Затвердження державного бюджету

 
 
 

Таблиця 2.6 – Зміни сум кредитів повернених до Державного бюджету 

 

Графік 2.3 – Повернення державного кредиту  за 2007- 2010 роки 

 

Таблиця 2.7 -  Надання державного кредиту 

 

Продовження таблиці 2.7

 
 

Таблиця 2.8 - Зміни сум кредитів виданих з Державного бюджету

 
 

Графік 2.4 - Надання державного кредиту за 2007- 2010 роки 

 
 

Динаміка  руху грошових коштів в Державному бюджеті України щороку коливається. Доходи щороку зростали, але у 2010 році до спеціального бюджету надійшло менше доходів ніж за попередні роки. Видатки до 2008 року зросли в 2009 році зменшились, але у 2010 знову зросли. 

Повернений  кредит у 2007 році був значно більший  ніж у 2008, але з 2009 почав збільшився на 2,4 тис.грн. Сума кредиту, який надавався  з державного бюджету мав різкі  зміни за 2007-2008 роки складав 161 тис. грн. , але у 2009 році він складав 532 тис.грн., у 2010 році знову зменшився і складав 1-2 тис. грн.  
 

3. Напрями вдосконалення бюджетного процесу  в Україні

 
 

3.1 Вдосконалення  бюджетного процесу. 
 

     Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціальне орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє Державний бюджет. Він - невід'ємна частка ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу Державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

     Бюджет  необхідно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу. Привілейовані  за цих умов є правильні відповіді  на запитання, як стабілізувати економіку, забезпечити ефективність господарювання, які методи нормалізують фінансовий стан країни, як збільшити прибуткову частину Державного бюджету, знизити бюджетний дефіцит та ін.

     Державний бюджет як один з ланок фінансової системи України є економічною  категорією і відображає грошові  стосунки, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб. Таким чином, у бюджеті централізується значна частина грошових коштів, які є необхідною умовою для виконання державою своїх функцій. І тільки із збільшенням масштабів виробництва, удосконаленням господарських зв'язків можна розраховувати на істотне збільшення централізованого фонду держави. За теперішнього соціально-економічного стану України виникає потреба збільшувати грошові ресурси централізованого фонду для забезпечення безпосередніх державних заходів.[5]

     Рівень  централізації фінансових ресурсів у Державному бюджеті залежить від конкретних умов господарювання і завдань, які необхідно вирішувати на конкретному етапі розвитку. Державний бюджет нашої країни характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що закономірно для країн перехідного періоду. Централізація грошових коштів має забезпечити своєчасне фінансування загальнодержавних програм, а також додаткові заходи, пов'язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат.

     Для стабілізації бюджетної дисципліни, передусім, необхідно, щоб бюджетний процес відповідав Податковому кодексу, який набрав чинність 1 січня 2011 року. Згідно із Законом, Державний бюджет на наступний рік має подаватися Президентом України на розгляд Верховній Раді до 15 вересня, а затверджуватися до 2 грудня поточного року. Тобто всі бюджетні процедури повинні реалізовуватися до початку нового бюджетного року. Як свідчить досвід, неприйняття Державного бюджету фактично паралізує роботу усього народногосподарського комплексу.[8]

     Для вирішення проблем, пов'язаних з  бюджетним процесом, треба орієнтуватися  на наступні критерії.

     1. Як відомо, Державний бюджет України  формується за чинною у світовій  практиці методологією. Це означає,  що за основу береться розрахунок річного обсягу валового внутрішнього продукту. Залежно від того, як він визначатиметься на наступний рік, залежить і розмір бюджетного фонду України. Якщо рвп буде заниженим, то це адекватно відобразиться на доходній частині бюджету. В цьому випадку відбудеться недофінансування галузей народного господарства, соціально-культурних установ та інших галузей, передбачених бюджетом. Крім того, не буде належної готівки, що призведе до затримки розрахунків.

     У випадку, коли розмір ВВП буде завищеним, нас очікують набагато більші неприємності. Зросте грошово-кредитна емісія, яка  призведе до зростання грошової маси, а звідси до інфляції і різкого  зростання цін; будуть передбачені  нереальні доходи, що, природно, спричинить зростання бюджетних витрат, фактично не забезпечених відповідними доходами.

     Тому  основна проблема, яку необхідно  вирішити, - максимально точно визначити обсяг валового внутрішнього продукту, тобто знайти "золоту середину", враховуючи всі реалії нашої економіки - інфляцію, виробництво товарів і послуг, споживання, нагромадження.

     2. Технологія складання Державного  бюджету потребує докорінних  змін. Зараз практикується система,  за якої прибуткова частина  бюджету "підганяється" до видаткової, тобто спочатку згідно з вимогами  міністерств і відомств формується видаткова частина. Після цього переглядаються можливості прибуткової частини і, якщо вони замалі, пропонується прийняти закони про нові податки або змінити податкові ставки. Таким чином виконання бюджету "прив'язується" до майбутніх змін. 

     А тому при складанні Державного бюджету  необхідно насамперед науково обгрунтовано в межах чинного законодавства про податки розраховувати прибуткову частину. Це дасть можливість державі реально оцінити можливості бюджетної політики на майбутній рік.

     В основу побудови прибуткової частини  бюджету мають бути закладені такі принципи, які дозволяють державі мати хоча б мінімально достатні фінансові ресурси для її діяльності і одночасно використовувати податки як інструмент регулювання фінансового стану платників, стимулювання зростання виробництва. До даних принципів належать:

     - встановлення таких податків, які  б забезпечували регулярну мобілізацію фінансових ресурсів у розпорядження держави в розмірах, достатніх для фінансування запланованих заходів;

     - застосування таких видів податків, які б забезпечували стабільність  фінансового становища держави,  повноту, стабільність і своєчасність  формування її централізованого  фонду;

     - запровадження податків, адекватних  реальним умовам соціально-економічного  становища держави;

     - вилучення /повне або часткове/ до бюджету доходів, не пов'язаних  із фінансово-господарською діяльністю  підприємств і організацій. 

     3. Питання удосконалення стосунків  між ланками бюджетної системи  завжди є актуальними. Чинник  бюджетний механізм, при якому  Ради вищого рівня встановлюють  нормативи відрахувань для низів,  призводить до паралічу органів  місцевого самоврядування. Тому  необхідно розподілити сфери Державного бюджету і бюджетів місцевих органів. На державному рівні доцільно фінансувати податки, які мають вирішальне значення для фінансування економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальне питань і підтримку їхнього економічного розрахунку в частині комунальної власності.

 

      Висновки

     Одним із головних напрямів державної політики, який визначив Кабінет Міністрів  України у Програмі своєї діяльності "Послідовність. Ефективність. Відповідальність" є підвищення ефективності державних  фінансів. 

     З метою забезпечення виконання цього  напряму державної політики та посилення  впливу бюджетної політики на соціально-економічний  розвиток України уряд здійснює ряд  заходів, спрямованих на підвищення рівня збалансованості і прозорості бюджету, ефективності витрачання бюджетних  коштів, забезпечення якісного виконання  бюджетів усіх рівнів, здійснення дієвого  фінансового контролю з боку держави.

     Одним з ключових завдань Уряду та Верховної  Ради є прийняття найближчим часом  низки нормативно-законодавчих актів, які б забезпечували реформування бюджетної, податкової системи, спрямоване на стимулювання соціально-економічного розвитку держави. Однією з основних передумов соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, юридичних осіб та домашніх господарств.

     Необхідно вживати заходів щодо зниження частки державного споживання у структурі  ВВП, зменшення податкового навантаження, посилення захисту платників  податків, максимального спрощення  процедури оподаткування. Результативність бюджетної політики має визначатися, не лише виконанням запланованих показників за доходами і видатками, а й конкретними  досягненнями у соціальній сфері  та економіці в цілому.

     Також, потрібно посилити інвестиційну складову державного і місцевих бюджетів. Актуальним залишається підвищення стимулюючої  ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів та інвестуванні економіки, удосконалення оподаткування суб'єктів малого підприємництва, формування бюджету розвитку. 

     Важливим  елементом фінансової реформи має  стати забезпечення наповнення дохідної частини бюджету, для чого потрібно:

      - ліквідувати необґрунтовані податкові  пільги і привілеї та створити  єдині умови оподаткування для  всіх суб'єктів господарювання;

      - запровадити раціональний механізм  перенесення збитків на зменшення  об'єкта оподаткування податком  на прибуток, який би не заохочував  підприємства до штучної збитковості;