Структура державного бюджету України

2.2.2. Склад і структура видатків  бюджету України

Видатки бюджету характеризуються насамперед їх суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найбільш повно відображає сутність і призначення бюджету. Економічну функцію держави забезпечують видатки на народне господарство та науку, соціальну – видатки на соціальний захист населення та соціально-культурну сферу, оборонну – на оборону, управлінську – на утримання управлінських структур (органи державної влади і управління, судові структури і прокуратура, правоохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на зовнішньополітичну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються вдитаки, пов`язані з системою деравжного кредиту – на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Видатки бюджету на народне господарство в Україні включають державні капітальні вкладення, бюджетні позички підприємстам, державні субсидії і дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру – геологорозвідувільні роботи, роботи щодо землевпорядкування і т.н.). Вони здійснюються в розрізі галузей економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету відводиться допоміжна і регулююча роль у системі фінансового забезпечення економіки, а основними формами виступають самофінансування і кредитування.

Видатки бюджету на соціальний захист включать державні субсидії окремим громадянам та покриття різниці в цінах на соціально значущі товари і послуги. Видатки на соціально-культурну сферу, що виділяються на основі кошторисного фінансування, структуруються за галузевими ознаками: освіту, охорону здоров`я, фізичну культуру і спорт, культуру. На даний час у відповідності до прийнятої в Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінансового забезпечення соціально-культурної сфери. Однак постійно розвивається сфера платних послуг, яка засновується на самофінансуванні і кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються напрями переходу до страхової медицини.

Видатки бюджету на науку відображають фінансування державних і міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень, пошукових та прикладних розробок. В даний час бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і відрахування) не отримали належного розповсюдження.

Видатки бюджету на оборону включають закупку озброєнь і військової техніки та витрати на утримання військових частин. Крім того, до них також відносять витрати на наукові дослідження в сфері оборони і виплату пенсій військовослужбовцям.

Видатки в сфері зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності – це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів державної виконавчої влади.

Видатки по обслуговуванню державного боргу включають погашення заборгованості та виплату процентів за державними позиками.

Структура видатків бюджету України  наведена в таблиці.

З наведених даних видно, що основну  питому вагу у зведеному бюджеті  України займають соціальні видатки (на соціальний захист населення та соціально-культурну сферу): в 1992 р. – 45,6 %, в 1993 р. – 57,6 %, в 1994 р. – 39,1 %, в 1995 р. – 49,6 %, в 1996 р. – 49,0 %. Лише в 1994 р. видатки на народне 

Таблиця

Структура видатків бюджету України, проц.

господарство переважали – 40,6 %. У  складі видатків Державного бюджету, навпаки, головну роль відіграють видатки на народне господарство. Тільки в 1993 р. соціальні видатки переважали їх (45,2 % проти 33,3 %).

У цілому видатки, що пов`язані з  економічною (народне господарство і наука) та соціальною (соціальний захист і соціально-культурна сфера) функціями держави є домінуючими. В 1992 р. у зведеному бюджеті вони складали 87,9 %, а у Державному – 82,4 %, в 1993 р. відповідно 85,1 % і 80,0 %, в 1994 р. – 80,8 % і 74,3 %, в 1995 р. – 70,0 % і 47,6 %, в 1996 р. – 72,1 % і 51,6 %. Разом з тим характерною ознакою динаміки структури видатків бюджету України є зниження їх питомої ваги, особливо в Державному бюджеті внаслідок появи і зростання з 1994 р. видатків на обслуговування державного боргу і підвищення питомої ваги видатків на управління.

Таким чином, як свідчать наведені по бюджету України дані, в даний час йому притаманна досить чітко виражена соціальна спрямованість. Однак, це не забезпечує достатній рівень соціальних послуг. Реальна фінансова забезпеченість соціального захисту і соціально-культурних установ та закладів суттєвоо знизились в останні роки. Більш того – на даний час навіть спрямування усіх коштів бюджету на соціальні цілі не може забезпечити достатній рівень їх фінансування. Причина відома – тривалий процес падіння виробництва призвів до такого низького обсягу ВВП, що його просто не вистачає і ніякий перерозподіл в бюджеті між напрямами видатків не в змозі вирішити окреми проблеми.

При фінансуванні соціального захисту, важливо встановити співвідношення між видатками бюджету на соціальні цілі і на народне господарство. Спрямування коштів на народне господарство створює передумови для зростання ВВП і тим самим, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінансуванні соціальних  заходів, а, з другого, - зменшує напругу на бюджет, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті. Головну роль в такій політиці відіграють продуктивні витрати – на капітальні вкладення і науку. Вони ж мають тенденцію до зниження. Так, якщо в 1992 р. видатки зведеного бюджету на науку становили 2,8 %, то в 1996 р. – 1,4 %. Відповідно питома вага видатків на державні капітальні вкладення зменшились у такій пропорції: 1992 р. – 6,4 %, 1996 р. – 3,1 % (а в 1995 р. вона становила всього 1,8 %). Звичайно, не тільки ці чинники визначали процес падіння виробництва в Україні. Але такий підхід в бюджетній політиці досить негативно впливав на стан економіки. Адже вирішити проблему виходу з кризи без вказаних витрат практично неможливо. Тому тенденція зниження витрат бюджету на науку та капітальні вкладення є негативною.

В складі видатків на народне господарство переважають поточні витрати: на забезпечення державних резервів, різноманітні операційні витрати (на геологорозвідувальні роботи, протиепізоотичні заходи, проведення землевпорядкування і заходів з  докорінного поліпшення земель, заходи по водному господарству, ведення лісового господарства і т.п.). Це обов`язкові витрати, без яких не обійтись, але вони не спрямовані на інвестування коштів в економіку і тому прямо не можуть сприяти економічному росту. Головна проблема, яка сьогодні стоїть перед суспільством, це вихід з економічної кризи. Однак, без виділення відповідних коштів неможливе розв`язання проблеми. З точки зору фінансової політики в цілому необхідно знайти відповідні джерела фінансування і встановити їх структурне співвідношення. З точки зору бюджетної політики, зокрема, необхідно визначити місце і роль бюджету у фінансовому забезпеченні потреб економічного розвитку та виділити основні напрями бюджетного інвестування.

При виборі об`єктів бюджетного інвестування враховується здатність виробників випускати експортоспроможну та імпортозамінну продукцію, а також вироби особливої соціальної значимості (лікувальні препарати, продукти харчування, інші товари першої необхідності), знаходити і розширювати ринки збуту своєї продукції на внутрішному та зовнішньому ринках і відповідно нарощувати обсяги її реалізації. Враховуються також можливості для пожвавлення виробництва в суміжних галузях і вирішення питань енергозбереження та використання альтернативних джерел енергопостачання.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава не має можливості виділяти бюджетні кошти на підтримку неефективних підприємств, які по суті є банкрутами. Тому особливої ваги набуває питання  перерофілювання, консервації, а в  окремих випадках і закриття неефективних виробничих структур. Це дозволить поступово скорочувати дотування підприємств і перейти до цільового бюджетного кредитування шляхом надання бюджетних позичок. Запроваджується такий режим капіталовкладень, який забезпечує надходження цільових бюджетних позичок безпосередньо до адресатів без зайвих посередницьких ланок і таке ж пряме і безумовне їх повернення. Така переорієнтація у використанні бюджетних коштів спрямована на досягнення раціонального, обгрунтованого спрямування ресурсів у матеріальну базу економіки, в сучасні технології, коли держава стимулює ефективну економічну діяльність і цивілізований процес купівлі-продажу.

Посилення цільового характеру  бюджетних асигнувань в народне  господарство знаходить своє відображення в розробці загальнодержавних і галузевих цільових програм розвитку виробничої і соціальної інфраструктури. вони спрямовані на вирішення важливих народногосподарських завдань, це перш за все – енергозебреження, ракето- ,літако- і суднобудування, виробництва вітчизняних електровозів, трамваїв, тролейбусів та ін.

У цілому система видатків бюджету  повинна забезпечувати надійне  функціонування держави і сприяти  економічному зростанню, що досягається  за рахунок раціональної структури  видатків.

2.3. Бюджетний дефіцит

2.3.1. Причини, наслідки та межі  бюджетного дефіциту

Стан бюджету як фінансового  плану держави може визначатись  трьома показниками:

• рівновагою доходів і видатків;
• бюджетним надлишком – перевищенням доходів над видатками;
• бюджетним дефіцитом – перевищенням видатків над постійними доходами.

Рівновага доходів і видатків бюджету є його найбільш доцільним і обгрунтованим станом. Вона означає, що всі видатки бюджету мають відповідні джерела фінансування. З позицій фінансової діяльності держави немає потреби, з одного боку, формувати зайві доходи, а, з другого, включати в свій план видатки, без гарантованих надходжень для їх фінансування. Досягнення врівноваженості бюджету є головним завданням бюджетного планування. Враховуючи розглужений склад видатків бюджету та різноманітність джерел формування доходів, а, головне, систему фінансових інтересів у суспільстві стосовно бюджету, коли кожний суб`єкт зацікавлений отримати якомога більше асигнувань і сплатити якнайменше податків та платежів, можна відзначити, що практична реалізація цього завдання є дуже і дуже складною. З позицій адміністративного керування фінансами проблеми, начебто, немає. В залежності від конкретної ситуації можна чи збільшити податки, чи скоротити видатки. З позиції ж оптимізації бюджету та його ролі в суспільстві цього досягти дуже важко, адже будь-яке скорочення видатків чи збільшення рівня оподаткування приводить до певних наслідків, які необхідно виявити, прорахувати та проаналізувати. Завдання врівноваженості бюджету включає настільки багато суб`єктів фінансових відносин, має настільки багато чинників і обмежень, що практично не піддається математичному моделюванню. Тому його реалізація повністю залежить від фахівців з бюджетного менеджменту, їх професіоналізму і ерудиції, чесності і порядності, мужності і стійкості, вміння знаходити вихід із здавалось би безвихідного становища.

Бюджетний надлишок є досить специфічним явищем. По-перше, як вже відзначалось, це досить відносний показник, адже завжди можна знайти напрями використання коштів. "Зайвих" грошей взагалі не буває. По-друге, його можна встановити тільки при нормуванні видатків. В Україні поняття бюджетного надлишку визначено в законі "Про бюджетну систему України" (стаття 21). Воно введено з метою проведення взаємовідносин між бюджетами у формі вилучення цього надлишку доходів. З позицій бюджетного планування надлишок бюджету по суті справи виступає однією з форм бюджетних резервів для фінансування непередбачених видатків. Але з такою метою його виділяти не доцільно, адже є відповідні резервні фонди, куди можна включити і цей надлишок. Таким чином, бюджетний надлишок не є нормальним станом бюджету. Він може встановлюватись і визначатись тільки з метою адміністративного втручання органів влади і управління більш високого рівня в складання і виконання бюджетів нижчого рівня.

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і разом з тим досить поширеним явищем. Насамперед, необхідно чітко визначити цей стан бюджету. Бюджетний дефіцит відображає не просто перевищення видатків над доходами. Це перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки і обов`язкові платежі. Бюджетний дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, оскільки при складанні і затвердженні бюджету встановлюються джерела його покриття. Тобто необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету в зв`язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту. Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна визначити як бюджетну пустоту чи діру. Тобто в бюджет включається певна сума видатків. що не мають відповідного забезпечення. Таке явище в цілому не припустиме. Однак в Україні на початку 90-х років воно мало місце. Затверджувався неврівноважений бюджет, що значно ускладнювало його виконання. Адже при незабезпеченому перевищенні видатків над доходами неясно, які видатки фінансувати, а які ні. З іншого боку, виходячи із законодавчого характеру бюджету, необхідно фінансувати всі затверджені видатки, але за рахунок чого?