Видатки державного бюджету та їх роль у фінансовому забезпеченні першочергових потреб держави

До недавнього часу найбільше  видатків з бюджету спрямовувалося до народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство повинна  зазнати суттєвих змін. Бюджетні асигнування  покликані забезпечити вирішення  найважливіших і масштабніших державних  завдань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення  фінансових можливостей для удосконалення  виробничої та соціальної інфраструктури. Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видатків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у народному  господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зводиться участь держави  у виробничих інвестиціях за рахунок  скорочення централізованих капітальних  вкладень; послідовно виконується програма приватизації державної власності  та скорочується сфера державної  економіки[9].

Тенденція до зменшення бюджетних  видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від  бюджетного фінансування цих витрат. А за умов ринку теж залишаться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення державних коштів, оскільки, по-перше, триває функціонування державного сектора економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних  витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова допомога держави  у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій.

Значні бюджетні кошти  щороку спрямовуються на фінансування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють державі розвивати систему освіти, культури, задовольняти мінімальні потреби  населення в медичному обслуговуванні, здійснювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального  забезпечення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Бюджетне фінансування

Бюджетне фінансування —  надання з бюджету у безповоротному порядку коштів на видатки, пов'язані  зі здійсненням державних замовлень, виконанням державних програм, утриманням державних і комунальних установ  та організацій.

Бюджетне фінансування являє  собою процес виділення, зарахування, розподілу та перерахування коштів на рахунки розпорядників коштів у межах, визначених кошторисами  і затверджених у бюджеті.

Використання грошових коштів бюджетів конкретними розпорядниками передує їх виділення (надання) відповідним  юридичним особам. Надання грошових коштів з бюджетів різних рівнів відбувається на умовах безповоротності і безоплатності  з метою забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, державного управління, оборони тощо називається бюджетним  фінансуванням. Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою  налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з  одного боку, та суб´єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня наповнюваності грошовими коштами бюджету[4].

Бюджетне фінансування включає  принципи, форми і методи надання  грошових коштів бюджетів відповідним  розпорядникам.

Незалежно від джерел формування грошових коштів бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів[5].

Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бюджету  визначається законом про Державний  бюджет на наступний рік, а видатки  місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями  відповідних рад. Видатки грошових коштів з різних бюджетів відображаються у фінансових планах і кошторисах суб´єктів господарювання.

Принцип цільового спрямування  коштів означає, що бюджетні видатки  мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням. Грошові кошти  бюджету спрямовуються на фінансування витрат, передбачених у відповідних кошторисах і фінансових планах.

Принцип безповоротності  використання бюджетних коштів означає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної  діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування.

Принцип безоплатності означає  відсутність плати за виділені бюджетні кошти. Він безпосередньо пов´язаний з принципом ефективності використання коштів, який має на меті досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та одержання максимального результату при використанні визначених бюджетом коштів.

Принцип справедливості і  неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між  усіма розпорядниками коштів.

Принцип публічності та прозорості полягає у наданні об´єктивної інформації суспільству у формі звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

У сучасних умовах господарювання в ряді випадків відбувається поєднання  бюджетного фінансування установ, організацій  з розвитком платних послуг і  виконанням робіт за угодами з  окремими суб´єктами господарювання на платній основі. При цьому неприпус­тима проста заміна безплатних послуг платними: необхідне їх раціональне, розумне поєднання[7].

Одночасно перебудовується  система бюджетного фінансування -здійснюється відмова від фінансування витрат, виходячи із фактичних значень показників, тобто залежно від досягнутого рівня, і перехід на нормативний метод покриття витрат. Особливого значення набувають нормативи, що характеризують вимоги, які висуваються суспільством щодо ефективності використання бюджетних ресурсів. Вони фіксують мінімально припустиму величину економічної ефективності використання бюджетних ресурсів, тобто суспільно виправданий розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту. У цьому контексті нормативний метод спроможний більш об´єктивно оцінити потреби бюджетних установ у фінансових ресурсах і створити умови для їх ефективного й економного використання. Саме нормативи мають визначати бажаний рівень споживання суспільних благ. Обсяги бюджетного фінансування ставляться у залежність від результативності роботи відповідних установ і організацій[9].

Система бюджетного фінансування, значним недоліком якої раніше була відсутність ефективно діючого  механізму стимулювання кращих результатів  роботи установи, організації, їх трудових колективів, збагатилася застосуванням  різноманітних систем матеріального  стимулювання для встановлення залежності розмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатів діяльності трудових колективів, а індивідуального  заохочення — від обсягу, якості й ефективності роботи конкретних працівників.

Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання  дотацій, субвенцій, субсидій.

Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа  – кошторису доходів і видатків. Кошторис – це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання  доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для  виконання ними своїх функцій  та досягнення цілей, визначених на рік  відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис включає дві  складові[6]:

-  загальний фонд, що  містить обсяг надходжень із  загального фонду бюджету та  розподіл видатків за повною  економічною класифікацією на  виконання бюджетною установою  (організацією) основних функцій;

-  спеціальний фонд, що  містить обсяг надходжень із  спеціального фонду бюджету та  їх розподіл за повною економічною  класифікацією на здійснення  видатків спеціального призначення  та на реалізацію пріоритетних  заходів, зумовлених виконанням  установою основних функцій.

Державне фінансування інвестицій — це надання грошових коштів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фінансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації видатків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави[8].

Державні дотації —  це форма бюджетного фінансування, що застосовується для виділення  грошових коштів з державного та місцевих бюджетів планово-збитковим підприємствам  і організаціям для збалансування  їх фінансових планів. Дотації також  можуть надаватися з вищого бюджету  нижчим за відповідних умов (при  перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження  сфери використання коштів.

Субвенція — це виділення  коштів місцевим органам влади з  боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансування певних заходів, програм, проектів і  за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового  використання.

Субсидії —- це невідплатні  поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачають компенсації у формі спеціально обумовлених виплат або товарів  і послуг в обмін на проведені  платежі, а також видатки, пов´язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Для здійснення бюджетного фінансування застосовуються два методи: метод єдиного казначейського рахунку  та метод перерахування коштів бюджетів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників  бюджетних коштів.

У сучасних економічних умовах бюджетне фінансування поєднується  з кредитуванням за рахунок бюджетних  коштів. До кредитування належать платежі  бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них з´являються фінансові вимоги до інших економічних суб´єктів, пе­редбачаючи обов´язкове повернення коштів. Чинним законодавством визначається надання кредитів органам управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди, надання кредитів підприємствам, установам, організаціям та інші кредити.

Методи бюджетного фінансування[10]:

Пряме бюджетне фінансування. Сутність цього методу полягає в  наданні бюджетних асигнувань, які  забезпечуються відповідними джерелами  надходжень.

Трансферти. У разі незабезпеченості необхідних витрат відповідними джерелами  надходжень або недостатності цих  джерел на регіональному рівні використовуються дотації та субвенції.

Бюджетні позики. Вони займають проміжне положення між безповоротним  бюджетним фінансуванням і позиками комерційних банків. Відмінність  від бюджетного безповоротного фінансування полягає в тому, що цей вид позик  надається з умовою повернення, але  або взагалі без процентів, або  за пільгові проценти, які набагато нижчі від процентів, які застосовують комерційні банки. Надання цього  виду позик здійснюється на основі розпорядження Кабінету Міністрів  України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз виконання видаткової частини Державного бюджету України у 2010 році

Виконання державного бюджету  за видатками у 2010 році здійснювалося  відповідно до Закону України "Про  Державний бюджет України на 2010 рік", на основі принципів програмно-цільового  методу та було спрямовано на реалізацію місії бюджету та досягнення встановлених цілей[2].

Касові видатки Державного бюджету України за 2010 рік виконані в обсязі 303588,7 млн. грн., що на 61151,5 млн. грн. (на 25,2 відсотка) більше аналогічного показника 2009 року. Рівень виконання  річного плану, затвердженого Верховною  Радою України на 2010 рік, становив 98,6 відсотка проти 88,4 відсотка у 2009 році.

За загальним фондом державного бюджету у 2010 році було відкрито асигнувань на проведення видатків в обсязі 240557,6 млн. грн., що відповідає 99,6% плану звітного періоду (97,1% у 2009 році) і враховує заходи з економії видатків та фактичну наявність  зареєстрованих зобов'язань.

Касові видатки загального фонду державного бюджету були здійснені  на рівні 99,1% виділених асигнувань, що пов'язано із необхідністю проведення визначених законодавством процедур здійснення видатків, та становили 238314,9 млн. гривень. Обсяг касових видатків загального фонду державного бюджету за 2010 зріс проти аналогічного показника 2009 року на 50566,9 млн. грн., або на 26,9 відсотка[12].

Захищені статті та пріоритетні  видатки загального фонду державного бюджету у 2010 році були профінансовані стовідсотково у сумі 227574,5 млн. грн., у тому числі:

- оплата праці працівників  бюджетних установ з нарахуваннями,  соціальні виплати населенню  - 50318,0 млн. грн., що на 6162,1 млн. грн.  більше ніж у 2009 році;

- медикаменти та перев'язувальні  матеріали, продукти харчування - 3781,2 млн. грн., що на 413,6 млн. грн.  більше ніж у 2009 році;

- оплата комунальних послуг  та енергоносіїв - 3205,6 млн. грн., що  на 719,1 млн. грн. більше ніж у  2009 році;

- трансферт Пенсійному  фонду - 59963,8 млн. грн., що на 15031,5 млн. грн. більше ніж у 2009 році;

- чорнобильські соціальні  програми - 2469,9 млн. грн., що на 377,9 млн. грн. більше ніж у 2009 році;

- видатки на підготовку  кадрів вищими навчальними закладами  І-ІV рівнів акредитації - 15430,2 млн. грн., що на 3050,8 млн. грн.  більше ніж у 2009 році;

- фундаментальні і прикладні  дослідження та дослідно-конструкторські  роботи - 3599,1 млн. грн., що на 501,8 млн.  грн. більше ніж у 2009 році;

- реформування та розвиток  Збройних Сил України - 105,6 млн.  грн., що на 18,9 млн. грн. більше  ніж у 2009 році[12].

За економічною класифікацією  статей видатків найбільш значне зростання  у 2010 році зафіксоване за: видатками  на виплату процентів (доходу за зобов'язаннями) - на 68% до 16639,5 млн. грн., що пояснюється  різким збільшенням державного боргу  попереднім Урядом; видатками на оплату комунальних послуг та енергоносіїв - на 34,2% до 4164,3 млн. грн., що пов'язано  зі зростанням цін на енергоносії  через невигідні газові угоди, підписані  попереднім Урядом; видатками на виплату  пенсій і допомог - на 33,3% до 66074,0 млн. грн., що стало наслідком реалізації політики нового Уряду щодо підвищення соціальних гарантій; видатками на поточні трансферти органам державного управління інших рівнів - на 21,9% до 75362,9 млн. грн., що пов'язано із пріоритетною увагою нового Уряду до розвитку регіонів; видатками на дослідження і розробки, видатками державного (регіонального) значення - на 19% до 28078,4 млн. грн., та капітальними видатками - більш як вдвічі до 21057,1 млн. грн., що пояснюється політикою нового Уряду щодо переходу до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку та значною мірою пов'язано із надолуженням відставання від графіка підготовки до Євро-2012, допущеного попереднім Урядом.