нафтовий бітум та інші залишки від переробки нафти або нафтопродуктів, отримані з бітумінозних порід, складе 204,6 долара за тонну проти 207,8 долара в липні, на бензол, толуол, ксилоли - 293,6 долара за тонну ( проти 298,2 долара за тонну в поточному місяці). Ми бачимо що від зовнішньоекономічної діяльності бюджет Росії поповнюється в основному за рахунок експорту нафти [29. C. 42 – 47].

     Разом з тим зовнішньоекономічна діяльність держави має певні проблеми. Відкритість національної митної території для міжнародної торгівлі може завдавати державі економічних збитків: недонадходження до бюджету внаслідок викривлення митної вартості товарів, шкода здоров’ю й безпеці споживачів, контрабанда потоків тощо. В таких умовах є доцільним: 1) підвищити ефективність національної митної політики в сфері забезпечення невідкладного реагування на зовнішні загрози; 2) протидіяти можливим негативним наслідкам таких загроз; 3) забезпечити економічні інтереси держави; 4) максимально використати в національній системі регулювання міжнародні правила і вимоги.

     Істотне збільшення масштабів ввезення до України товарів у 2008 році з Казахстану (у 4 рази), Грузії (на 72%), Польщі (на 50%), Італії (на 42%), Білорусі (на 33%), Китаю (на 28%), Німеччини (на 26%) висвітлило проблему браку технологічних та фізичних потужностей митної служби для оперативного й ефективного здійснення відповідних митних процедур [46].

     Водночас  слід відзначити низку проблем.

     Невідповідність митного контролю сучасним стандартам пропускної спроможності. Значне зростання  обсягів зовнішньоторговельного обороту  у 2010 році на 11 884 млн. дол. США (17 %), порівняно з 2009, зміцнення цих тенденцій у 2010 році (за січень–березень обсяги товарообороту перевищують аналогічний період 2008 року на 5 749,5 млн. дол. США) потребує якісно нового підходу до здійснення контролю міжнародних вантажних потоків. Зростання товаропотоків висвітлило такі проблеми митного контролю: істотні часові витрати на проведення митних процедур, застарілі механізми технологічного пропуску товарів, неможливість збереження норми чинного законодавства про стовідсотковий фізичний контроль товарів, які переміщуються через кордон України, тощо.

     Про недосконалість митної політики України  свідчать також:

     – значна частка у загальному обсязі товарообігу товарів, що переміщуються  контрабандним шляхом. Серед загальної  кількості порушених у зв’язку з цим справ третина стосується промислових товарів, сировини та матеріалів, 25,5% – продовольчих товарів і сільгосппродукції (грошовий еквівалент 34,2 млн. грн.);

     – збереження загрозливої ситуації з  контрабандою наркотичних засобів  та зброї. У 2008 році почастішали спроби переміщення через митний кордон України дуже небезпечних для життя й здоров’я громадян товарів. Так, митними органами було виявлено 546 випадків незаконного переміщення зброї та 800 спроб – наркотичних засобів (вилучено 533,6 кг наркотичних речовин);

     – учинення правопорушень у сфері  інтелектуальної власності (незаконне  переміщення через митний кордон України дисків для лазерних систем зчитування й іншої аудіовізуальної  продукції). У 2008 році митними органами припинено 140 спроб незаконного переміщення компакт-дисків на суму 229 тис. грн. Основними осередками цих правопорушень є: під час увезення такої продукції в Україну – російсько-українська ділянка кордону, під час вивезення з України – польсько-українська ділянка [24].

     Підвищити ефективність митного оформлення та митного контролю за здійсненням зовнішньоекономічних операцій, послабити роль суб’єктивного чинника під час прийняття рішень щодо митного оформлення й митного контролю необхідно шляхом:

     1) наукових досліджень та внормування у правових процедурних актах системи критеріїв ризиків під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів;

     2) використання цієї системи як  нормативно-інформаційної комп’ютерної  бази під час здійснення митного контролю та аналізу документів, поданих до митного оформлення;

     3) користування цією системою оперативним  складом митних органів під  час оцінювання митної вартості  товарів та встановлення їх  коду згідно з УКТЗЕД.

     Реалізація  науково-організаційних заходів, спрямованих на максимальну правову регламентацію процесу здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, сприятиме зростанню відповідальності за обґрунтованість прийнятих рішень і посадовими особами митних органів, і декларантами.

     Україна будує демократичну, соціальну, правову  державу, і процеси, які відбуваються в суспільстві, під час налагодження господарських зв’язків, у зовнішньоекономічних відносинах, що виникають і будуються  на нових засадах, мають перебувати під державним контролем. Держави з різними формами правління «…здійснюють контроль і впливають у такий спосіб на формування відносин у суспільстві, при цьому характер контролю й заходи, які його супроводжують, свідчать і про характер державної влади, і про її спрямованість, відповідність проголошеним принципам розвитку».

     Митний  контроль товарів і транспортних засобів, що переміщуються через  митний кордон України, передбачає безпосереднє здійснення заходів, спрямованих на перевірку відповідності реальної кількості товарів зазначеній у товаросупровідних документах, задекларованої митної вартості – реальній митній вартості, й інші контрольні дії, виконання яких за загальним правилом є умовою пропуску товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон держави.

     Для підвищення ролі надходжень від зовнішньоекономічної діяльності у державний бюджет необхідно щоб відбулися у майбутньому:

     1. Розвиток комерційної дипломатії  та активізацію застосування  механізмів СОТ для захисту  національних економічних інтересів.  Розбудова інституційної інфраструктури сприяння експорту української продукції передбачає розбудову системи органів підтримки експорту на державному, громадському, регіональному та приватному рівнях. Систему забезпечення експортної діяльності доцільно формувати як за рахунок підвищення ефективності та диверсифікації існуючих функцій державних органів, так і шляхом запровадження принципово нових механізмів. Інструментами діяльності таких інституцій є участь у дво- і багатосторонніх переговорах з економічних та торговельних питань; обстоювання економічних інтересів держави у відповідних міжнародних організаціях; роботі торговельних або економічних місій або представництв при посольствах; діяльності закордонних представництв національних торговельно-промислових палат та асоціацій. Комерційна дипломатія також передбачає запровадження заходів дипломатичного характеру щодо сприяння участі України у системних міжнародних коопераційних проектах [31].

     2. Створення маркетингових і сервісних  мереж на пріоритетних закордонних ринках, а також формування мережі підтримки національних виробників, передусім малих і середніх підприємств, у сфері міжнародної торгівлі. В такі мережі слід залучати капітал та комерційні можливості авторитетних місцевих компаній і банків, що володіють інформацією про стан ринку та відповідними комерційними контактами. Держава могла б ініціювати цей процес через заснування на найбільш важливих ринках торгових домів, бізнес-центрів і технічних центрів на акціонерних засадах, спільно з комерційними і банківськими структурами України.

     3. Поглиблення торговельно-економічної  інтеграції з окремими країнами  партнерами, митними та інтеграційними  союзами та іншими економічними  утвореннями. Вступ до СОТ започаткував  новий етап розвитку української  торговельної політики. Разом з тим, через три роки після цієї події актуальною для країни залишається реалізація багатовекторної торговельно-економічної інтеграції, що має свій негативний вияв у невизначеності для бізнесу та інвесторів щодо майбутнього стратегічного напрямку розвитку торговельної політики. Загострення міжнародної конкуренції, активізація зусиль регіональної інтеграції серед країн СНД, зростання загроз поглиблення стагнаційних процесів у світовій економіці, - створюють доволі несприятливі умови для модернізації української зовнішньоекономічної стратегії. Паралельна реалізація інтеграційних проектів щодо угоди про поглиблену зону вільної торгівлі з ЄС та необхідність укладання нової угоди про зону вільної торгівлі з Митним союзом Росії, Білорусі та Казахстану ускладнюється певною несумісністю базових принципів функціонування цих регіональних інтеграційних угруповань та потребує від України надзвичайної гнучкості щодо відстоювання національних економічних інтересів.

     4. Удосконалення митних процедур. Як свідчать опитування вітчизняних та іноземних підприємців, якість послуг щодо виконання митних процедур, характер їх організації, рівень автоматизації, та, в кінцевому підсумку, термін розмитнення товарів в Україні значно поступаються середньому рівню, що сформувався у міжнародній практиці. З метою мінімізації непродуктивних втрат часу та зважаючи на необхідність збільшення рівня надходжень від митних платежів до державного бюджету, потрібно у найближчий час вжити заходів щодо вдосконалення митного законодавства. Перш за все це стосується способів нарахування та процедур сплати митних платежів, регламентів організації контрольних процедур; реформування систем комплексного контролю дотримання митного законодавства. Крім того, актуальною залишається проблема подальшої гармонізації національного митного законодавства із стандартами ЄС, що стосуються, зокрема, принципів та процедур виявлення контрафактної продукції, реалізації митного контролю, перетину митного кордону культурними цінностями тощо.

     5. Завершення реформування систем технічного регулювання та стандартизації. Проблема вдосконалення національних технічних, санітарних та фітосанітарних стандартів (у своїй сукупності – технічних бар’єрів торгівлі, ТБТ) у відповідності до міжнародної практики є стратегічно важливою для розвитку вітчизняного експорту. В даний час, наприклад, в українському законодавстві з питань безпеки продуктів харчування не існує обов’язкової вимоги до виробників щодо використання аналізу ризиків та застосування принципу критичної контрольної точки, як це практикується в ЄС. Гармонізація системи стандартів з вимогами ЄС, покращення норм безпеки харчових продуктів сприятиме реалізації експортного потенціалу вітчизняної промисловості (передусім, – харчової) на ринку ЄС.

     6. Модернізація та унормування системи державної допомоги. Членство у СОТ та стратегічна євроінтеграційна орієнтація нашої держави обумовлюють доцільність створення прозорої правової основи регулювання системи надання державної допомоги, гармонізованої з правилами ЄС. У відповідному законодавчому акті необхідно зафіксувати, зокрема, що державна допомога має бути транспарентною, не повинна дискримінувати комерційні інтереси вітчизняних та іноземних суб’єктів ринкової конкуренції та спотворювати умови конкуренції. При цьому, доцільно врахувати існуючі в даний час так звані «групові виключення», що є затвердженими у ЄС, а саме: дозволяється пряме та опосередковане державне фінансування проектів з екологічним ефектом, заходів з усунення наслідків екологічних та техногенних катастроф, стихійних лих, запровадження нових енергозберігаючих технологій, розбудови інфраструктури підтримки науково-дослідної та інноваційної діяльності малих та середніх підприємств, програм реалізації структурних перетворень у депресивних регіонах, проектів підвищення кваліфікації осіб, що втратили роботу внаслідок ініційованих державою (чи наднаціональними органами), заходів щодо реструктуризації промисловості тощо.