Видатки бюджету на культурно-просвітницькі установи

    Розмір  видатків по кошторисах визначають, виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності — мережу, штати, контингенти, кількість шкіл, класів у них і учнів, кількість дітей і дітоднів у дитячих дошкільних закладах.

    В умовах дефіциту особливо важливого  значення набуває жорсткий режим  економії у витрачанні бюджетних  коштів, у зв'язку з цим фінансування провадиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання й інвентарю та інших видатків.

    По  школах — виходячи із класів-комплектів і кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за перевірку  зошитів, класне керівництво і т. д. Аналогічний порядок і по інших установах: або розрахунково, або за типовими штатами. 1 інші норми обсягу діяльності є однаковими в усіх установах. Наприклад, одна прибиральниця на 400 квадратних метрів площі, яку необхідно прибирати. Визначивши кількість працівників по тій чи іншій установі за тарифними ставками або схемами посадових окладів, визначають ставку або посадовий оклад того чи іншого працівника.

    Видатки бюджетів майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл стали виробничими  цехами по виробництву меблів, станків і т.п. За рахунок бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих ферм, освоюються земельні ділянки із розрахунку повного забезпечення як професійно-технічних училищ, так і шкіл крупами, овочами, і це веде до здешевлення вартості харчування. Інший приклад: їдальні при школах раніше обслуговувалися підприємствами асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно здешевлює харчування.

    Такі  заходи сприяють розвиткові економіки, її стабілізації. Стабілізація економіки і її поступальний розвиток є гарантією дохідності бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання доходів бюджету, звідси з'являться необхідні кошти й для видатків бюджетів усіх рівнів. Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на основі Закону про бюджетну систему та інших законів. До Державного бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами України. Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки розвитку. В умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів, поточні видатки є головними. Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.

    Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних  вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

    Розвиток  держави неможливий без створення  необхідних умов утримання невиробничої сфери й розвитку виробництва, соціально-культурних закладів та заходів по їх утриманню; органів влади і управління; оборони та ін., що відображено в складі видатків Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

    До  видатків Державного бюджету належать: фінансування загальнодержавних централізованих  програм підтримання й підвищення життєвого рівня народу, заходів  щодо соціального захисту населення; фінансування здійснюваних державними установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення тощо

    В умовах кризи платежів та ненадходжень доходів у бюджет у визначених розмірах держава вимушена направляти кошти на поточні видатки. Першочергове значення має підтримка галузей невиробничої сфери, тобто поточні видатки на утримання закладів освіти, охорони здоров'я, на соціальне забезпечення, захист постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи населення та інші заходи. Тягар кризи платежів і ненадходжень податків зазнають усі бюджети бюджетної системи, від чого страждає в першу чергу національно-культурна сфера.

    Скорочуються  видатки на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист населення та інші заходи у невиробничій сфері. Повністю або частково скорочуються видатки по бюджету розвитку: капітальні вкладення, житлово-комунальне господарство та ін.

    Видатки на науку, освіту, охорону здоров'я, культуру належать до поточних видатків бюджету. Названі галузі практично  не мають доходів і свою діяльність провадять на основі видатків відповідних бюджетів. Розміри видатків на їх утримання визначаються спеціальними документами — кошторисами. Відтак фінансування видатків по цих установах називається кошторисним. Кошторис — це основний документ, який визначає обсяг, цільове направлення і щоквартальний розподіл коштів, направлюваних із бюджету на утримання установ. Усі установи, які фінансуються в кошторисному порядку, належать до бюджетних. В умовах економічної кризи особливого значення набуває пошук ділових шляхів стабілізації економіки та відтворення виробництва. Вирішити дане питання неможливо без залучення науковців, а це потребує державної підтримки як центру фундаментальних досліджень — Національної академії наук України, науководослідних інститутів, так і вищих учбових закладів, які забезпечують висококваліфікованими кадрами і виробничі, і невиробничі галузі.

    Показниками планування видатків бюджету по вищих  учбових закладах виступають прийом і випуск студентів у кількості, встановлюваній Міністерством освіти України. Вони фінансуються з Державного бюджету, за винятком педагогічних ВУЗІВ, які фінансуються з місцевих бюджетів, як правило, обласних. Спеціальні учбові заклади (технікуми, коледжі) фінансуються з обласних бюджетів, крім відомчих — Національного банку України, Міністерства фінансів України та ін. Професійно-технічні училища фінансуються в основному з обласних бюджетів. Середні загальноосвітні школи, гімназії фінансуються з міських районних бюджетів. Дитячі садки, яслі-садки, за винятком відомчих, утримуються за рахунок відповідно міських, районних, селищних бюджетів. Особливої  уваги  заслуговують  діючі  школиінтернати, які зобов'язані забезпечити державну допомогу в одержанні освіти дітям, що залишилися без рідних, та дітям, які не мають умов для проживання у сім'ї, а також хворим дітям. Кошторис видатків шкіл-інтернатів — основний документ, який визначає обсяг, цільове направлення і поквартальний розподіл асигнувань, що відпускаються з бюджету на утримання школи-інтернату. Він складається на календарний рік із обов'язковим заповненням усіх показників. Видатки, які включаються в кошторис, повинні бути обгрунтовані відповідними розрахунками по кожній статті кошторису. Розрахунки складаються на основі показників по числу учнів, класів, педагогічних ставок з додержанням встановлених натуральних норм видатків по окремих видах витрат, діючих цін і тарифів. Визначають видатки, виходячи з дійсної необхідності у коштах, після чого кошторис подається для перевірки до вищестоячого органу, який його і затверджує

    Видатки бюджетів Зміни в кошторис школи-інтернату  в процесі виконання може вносити  тільки вищестоячий орган, який затвердив  кошторис. Оформлення цих змін провадиться  на основі повідомлення за встановленою формою. Розрахунки видатків по окремих статтях кошторису школи-інтернату провадяться в такому порядку. Стаття 1. Заробітна плата. До її складу входять заробітна плата вчителя, оплата за перевірку зошитів, заробітна плата учбового та обслуговуючого персоналу, додаткові види оплати й інші виплати заробітної плати. Для прикладу: видатки на заробітну плату вчителів визначають, виходячи з кількості педагогічних ставок та розмірів середньої ставки вчителя в місяць, які вираховуються по даних тарифікаційного списку вчителів. Для визначення кількості педагогічних ставок на один клас кількість педагогічних ставок по тарифікаційному спискові ділять на кількість класів. Для визначення середньої ставки заробітної плати вчителя місячний фонд заробітної плати вчителів по кожній групі класів ділиться на відповідну цим групам кількість педагогічних ставок. Місячний фонд заробітної плати визначають шляхом множення середньої ставки на кількість педагогічних ставок, встановлених по кількості класів, планованих на 1 січня і 1 вересня, а знаючи ці дані, можна вирахувати місячний фонд заробітної плати як на поточний, так і на наступні роки. Стаття 2. Нарахування на заробітну плату. Включаються асигнування на виплату внесків по соціальному страхуванню у встановлених відсотках від заробітної плати. Стаття 3. Канцелярські і господарські витрати. Плануються по окремих розрахунках видатки на опалення, освітлення, комунальні послуги й інші господарські видатки. Стаття 4. Відрядження та службові роз'їзди. Визначаються асигнування на оплату проїзду, добові і за проживання в готелі при службових відрядженнях та роз'їздах, відрядженнях на курси, сесії, збори, конференції. 77   Розділ II. Доходи і видатки бюджетів Стаття 5. За ії рахунок забезпечуються учні книгами і посібниками, письмовим та креслярським знаряддям, художньою та іншою літературою. Стаття 9. Кошти цієї статті забезпечують учнів харчуванням із врахуванням натуральних норм харчування в день і кількості днів харчування одного учня на рік. Стаття 12. За рахунок коштів цієї статті забезпечується придбання обладнання та інвентаря, яке використовується для учбових і господарських заходів, а також транспорт, станки, прилади для учбових цілей. По статті 14 кошторису провадяться видатки на придбання одягу, взуття, м'якого інвентаря для учнів школи-інтернату відповідно до встановлених норм. Із статті 16 провадяться видатки на капітальний ремонт приміщень і споруд згідно з кошториснотехнічною документацією. По статті 18 ("Інші видатки") провадяться видатки на організаційні заходи культурного призначення (ялинка, вечори), спортивно-масові та інші заходи.

    Фінансування  соціально-культурних закладів забезпечує підняття культурного рівня населення. Для цього діє широка мережа різноманітних  культурно-просвітних установ. Фінансування цих установ провадиться за рахунок  трьох джерел: — Державного і міських бюджетів; — коштів профспілок; — коштів акціонерних, приватних підприємств та колективних сільських підприємств. За рахунок Державного бюджету утримуються ті соціально-культурні заклади, які мають загальнодержавне.

    Видатки бюджетів значення, а за рахунок місцевих бюджетів — широка ланка культурно-просвітних закладів, клубних установ, масових бібліотек, які розташовані в основному у сільській місцевості. Останнім часом підприємства постійно ставлять питання про передачу відомчих клубних установ та бібліотек на фінансування із місцевих бюджетів,  аналогічно  і  профспілки,  які  разом  з підприємствами провадили і провадять велику культурно-масову роботу по розвитку фізичної культури.

    Частина клубних установ перебуває у  підпорядкуванні підприємств, а частина — утримується за рахунок профспілок. В цілому і перші, й другі досі утримують клубні установи і бібліотеки, комплектують книжні фонди, постачають обладнання й інвентар для клубної роботи, ведуть лекційну, екскурсійну та іншу роботу.

    У зв'язку з дефіцитом бюджетів усіх рівнів кошти в бюджетах на утримання  культурно-просвітних закладів із року в рік зменшуються. Аналогічно із фінансуванням мистецтва. Драматичні театри, театри драми і музикальної  комедії, опери та балету, дитячі театри працюють на господарському розрахунку. Кошти бюджетів виділяються тільки на проведення виставок картин, придбання предметів образотворчого мистецтва, і то не повністю. Частково фінансуються також телебачення і радіо.

    Економіка України ще не подолала негативні явища перехідного періоду, тому повинна скорочувати видатки бюджету на соціально-культурні заходи. Фінансування органів влади і управління провадиться винятково за рахунок Державного і місцевих бюджетів.  
 

     Перелік посилань 

    1. Бюджетна система України. Підручник. – К., 2008.

    2. Економічний словник-довідник. – Харків, 2005.