Зовнішньоекономічна діяльність України та її вплив на формування доходів Державного бюджету

     ЗМІСТ

     ВСТУП…………………………………………………………………………3

     РОЗДІЛ 1 СУТЬ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ  ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ…………………………………………………………….5

     РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ НАДХОДЖЕНЬ ВІД ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ…………………..13

     РОЗДІЛ  3 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ТА ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ НАДХОДЖЕНЬ ВІД ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ………………………………………………………………..…….…..24

     ВИСНОВКИ………………………………………………………………...31

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………33 

 

      ВСТУП 

     У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначено, що під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб’єктів господарювання, яка заснована на взаємовідносинах ї здійснюється або на території України, або за її межами.

     Метою написання даної курсової роботи є дослідження, та проведення аналізу зовнішньоекономічної діяльності держави, та її вплив на формування доходів Державного бюджету України.

     Об’єктом  дослідження є зовнішньоекономічна  діяльність України, та її значення у  формуванні доходів Державного бюджету.

     Завданням написання нашої курсової роботи є проаналізувати зовнішньоекономічну  діяльність держави, та визначити ефективно, чи негативно, чи можливо вона взагалі не впливає на формування доходів Державного бюджету, і зробити відповідні підсумки.

     У даній курсовій роботі розглянуто суть зовнішньоекономічної діяльності держави, та її  значення у формуванні доходів Державного бюджету України, також проведено аналіз надходжень  від зовнішньоекономічної діяльності до Державного бюджету, розглянуто зарубіжний досвід, та вказано можливі шляхи підвищення ролі надходжень у Державний бюджет України.

     Дослідження з даної проблеми висвітлено у працях таких учених, як О.П. Гребельника, В.Є. Новицького, П.В. Пашка, Осики С.Г., Коновалова В.В., Покрещука О.О. Лазебника Л.А., Луценка І. С., Куреда Н.Н., Новицького В.Є., Чернишова Г.П. Бударіна Н.О., Гребельника О.П., Дідківського М.І., Дроздова Г.М., Кириченко О. А. та багато інших.

     Важливим  завданням розвитку зовнішньоекономічного  комплексу кожної країни є об'єднання  виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Для  України умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу у наш час є: зміцнення і нарощування експортного потенціалу; розширення самостійності суб'єктів господарювання у провадженні зовнішньоекономічної діяльності; підвищення конкурентоспроможності виробничо-господарського комплексу країни взагалі та суб'єктів її господарювання зокрема.

     Зовнішньоекономічна діяльніст в усіх країнах спрямована на  реалізація переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік; сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку; порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.

     Зовнішньоекономічна діяльність здійснює організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;  міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці; організація міжнародного грошового обігу.

 

      РОЗДІЛ 1

     СУТЬ  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 

     Міжнародні  економічні відносини є однією з  найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин, - світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів. Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, — приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.

     Поняття "зовнішньоекономічна діяльність" з'явилось в Україні з початком економічної реформи 1987 року, сутність якої полягала у поступовій відміні монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій, у тому числі й зовнішньоекономічних, наданні підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішні ринки, а також стимулюванні розвитку ЗЕД на рівні суб'єктів господарювання.

     Після проголошення в 1991 р. незалежності України  були здійснені заходи, спрямовані на суттєву лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері. У цей період прийняті важливі законодавчі акти, зокрема, Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991) , "Про митну справу в Україні" (1991), "Про єдиний митний тариф" (1992), "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (1994), "Про операції з давальницькою сировиною" (1995), "Про режим іноземного інвестування" (1996) та ін [31,c.24].

     На  підставі основних господарських підходів до ведення ЗЕД відокремлені та сформувалися два основні поняття - "зовнішньоекономічні зв'язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

     Зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ) - це сукупність форм, засобів  і методів зовнішньоекономічних відносин між країнами. Як економічна категорія "зовнішньоекономічні  зв'язки" відображає систему економічних взаємин, що виникають внаслідок руху ресурсів всіх видів між державами та економічними суб'єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють всі сфери економічного життя держави і передусім виробничу, торговельну, інвестиційну та фінансову діяльність.

     Через механізм зовнішньоекономічних зв'язків  попит на товари і послуги світового  ринку переноситься на внутрішній ринок  тієї чи іншої держави. Це обумовлює  розвиток виробничих сил, що, в свою чергу, сприяє розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, сфери послуг і фінансових установ.

     Зовнішньоекономічна діяльність як економічна категорія  висвітлює передусім відповідні (пов'язані зі здійсненням міжнародного бізнесу) функції виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань та ін.). Згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" поширеним є таке визначення: зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

     ЗЕД в усіх країнах спрямована на таке:

     - реалізація переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік;

     - сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку;

     - порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.

     Функції ЗЕД:

     - організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;

     - міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці;

     - організація міжнародного грошового обігу.

     Матеріальною  основою ЗЕД є зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону), що являє  собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, які виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

     Важливим  завданням розвитку зовнішньоекономічного  комплексу кожної країни є об'єднання  виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Для України умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу у наш час є:

     - зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

     - розширення самостійності суб'єктів господарювання у провадженні зовнішньоекономічної діяльності;

     - підвищення конкурентоспроможності виробничо-господарського комплексу країни взагалі та суб'єктів її господарювання зокрема [1].

     Зовнішньоекономічна діяльність стає усе більш важливим фактором розвитку народного господарства та економічної стабілізації нашої країни. Зараз немає практично жодної галузі в промислово розвитих країнах, що не була б втягнута в сферу зовнішньоекономічної діяльності.

     Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму [1].

     Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою  законів України, актів тарифного  та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

     Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних  послуг. Ці напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі її органів, а з іншого — недержавними органами управління економікою (біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними координаційних угод [1].

     Виділяють такі основні мотиви розвитку ЗЕД:

     - розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою збільшення прибутку;

     - закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання; залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, вищої якості і нижчих цін порівняно з внутрішнім ринком;

     - залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках; участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки

     В Україні у процесі становлення  ринкової економіки митні податки  виступають інструментом мобілізації  частини створеного валового внутрішнього продукту до державного бюджету. Динаміка надходжень митних платежів від зовнішньоекономічної діяльності за останні роки свідчить про зростання їх ролі в наповненні дохідної частини державного бюджету.

     Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи [1].