Затвердження державного бюджету

     В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету  України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень  при зарахуванні надходжень, прийнятті  зобов’язань і проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання  звітності про виконання державного бюджету.

     Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується міністром фінансів України відповідно до бюджетних  призначень у місячний термін після  набуття чинності законом про  Державний бюджет України.

     Зведення, складання та надання звітності  про виконання Державного бюджету  України здійснюються Державним  казначейством України. Єдині форми  звітності для цього встановлюються цим самим відомством за погодженням  з Рахунковою палатою та Міністерством  фінансів України.

     Звітність про виконання Державного бюджету  України буває оперативною, місячною, квартальною та річною.

     Місячна звітність надається Державним  казначейством України Верховній  Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

     Квартальний звіт про виконання Державного бюджету  України надається Державним  казначейством України Верховній  Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після  закінчення звітного кварталу.

     Річний  звіт про виконання закону про  Державний бюджет України подається  Кабінетом Міністрів України  Верховній Раді України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.

     Рахункова палата протягом двох тижнів з дня  офіційного подання Кабінетом Міністрів  України річного звіту про  виконання закону про Державний  бюджет України готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету  України.

     Верховна  Рада України розглядає звіт про  виконання закону про Державний  бюджет України у двотижневий  термін з дня отримання висновків  Рахункової палати щодо використання коштів Державного бюджету України.

     За  результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону про  Державний бюджет України. 
 
 

1.2 Проходження  стадій складання, розгляду і  затвердження державного бюджету  України.

       
 

Стадії бюджетного процесу:

     1. Стадіями бюджетного процесу  визнаються:

     1) складання проектів бюджетів;

     2) розгляд та прийняття закону  про Державний бюджет України,  рішень про місцеві бюджети;

     3) виконання бюджету, в тому числі  у разі необхідності внесення  змін до закону про Державний  бюджет України, рішення про  місцеві бюджети;

     4) підготовка та розгляд звіту  про виконання бюджету і прийняття  рішення щодо нього.

     2. На всіх стадіях бюджетного  процесу здійснюються фінансовий  контроль і аудит та оцінка  ефективності використання бюджетних  коштів.

Учасники  бюджетного процесу та їх повноваження:

     1. Учасниками бюджетного процесу  є органи та посадові особи,  які наділені бюджетними повноваженнями.

     2. Бюджетними повноваженнями визнаються  права і обов'язки учасників  бюджетних правовідносин.

Розпорядники  бюджетних коштів:

     1. Для здійснення програм та  заходів, які проводяться за  рахунок коштів бюджету, бюджетні  асигнування надаються розпорядникам  бюджетних коштів. За обсягом  наданих прав розпорядники бюджетних  коштів поділяються на головних  розпорядників бюджетних коштів  та розпорядників бюджетних коштів  нижчого рівня.

     2. Кошти бюджету, які отримують  фізичні особи та юридичні  особи, що не мають статусу  бюджетної установи (одержувачі  бюджетних коштів), надаються їм  лише через розпорядника бюджетних  коштів.

     3. Бюджетна установа не має права  здійснювати запозичення у будь-якій  формі або надавати за рахунок  бюджетних коштів позички юридичним  та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний  бюджет України.

Головні розпорядники бюджетних коштів та їх основні функції:

     1. Головними розпорядниками бюджетних  коштів можуть бути виключно:

     1) за бюджетними призначеннями,  передбаченими законом про Державний  бюджет України, — органи, уповноважені  відповідно Верховною Радою України,  Президентом України, Кабінетом  Міністрів України забезпечувати  їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні  органи виконавчої влади, Конституційний  Суд України, Верховний Суд  України та інші спеціалізовані  суди; установи та організації,  які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, в особі їх керівників;

     2) за бюджетними призначеннями,  передбаченими бюджетом Автономної  Республіки Крим, – уповноважені  юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної  Ради Автономної Республіки Крим  та Ради міністрів Автономної  Республіки Крим, а також міністерства  та інші органи влади Автономної  Республіки Крим в особі їх  керівників;

     3) за бюджетними призначеннями,  передбаченими іншими місцевими  бюджетами, — керівники місцевих  державних адміністрацій, виконавчих  органів рад та їх секретаріатів,  керівники головних управлінь,  управлінь, відділів та інших  самостійних структурних підрозділів  місцевих державних адміністрацій,  виконавчих органів рад.

     2. Головні розпорядники коштів  Державного бюджету України визначаються  відповідно до пункту 1 частини  першої цієї статті та затверджуються  законом про Державний бюджет  України шляхом встановлення  їм бюджетних призначень.

     3. Головні розпорядники коштів  місцевих бюджетів визначаються  рішенням про місцевий бюджет  із дотриманням умов, визначених  пунктами 2 і 3 частини першої цієї  статті.

     4. Головний розпорядник бюджетних  коштів:

     1) розробляє план своєї діяльності  відповідно до завдань та функцій,  визначених нормативно-правовими  актами, виходячи з необхідності  досягнення конкретних результатів  за рахунок бюджетних коштів;

     2) розробляє на підставі плану  діяльності проект кошторису  та бюджетні запити і подає  їх Міністерству фінансів України  чи місцевому фінансовому органу;

     3) отримує бюджетні призначення  шляхом їх затвердження у законі  про Державний бюджет України  чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку  до розпорядників бюджетних коштів  нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

     4) затверджує кошториси розпорядників  бюджетних коштів нижчого рівня,  якщо інше не передбачене законодавством;

     5) здійснює внутрішній контроль  за повнотою надходжень, отриманих  розпорядниками бюджетних коштів  нижчого рівня та одержувачами  бюджетних коштів, і витрачанням  ними бюджетних коштів;

     6) одержує звіти про використання  коштів від розпорядників бюджетних  коштів нижчого рівня та одержувачів  бюджетних коштів і аналізує  ефективність використання ними  бюджетних коштів.

Бюджетні призначення:

     1. Будь-які бюджетні зобов'язання  та платежі з бюджету можна  здійснювати лише за наявності  відповідного бюджетного призначення.

     2. Бюджетні призначення встановлюються  законом про Державний бюджет  України чи рішенням про місцевий  бюджет у порядку, визначеному  цим Кодексом.

     3. Якщо в процесі виконання бюджету  зміна обставин вимагає менших  асигнувань головним розпорядникам  бюджетних коштів, Міністр фінансів  України (керівник місцевого фінансового  органу) приймає рішення про приведення  у відповідність бюджетного призначення  Державного бюджету України (місцевого  бюджету). Кабінет Міністрів України  (Рада міністрів Автономної Республіки  Крим, місцева державна адміністрація,  виконавчий орган відповідної  ради) у двотижневий термін подає  до Верховної Ради України  (Верховної Ради Автономної Республіки  Крим, відповідної ради) у встановленому  порядку пропозиції про приведення  у відповідність бюджетних призначень  Державного бюджету України (місцевого  бюджету).

     4. Витрати спеціального фонду бюджету  мають постійне бюджетне призначення,  яке дає право провадити їх  виключно в межах і за рахунок  відповідних надходжень до спеціального  фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

     5. Пропозиції про внесення змін  до бюджетних призначень подаються  та розглядаються у порядку,  встановленому для подання пропозицій  до проекту бюджету. Видатки  відповідно до внесених у бюджетні  призначення змін здійснюються  лише після набрання чинності  відповідним законом (рішенням  відповідної ради), яким внесено  такі зміни. Інші зміни розмірів  і мети та обмеження в часі  бюджетних призначень провадяться  лише за наявності в законі  про Державний бюджет України  (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

     6. Якщо після прийняття закону  про Державний бюджет України  (рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання  функцій або надання послуг, на  які затверджено бюджетне призначення,  передається відповідно до законодавства  від одного головного розпорядника  бюджетних коштів іншому головному  розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не  припиняється і застосовується  в порядку, встановленому законом  про Державний бюджет України  (рішенням про місцевий бюджет), для виконання тих самих функцій  чи послуг іншим головним розпорядником  бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство  фінансів України (місцевий фінансовий  орган) повідомляє Кабінет Міністрів  України (Раду міністрів Автономної  Республіки Крим, місцеву державну  адміністрацію, виконавчий орган  відповідної ради) та Верховну  Раду України (Верховну Раду  Автономної Республіки Крим, відповідну  раду) про такі зміни в двотижневий  термін[5].

     7. Усі бюджетні призначення втрачають  чинність після закінчення бюджетного  періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені  багаторічні бюджетні призначення.

Резервний фонд бюджету:

     1. Резервний фонд бюджету формується  для здійснення непередбачених  видатків, що не мають постійного  характеру і не могли бути  передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

     2. Рішення про виділення коштів  з резервного фонду бюджету  приймаються відповідно Кабінетом  Міністрів України, Радою міністрів  Автономної Республіки Крим, місцевими  державними адміністраціями та  виконавчими органами місцевого  самоврядування.

     3. Резервний фонд бюджету не  може перевищувати одного відсотка  обсягу видатків загального фонду  відповідного бюджету.

     4. Кабінет Міністрів України, Рада  міністрів Автономної Республіки  Крим, місцеві державні адміністрації  та виконавчі органи місцевого  самоврядування щомісячно звітують  відповідно перед Верховною Радою  України, Верховною Радою Автономної  Республіки Крим та відповідною  радою про витрачання коштів  резервного фонду відповідного  бюджету.